ћенеджмент > ≤сторичний розвиток передумов сучасного менеджменту

≤сторичний розвиток передумов сучасного менеджменту

ѕрактика управл≥нн¤ така ж давн¤, ¤к ≥снуванн¤ людства, але б≥льш≥сть вчених вважаЇ, що управл≥нн¤ у своЇму основному розум≥нн≥ ≥снувало з тих час≥в, коли людина за допомогою Убатога та пр¤никаФ змусила ≥ншу людину зробити що-небудь наперед визначене. Ќав≥ть перв≥сн≥ люди жили орган≥зованими групами Ц прим≥тивними формами орган≥зац≥й. ƒжерела сучасного менеджменту знаходимо в д≥¤х ћо≥се¤ при виведенн≥ ≥зра≥льт¤н≥в з ™гипту, ќлександра ћакедонського при управл≥нн≥ в≥йськами, в трактатах мислител≥в ƒревнього  итаю, зокрема в У“рактати про в≥йськове мистецтвоФ —унь-÷зи. —тародавн≥ вчен≥ встановили важлив≥ принципи орган≥зац≥њ, висловили основн≥ ≥дењ, ¤к≥ Ї близькими до основ сучасного менеджменту.

«д≥йснимо невеликий ≥сторичний екскурс. ќдн≥Їю з найб≥льш давн≥х цив≥л≥зац≥й Ї шумерська культура, в≥дома, зокрема, письмовими документами, складеними 3000 р. до н. е. ∆ерц≥ в шумерському м≥ст≥ ”р подавали у визначеному пор¤дку зв≥ти головному жерцю. ÷≥ д≥њ терм≥нолог≥Їю сучасного менеджменту можна квал≥ф≥кувати ¤к адм≥н≥стративний контроль на баз≥ зв≥тност≥. ќск≥льки шумери усв≥домлювали необх≥дн≥сть орган≥зац≥йного контролю, фактично найдавн≥шими письмовими документами в св≥т≥ Ї пТ¤титис¤чол≥тн≥ рахунки њх ≥нвентаризац≥й. ÷≥лком ≥мов≥рно, що управл≥нськ≥ потреби ц≥Їњ давньоњ цив≥л≥зац≥њ спри¤ли винайденню шумерськоњ письменност≥.

” стародавн≥х римл¤н також знаходимо чимало приклад≥в ефективного управл≥нн¤. ћожливо, найв≥дом≥ший за них Ц реорган≥зац≥¤ ≥мпер≥њ ≥мператором ƒ≥оклет≥аном. —тавши на престол у 284 р. до н. е., ƒ≥оклет≥ан зрозум≥в, що його ≥мпер≥¤ стала некерованою: надто багато питань ≥мператор змушений був вир≥шувати особисто. ¬≥дкинувши ≥снуючу структуру, ƒ≥оклет≥ан запропонував нову, з б≥льшою к≥льк≥стю р≥вн≥в управл≥нн¤, що дозволило оптим≥зувати сп≥вв≥дношенн¤ централ≥зац≥њ та децентрал≥зац≥њ влади.

¬ажливий внесок у формуванн¤ передумов управл≥нськоњ теор≥њ зробила церква, запровадивши описи обовТ¤зк≥в св¤щеннослужител≥в р≥зних р≥вн≥в. „≥тке оформленн¤ њх обовТ¤зк≥в забезпечувало надходженн¤ ≥нформац≥њ (розпор¤джень) в≥д ѕапи –имського до мир¤н, тобто була створена ефективна комун≥кац≥йна мережа.

’оча давн≥ цив≥л≥зац≥њ та церква подають приклади ефективноњ практики управл≥нн¤, техн≥чн≥ впровадженн¤ пер≥оду промисловоњ революц≥њ зд≥йснили динам≥чний вплив на розвиток теор≥њ менеджменту. ÷е наочно ви¤вилос¤ в ≥стор≥њ ¬еликобритан≥њ в пер≥од з 1700 до 1785 рр., коли в орган≥зац≥њ виробництва в≥дбулис¤ суттЇв≥ зм≥ни. ” цьому стол≥тт≥ спочатку виникла система кустарноњ промисловост≥, коли виробники виготовл¤ли продукц≥ю у власних дом≥вках. ќднак невдовз≥ зТ¤вилис¤ п≥дприЇмлив≥ люди, ¤к≥ пропонували забезпечити кожного виробника необх≥дними матер≥алами за умови сплати њм визначеноњ суми кожну виготовлену одиницю продукц≥њ. Ќарешт≥ зТ¤вилас¤ фабрична система, дл¤ ¤коњ характерним Ї розм≥щенн¤ п≥д одним дахом багатьох верстат≥в, що працювали за допомогою енерг≥њ.

