ћенеджмент > ѕон¤тт¤ ≥ сутн≥сть менеджменту

ѕон¤тт¤ ≥ сутн≥сть менеджменту

ѕлан лекц≥њ

ѕон¤тт¤ "менеджмент" ≥ необх≥дн≥сть управл≥нн¤ орган≥зац≥¤ми.

ћенеджмент ¤к вид профес≥йноњ д≥¤льност≥.

≈волюц≥¤ управл≥нськоњ думки.

¬ступна частина.

¬ажко дати Їдине абсолютно ч≥тке та повне визначенн¤ пон¤тт¤ Ђменеджментї. ‘ункц≥њ, сфери, р≥вн≥ менеджменту та ситуац≥њ у ¤ких вони реал≥зуютьс¤ значно р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою. јби зТ¤сувати сутн≥сть менеджменту на нього треба подивитись з р≥зних точок зору:

- з ф≥лолог≥чноњ;

- з емп≥ричноњ (практичноњ), тобто ¤к виду профес≥йноњ д≥¤льност≥;

- з точки зору системи знань, тобто виникненн¤ та розвитку науки управл≥нн¤.

¬се це визначаЇ лог≥ку викладанн¤ матер≥алу в перш≥й тем≥. —початку зТ¤суЇмо причини, ¤к≥ обумовлюють необх≥дн≥сть управл≥нн¤ будь-¤кою орган≥зац≥Їю. ƒал≥ розгл¤немо сучасн≥ п≥дходи до визначенн¤ пон¤тт¤ Ђменеджментї. «Т¤суЇмо, хто так≥ менеджери ≥ чим њх д≥¤льн≥сть в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д д≥¤льност≥ ≥нших категор≥й роб≥тник≥в. ≤, нарешт≥, розгл¤немо, ¤к виникла ≥ розвивалас¤ наука управл≥нн¤.

ѕон¤тт¤ УменеджментФ ≥ необх≥дн≥сть управл≥нн¤ орган≥зац≥¤ми

ƒл¤ визначенн¤ д≥¤льност≥ з координац≥њ роботи людей на практиц≥ використовують р≥зн≥ пон¤тт¤:

Ууправл≥нн¤Ф;

УменеджментФ;

Уадм≥н≥струванн¤Ф;

Укеруванн¤Ф тощо.

У”правл≥нн¤Ф Ц найб≥льш загальне пон¤тт¤. ¬оно поширюЇтьс¤ на велике коло р≥зноман≥тних обТЇкт≥в, ¤вищ ≥ процес≥в, наприклад:

техн≥чн≥ системи;

господарськ≥ системи;

сусп≥льн≥ системи;

державн≥ системи тощо.

УћенеджментФ Ц це пон¤тт¤, ¤ке використовують переважно дл¤ характеристики процес≥в управл≥нн¤ господарськими орган≥зац≥¤ми (п≥дприЇмствами).

Ујдм≥н≥струванн¤Ф Ц поширюЇтьс¤ на управл≥нн¤ державними установами або дл¤ позначенн¤ процес≥в керуванн¤ д≥¤льн≥стю апарата управл≥нн¤ п≥дприЇмства.

У еруванн¤Ф Ц поширюЇтьс¤ на мистецтво т≥Їњ або ≥ншоњ особи (менеджера) впливати на повед≥нку ≥ мотиви д≥¤льност≥ п≥длеглих з метою дос¤гненн¤ ц≥лей орган≥зац≥њ.

ќтже, аби усв≥домити сутн≥сть категор≥њ УменеджемнтФ, перш за все сл≥д зТ¤сувати, що таке орган≥зац≥¤, ¤к≥ ц≥л≥ њњ д≥¤льност≥ ≥ чому будь-¤кою орган≥зац≥Їю потр≥бно управл¤ти.

«а визначенн¤м „.Ѕернарда: Уќрган≥зац≥¤ - це група людей, д≥¤льн≥сть ¤ких св≥домо координуЇтьс¤ дл¤ дос¤гненн¤ загальноњ мети або сп≥льних ц≥лейФ.

¬с≥ орган≥зац≥њ мають загальн≥ дл¤ них характеристики.

1) вс≥ орган≥зац≥њ використовують чотири основних види ресурс≥в:

- людськ≥ ресурси;

- ф≥нансов≥ ресурси;

ф≥зичн≥ ресурси (сировина, устаткуванн¤ тощо);

≥нформац≥йн≥ ресурси.

будь-¤ка орган≥зац≥¤ Ї в≥дкритою системою. –есурси, ¤к≥ орган≥зац≥¤ використовуЇ дл¤ виробництва продукц≥њ (наданн¤ послуг) вона забираЇ ≥з зовн≥шнього середовища. ¬ свою чергу продукц≥¤, що виробл¤Їтьс¤ орган≥зац≥Їю також реал≥зуЇтьс¤ у зовн≥шньому середовищ≥. ќтже орган≥зац≥¤ може ≥снувати лише у взаЇмод≥њ з оточуючим середовищем. ÷е означаЇ, що будь-¤ка реально ≥снуюча орган≥зац≥¤ Ї в≥дкритою системою.

