ћ≥жнародн≥ в≥дносини > ”крањно-американськ≥ в≥дносини (1991-2002), еволюц≥¤, характер, основн≥ проблеми

” межах принципу "невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи партнера" п≥д час кризи —Ўј пропонували ”крањн≥ допомогу у р≥зних њњ формах, переважно у розсл≥дуванн≥ справи зниклого журнал≥ста, зд≥йсненн≥ експертиз, забезпеченн≥ правовоњ п≥дтримки процесу, наголошуючи, що робл¤ть це лише в ¤кост≥ консультант≥в. “а все ж саме з «аходу ≥ особливо з —Ўј залунали найголосн≥ш≥ про¤ви незадоволенн¤ ходом розсл≥дуванн¤, неефективн≥стю украњнських правоохоронних орган≥в та заклики до б≥льшоњ прозорост≥ њх д≥¤льност≥.

¬нутр≥шн¤ криза в ”крањни пом≥тно пог≥ршила ≥ без того не надто тепл≥ в≥дносини з «аходом. ¬≥зити високоповажних гостей до ”крањни у час найгостр≥шого розгортанн¤ кризи були нечастими. “он подач≥ матер≥ал≥в про ”крањну у зах≥дн≥й прес≥ став особливо та майже виключно негативний. Ћ. учм≥ та його оточенню закидалос¤ придушенн¤ свободи преси в крањн≥. ¬лада, що дискредитувала себе, також суттЇво понизила зовн≥шн≥й престиж нац≥њ. ћ≥жнародний ≥м≥дж ”крањни дос¤г критично низькоњ точки.

ѕершопочаткова розгублен≥сть та обережн≥сть оф≥ц≥йних к≥л «аходу невдовз≥ зм≥нилас¤ на критику та заклики до украњнськоњ влади забезпечити повне та прозоре розсл≥дуванн¤ справи. ћайбутн¤, а тим паче тепер≥шн¤ належн≥сть ”крањни до ™вропи ¤к н≥коли ран≥ше п≥ддавалас¤ сумн≥ву: "...або ”крањна буде нар≥жним каменем в рег≥ональн≥й структур≥, або стане м≥сцем, де може закритис¤ зав≥са на —х≥д". якщо ран≥ше прозах≥дну ор≥Їнтац≥ю ”крањни намагалис¤ заохотити та винагородити в≥днесенн¤м њњ географ≥чно до ÷ентральноњ ™вропи, то тепер њњ розташуванн¤ "перем≥стилос¤" до "сх≥дного флангу ™вропи" або й "зах≥дного флангу –ос≥њ" . " асетний скандал" в ”крањн≥ через його вибуховий характер та масштабн≥ негативн≥ насл≥дки јр≥ель  оен назвав "пол≥тичним „орнобилем". ”крањнська влада в≥дпов≥ла на критику загостренн¤м антизах≥дних, а точн≥ше антиамериканських почутт≥в та п≥дозр.

