ћ≥жнародн≥ в≥дносини > ѕроцедури регулюванн¤ м≥жнародних комерц≥йних спор≥в

¬се це робитьс¤ дл¤ того, щоб уникнути спор≥в з процесуальних питань, щоб розгл¤д в≥вс¤ по сут≥ справи.

3. ¬иб≥р матер≥ального права, зг≥дно з ¤ким буде розгл¤датис¤ сп≥р.

4. ћеж≥ д≥њ арб≥тражного застереженн¤. ¬ де¤ких крањнах не визнаЇтьс¤ д≥¤ арб≥тражного застереженн¤ в≥дносно спор≥в, ¤к≥ виникнуть у майбутньому, ¤кщо т≥льки це пр¤мо не передбачено в угод≥ про розгл¤д спору. ¬ де¤ких крањнах визнаЇтьс¤ сила т≥льки таких угод, у ¤ких мова йде про конкретн≥ под≥њ, наприклад, "розб≥жност≥, що можуть виникнути з приводу даноњ угоди". ¬ договор≥ ч≥тко повинно бути передбачено, ¤к≥ саме д≥њ сторони будуть розгл¤датис¤ ¤к в≥дмова в≥д права застосовувати арб≥тражне застереженн¤ (арб≥тражна угода). якщо сторони хочуть, щоб перед розгл¤дом справи в третейському суд≥ була зад≥¤на процедура доарб≥тражного врегулюванн¤, бажано згадати про це в договор≥.

5. ¬иб≥р арб≥тр≥в.

6. ќплата третейського суду за розгл¤д спору, розпод≥л витрат (наприклад, витрат на оплату послуг адвокат≥в) м≥ж учасниками.

7. ћова, ¤кою буде розгл¤датис¤ сп≥р.

8. ’арактер розгл¤ду справи. Ќаприклад, у  итањ слуханн¤ таких справ носить привселюдний характер, в ≥нших крањнах воно закрите. ¬ де¤ких державах розгл¤д справи в третейському суд≥ не може продовжуватис¤ довше визначеного терм≥ну, п≥сл¤ ¤кого вважаЇтьс¤, що повноваженн¤ третейських судд≥в (арб≥тр≥в) зак≥нчилис¤. ¬ багатьох випадках сторони можуть бути представлен≥ адвокатами.

9. ѕроцедура, ¤коњ мають дотримуватись арб≥три. ¬ де¤ких третейських судах склавс¤ звичай розгл¤дати спори шл¤хом розгл¤ду документ≥в, без слухань. ¬ ≥нших третейських судах спори розгл¤даютьс¤ й усно, зокрема, проводитьс¤ опитуванн¤ св≥дк≥в, експерт≥в тощо.

10. „и мають арб≥три право розгл¤дати сп≥р ex aequo et bono (виход¤чи з≥ своњх у¤влень про принципи добра ≥ справедливост≥).

11. Ќеобх≥дно передбачити в договор≥, що третейський суд повинен винести р≥шенн¤ в справ≥, ¤кщо т≥льки сторони не вир≥шать сп≥р мирно. ¬ р≥зних крањнах ≥снують р≥зн≥ п≥дходи до р≥шенн¤ третейського суду:
- в одних прийн¤то, щоб р≥шенн¤ м≥стило об'рунтуванн¤, в ≥нших не склалос¤ такого звичаю;
- в де¤ких крањнах дл¤ винесенн¤ р≥шенн¤ необх≥дна одноголосн≥сть арб≥тр≥в;
- в де¤ких крањнах склавс¤ звичай, зг≥дно з ¤ким сторона, що програла, сплачуЇ вс≥ арб≥тражн≥ витрати (включаючи витрати на оплату послуг адвоката, варт≥сть роботи стенограф≥ст≥в, витрати на використанн¤ устаткуванн¤, варт≥сть послуг експерт≥в). –≥шенн¤ повинно бути наст≥льки остаточним ≥ обов'¤зковим дл¤ стор≥н, наск≥льки це дозвол¤Ї право крањни суду. ѕри цьому варто зауважити, що в де¤ких крањнах державн≥ суди мають право перегл¤дати де¤к≥ питанн¤ матер≥ального права, а в де¤ких також ≥ питанн¤ факту ≥ процесуального права.

12. „и впливаЇ нед≥йсн≥сть окремих положень арб≥тражноњ угоди на д≥йсн≥сть угоди в ц≥лому.

13. ¬ ¤ких випадках можна вважати, що ще не вичерпан≥ процедури "мирного" позасудового врегулюванн¤ спору (посередництво, переговори тощо).

” б≥льшост≥ крањн договори про передачу майбутнього спору на розгл¤д третейського суду мають силу. ÷е означаЇ, що:
- ≥нша сторона спору не може у випадку його виникненн¤ в≥дмовитис¤ в≥д розгл¤ду в третейському суд≥;
- суд, на проханн¤ будь-¤коњ з≥ стор≥н, повинен передати сп≥р, в≥дносно ¤кого д≥Ї арб≥тражна угода (застереженн¤), до третейського суду.