”правл≥нн¤ при фабричн≥й систем≥ характеризуЇтьс¤, перш за все, суворим контролем операц≥й. ¬ласник≥в п≥дприЇмств насамперед ц≥кавило отриманн¤ максимально можливого прибутку на вкрадений кап≥тал.

“ому велика увага прид≥л¤лас¤ спрощенню виробничих операц≥й, скороченню в≥дход≥в ≥ спонуканню прац≥вник≥в п≥двищувати продуктивн≥сть. ÷е викликало по¤ву наукових метод≥в управл≥нн¤.

2. —уть та характерн≥ особливост≥ управл≥нських р≥шень, програмован≥ та непрограмован≥ р≥шенн¤.

”хваленн¤ р≥шень Ц це основа д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ. ¬≥д ¤кост≥ розробки, прийн¤тт¤ та впровадженн¤ управл≥нських р≥шень залежить ефективн≥сть використанн¤ людських, матер≥альних, ф≥нансових, енергетичних та ≥нформац≥йних ресурс≥в конкретноњ орган≥зац≥њ.

”хваленн¤ та виконанн¤ управл≥нських р≥шень Ц найголовн≥ший оц≥нюючий критер≥й кер≥вних зд≥бностей.

”хваленн¤ управл≥нського р≥шенн¤ Ц це виб≥р одн≥Їњ з к≥лькох можливих альтернатив. “обто, це модель, у ¤к≥й ф≥гуруЇ певне число вар≥ант≥в та можлив≥сть обрати кращий з них. ¬≥дсутн≥сть вибору ускладнюЇ процес ухваленн¤ р≥шенн¤. ÷¤ ситуац≥¤ передбачаЇ, що р≥шенн¤ вже ухвалив хтось ≥нший або неп≥двладн≥ сили.

–езультатом обраного р≥шенн¤ повинна бути ¤кась д≥¤. ћожна д≥йти висновку, що прийн¤тт¤ р≥шень означаЇ процес, завд¤ки ¤кому обираЇтьс¤ л≥н≥¤ повед≥нки, ¤к вир≥шенн¤ певноњ проблеми. “ут ключовими пон¤тт¤ми Ї процес, л≥н≥¤ повед≥нки, виб≥р, вир≥шенн¤ ≥ проблема. «в≥дси, дв≥ умови ухваленн¤ р≥шенн¤ Ц визначенн¤ проблеми ≥ виб≥р р≥шенн¤.

Ќайповн≥ше визначенн¤ процесу прийн¤тт¤ р≥шень в орган≥зац≥¤х звучить наступним чином: У”хваленн¤ р≥шень в орган≥зац≥¤х охоплюЇ створенн¤ вибору дл¤ зм≥ни певного ≥снуючого стану, виб≥р одн≥Їњ л≥н≥њ повед≥нки з к≥лькох можливих, моб≥л≥зац≥ю певних орган≥зац≥йних та ≥ндив≥дуальних ресурс≥в на виконанн¤ р≥шенн¤ ≥ д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на дос¤гненн¤ бажаного результатуФ. ”хваленн¤ р≥шень потребуЇ витрат ресурс≥в. ÷е Ц виконавча фаза ухваленн¤ р≥шенн¤. ѕроцес ухваленн¤ р≥шень передбачаЇ ¤кусь визначену ц≥ль чи мету д≥¤льност≥ Ц розвТ¤занн¤ проблеми, створенн¤ нового р≥вн¤ виконанн¤ чи запоб≥ганн¤ певноњ ситуац≥њ.

”правл≥нськ≥ р≥шенн¤ можна класиф≥кувати насамперед за такою ознакою: одне й те саме р≥шенн¤ ухвалюЇтьс¤ за схожих обставин або ж р≥зка зм≥на останн≥х змушуЇ ухвалювати нове р≥шенн¤. “обто на ц≥й основ≥ розр≥зн¤ють програмован≥ та непрограмован≥ р≥шенн¤.

ћургед ≥ √р≥фф≥н розробили зведену таблицю, що характеризуЇ загальн≥ переваги та недол≥ки програмованих та непрограмованих р≥шень:

ѕор≥вн¤льний анал≥з програмних ≥ непрограмних р≥шень.

1	2

Ќазва: ≤сторичний розвиток передумов сучасного менеджменту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (1607 прочитано)