¬ результат≥ хвил≥ негатив≥зму, що надходила на ”крањну ≥з «аходу, в крањн≥ утворивс¤ пол≥тичний вакуум, ¤кий посп≥шила заповнити –ос≥¤. « њњ боку под≥бного стурбуванн¤ станом демократ≥њ в сус≥дн≥й ”крањн≥ не спостер≥галос¤. Ќавпаки, контакти м≥ж главами держав стали ≥нтенсивн≥шими. –озпочалос¤ пом≥тне зближенн¤ стор≥н у р≥зних сферах-економ≥чн≥й, пол≥тичн≥й, в≥йськов≥й тощо. ¬.ѕут≥н першим з л≥дер≥в ≥ноземних держав в≥дв≥дав  ињв п≥сл¤ початку розгортанн¤ кризи. –ос≥йське л≥дерство посп≥шило запропонувати м≥ждержавну дружбу та пол≥тичну п≥дтримку особисто президентов≥ ”крањни, ¤кому вона була в≥дчайдушно необх≥дна на даний момент. ƒружба м≥ж двома державами вилилас¤ у п≥двищенн¤ в≥йськового сп≥вроб≥тництва та економ≥чну присутн≥сть –ос≥њ в ”крањн≥. ” с≥чн≥ 2001 року було п≥дписано в≥йськову угоду, зг≥дно з ¤кою –ос≥¤ отримувала певн≥ важел≥ контролю над в≥йськовим плануванн¤м ”крањни. ÷е представл¤ло небезпеку сп≥вроб≥тництву ”крањни з Ќј“ќ в межах програми "ѕартнерство заради миру" та могло б зашкодити сп≥льним морським операц≥¤м ”крањни та аль¤нсу, що в≥дбувалис¤ прот¤гом останн≥х трьох рок≥в. “акож ≥з оф≥ц≥йноњ риторики про направлен≥сть курсу украњнськоњ зовн≥шньоњ пол≥тики на "Ївропейську та Ївроатлантичну ≥нтеграц≥ю" зник другий прикметник, що вже встиг закр≥питис¤ ¤к пост≥йний еп≥тет у даному словополученн≥. ” розпал кризи на початку 2001 року президент ”крањни Ћ. учма за¤вл¤в, що "”крањна не збиралас¤ та не збираЇтьс¤ вступати до Ќј“ќ". «ам≥сть курсу на "Ївроатлантичну ≥нтеграц≥ю" було запропоновано курс на сп≥вроб≥тництво ”крањни з Ївроатлантичними структурами.

¬ результат≥ внутр≥шньоњ кризи рух украњнськоњ "багатовекторноњ" пол≥тики в б≥к –ос≥њ, що нам≥тивс¤ ще в 2000 роц≥, дос¤г своЇњ чи не найвищоњ точки. ќслаблена та легко п≥ддатлива до зовн≥шн≥х вплив≥в ”крањна була не взмоз≥ адекватно реал≥зовувати св≥й нац≥ональний ≥нтерес. ¬ласне "нац≥ональний ≥нтерес" у момент кризи в≥д≥йшов на другий план та поступивс¤ м≥сцем особистому ≥нтересу Ћ. учми. Ќер≥вноправне сп≥вроб≥тництво м≥ж ”крањною та –ос≥Їю, що зароджувалос¤, не могло задов≥льн¤ти —Ўј та викликало пом≥тну стурбован≥сть пр¤муванн¤м ”крањни в≥д задекларованого нею Ївропейського вибору в об≥йми евраз≥йського сус≥да. –ос≥¤ намагалас¤ наблизити ”крањну до себе, щоб надал≥ мати в≥рного союзника у протисто¤нн≥ «аходу та його ≥н≥ц≥ативам. Ћ. учма ж розвернув курс украњнськоњ зовн≥шньоњ пол≥тики у напр¤мку –‘ з метою вр¤тувати св≥й з≥псований в очах «аходу ≥м≥дж та утриматис¤ при влад≥.

Ќеобх≥дно зазначити, що хоча зм≥на курсу стала очевидною у 2001-му, тенденц≥њ переор≥Їнтац≥њ ”крањни нам≥тилис¤ ще ран≥ше, у 2000 роц≥. Ќаочним прикладом може стати зокрема вивченн¤ позиц≥њ ”крањни стосовно дол≥ ƒоговору про протиракетну оборону 1972 року (ѕ–ќ), що став "каменем спотиканн¤" в рос≥йсько-американських в≥дносинах. ќдна з правонаступниць договору, тривалий час ”крањна збер≥гала нейтрал≥тет п≥д час голосуванн¤ в ќќЌ за неприпустим≥сть зм≥н ƒоговору ѕ–ќ, що було оф≥ц≥йною позиц≥Їю –ос≥њ. ѕроте зближенн¤ ”крањни з –ос≥Їю, що розпочалос¤ у 2000 роц≥, призвело до того, що  ињв наприк≥нц≥ цього року проголосував в ќќЌ за збереженн¤ базового ƒоговору 1972 року. “ому "касетний скандал", що розгорнувс¤ в ”крањн≥ на початку 2001 року, лише пришвидчив процеси, що вже спостер≥галис¤.

