Ѕ≥олог≥¤ > ¬одорост≥. ѕ≥дцарство —правжн≥ водорост≥. Ќижч≥ рослини

¬одорост≥. ѕ≥дцарство —правжн≥ водорост≥. Ќижч≥ рослини

«агальна характеристика. ¬одорост≥ Ч велика група найдавн≥ших рослин. Ѕудова њхнього т≥ла ≥ розм≥ри характеризуютьс¤ значною р≥зноман≥тн≥стю. ≤снують однокл≥тинн≥, багатокл≥тинн≥ ≥ колон≥альн≥ форми м≥кроскоп≥чних розм≥р≥в (в≥д тис¤чних часток м≥л≥метра), а також форми з р≥зною будовою слан≥, що дос¤гають 30Ч45 м.

¬одорост≥ Ч Їдина група орган≥зм≥в, серед ¤ких зустр≥чаютьс¤ прокар≥оти (синьозелен≥) ≥ еукар≥оти (решта в≥дд≥л≥в). ¬ ¤драх еукар≥отних водоростей ви¤влен≥ структури, властив≥ ¤драм ≥нших еукар≥от≥в: оболонки, ¤дерний с≥к, ¤дерц¤, хромосоми.

«агальною ознакою вс≥х водоростей Ї на¤вн≥сть хлороф≥лу.  р≥м хлороф≥лу водорост≥ можуть м≥стити й ≥нш≥ п≥гменти (ф≥коц≥ан, ф≥коеритрин, каротин, ксантоф≥л, ф≥косантин). ў п≥гменти надають водорост¤м червоного, бурого, жовто-зеленого кольору, маскуючи основний зелений. Ќа¤вн≥сть п≥гмент≥в у кл≥тинах водоростей забезпечуЇ автотрофний тип живленн¤. ѕроте багато водоростей здатн≥ за певних умов переходити на гетеротрофне живленн¤ (евгленов≥ Ч в темр¤в≥) або поЇднувати його з фотосинтезом (м≥ксотрофний тип живленн¤).

 ≥льк≥сть вид≥в водоростей перевищуЇ 40 тис. ѕроте класиф≥кац≥¤ њх не завершена, оск≥льки не вс≥ форми достатньо вивчен≥. ” наш≥й крањн≥ прийн¤то под≥л¤ти водорост≥ на 10 в≥дд≥л≥в: синьозелен≥, п≥роф≥тов≥, золотист≥, д≥атомов≥, жовтозелен≥, бур≥, червон≥, евгленов≥, зелен≥, харов≥. Ќайб≥льшу к≥льк≥сть вид≥в нал≥чують зелен≥ (13Ч20 тис.) ≥ д≥атомов≥ (10 тис.) водорост≥.

ѕод≥л водоростей на в≥дд≥ли зб≥гаЇтьс¤ зазвичай з њхн≥м забарвленн¤м, ¤ке, ¤к правило, пов'¤зане з особливост¤ми будови кл≥тин ≥ слан≥.

Ѕудова, склад ≥ властивост≥ кл≥тинних компонент≥в водоростей характеризуютьс¤ великою р≥зноман≥тн≥стю. ” процес≥ еволюц≥њ природний доб≥р збер≥г найперспективн≥ш≥ форми, в тому числ≥ такий тип кл≥тинноњ орган≥зац≥њ, ¤кий дав змогу рослинам перейти до наземного способу житт¤.

–озмноженн¤ водоростей буваЇ вегетативним, безстатевим (за допомогою спор) ≥ статевим. ” одного й того самого виду залежно в≥д умов ≥ пори року способи розмноженн¤ р≥зн≥. ѕри цьому спостер≥гаЇтьс¤ зм≥на ¤дерних фаз Ч гаплоњдноњ ≥ диплоњдноњ.

—при¤тливими умовами дл¤ зростанн¤ водоростей Ї на¤вн≥сть св≥тла, джерел вуглецю та м≥неральних солей, а основним середовищем житт¤ дл¤ них Ї вода. «начний вплив на житт¤ водоростей мають температура, солон≥сть води тощо.

