ћенеджмент > ‘≥нансуванн¤ ≥нновац≥йних проект≥в через мережу ≥нновац≥йних фонд≥в

як показуЇ практика розвинених крањн, ф≥нансуванн¤ ≥нновац≥йних проект≥в через мережу ≥нновац≥йних фонд≥в Ї досить ефективним, перш за все через досить високу гнучк≥сть такоњ системи, що дозвол¤Ї обТЇднувати кошти багатьох р≥зних ≥нвестор≥в та зусилл¤ багатьох спец≥ал≥ст≥в дл¤ вир≥шенн¤ поставлених задач.

 ооперац≥¤ ≥нвестор≥в, що ф≥нансують ≥нновац≥йн≥ проекти не т≥льки даЇ можлив≥сть накопичити достатн≥ ресурси, але й передбачаЇ розпод≥л ризику та, в≥дпов≥дно, можливих збитк≥в м≥ж ними.

¬ той самий час, ¤к показуЇ практика, д≥¤льн≥сть венчурних ≥нновац≥йних ф≥рм, що займаютьс¤ розробкою (а ≥нколи Ї й ≥н≥ц≥аторами) ≥нновац≥йних проект≥в Ї досить ефективною (в —Ўј на ф≥рми з чисельн≥стю зайн¤тих менше 1 тис. чолов≥к припадаЇ 1/2 вс≥х найважлив≥ших нововведень в крањн≥).

Ќе останню роль в усп≥шному функц≥онуванн≥ фондових механ≥зм≥в в крањнах «аходу граЇ специф≥чн≥сть руху грошових ресурс≥в в ≥нновац≥йному процес≥.

–озд≥л ≤≤. –ух грошових поток≥в в ≥нновац≥йному процес≥

¬≥д ≥нновац≥йних фонд≥в пот≥к грошових кошт≥в спр¤мовуЇтьс¤ до виконавц≥в проблемно-ц≥льових проект≥в ≥ програм.

”сп≥шно виконуван≥ проекти ≥ програми, нац≥лен≥ на оптимальне р≥шенн¤ актуальних проблем, привертають до себе увагу потенц≥йних споживач≥в даних ефект≥в та викликають у них природнЇ бажанн¤ всеб≥чно спри¤ти прискоренню реал≥зац≥њ нам≥чених ц≥лей.

¬кладаючи в проекти своњ кошти, споживач≥ пропонують њх виконавц¤м р≥зноман≥тн≥ орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ послуги, додатков≥ матер≥ально-техн≥чн≥, ≥нформац≥йн≥, кадров≥ ресурси ≥ т.п. ¬се це прискорюЇ х≥д проектних роб≥т; п≥двищуЇтьс¤ ¤к≥сть отриманих результат≥в та ефективн≥сть њх використанн¤ в ширшому масштаб≥.

“≥ додатков≥ кошти, що вливаютьс¤ в проект ≥ програму в ход≥ њх усп≥шного зд≥йсненн¤, також фондуютьс¤. ¬насл≥док проекти ≥ програми перетворюютьс¤ в самост≥йн≥ ≥нновац≥йн≥ фонди ≥ в ц≥й рол≥ стають автономними доч≥рн≥ми ф≥л≥¤ми вих≥дного (материнського) ≥нновац≥йного фонду. ¬они складають його перифер≥ю ≥, таким чином, надають йому функц≥њ свого центрального органу.

ѕо сут≥ розпор¤джаючись чужими коштами (але при цьому маючи узаконену можлив≥сть привласнювати заощаджен≥ кошти та значну долю отриманого за допомогою њх прибутку), виконавц≥ проект≥в ≥ програм в≥дносно швидко накопичують власн≥ досить велик≥ грошов≥ суми, ¤кими волод≥ють ≥ користуютьс¤ за власним бажанн¤м, ¤к субсид≥¤ми. ¬ раз≥, ¤кщо ц≥ кошти починають набагато перевищувати життЇв≥ потреби њх власник≥в, останн≥, ¤к правило, перш за все вкладають њх в своњ проекти ≥ програми, особливо у нов≥, перетворюючись таким чином в ≥ндив≥дуальн≥ фонди неприбуткового, некомерц≥йного типу.

