ћенеджмент > –озвиток науки управл≥нн¤, переконанн¤ ¤к зас≥б впливу, попередженн¤ конфл≥кту

“ак сформувалас¤ сучасна наука, застосуванн¤ принцип≥в ¤коњ на практиц≥ приносbть п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва.

—имвол≥чний ключ менеджменту Ц "мета-людина-ефективн≥сть". «олото правило менеджменту Ц "ефективний менеджмент, що забезпечуЇ виживанн¤ ≥ усп≥х в умовах ринковоњ конкуренц≥њ, вимагаЇ ор≥Їнтац≥њ на людину: в зовн≥шньому середовищ≥ - на споживача, у внутр≥шньому Ц на персонал".

” сучасному менеджмент≥ вир≥зн¤ють наступн≥ риси:

1) системний п≥дх≥д до кер≥вництва;

2) ситуац≥йний принцип кер≥вництва;

3) визначальна роль орган≥зац≥йноњ культури;

4) механ≥зац≥¤ ≥ автоматизац≥¤ управл≥нських процес≥в;

5) демократизац≥¤ кер≥вництва;

6) ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ менеджменту.

2. ѕереконанн¤ ¤к зас≥б впливу.

ѕереконанн¤ - вплив на прац≥вника з використанн¤м лог≥чних довод≥в ≥ психолог≥чних прийом≥в. ¬м≥нн¤ переконувати - важлива ¤к≥сть кер≥вника. ћетоди переконанн¤ служать доповненн¤ми ≥нших метод≥в, перш за все економ≥чних та адм≥н≥стративних.

ќсновн≥ форми переконанн¤:

1. ” форм≥ бес≥ди - викликати дов≥ру, викласти свою точку зору.

2. ѕереконанн¤ кер≥вництва - короткий виклад аргумент≥в

3. –оз'¤сненн¤ - ≥нформуванн¤ прац≥вник≥в.

ѕравила, дотриманн¤ ¤ких дозвол¤Ї схилити людей до вашоњ точки зору.

1. Ќ≥коли не сперечатис¤.

якщо ви сперечаЇтес¤, гар¤чуЇте ≥ заперечуЇте, ви можете ≥нод≥ отримати перемогу, але перемога ц¤ буде безглуздою, тому що ви н≥коли не доб'Їтес¤ прихильност≥ сп≥вбес≥дника. (Ѕен ‘ранкл≥н)

¬ суперечц≥ неможливо отримати перемогу, тому що ¤кщо ви програли, то ви програли. якщо ж ви отримали начебто перемогу, розбили доводи сп≥вбес≥дника, довели що в≥н несповна розуму, ви примусили його в≥дчути вашу перевагу, зачепили самолюбн≥сть. ≤ в цьому раз≥ ви також отримали поразку, тому що людина, ¤ку намагаютьс¤ переконали проти њњ вол≥, не в≥дмовитьс¤ в≥д своЇњ думки, своњх переконань. ™диний спос≥б перемогти в суперечц≥ Ц ухилитис¤ в≥д нењ.

2. ¬и¤вл¤ти повагу до думки сп≥вбес≥дника. Ќ≥коли не сл≥д говорити людин≥, що вона не права.

Ћише де¤к≥ люди здатн≥ мислити лог≥чно. ¬ б≥льшост≥ ми необТЇктивн≥, маЇмо упереджен≥ думки.  оли ми не прав≥, ми можемоз≥знатис¤ в цьому сам≥ соб≥. якщо до нас п≥д≥йдуть мТ¤ко ≥ тактовно, то можемо з≥знатис¤ в цьому ≥ншим, але т≥льки не в тому випадку, ¤кщо хтось намагаЇтьс¤ впихнути в стравох≥д цей такий. ÷е не т≥льки не допоможе переконати людину, це викликаЇ в нењ внутр≥шн≥й оп≥р, тому що сказати У¬и не прав≥Ф Ц все одно що сказати Уя розумн≥шийФ. ÷е удар по самолюбност≥ ≥ в≥дчуттю власноњ г≥дност≥, ¤кий спонукаЇ зовс≥м не до сприйн¤тт¤ ваших аргумент≥в, а лише бажанн¤ дати удар у в≥дпов≥дь.

—л≥д визнати з самого початку, що можете помил¤тис¤. ÷е покладе край суперечц≥ ≥ переконаЇ сп≥вбес≥дника бути не менш обТЇктивним. Ќ≥коли не варто починати ≥з за¤в на зразок Уя вам доведу...Ф якщо ви збираЇтес¤ щось довести, хай про це не знають.

3. якщо ви не прав≥, визнайте це.

Уякщо б ¤ був правий у с≥мдес¤ти пТ¤ти випадках з≥ ста, то не м≥г би бажати н≥чого кращого.Ф (“еодор –узвельт). якщо це був максимум з того, на що м≥г спод≥ватис¤ один з видатних людей XX стор≥чч¤, то що можна сказати про нас з вами?