розпод≥л прац≥ в орган≥зац≥њ. якщо нав≥ть дв≥ людини працюють сп≥льно дл¤ дос¤гненн¤ Їдиноњ мети, вони повинн≥ розпод≥лити роботу пом≥ж собою.

–озпод≥л загальноњ роботи в орган≥зац≥њ на њњ складов≥ частини називаЇтьс¤ горизонтальним розпод≥ленн¤м прац≥. –езультатом горизонтального розпод≥ленн¤ прац≥ Ї формуванн¤ окремих п≥дрозд≥л≥в орган≥зац≥њ (в≥дд≥л≥в, цех≥в, виробництв, д≥л¤нок тощо).

ќск≥льки робота в орган≥зац≥њ розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж окремими п≥дрозд≥лами та виконавц¤ми, хтось маЇ координувати њх д≥¤льн≥сть. ¬насл≥док цього обТЇктивно виникаЇ необх≥дн≥сть у так званому вертикальному розпод≥л≥ прац≥, тобто в д≥¤льност≥ з координац≥њ роботи п≥дрозд≥л≥в та окремих виконавц≥в у середин≥ п≥дрозд≥л≥в.

ƒ≥¤льн≥сть з координац≥њ роботи ≥нших людей в широкому розум≥нн≥ ≥ становить сутн≥сть управл≥нн¤ орган≥зац≥Їю.

“аким чином, необх≥дн≥сть управл≥нн¤ обТЇктивно виникаЇ внасл≥док горизонтального та вертикального розпод≥лу прац≥ в орган≥зац≥њ. ќск≥льки розпод≥ленн¤ прац≥ Ї загальною характеристикою д≥¤льност≥ будь-¤коњ орган≥зац≥њ, то вс≥ орган≥зац≥њ потребують управл≥нн¤.

√лобальною метою д≥¤льност≥ будь-¤коњ орган≥зац≥њ - Ї дос¤гненн¤ усп≥ху. ўо ж таке усп≥х?

ќрган≥зац≥¤ вважаЇтьс¤ усп≥шною, коли вона дос¤гаЇ поставлених перед собою ц≥лей. —кладовими усп≥ху при цьому виступають:

а) виживанн¤, тобто можлив≥сть ≥снуванн¤ ¤комога довше;

б) результативн≥сть та ефективн≥сть.

јби бути усп≥шною впродовж тривалого часу, аби вижити та дос¤гти своњх ц≥лей, орган≥зац≥¤ маЇ бути ¤к ефективною, так ≥ результативною.

«а словами ѕ. ƒракера результативн≥сть Ї насл≥дком того, що робл¤тьс¤ потр≥бн≥ слушн≥ реч≥; а ефективн≥сть Ї насл≥дком того, що в≥рно (правильно) створюютьс¤ ц≥ сам≥ реч≥. ѕерше ≥ друге Ї однаково важливим.

якщо мета орган≥зац≥њ обрана правильно, це означаЇ, що д≥¤льн≥сть орган≥зац≥њ задовольн¤Ї певну важливу, реально ≥снуючу потребу (створюютьс¤ реч≥, на ¤к≥ Ї попит). –езультативн≥сть у такому розум≥нн¤ - це щось нев≥дчутне (на дотик), непом≥тне. ≈фективн≥сть, навпаки, можна вим≥рювати, передати к≥льк≥сно. ¬≥дносна ефективн≥сть орган≥зац≥њ маЇ назву продуктивност≥ ≥ вим≥рюЇтьс¤ ¤к сп≥вв≥дношенн¤ варт≥сноњ оц≥нки ус≥х виход≥в з орган≥зац≥њ та варт≥сноњ оц≥нки ус≥х вход≥в в орган≥зац≥ю.

УћенеджментФ Ц це надзвичайно широке та багатом≥рне пон¤тт¤. ƒл¤ того, аби краще усв≥домити його сутн≥сть, на нього сл≥д подивитись з р≥зних бок≥в.

≈тимолог≥чно менеджмент походить в≥д латинського слова УmanusФ Ц рука. ѕочатково це слово означало вм≥нн¤ дбайливо вести домашнЇ господарство, майстерно волод≥ти засобами прац≥, вправно працювати. « по¤вою багатьох вид≥в роботи, з поглибленн¤м спец≥ал≥зац≥њ виникла потреба в д≥¤льност≥, ¤ка повТ¤зувала в Їдине ц≥ле роботу багатьох окремих виконавц≥в. ¬≥дпов≥дно до цього трансформувавс¤ ≥ зм≥ст пон¤тт¤ УменеджментФ. ÷е слово ув≥брало у себе вс≥ чисельн≥ вимоги до управл≥нн¤ ¤к до науки, мистецтва веденн¤ справ ≥ стилю роботи.