÷е третЇ покол≥нн¤ под≥бних фонд≥в у њх загальн≥й систем≥. …ого характерн≥ риси - надзвичайна багаточисельн≥сть, швидк≥сть оберт≥в грошових кошт≥в, висока моб≥льн≥сть њх обертанн¤, стр≥мк≥ темпи зростанн¤ њх загальноњ маси.

“ака можлив≥сть додавати у фонди виконуваних проект≥в ≥ програм власн≥ ф≥нансов≥ кошти (або нав≥ть повн≥стю ф≥нансувати њх за власний рахунок, дозвол¤Ї виконавц¤м зв≥льн¤тись в≥д необх≥дност≥ пасивного чеканн¤ субсид≥й в≥д материнських ≥ доч≥рн≥х ≥нновац≥йних фонд≥в. ћожлив≥сть самоф≥нансуванн¤ надаЇ виконавц¤м змогу усп≥шно долати ≥ залежн≥сть в≥д бюрократичних державних ≥нстанц≥й, ¤к≥ часто регламентують сусп≥льний ≥нновац≥йний процес ≥нструкц≥¤ми, неадекватними його зм≥сту ≥ тенденц≥¤м розвитку.

“ретЇ покол≥нн¤ фонд≥в Ї к≥нцевим пунктом грошового потоку, що формуЇтьс¤ материнськими ≥ доч≥рн≥ми фондами, а також засновниками та користувачами. ÷ей пот≥к спр¤мовуЇтьс¤ в≥д перв≥сноњ фази сусп≥льного ≥нновац≥йного процесу до його к≥нцевоњ фази. ¬≥н безпосередньо нарощуЇ свою грошову масу, прискорюЇ њњ оберти, скорочуЇ цикли оберт≥в, п≥двищуЇ њх ефективн≥сть. ÷е призводить до утворенн¤ величезноњ товарноњ маси (новоњ техн≥ки, технолог≥й, покращених комунально-побутових умов, високо¤к≥сних спец≥ал≥зованих послуг) екв≥валентноњ грошовому потоку, що розгл¤даЇтьс¤ за вс≥ма його к≥льк≥сними ≥ ¤к≥сними характеристиками.

“ретЇ покол≥нн¤ фонд≥в, за кожним з ¤ких стоњть незалежна особа, здатна добров≥льно в≥дчуджувати особист≥ кошти, стаЇ також початковим пунктом другого, причому принципово ≥ншого, в пор≥вн¤нн≥ з першим ф≥нансового потоку.

¬≥н ≥де в зворотньому напр¤мку: в≥д к≥нцевоњ фази сусп≥льного ≥нновац≥йного процесу до його початковоњ фази. “аким чином цей зворотн≥й або зустр≥чний грошовий пот≥к зб≥льшуЇ масу ф≥нансових ресурс≥в вс≥х учасник≥в ≥нновац≥йного процесу.

«воротний грошовий пот≥к в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д пр¤мого перел≥ком важливих властивостей. ¬ останньому, що йде в≥д першого до третього покол≥нн¤ фонд≥в, виконавц≥ проблемно-ц≥льових проект≥в ≥ програм Ї одержувачами кошт≥в, що виступають у вигл¤д≥ субсид≥й, а також належноњ њм дол≥ прибутку. ” зворотному потоц≥ спец≥ал≥сти стають УдонорамиФ, тобто джерелом грошових кошт≥в, ¤к≥ вже сам≥ вони даром в≥ддають у чуже користуванн¤.