якщо ви в чомусь ви¤вилис¤ не прав≥, визнайте ≥ зроб≥ть це негайно. ÷е, по-перше, роззброњть сп≥вбес≥дника, самокритика позбавить його бажанн¤ сперечатис¤, в≥н буде готовий вислухати. ѕо-друге, це напевне займе поблажливу позиц≥ю, зведе вашу помилку до м≥н≥муму.

4. « самого початку дотримуйтес¤ доброзичливого тону.

У раплина меду привертаЇ б≥льше мух, н≥ж ц≥лий галон жовч≥Ф (јвраам Ћ≥нкольн).

якщо ви сповнен≥ невдоволенн¤м ≥ недоброзичлив≥стю, то н≥¤ка лог≥ка ≥ н≥¤к≥ аргументи не допоможуть переконати людину. Ќедоброзичлив≥сть навпаки миттЇво настроњть людину проти вас ≥ спонукатиме лише до захисту власноњ думки.

5. ѕримусьте сп≥вбес≥дника з самого початку в≥дпов≥дати позитивно.

ѕри бес≥д≥ з людиною не варто починати з обговоренн¤ тих питань, в котрих ви з ним маЇте розб≥жн≥сть погл¤д≥в. ѕ≥дкреслюйте з самого початку те, в чому ви Ї однодумц¤ми. ¬есь час, ¤кщо т≥льки можливо, акцентуйте на тому, що ви вдвох прагнете дос¤гти одн≥Їњ мети, м≥ж вами Ц розб≥жн≥сть в методах, а не в сут≥.

” психолог≥чному в≥дношенн≥ коли людина говорить Ун≥Ф, вона не просто вимовл¤Ї слово з двох л≥тер. ¬есь орган≥зм настроюЇтьс¤ на активну протид≥ю. —творюЇтьс¤ враженн¤, що людина ф≥зично от-от в≥дсахнетьс¤ в≥д вас. ≤нколи нав≥ть пом≥тно ф≥зичний рух.  оли ж людина в≥дпов≥даЇ УтакФ, не в≥дбуваЇтьс¤ н≥¤коњ протид≥њ. „им б≥льше УтакФ можна отримати в≥д сп≥вбес≥дника з самого початку, тим б≥льше в≥рог≥дн≥сть схилити його до прийн¤тт¤ р≥шенн¤. ÷ей метод також називають Уметодом позитивних в≥дпов≥дейФ.

6. ƒайте говорити вашому сп≥вбес≥днику.

Ѕ≥льш≥сть людей, коли намагаютьс¤ схилити когось до своЇњ точки зору, занадто багато говор¤ть сам≥. ÷е дорога помилка. якщо ви з ним не згодн≥, може виникнути бажанн¤ перебити його. јле людина не зверне на вас уваги, доки не вичерпаЇ запас своњх ≥дей. “ому вислухайте њњ терпл¤че ≥ неупереджено, дайте викласти своњ думки. ѕ≥сл¤ цього сп≥вбес≥дник буде готовий вислухати вас.

7. ’ай ваш сп≥вбес≥дник вважаЇ, що р≥шенн¤ належить йому.

Ћюди набагато б≥льше схильн≥ в≥рити в ≥дењ, що зародилис¤ у власн≥й голов≥, а не п≥днесен≥ ≥ншими. –озумн≥ше було б д≥¤ти так, щоб сп≥вбес≥дник сам м≥г зробити в≥дпов≥дн≥ висновки. Ќ≥кому не принос¤ть задоволенн¤ спроби нав'¤зати ¤кийсь товар чи вказати що робити. Ќам приЇмно вважати, що д≥Їмо з власних переконань, за власними р≥шенн¤ми; ми любимо щоб враховувалис¤ наш≥ бажанн¤ ≥ погл¤ди.

8. Ќамагайтес¤ дивитис¤ на реч≥ з точки зору вашого сп≥вбес≥дника.

Ћюдина може бути повн≥стю неправа. јле вона так не думаЇ, тож не варто засуджувати њњ. —л≥д спробувати зрозум≥ти, ¤к це робл¤ть мудр≥ ≥ терпим≥ люди. «авжди Ї причина, чому ≥нша людина думаЇ ≥ поводитьс¤ саме так, а не ≥накше. ўоб переконати когось, не викликаючи невдоволенн¤ чи образи, сл≥д зрозум≥ти точку зору сп≥вбес≥дника.

9. «акликайте до благородн≥ших мотив≥в.

” людини зазвичай Ї два мотиви вчинк≥в: один, ¤кий красиво вигл¤даЇ ≥ другий, справжн≥й. —правжн≥й мотив людина знаЇ сама, не потр≥бно акцентувати його. Ћюди любл¤ть думати про красив≥ мотиви своњх вчинк≥в, тому закликайте саме до цих благородних мотив≥в.

10. ¬исловлюйтесь ¤сн≥ше.

якщо ваш сп≥вбес≥дник далекий в≥д вашого фаху, не користуйтес¤ спец≥альними терм≥нами, ≥накше вас не зрозум≥ють.

«абезпечте наочн≥сть своЇњ ≥нформац≥њ.  раще один раз побачити, н≥ж сто раз≥в почути. Ќ≥ж на словах засипати сп≥вбес≥дника цифрами, нав≥ть незаперечно переконливими, краще продемонструйте д≥аграму, граф≥к.

