Міжнародні відносини > Світова організація торгівлі

Марракеська Угода про заснування Світової організа­ції торгівлі складається з 16 статей та 4 додатків. Статті об­межуються тільки фундаментальними організаційними пи­таннями щодо СОТ, а всі самостійні правила СОТ містяться у додатках.

Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, яка скликається щонайменше раз на два роки. В інші періоди керування здійсню­ється Генеральною Радою. Обидва органи складаються з пред­ставників усіх країн-членів. Крім цього, у структурі є: Ради, Комітети (створюються Конференцією міністрів), органи з уре­гулювання суперечок та огляду торговельної політики, Секрета­ріат. Зазначена структура створена з метою виконання СОТ своїх функцій, серед яких пріоритетним є імплементування домовле­ностей, що за сутністю являють собою самостійні правила СОТ і перебувають у Додатках до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі.

Угоди СОТ, охоплюючи широке коло різноманітних видів ді­яльності, становлять юридичне підґрунтя для міжнародних тор­говельних операцій. Це — своєрідні контракти, згідно з якими уряди різних країн зобов'язуються проводити свою торговельну політику на взаємоузгодженій основі. Хоча ці документи обгово­рюються й підписуються на урядовому рівні, проте головна їх мета полягає в наданні допомоги постачальникам товарів і по­слуг, експортерам та імпортерам у здійсненні цивілізованої торгівлі. Вони поширюються на аграрну продукцію, текстиль і гото­вий одяг, банківську справу, телекомунікації, державні закупівлі, промислові стандарти, санітарні норми на харчові продукти, ін­телектуальну власність і багато чого іншого. В основі цих доку­ментів лежать кілька базових засад, відповідно до яких торгове­льна система має бути:

* позбавленою будь-якої дискримінації — країна не повинна упереджено ставитися до тих чи інших торгових партнерів (їм усім однаково надається статус найбільшого сприяння); так само не повинна проводитися політика дискримінації між національ­ними та іноземними товарами і послугами, яким надається націо­нальний режим;

* передбачуваною — іноземні компанії, інвестори та уряди по­винні мати впевненість, що торгові бар'єри (в т. ч. тарифи, нетарифні заходи тощо) не зводитимуться самовільно без узгодження з торговельними партнерами; дедалі більше тарифних ставок і зобов'язань щодо відкриття ринків закріплюються угодами СОТ; торгові бар'єри мають знижуватись у ході переговорів;

* відкритою для чесної конкуренції — шляхом знеохочення та­ких «нечесних» прийомів, як, скажімо, експортні субсидії та про­даж товарів за демпінговими цінами з метою завоювання ринків збуту;

* сприятливою для слаборозвинутих країн — надаючи їм більше часу на пристосування до нових умов, можливості для перетворень і спеціальні пільги.

На відміну від більшості міжнародних організацій, до системи ГАТТ-СОТ приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна бере на себе обов'язки виконувати угоди, а органі­зація, зі свого боку, перевіряє здатність такого виконання.

Угода СОТ не входить до початкової структури ГАТТ (1947р.), тому країни можуть стати (або залишитися) контрасту­ючими сторонами ГАТТ, не приєднуючись до СОТ. З іншого бо­ку, країни не можуть стати членами СОТ, доки вони не досягнуть успішних домовленостей щодо приєднання до ГАТТ. Перед при­єднанням до СОТ учасники, які не мають статусу контрактуючої сторони ГАТТ, повинні насамперед досягнути домовленостей Щодо приєднання до Угоди. Країни можуть також запросити під­готовчий комітет СОТ поєднати процес їх приєднання до ГАТТ з процесом приєднання до СОТ.

Швидкість приєднання країни до ГАТТ (до системи ГАТТ-СОТ) залежить від рівня відповідності національного законодав­ства стандартам ГАТТ-СОТ і складається з таких етапів: подання прохання щодо приєднання, розгляд прохання, проведення консультацій з країнами — членами ГАТТ, проведення серії засідань Робочої комісії ГАТТ, подання Меморандуму про зовнішньоторговельний режим країни, проведення багатосторонніх переговорів, розробка Протоколу про приєднання, прийняття країни ГАТТ (ГАТТ-СОТ).

Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочав, ся 17 грудня 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було подан0 офіційну заяву Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ Наступним кроком відповідно до процедури приєднання стало подання 28 червня 1994 р. Меморандуму про зовнішньоторгове­льний режим України на розгляд Робочої комісії з питань розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ. Відтоді відбулося вже кілька засідань Робочої комісії. У 1997 р. розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами СОТ.

На початок 2000 р. членами СОТ були 134 держави, а 32 мали статус країн-спостерігачів, серед них: Україна, Азербайджан, Ал­банія, Алжир, Андорра, Білорусь, Вануату, Ватикан, В'єтнам, Ві­рменія, Грузія, Естонія, Ефіопія, Йорданія, Казахстан, Камбоджа, Китай, Лаос, Латвія, Македонія, Молдова, Непал, Оман, Острови Зеленого Мису, Російська Федерація, Саудівська Аравія, Сейшельські Острови, Судан, Тайвань, Тонга, Узбекистан, Хорватія. Вирізняється серед усіх країн світу Китай, що є державою з най­більшим обсягом торгівлі, яка не входить до жодної міжнародної торговельної організації, її торговельний обіг у 1998р. перевищив 300 млрд. дол., тому деякі експерти вважають, що доки СОТ не прийме в свої лави Китай, назва цієї організації буде просто не­виправданою. Переговори ж щодо приєднання Китаю до СОТ ве­дуться вже 14 років.

Сьогодні стає все більш зрозуміло, що неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не будучи при цьому чле­ном СОТ. Як зазначається в передмові до українського видання «Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговель­них переговорів», членство в СОТ відкриває широкі можливості щодо:

* зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українсь­ких товарів практично на всіх світових ринках;

« не лише кількісного збільшення обсягів експорту, а й зміни його структури. Україна, як відомо, високотехнологічна країна, багато підприємств якої виробляють наукомістку продукцію, але ця продукція через аутсайдерський статус України щодо системи ГАТТ-СОТ та низку інших причин не знаходить ринків збуту. Різні політико-правові, тарифні й нетарифні обмеження не випус­кають її за кордон України;

* кількісного та якісного поліпшення української торгівлі, яке відбудеться одночасно стосовно 134 країн-членів СОТ, на частку яких припадає понад 90 % світової торгівлі;

* забезпечення справедливого вирішення торговельних супе­речок. Навіть невелика країна з незначним потенціалом у міжна­родній торгівлі може розраховувати на справедливе слухання та вирішення торговельних спорів з великими торговельними парт­нерами;

* застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту та як ефективного інструменту боротьби із заниженням цін на імпортовані товари;

* введення тимчасових обмежень імпорту у разі появи проб­лем з платіжним балансом;

* підвищення імпортного мита та застосування кількісних об­межень з метою уникнення серйозної шкоди вітчизняним вироб­никам, яка може бути спричинена надмірним імпортом;

* системної трансформації українського економічного законо­давства відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/ СОТ, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу;

* забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-еконо­мічних відносин з основними торговельно-економічними партнерами.

1	2

Назва: Світова організація торгівлі
Дата публікації: 2005-03-03 (3587 прочитано)