«а м≥сцем зростанн¤ водорост≥ под≥л¤ють на дв≥ велик≥ групи: т≥, що живуть у водоймах, та т≥, що живуть поза водоймами. —еред тих, що живуть у водоймах, вид≥л¤ють так≥ еколог≥чн≥ групи: планктон Ч дуже др≥бн≥ водорост≥, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в товщ≥ води у завислому стан≥ (хлам≥домонада, вольвокс, пандорина, м≥кроцист≥с); бентос Ч водорост≥, що живуть на дн≥ водойм (харов≥, багато д≥атомових); периф≥тон Ч водорост≥, ¤кими обростають п≥дводн≥ предмети або вищ≥ рослини водойм (кладофора, червон≥ та бур≥ водорост≥ мор≥в). Ќасел¤ють водорост≥ ≥ гар¤ч≥ джерела, а також водойми з п≥двищеною концентрац≥Їю солей.

¬одорост≥, що живуть поза водоймами, також под≥л¤ють на групи: грунтов≥ (едаф≥тон) Ч живуть у грунт≥ або на грунт≥ (ботрид≥й, де¤к≥ вошер≥њ), у грунт≥ живе понад 700 вид≥в водоростей з р≥зних в≥дд≥л≥в; наземн≥ (аероф≥тон) Ч на кор≥ дерев, на скел¤х (трентепол≥¤, плеврокок).

Ѕагато водоростей вступають у симб≥отичн≥ зв'¤зки з ≥ншими представниками рослинного й тваринного св≥ту. ќсобливе м≥сце тут належить симб≥озу водоростей з грибами. ” цьому симб≥оз≥ виникаЇ така б≥олог≥чна Їдн≥сть двох орган≥зм≥в, що призводить до по¤ви третього Ч лишайника, ¤кий в≥др≥зн¤Їтьс¤ ≥ в≥д першого, ≥ в≥д другого.

«елен≥ водорост≥. ќзнайомимос¤ з представниками в≥дд≥лу зелених водоростей, розгл¤нувши з однокл≥тинних хлам≥домонаду, плеврокок ≥ хлорелу, з багатокл≥тинних нитчастих Ч улотрикс ≥ сп≥рог≥ру.

’лам≥домонада Ч м≥кроскоп≥чна однокл≥тинна водор≥сть грушопод≥бноњ або овальноњ форми. ѕоверхн¤ кл≥тини вкрита прозорою безбарвною пектиновою оболонкою. Ќа передньому к≥нц≥ т≥ла оболонка утворюЇ невелике випинанн¤ Ч носик, в≥д ¤кого в≥дход¤ть два джгутики. «а допомогою цих джгутик≥в водор≥сть рухаЇтьс¤. ¬сю внутр≥шню частину кл≥тини займаЇ цитоплазма з великим чашопод≥бним хлоропластом (хроматофором) зеленого кольору. ¬ нижн≥й потовщен≥й частин≥ хлоропласта розм≥щений кул¤стий п≥реноњд (зона, де найактивн≥ше синтезуютьс¤ й нагромаджуютьс¤ поживн≥ речовини), ¤кий м≥стить багато б≥лк≥в ≥ оточений зернами крохмалю. Ќа верхн≥й частин≥ хроматофора знаходитьс¤ добре пом≥тне червоне в≥чко, насичене каротином. ‘ункц≥¤ його нев≥дома. ¬ заглибин≥ хроматофора розм≥щене велике кул¤сте ¤дро з добре пом≥тним ¤дерцем. —переду б≥л¤ основи джгутик≥в розм≥щен≥ дв≥ пульс≥вн≥ вакуол≥.

’лам≥домонади розмножуютьс¤ статевим ≥ безстатевим шл¤хом. ѕри безстатевому розмноженн≥ кл≥тина втрачаЇ джгутики, њњ ¤дро, хлоропласт ≥ цитоплазма ƒ≥л¤тьс¤ на 4 (р≥дше 8) кл≥тин Ч зооспор. ” кожноњ доч≥рньоњ кл≥тини виростаЇ по 2 джгутики, оболонка материнськоњ кл≥тини руйнуЇтьс¤ ≥ зооспори виход¤ть у воду.