—учасний ќксфордський словник англ≥йськоњ мови тлумачить пон¤тт¤ "менеджмент" не однозначно, а саме:

менеджмент - це спос≥б, манера сп≥лкуванн¤ з людьми;

менеджмент - це вм≥нн¤ та адм≥н≥стративн≥ навички орган≥зовувати ефективну роботу апарату орган≥зац≥њ;

менеджмент - це влада та мистецтво керуванн¤;

менеджмент - це органи управл≥нн¤, адм≥н≥стративн≥ одиниц≥, п≥дрозд≥ли.

ѕом≥ж менеджер≥в-практик≥в та вчених ще й дос≥ не ≥снуЇ Їдност≥ погл¤д≥в щодо сутност≥ менеджменту:

перш≥ вважають, що менеджмент - це профес≥¤ ор≥Їнтована на практичне використанн¤. √оловне тут - реальний результат, ¤кий забезпечуЇтьс¤ накопиченим досв≥дом менеджера;

друг≥ вважають, що менеджмент - це процес дос¤гненн¤ мети орган≥зац≥њ за допомогою ≥нших людей. “ому, головне дл¤ менеджера - це мистецтво сп≥лкуванн¤ з людьми та керуванн¤ ними;

трет≥ вважають, що менеджмент - процес прийн¤тт¤ рац≥ональних р≥шень. “ому, головне завданн¤ менеджера - це пошук оптимальних управл≥нських р≥шень за допомогою математичних моделей та на основ≥ використанн¤ системи наукових знань.

¬ останн≥ роки спостер≥гаЇтьс¤ певна конвергенц≥¤ погл¤д≥в на те, що ж таке менеджмент. ” широкому розум≥нн≥ менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досв≥ду, вт≥лених у д≥¤льност≥ профес≥йних управл≥нц≥в дл¤ дос¤гненн¤ ц≥лей орган≥зац≥њ шл¤хом використанн¤ прац≥, ≥нтелекту та мотив≥в повед≥нки ≥нших людей (див.рис.1.1.).

¬ д≥¤льност≥ вс≥х менеджер≥в, незалежно в≥д функц≥њ, ¤ку вони виконують, посади, ¤ку вони об≥ймають, галуз≥, у ¤к≥й вони працюють, Ї дещо сп≥льне. —аме це сп≥льне, загальне дл¤ д≥¤льност≥ вс≥х менеджер≥в ≥ становить фундамент науки менеджменту, складаЇ њњ основи, ¤к≥ ≥ Ї предметом вивченн¤ курсу УћенеджментФ ¤к навчальноњ дисципл≥ни.

ѕри цьому сл≥д зауважити, що знань теоретичних основ управл≥нн¤ замало дл¤ забезпеченн¤ ефективного функц≥онуванн¤ т≥Їњ або ≥ншоњ орган≥зац≥њ. У“ой, хто ставить д≥агноз за книгою, або намагаЇтьс¤ управл¤ти, вивчивши на памТ¤ть принципи менеджменту, р≥дко коли дос¤гаЇ усп≥хуФ.

¬≥домо, що за вс≥х ≥нших р≥вних умов, к≥нцевий результат д≥¤льност≥ р≥зних кер≥вник≥в не однаковий. ≤ спроби по¤снити це науковими методами результат≥в не дають ≥ дати не можуть. ¬ управл≥нськ≥й д≥¤льност≥ завжди

–ис.1.1. ќсновн≥ складов≥ та сфери менеджменту

присутнЇ дещо таке, ¤ке не п≥ддаЇтьс¤ к≥льк≥сному анал≥зу ≥ ¤ке прийн¤то називати мистецтвом управл≥нн¤. ѕроте, це не означаЇ, що управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ спонтанно, стих≥йно, що менеджер покладаЇтьс¤ т≥льки на вдачу, ≥ну≥ц≥ю, власний досв≥д. ћистецтво управл≥нн¤ саме ≥ Ї вм≥нн¤м менеджера-практика пристосувати дос¤гненн¤ науки управл≥нн¤ до:

особливостей власного характеру;

особливостей п≥длеглих;

особливостей в≥дпов≥дноњ сфери б≥знесу.

“аким чином, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одне одного. ћистецтво менеджменту завжди спираЇтьс¤ на науков≥ знанн¤, ¤к≥ покладено в його основу.

” вузькому прагматичному план≥ сутн≥сть менеджменту краще за все сприймаЇтьс¤ з позиц≥й системного п≥дходу.

1	2	3	4

Ќазва: ѕон¤тт¤ ≥ сутн≥сть менеджменту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (6751 прочитано)