ћ≥жнародн≥ в≥дносини > ”крањно-американськ≥ в≥дносини (1991-2002), еволюц≥¤, характер, основн≥ проблеми

Ќовий президент Ћ. учма, хоч ≥ обраний за рахунок пророс≥йськоњ риторики та пропагуванн¤ ≥дењ "Ївраз≥йства", проголосив курс на проведенн¤ л≥беральних економ≥чних реформ одразу п≥сл¤ приходу до влади восени 1994 року. ” —Ўј з ним пов'¤зувалис¤ над≥њ на те, що ”крањна швидко та пор≥вн¤но безбол≥сно подолаЇ перех≥дний пер≥од та незабаром стане форпостом зах≥дного, передус≥м американського впливу на сус≥дню –ос≥ю. —аме за час≥в президентства Ѕ≥лла  л≥нтона попул¤рними стали концепц≥њ «б≥гнева Ѕжез≥нського та Ўермана √арнетта про геостратег≥чну важлив≥сть ”крањни на пострад¤нських теренах дл¤ забезпеченн¤ нац≥онального ≥нтересу —Ўј та безпеки в рег≥он≥.

ѕочинаючи ще з 1991 року, ”крањна ор≥Їнтувала себе на "стратег≥чний курс приЇднанн¤ до ™вропи". ”крањнська державн≥сть наполегливо визначала себе саме Ївропейськими, а не Ївраз≥йськими терм≥нами. ѕроте на п≥вноч≥ ”крањна мала такого сус≥да, ¤к –ос≥¤, ¤кий н≥коли повн≥стю не в≥дмовл¤вс¤ в≥д своњх геопол≥тичних претенз≥й та часто використовував економ≥чну залежн≥сть ”крањни у пол≥тичних ц≥л¤х. “ому ”крањна не могла дозволити соб≥ провадити прозах≥дну пол≥тику та зд≥йснювати св≥й "Ївропейський виб≥р" так, ¤к цього хот≥лос¤ б «аходу.

¬≥дпов≥дно, у 1994 роц≥ був прийн¤тий "багатовекторний" курс украњнськоњ зовн≥шньоњ пол≥тики. ¬≥н базувавс¤ на наступн≥й концепц≥њ: ”крањна не буде в безпец≥ доти, доки –ос≥¤ не вир≥шить дл¤ себе, що незалежн≥сть ”крањни та њњ прозах≥дна ор≥Їнтац≥¤ в≥дпов≥дають рос≥йським нац≥ональним ≥нтересам. Ќеобх≥дною умовою украњнськоњ багатовекторноњ пол≥тики та "стратег≥чного партнерства" з –ос≥Їю таким чином ставали дружн≥ стосунки м≥ж –ос≥Їю та «аходом.

≤ все ж таки великою м≥рою украњнська "багатовекторн≥сть" концентрувалас¤ у цей час на украњно-американських в≥дносинах. ўе п≥д час державного в≥зиту до —Ўј ѕрезидента ”крањни Ћ. учми в листопад≥ 1994 року було п≥дписано один ≥з основоположних документ≥в двосторонн≥х в≥дносин - ’арт≥ю украњнсько-американського партнерства, дружби та сп≥вроб≥тництва.

¬ажливим кроком в процес≥ укр≥пленн¤ двосторонн≥х в≥дносин був державний в≥зит в ”крањну ѕрезидента —Ўј Ѕ. л≥нтона 11-12 травн¤ 1995 року. –езультатом в≥зиту стало п≥дписанн¤ сп≥льноњ за¤ви, в ¤к≥й була в≥дм≥чена п≥дтримка —полученими Ўтатами демократичних та ринкових перетворень в ”крањн≥, њњ пол≥тичного суверен≥тету та териториальноњ ц≥л≥сност≥, а також процесу ≥нтеграц≥њ ”крањни до Ївропейськоњ та св≥товоњ сп≥льноти. ¬≥зит Ћ. учми до —Ўј у лютому 1996 року проходив у дружн≥й атмосфер≥. «давалос¤, що сторони врешт≥-решт порозум≥лис¤ та знайшли сп≥льну мову. ¬ ход≥ зустр≥чей на р≥зних р≥вн¤х американська сторона повс¤кчас наголошувала на "стратег≥чн≥й пр≥оритетност≥ ”крањни у ™вроп≥", на важливост≥ њњ незалежност≥. ”крањна називалас¤ "≥деальним партнером [—Ўј] у ÷ентральн≥й ™вроп≥". Ћеон≥д  учма з≥ свого боку пооб≥ц¤в, що ”крањна буде залучена до —Ќƒ та њњ воЇнних, пол≥тичних та економ≥чних структур лише до певноњ м≥ри.