” такий спос≥б водорост≥ розмножуютьс¤ дуже швидко. ∆е через добу доч≥рн≥ кл≥тини знов д≥л¤тьс¤.

ѕри статевому розмноженн≥ в материнськ≥й кл≥тин≥ утворюютьс¤ гамети. ¬они под≥бн≥ до зооспор, однак к≥льк≥сть значно б≥льша Ч 32 або 64 в одн≥й кл≥тин≥. ѕ≥сл¤ дозр≥ванн¤ гамети виход¤ть з материнськоњ кл≥тини ≥ попарно з'Їднуютьс¤, утворюючи зиготу. ¬она вкриваЇтьс¤ захисною оболонкою ≥ переходить у стан спокою. „ерез ¤кий час зигота виходить з оболонки ≥ д≥литьс¤ мейотично з утворенн¤м 4 гаплоњдних зооспор.

’лам≥домонади живуть у невеликих, дуже забруднених водоймах, що добре прогр≥ваютьс¤ (калюж≥, ст≥чн≥ канави). ” таких водоймах вони дуже швидко розмножуютьс¤ ≥ спричинюють "цв≥т≥нн¤" води. ќск≥льки пор¤д з автотрофним способом живленн¤ кл≥тини хлам≥домонад поглинають розчинен≥ орган≥чн≥ речовини, вони тим самим спри¤ють процесу очищенн¤ забрудненоњ води (самоочищенню). ÷ей процес можна спостер≥гати у в≥дст≥йниках, очисних спорудах м≥ськоњ канал≥зац≥њ.

”же через к≥лька дн≥в п≥сл¤ чергового викиданн¤ ст≥чних вод водойма очищаЇтьс¤. ¬ода стаЇ чистою ≥ прозорою до дна. ¬одоростей Ч активних сан≥тар≥в Ч уже немаЇ в товщ≥ води, њхн≥ зиготи опустились на дно ≥ там "в≥дпочивають" до чергового забрудненн¤, ¤ке знов њх актив≥зуЇ.

ѕлеврокок Ч м≥кроскоп≥чна однокл≥тинна наземна водор≥сть без джгутик≥в. ѕ≥д щ≥льною безбарвною оболонкою кл≥тини знаход¤тьс¤ цитоплазма, ¤дро ≥ пластинчастий хлоропласт. «азвичай кл≥тини поЇднан≥ в групи по 4Ч6 ≥ б≥льше у вигл¤д≥ пакет≥в, ≥нод≥ утворюють коротк≥ нитки. ѕакети можуть розпадатис¤ на окрем≥ кл≥тиниї кожна з них ≥снуЇ самост≥йно ≥ швидко починаЇ д≥литис¤.

 л≥тини плеврокока д≥л¤тьс¤ в двох взаЇмно перпендикул¤рних напр¤мках, утворюючи нов≥ пакети. —татевого розмноженн¤ немаЇ, зооспори не утворюютьс¤. ѕосел¤Їтьс¤ плеврокок на кор≥ старих дерев, особливо на п≥вн≥чному боц≥ на земл≥ в сирих м≥сц¤х, на ст≥нках глин¤них горщик≥в з к≥мнатними рослинами, утворюючи на них разом з ≥ншими водорост¤ми зелений нал≥т. ѕлеврокок входить до складу слан≥ багатьох лишайник≥в.

’лорела Ч однокл≥тинна зелена водор≥сть, маЇ вигл¤д м≥кроскоп≥чноњ нерухомоњ (без джгутик≥в) кульки до 15 мкм у д≥аметр≥. «овн≥ кл≥тини вкрит≥ твердою двоконтурною оболонкою целюлозноњ природи. ¬ цитоплазм≥ м≥ститьс¤ один чашопод≥бний хлоропласт з одним п≥реноњдом у потовщен≥й його частин≥. ядро одне, однак у жив≥й кл≥тин≥ без спец≥альноњ обробки його не видно.