4. ¬» ќЌјЌЌя ≤Ќќ«≈ћЌ»’ —”ƒќ¬»’ –≤Ў≈Ќ№

¬иконанн¤ р≥шень ≥ноземних державних суд≥в. Ќе виключено, що р≥шенн¤, винесене судом, повинен виконувати суд ≥ншоњ крањни. ¬ м≥жнародн≥й практиц≥ склалос¤ два механ≥зми виконанн¤ ≥ноземних судових р≥шень:

1) безпосереднЇ застосуванн¤ ≥ноземних судових р≥шень. ” рамках такоњ процедури суд крањни ј приймаЇ р≥шенн¤ про те, що р≥шенн¤ суду крањни Ѕ п≥дл¤гаЇ обов'¤зковому виконанню в крањн≥ ј, так н≥би воно було винесено судом крањни ј. ÷ей механ≥зм зустр≥чаЇтьс¤ нечасто;

2) визнанн¤ ≥ноземних судових р≥шень. ” рамках такоњ процедури в≥дбуваЇтьс¤ наступне:

а) суд крањни ј вир≥шуЇ, що, оск≥льки справа вже розгл¤нута судом крањни Ѕ, њњ не потр≥бно розгл¤дати знову;

б) таке р≥шенн¤ суду Ї п≥дставою дл¤ початку нового судового розгл¤ду в крањн≥ ј;

в) суд крањни ј на основ≥ поданого документа про визнанн¤ р≥шенн¤ суду крањни Ѕ приймаЇ р≥шенн¤ в справ≥;

г) р≥шенн¤ суду виконуЇтьс¤ в крањн≥ ј.

÷ей механ≥зм зустр≥чаЇтьс¤ част≥ше, н≥ж попередн≥й.

¬арто мати на уваз≥, що в де¤ких крањнах ≥ноземн≥ судов≥ р≥шенн¤ взагал≥ не визнаютьс¤, а розгл¤даютьс¤ т≥льки ¤к факт, що маЇ в≥дношенн¤ до справи.

ѕримусове виконанн¤ р≥шень ≥ноземних третейських суд≥в. “орговц≥, ¤к правило, не схильн≥ звертатис¤ в державн≥ суди, тому що практично жодна крањна не визнаЇ р≥шень ≥ноземних державних суд≥в. “ак≥ судов≥ р≥шенн¤ визнаютьс¤ т≥льки в де¤ких випадках, найчаст≥ше, ¤кщо м≥ж в≥дпов≥дними державами укладена угода про це. “ака угода, наприклад, була укладена м≥ж крањнами - членами –ади економ≥чноњ взаЇмодопомоги (–≈¬). ƒе¤к≥ крањни визнавали ≥ноземн≥ судов≥ р≥шенн¤ односторонньо або за ¤кихось умов. як правило, щоб бути визнаним, р≥шенн¤ ≥ноземного державного суду мало в≥дпов≥дати певним критер≥¤м.

™ й ≥нш≥ причини, що зробили державн≥ суди "непривабливими" дл¤ торговц≥в:
- розгл¤д у державному суд≥ може призвести до роз≥рванн¤ д≥лових в≥дносин, до втрати пост≥йних кл≥Їнт≥в ≥ т.≥н.;

- при розгл¤д≥ справи в суд≥ сторони змушен≥ розголошувати будь-¤ку ≥нформац≥ю, ¤ка стосуЇтьс¤ справи, в тому числ≥ конф≥денц≥йну.

“ому дуже часто торговц≥ вир≥шують своњ спори в третейських судах. –≥шенн¤ третейського суду в багатьох випадках виконуЇтьс¤ добров≥льно.

якщо р≥шенн¤ третейського суду сторона, що програла, не
виконуЇ добров≥льно, воно п≥дл¤гаЇ примусовому виконанню через державний суд. якщо сторона, що програла, знаходитьс¤ в т≥й крањн≥, де було винесене р≥шенн¤ третейського суду, то р≥шенн¤ виконуЇтьс¤, звичайно, без ускладнень. ўодо виконанн¤ р≥шень третейських суд≥в, розташованих в ≥нших крањнах, то тут могли виникнути труднощ≥.

јле не у вс≥х крањнах система третейських суд≥в розвивалас¤ однаково. ¬ багатьох державах суди довгий час обережно ставилис¤ до третейських суд≥в ≥ тому намагалис¤ не визнавати р≥шенн¤ будь-¤ких третейських суд≥в, ¤к в≥тчизн¤них, так ≥ ≥ноземних. « ≥ншого боку, законодавча влада багатьох крањн ставилас¤ до арб≥тражу прихильно, ≥ вже наприк≥нц≥ дев'¤тнадц¤того - на початку двадц¤того стол≥тт¤ почали прийматис¤ закони, ¤к≥ вимагають визнавати р≥шенн¤ арб≥тражних суд≥в. як правило, р≥шенн¤ мають визнаватис¤, ¤кщо вони в≥дпов≥дають певним вимогам, наприклад, дотриманню процедурних правил при розгл¤д≥ спору ≥ т.≥н.

ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни практично в ус≥х крањнах державн≥ суди визнають ≥ виконують р≥шенн¤ "в≥тчизн¤них" третейських суд≥в. –≥шенн¤ ж ≥ноземних арб≥тражних суд≥в, ¤к правило, не виконуютьс¤ в ≥нших крањнах або ж њхнЇ виконанн¤ обумовлене ц≥лим р¤дом обставин, ¤к≥ у р≥зних крањнах не однаков≥. “ак≥ р≥шенн¤ в б≥льшост≥ випадк≥в зд≥йснюютьс¤ т≥льки на основ≥ взаЇмност≥, наприклад, в≥дпов≥дно до двостороннього м≥жнародного договору. ѕроблема в тому, що далеко не вс≥ крањни уклали такий догов≥р.
 онвенц≥¤ ќќЌ 1958р. про визнанн¤ ≥ виконанн¤ ≥ноземних арб≥тражних р≥шень. ћенеджери, торговц≥, пол≥тики давно прагнули подолати ускладненн¤ в процес≥ м≥жнародноњ торг≥вл≥. ¬елику роль у спрощенн≥ м≥жнародноњ торг≥вл≥ в≥д≥грала  онвенц≥¤ ќќЌ 1958 р. "ѕро визнанн¤ ≥ виконанн¤ ≥ноземних арб≥тражних р≥шень" (дал≥ в цьому п≥дрозд≥л≥ -  онвенц≥¤).

ќсновн≥ положенн¤  онвенц≥њ:

1. ƒержавн≥ суди в кожн≥й держав≥ - учасниц≥ договору зобов'¤зан≥ визнавати ≥ виконувати р≥шенн¤ третейських суд≥в будь-¤коњ ≥ншоњ держави - учасниц≥ договору.

2. ƒержавний суд повинен передати сп≥р у в≥дпов≥дний третейський суд, ¤кщо:
- сторони спору уклали м≥ж собою угоду про передачу њњ спору в третейський суд,

- хоча б одна ≥з стор≥н попросить це зробити,

- зазначений державний суд не д≥йде висновку, що арб≥тражна угода не маЇ юридичноњ сили або втратила силу, або не виконуЇтьс¤.

3. ƒержавний суд будь-¤коњ догов≥рноњ держави зобов'¤заний визнавати ≥ виконувати ≥ноземн≥ арб≥тражн≥ р≥шенн¤, винесен≥ в ≥нших догов≥рних державах. ƒержавний суд може не визнавати таких р≥шень т≥льки тод≥, коли:
а) про це просить одна з≥ стор≥н спору, дл¤ ¤коњ винесено р≥шенн¤, ≥
- сторона арб≥тражноњ угоди була за застосовуваним до нењ законом ¤коюсь м≥рою нед≥Їздатна або ц¤ угода нед≥йсна за законом, ¤кому сторони цю угоду п≥дпор¤дкували, а за в≥дсутност≥ такоњ вказ≥вки - за законом крањни, де р≥шенн¤ було винесено, або

- сторона, проти ¤коњ винесено р≥шенн¤, не була належним чином спов≥щена про призначенн¤ арб≥тра, або про арб≥тражний розгл¤д, або з ≥нших причин не могла надати своњ по¤сненн¤, або

- ≥ноземне арб≥тражне р≥шенн¤ винесено за спором, ¤кий не передбачений або не п≥дпадаЇ п≥д арб≥тражну угоду або арб≥тражне застереженн¤ в договор≥, або м≥стить постанови з питань, що виход¤ть за меж≥ арб≥тражноњ угоди або арб≥тражного застереженн¤ в договор≥, проте ¤кщо постанови охоплюютьс¤ арб≥тражною угодою або арб≥тражним застереженн¤м, то вони можуть бути в≥дд≥лен≥ в≥д тих, що не охоплюютьс¤ такою угодою або таким застереженн¤м.

ќтже, у частин≥ арб≥тражного р≥шенн¤, що м≥стить постанови з питань, охоплюваних арб≥тражною угодою або арб≥тражним застереженн¤м в договор≥, може бути визнано ≥ приведено у виконанн¤, або

- склад арб≥тражного органу чи арб≥тражний процес не в≥дпов≥дали договору стор≥н, або, за в≥дсутност≥ такого, не в≥дпов≥дали закону т≥Їњ крањни, де мав м≥сце арб≥траж, або

1	2	3

Ќазва: ѕроцедури регулюванн¤ м≥жнародних комерц≥йних спор≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (1868 прочитано)