”вага до пост'¤дерноњ ”крањни з боку президенськоњ адм≥н≥страц≥њ Ѕ≥лла  л≥нтона вилилас¤ у створенн¤ 19 вересн¤ 1996 року —Ўј та ”крањною м≥ждержавноњ ком≥с≥њ на чол≥ з в≥дпов≥дно јльбертом √ором та Ћеон≥дом  учмою.  ом≥с≥¤ включала в себе чотири ком≥тети, ¤к≥ займалис¤ питанн¤ми зовн≥шньоњ пол≥тики, безпеки, торг≥вл≥ та ≥нвестиц≥й, стаб≥льного економ≥чного сп≥вроб≥тництва. ” сп≥льн≥й за¤в≥ за п≥дсумками ѕершого пленарного зас≥данн¤ ”јћ  (”крањнсько-американськоњ м≥ждержавноњ ком≥с≥њ) 16 травн¤ 1997 року —Ўј визнали ”крањну ¤к центральноЇвропейську державу та п≥дтвердили надан≥ ”крањн≥ гарант≥њ безпеки.

” той же час м≥ж —Ўј та –ос≥Їю було утворено м≥жур¤дову ком≥с≥ю √ор - „ерномирд≥н, що представл¤ла собою м≥жв≥домчий орган, покликаний налагоджувати конкретн≥ питанн¤ двосторонн≥х взаЇмин економ≥чного та правового характеру. ѕор≥вн¤нн¤ цих двох ком≥с≥й (м≥ждержавноњ у випадку ”крањни та м≥жур¤довоњ у випадку –ос≥њ) св≥дчило про ¤к≥сно р≥зний р≥вень њх роботи та уваги з боку —Ўј.

ѕ≥д час в≥зиту м≥н≥стра закордонних справ ”крањни √еннад≥¤ ”довенка до ¬ашингтону у жовтн≥ 1996 року ”крањна та —Ўј визначили власн≥ в≥дносини ¤к "стратег≥чне партнерство". ≤ хоч надал≥ реал≥њ украњно-американських в≥дносин не завжди в≥дпов≥дали умовам "стратег≥чного партнерства", р≥шенн¤ про його започаткуванн¤ було важливим дос¤гненн¤м обох стор≥н. Ќевдовз≥ ”крањна пос≥ла третЇ м≥сце за к≥льк≥стю вид≥леноњ ≥ноземним крањнам допомоги в≥д  онгресу —Ўј п≥сл¤ ≤зрањл¤ та ™гипту. ѕрот¤гом 1990-2001 рр. ”крањна отримала в≥д —Ўј допомоги на суму близько 2 млрд.долар≥в.

¬арто зазначити, що така посилена увага до ”крањни та зац≥кавлен≥сть у њњ розвитку з боку «аходу з'¤вилас¤ не на пустому м≥сц≥. «а рахунок матер≥альноњ допомоги ззовн≥, ≥нвестиц≥й та позик в≥д ћ≥жнародного ¬алютного ‘онду (ћ¬‘), —в≥тового банку, ™вропейського банку реконструкц≥њ та розвитку (™Ѕ––) та ≥нших зах≥дних ф≥нансових ≥нституц≥й ”крањна нарешт≥ змогла дещо призупинити розгортанн¤ внутр≥шньоњ економ≥чноњ кризи. ” 1996 роц≥ ¬ерховна –ада ”крањни прийн¤ла демократичну  онституц≥ю. Ќезважаючи на суттЇв≥ розб≥жност≥ у в≥дносинах з –ос≥Їю, сторони зум≥ли налагодити прагматичн≥ в≥дносини. –езультатом стало п≥дписанн¤ у 1997 роц≥ ƒоговору про „орноморський флот, а також двостороннього пол≥тичного договору, в ¤кому –ос≥¤ нарешт≥ визнала суверенн≥сть та териториальну ц≥л≥сн≥сть ”крањни. ¬далос¤ поглибити вже ≥снуюч≥ в≥дносини сп≥вроб≥тництва ≥з ѕ≥вн≥чноатлантичним аль¤нсом.

≈тап ≤≤≤. –озчаруванн¤ «аходу (1998-2000)

1. «агальн≥ тенденц≥њ

≤ все ж цих дос¤гнень ви¤вилос¤ недостатньо. « часом баченн¤ геостратег≥чноњ важливост≥ м≥сц¤ ”крањни на «аход≥, та особливо у —Ўј, почало зм≥нюватис¤. ” американськоњ сторони на зм≥ну самодостатньому сприйн¤ттю потенц≥йного впливу, ¤кий ”крањна могла б справл¤ти на забезпеченн¤ безпеки в рег≥он≥, прийшло усв≥домленн¤ того, що без внутр≥шнього зм≥цненн¤ держави њњ потенц≥ал не можна буде використати. ѕроте попередн≥ тривал≥ розмови про "ключову роль ”крањни" дали прив≥д украњнським ур¤довц¤м вважати, що до Ївроатлантичноњ сп≥льноти можна повноправно долучитис¤ виключно за рахунок власного геостратег≥чного розташуванн¤, не прикладаючи особливих зусиль дл¤ внутр≥шнього розвитку. јле, ¤к з'¤сувалос¤, наск≥льки ефективною не була б часом украњнська зовн≥шн¤ пол≥тика, вона ви¤вилас¤ неспроможною компенсувати ус≥ внутр≥шн≥ негаразди в крањн≥.