–озмножуЇтьс¤ лише нестатевим шл¤хом. ѕри цьому в материнськ≥й кл≥тин≥ утворюЇтьс¤ 4Ч8 апланоспор, ¤к≥ через розрив оболонки виход¤ть у воду й набувають вигл¤ду дорослоњ особини.

’лорела невибаглива до умов ≥снуванн¤ ≥ здатна до ≥нтенсивного розмноженн¤, тому зустр≥чаЇтьс¤ всюди: у пр≥сних водоймах, мор¤х ≥ грунт≥. ¬она може вступати у симб≥оз з р≥зними орган≥змами, входить до складу лишайник≥в.

 л≥тина хлорели Ч зручний об'Їкт дл¤ р≥зних досл≥джень. ’лорела Ч основний об'Їкт масового культивуванн¤ водоростей дл¤ практичного використанн¤ в р≥зних напр¤мах. «начну роль у формуванн≥ п≥двищеного ≥нтересу до нењ в≥д≥грав њњ х≥м≥чний склад. ” перерахунку на суху речовину хлорела м≥стить повноц≥нних б≥лк≥в 40 % ≥ б≥льше, л≥п≥д≥в Ч до 20 %, вуглевод≥в Ч до 35 %, зольних речовин Ч до 10 %. ™ в≥там≥ни групи ¬, аскорб≥нова кислота (в≥т. —) ≥ ф≥лох≥нони (в≥т.  ). «найдено речовину, ¤ка маЇ антиб≥отичну активн≥сть Ч "хлорел≥н". ” де¤ких крањнах хлорелу використовують у њжу п≥сл¤ спец≥альноњ обробки, ўо пол≥пшуЇ њњ засвоЇнн¤. ƒл¤ споживанн¤ використовують св≥жу б≥омасу хлорели або спец≥альну пасту з нењ.

 р≥м однокл≥тинних форм до в≥дд≥лу зелених водоростей належать ≥ багатокл≥тинн≥ нитчаст≥. ‘орма њхнього т≥ла маЇ вигл¤д простих або розгалужених ниток, що безперервно ростуть у довжину в результат≥ под≥лу кл≥тин упоперек. Ќайтипов≥шими представниками нитчастих водоростей Ї улотрикс ≥ сп≥рог≥ра.

”лотрикс дуже поширений у р≥чках, живе, прикр≥плюючись до п≥дводних предмет≥в, утворюючи ¤скраво-зелен≥ обростанн¤. Ѕаговинн¤ улотрикса складаЇтьс¤ з нерозгалужених ниток р≥зноњ довжини, ¤к≥ на початку росту прикр≥плюютьс¤ до субстрату безбарвною видовженою кл≥тиною Ч ризоњдом.  л≥тини ниток цил≥ндричн≥ або бочкопод≥бн≥, коротк≥.  ожна кл≥тина маЇ ¤дро, прист≥нний хлоропласт у вигл¤д≥ неповного к≥льц¤ ≥ один або к≥лька п≥реноњд≥в.

–озмноженн¤ вегетативне, безстатеве ≥ статеве. ѕри вегетативному розмноженн≥ нитка улотрикса розпадаЇтьс¤ на коротк≥ сегменти, кожний з ¤ких росте, утворюючи нову нитку.

Ѕезстатеве розмноженн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою зооспор, ¤к≥ формуютьс¤ в кл≥тинах. «ооспори Ч ¤йце або грушопод≥бн≥ кл≥тини з чотирма джгутиками на передньому к≥нц≥, червоним в≥чком ≥ двома пульс≥вними вакуол¤ми.  ожна зооспора, вийшовши назовн≥, через де¤кий час прикр≥плюЇтьс¤ до субстрату ≥ проростаЇ в дорослу особину.

1	2

Ќазва: ¬одорост≥. ѕ≥дцарство —правжн≥ водорост≥. Ќижч≥ рослини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (1618 прочитано)