Ќебагато скаже фраза Увисота п≥рам≥ди ’еопса Ц 147 метр≥вФ, краще використати пор≥вн¤нн¤ з чимось знайомим, наприклад: Уп≥рам≥да маЇ висоту б≥льш н≥ж пТ¤ти девТ¤типоверхових будинк≥вФ.

11. ƒраматизуйте своњ ≥дењ, подавайте њх ефектно.

«гадаЇмо, ¤к намагаютьс¤ переконати нас кожного дн¤ у реклам≥, ¤к ефектно ≥ наочно подаютьс¤ аргументи. –еклама чи не кожного миючого засобу супроводжуЇтьс¤ стиранн¤м масних пл¤м, реклама кожноњ зубноњ пасти Ц демонстрац≥Їю усм≥шки з ≥деальними зубами. ¬арто використовувати под≥бн≥ прийоми ≥ у переконанн≥.

3. ѕопередженн¤ конфл≥кту.

¬изначенн¤ конфл≥кту.

як у багатьох пон¤ть у конфл≥кту Ї безл≥ч визначень ≥ тлумачень. ќдне з них визначаЇ конфл≥кт ¤к в≥дсутн≥сть згоди м≥ж двома або б≥льш сторонами, ¤к≥ можуть бути конкретними особами або групами.  ожна сторона робить все, щоб була прийн¤та њњ точка зору або мета, ≥ заважаЇ ≥нш≥й сторон≥ робити те ж саме.

 оли люди думають про конфл≥кт, вони найчаст≥ше асоц≥юють його з агрес≥Їю, погрозами, суперечками, ворож≥стю, ≥ так дал≥. ¬ результат≥ ≥снуЇ думка, що конфл≥кт - ¤вище завжди небажане, що його необх≥дно, по можливост≥ уникати ≥ що його сл≥д негайно вир≥шувати, ¤к т≥льки в≥н виникне. “аке в≥дношенн¤ ч≥тко простежуЇтьс¤ в прац¤х автор≥в, що належать до школи наукового управл≥нн¤, адм≥н≥стративн≥й школ≥ ≥ розд≥л¤ючих концепц≥ю бюрократ≥њ по ¬еберу. ÷≥ п≥дходи до ефективност≥ орган≥зац≥њ б≥льшою м≥рою спиралис¤ на визначенн¤ задач, процедур, правил, взаЇмод≥й посадовц≥в ≥ розробку рац≥ональноњ орган≥зац≥йноњ структури. ¬важалос¤, що так≥ механ≥зми в основному усунуть умови спри¤юч≥ по¤в≥ конфл≥кту, ≥ можуть бути використан≥ дл¤ вир≥шенн¤ виникаючих проблем.

јвтори, що належать до школи Улюдських в≥дносинФ, теж були схильн≥ вважати, що конфл≥кту можна ≥ необх≥дно уникати. ¬они визнавали можлив≥сть по¤ви суперечностей м≥ж ц≥л¤ми окремоњ особи ≥ ц≥л¤ми орган≥зац≥њ в ц≥лому, м≥ж л≥н≥йним ≥ штабним персоналом, м≥ж повноваженн¤ми ≥ можливост¤ми одн≥Їњ особи ≥ м≥ж р≥зними групами кер≥вник≥в. ѕроте вони звичайно розгл¤дали конфл≥кт ¤к ознаку неефективноњ д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ ≥ поганого управл≥нн¤. Ќа њх думку, гарн≥ взаЇмини ≥ стосунки в орган≥зац≥њ можуть запоб≥гти виникненню конфл≥кту.

ѕричини конфл≥кт≥в.

ƒл¤ попередженн¤ конфл≥кт≥в перш за все варто попереджати заздалег≥ть т≥ њх причини, ¤к≥ б могли не виникнути.

ќсновними причинами конфл≥кту Ї обмежен≥сть ресурс≥в, ¤к≥ потр≥бно д≥лити, взаЇмозалежн≥сть завдань, в≥дм≥нност≥ в ц≥л¤х, в≥дм≥нност≥ в у¤вленн¤х ≥ ц≥нност¤х, в≥дм≥нност≥ в манер≥ повед≥нки, в р≥вн≥ осв≥ти, а також поган≥ комун≥кац≥њ.

–озпод≥л ресурс≥в.

–есурси завжди обмежен≥.  ер≥вництво повинне вир≥шити, ¤к розпод≥лити матер≥али, людськ≥ ресурси ≥ ф≥нанси м≥ж р≥зними групами, щоб найефективн≥шим чином дос¤гти мети орган≥зац≥њ. Ќе маЇ значенн¤, чого торкаЇтьс¤ це р≥шенн¤ - люди завжди хочуть одержувати не менше, а б≥льше. “аким чином, необх≥дн≥сть д≥лити ресурси майже неминуче веде до р≥зних вид≥в конфл≥кту.

1	2	3	4

Ќазва: –озвиток науки управл≥нн¤, переконанн¤ ¤к зас≥б впливу, попередженн¤ конфл≥кту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (4159 прочитано)