‘ондов≥ механ≥зми науково-техн≥чного ≥ соц≥ально-економ≥чного прогресу привод¤ть до суверен≥зац≥њ творчо д≥Їздатних ос≥б, забезпечують њм б≥льш спри¤тлив≥, н≥ж в≥домствам ≥ корпорац≥¤м, умови збереженн¤ ≥ зб≥льшенн¤ ц≥нност≥ заощаджених кошт≥в за рахунок в≥дчудженн¤. “аким чином в≥дбуваЇтьс¤ стимулюванн¤ талановитих спец≥ал≥ст≥в до самоф≥нансуванн¤ ≥нновац≥йних процес≥в.

÷е вже новий ступ≥нь розвитку фондових механ≥зм≥в, що формуютьс¤ на баз≥ зворотного потоку грошових кошт≥в дл¤ зд≥йсненн¤ ≥нновац≥йного процесу. —права в тому, що зворотн≥й грошовий пот≥к ≥де в двох напр¤мках.

ќдин з них реал≥зуЇтьс¤ в рамках материнських ≥ доч≥рн≥х фонд≥в, причому назустр≥ч потоку грошових ресурс≥в, в≥дчуджуваних в ц≥ фонди њх спонсорами. ÷ей зустр≥чний рух вливаЇ своњ кошти в пр¤мий (маг≥стральний) грошовий пот≥к, забезпечуючи рац≥ональне впровадженн¤ дос¤гнень науки ≥ техн≥ки. «агальна сума таких вливань в —Ўј, наприклад, вже давно перевищила ту, ¤ку витрачають державн≥ в≥домства ≥ промислов≥ корпорац≥њ на ф≥нансуванн¤ наукових досл≥джень ≥ розробок њх промислового використанн¤.

¬насл≥док зростанн¤ швидкост≥ ≥ скороченн¤ строк≥в обертанн¤ грошовоњ маси, що привласнюЇтьс¤ та в≥дчуджуЇтьс¤ виконавц¤ми проблемно-ц≥льових проект≥в ≥ програм, в≥дносна величина даних кошт≥в стр≥мко зростаЇ ≥ значно перевищуЇ ту њх абсолютну, тобто грошову масу ¤к≥ насправд≥ ≥снуЇ ≥ знаходитьс¤ в оборот≥. ÷е означаЇ, що у рол≥ джерел ф≥нансуванн¤ Ќ“ѕ ≥ндив≥дуальн≥ спонсори займають фактично перше м≥сце не т≥льки в ¤к≥сному вим≥р≥, а й в к≥льк≥сному.

« боку зустр≥чного потоку грошов≥ вливанн¤ в пр¤мий пот≥к зд≥йснюютьс¤ на вс≥х фазах ≥нновац≥йного процесу (науков≥ досл≥дженн¤, розробки, виробнич≥ випробуванн¤, промислове освоЇнн¤ ≥ т.п.). “ому на кожн≥й фаз≥ встановлюЇтьс¤ кругооб≥г кошт≥в ≥з зустр≥чного потоку в маг≥стральний ≥ навпаки, за рахунок чого вони посилюють один одного. —аме там де формуЇтьс¤ другий, зустр≥чний рух (тобто на заключних фазах ≥нновац≥йного процесу) ≥ виникаЇ найб≥льш ≥нтенсивний ≥ потужний кругооб≥г грошових кошт≥в.

¬≥д першого цей зустр≥чний рух в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що в≥н спр¤мований в обх≥д ≥нновац≥йного процесу ≥ йде до потенц≥йного масового споживача створюваних ним нововведень з тим, щоб п≥дготувати його до зд≥йсненн¤ ним самим його безпосередньоњ споживчоњ функц≥њ. ћожна стверджувати, що другий, зустр≥чний ф≥нансовий рух ≥нвестуЇ вс≥ своњ кошти на задоволенн¤ життЇвих потреб людини, тод≥ ¤к перший вкладаЇ весь св≥й потенц≥ал в нову техн≥ку, технолог≥њ та ≥нш≥ нововведенн¤.