“ривалий час вкладаючи значн≥ кошти в реформуванн¤ свого "стратег≥чного партнера", —Ўј були роздратован≥ тим, що позитивн≥ зрушенн¤ в≥дбувалис¤ занадто пов≥льно. ћожлив≥сть б≥льш-менш р≥вноправного "стратег≥чного партнерства" м≥ж двома державами у майбутньому, ¤ке б виправдало свою гучну назву, почала п≥ддаватис¤ сумн≥ву. якщо у 1994-1996 рр. ”крањну розгл¤дали в —Ўј ¤к досить перспективного партнера, що тимчасово перебуваЇ у скрут≥, то тепер почало створюватис¤ враженн¤ негатив≥зму, що межувало з в≥дштовхуванн¤м.

—Ўј прагнули ¤кнайскор≥ше вийти ≥з стад≥њ наданн¤ матер≥альноњ допомоги ”крањн≥, та перейти до стад≥њ, коли б економ≥чн≥ в≥дносини м≥ж двома державами в≥дбувалис¤ за рахунок природнього ≥нтересу американського приватного кап≥талу. ”крањна ж ви¤вл¤ла свою нездатн≥сть забезпечити спри¤тливий ≥нвестиц≥йний кл≥мат дл¤ ≥ноземних ≥нвестор≥в. „аст≥ зм≥ни ур¤д≥в, непосл≥довна економ≥чна пол≥тика, всеохоплююча корупц≥¤, пол≥тична нестаб≥льн≥сть, гучн≥ скандали за участ≥ вищих посадових ос≥б остаточно розв≥¤ли атмосферу романтизму у в≥дносинах, присутню з час≥в п≥дписанн¤ “ристороннього договору у 1994 роц≥. Ќе п≥дкр≥пивши гучн≥ об≥ц¤нки усп≥шною њх реал≥зац≥Їю, ”крањна вичерпала кредит дов≥ри, пов'¤заний з ними. “ому у —Ўј все част≥ше почали говорити про те, що безумовна до того допомога ”крањн≥ з њх боку повинна перейти на принцип "винагороди за дос¤гненн¤".

ƒо 1994 року на «аход≥ ”крањну часто називали майбутньою ёгослав≥Їю ≥з ¤дерною зброЇю. ” 1994-1997 роках њњ усп≥хи давали п≥дстави проводити аналог≥њ з усп≥шним прикладом ѕольщ≥ у подоланн≥ труднощ≥в перех≥дного пер≥оду. ¬≥дтепер же в ”крањн≥ все част≥ше вбачали типову державу —Ќƒ з ц≥лим букетом р≥зного типу проблем, характерних дл¤ њх б≥льшост≥ на пострад¤нському простор≥. Ѕажанн¤ ”крањни представл¤ти собою Ївропейську державу р≥зко контрастувало з д≥йсн≥стю. "« одного боку, зовн≥шн≥ атрибути зах≥дноњ демократ≥њ були присутн≥. ѕроте з ≥ншого, насправд≥ занадто часто про¤вл¤лас¤ њњ Ївраз≥йська сутн≥сть". Ќа «аход≥ зростало невдоволенн¤ невизначен≥стю та непередбачлив≥стю украњнськоњ "багатовекторност≥", ¤ку почали розгл¤дати ¤к пол≥тику "ма¤тника" в≥д «аходу до –ос≥њ та часте намаганн¤ ”крањни покращити своњ в≥дносини з одним з них за рахунок ≥нших. ¬≥дбувалос¤ "шантажуванн¤" на державному р≥вн≥: ¤кщо ”крањна не дос¤гала бажаного у в≥дносинах ≥з одним вектором, вона нат¤кала на можливост≥ зосередженн¤ зам≥сть нього на ≥ншому.

ƒо того ж, ¤кщо ран≥ше з особою ѕрезидента ”крањни Ћ. учми пов'¤зувалис¤ над≥њ на швидке реформуванн¤ крањни та њњ демократизац≥ю, то тепер в режим≥ його правл≥нн¤ на «аход≥ все част≥ше пом≥чалис¤ авторитарн≥ тенденц≥њ. ѕриводом дл¤ цього стали значн≥ порушенн¤ законодавчих норм п≥д час президентськоњ кампан≥њ 1999 року. Ѕ≥льше того, референдум про зм≥ну украњнськоњ  онституц≥њ весни 2000 року продемонстрував еволюц≥ю -президентсько-парламентськоњ форми державного правл≥нн¤ у б≥к дом≥нуванн¤ президентськоњ њњ частини.

2. 2000: р≥к втрачених можливостей

ѕочаток 2000 року об≥ц¤в потепл≥нн¤ та прин≥с над≥њ на покращенн¤ стосунк≥в ”крањни ≥з «аходом. ѕерш за все це було пов'¤зано ≥з тимчасовим пол≥пшенн¤м пол≥тичноњ та економ≥чноњ ситуац≥њ в крањн≥.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ”крањно-американськ≥ в≥дносини (1991-2002), еволюц≥¤, характер, основн≥ проблеми
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (3436 прочитано)