 орпорац≥њ та в≥домства отримують головний св≥й виграш тод≥, коли њм гарантуЇтьс¤ оперативне та радикальне вир≥шенн¤ проблем за рахунок перетворенн¤ њх соц≥ально-економ≥чноњ орган≥зац≥њ. ¬ажливо п≥дкреслити, що перебудова зд≥йснюЇтьс¤ автоматично, безбол≥сно ≥ нав≥ть непом≥тно дл¤ самих в≥домств ≥ корпорац≥й. ¬они також приЇднуютьс¤ до системи фондових механ≥зм≥в господарюванн¤, ¤к≥, Узамикаючись у колоФ утворюють структуру, в рамках ¤коњ назустр≥ч одне одному ≥дуть грошов≥, ≥нформац≥йн≥, кадров≥ та ≥нш≥ ресурси.  орпорац≥њ стр≥мко розширюють сфери впливу ≥ нарощують свою потужн≥сть.

¬≥дбуваЇтьс¤ процес розшаруванн¤, внасл≥док ¤кого економ≥ка крањни стаЇ так би мовити двоверствовою. ¬ерхн≥й економ≥чний шар ¤вл¤Ї собою незалежний сектор, в ¤кому функц≥онують ≥нновац≥йн≥ фонди. ÷≥ кошти рухаютьс¤ на некомерц≥йн≥й, неприбутков≥й основ≥, хоч ≥ обертаютьс¤ в товарно-грошових формах, однак мало повТ¤заних з ринковими товарно-грошовими в≥дносинами, оск≥льки базуютьс¤ на даровому в≥дчудженн≥ ≥ привласненн≥ учасниками масовоњ науково-техн≥чноњ творчост≥ кошт≥в, що обертаютьс¤. Ќижн≥й шар утворюють традиц≥йн≥ орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ структури, характерн≥ дл¤ товарного виробництва, ¤ким властив≥ звичайн≥ ринков≥ в≥дносини.

ƒл¤ верхнього економ≥чного шару характерними Ї досить висок≥ ≥нтеграц≥йн≥ ¤кост≥. ƒаров≥ грошов≥ та орган≥зац≥йн≥ ресурси у змоз≥ (оф≥ц≥йно ≥ легально) долати будь-¤к≥ рег≥ональн≥, нац≥ональн≥, континентальн≥ та ≥нш≥ кордони, митн≥ барТЇри ≥ т.д. ¬они можуть вбирати в себе зустр≥чн≥ грошов≥, ≥нформац≥йн≥, кадров≥, матер≥ально-техн≥чн≥ та ≥нш≥ ресурси також на даров≥й основ≥, але виг≥дн≥й дл¤ вс≥х ≥ кожного власника кошт≥в, що залучаютьс¤. “ому фондов≥ механ≥зми господарюванн¤ швидко розповсюдились по всьому зах≥дному св≥ту ≥ вже злились в ньому в Їдину структурно-функц≥ональну систему.

Ќижн≥й економ≥чний шар, навпаки, збер≥гаЇ свою роздроблен≥сть по крањнах, рег≥онах та континентах, тому що виробництво, ¤ке ор≥ЇнтуЇтьс¤ на отриманн¤ прибутку в≥д простого продажу товарноњ маси, всюди створюЇ соб≥ конкуренц≥ю, протид≥ю, митн≥ барТЇри, протекц≥он≥зм. –азом з тим торг≥вельн≥ в≥дносини так або ≥накше також повТ¤зують вс≥х товаровиробник≥в ≥ покупц≥в в Їдину комерц≥йну систему св≥тового господарства.

1	2	3	4

Ќазва: ‘≥нансуванн¤ ≥нновац≥йних проект≥в через мережу ≥нновац≥йних фонд≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2007 прочитано)