Ќегативний вплив на в≥дносини ”крањни ≥з «аходом мало також в≥дправленн¤ у в≥дставку ¬ерховною –адою ”крањни 26 кв≥тн¤ 2001 року ур¤ду ¬≥ктора ёщенка. ѕевною м≥рою прийн¤ттю украњнським парламентом саме такого р≥шенн¤ спри¤ло наданн¤ —полученими Ўтатами 14 кв≥тн¤ пол≥тичного притулку ћикол≥ ћельниченку. ѕропрезидентськ≥ парт≥њ у парламент≥ не могли пробачити —полученим Ўтатам те, що людина, ¤ка скомпроментувала Ћ. учму та остаточно п≥д≥рвала лег≥тимн≥сть його влади, таким чином залишалас¤ поза межами можливост≥ прит¤гненн¤ њњ до суду в ”крањн≥. ќбуренн¤ де¤ких пропрезидентськи налаштованих парламентар≥в ц≥Їю под≥Їю додало суб'Їктив≥зму п≥д час вир≥шенн¤ пол≥тичноњ дол≥ в≥двертого улюбленц¤ —Ўј.

≤м≥дж ¬.ёщенка ¤к прозах≥дно налаштованого пол≥тика заспок≥йливо д≥¤в на «ах≥д, породжуючи над≥њ на усп≥шн≥сть реформ в ”крањн≥ та њњ подальшу ≥нтеграц≥ю до Ївро- та Ївроатлантичних структур. ”суненн¤ в≥д влади "прем'Їра-реформатора" та його команди викликало серйозне занепокоЇнн¤ у —Ўј та на «аход≥ в ц≥лому з приводу того, ¤ким шл¤хом ”крањна п≥де дал≥ та чи продовжить курс реформ наступний прем'Їр. ƒо новопризначеного прем'Їр-м≥н≥стра јнатол≥¤  ≥наха на «аход≥ спочатку поставилис¤ з де¤кою п≥дозрою. …ому довелос¤ докласти багато зусиль, щоб спробувати довести «аходу, що курс реформ попередника буде продовжено.

¬.ёщенка було названо "найб≥льшою жертвою" "битви за владу" у  иЇв≥. …ого в≥дставку сприйн¤ли на «аход≥ ¤к остаточну ознаку "безповоротного ... сповзанн¤ ”крањни у об≥йми –ос≥њ". Ѕ≥льше того, настроњ у —Ўј були апокал≥птичними: передбачалос¤ поверненн¤ комун≥стам важливих важел≥в влади, посиленн¤ небезпечних рег≥ональних тенденц≥й. Ќав≥ть б≥льше: почали висловлюватис¤ очевидно переб≥льшен≥ побоюванн¤, що дрейф ”крањни в б≥к –ос≥њ може призвести до приЇднанн¤ њњ до рос≥йсько-б≥лоруського союзу.

 оли стало очевидно, що украњнська опозиц≥¤ не змогла дос¤гти усуненн¤ Ћ. учми в≥д влади та антивладн≥ настроњ всередин≥ крањни почали вщухати, у —Ўј на зм≥ну обуренню недотриманн¤м принцип≥в демократ≥њ в ”крањн≥ прийшло усв≥домленн¤ того, що втрата хоч ≥ недемократичноњ, але все ж таки важливо розташованоњ ”крањни на користь –ос≥њ стала б серйозним ударом дл¤ реал≥зац≥њ нац≥ональних ≥нтерес≥в —Ўј. «м≥на у настро¤х —Ўј про¤вилас¤ в ход≥ уже згадуваного в≥зиту до ”крањни американського м≥н≥стра оборони ƒональда –амсфельда на початку червн¤ 2001 року, п≥д час ¤кого найгостр≥ш≥ та найактуальн≥ш≥ теми внутр≥шнього житт¤ ”крањни не були озвучен≥: "касетний скандал", корупц≥¤, ≥н≥ц≥йований ё.“имошенко процес призначенн¤ референдуму про п≥дтримку украњнським народом Ћ. учми в ¤кост≥ президента, в≥дставка ур¤ду на чол≥ з ¬.ёщенком. “ака "неувага" з боку ¬ашингтона остаточно п≥д≥рвала сили украњнськоњ опозиц≥њ та спри¤ла утвердженню позиц≥й ѕрезидента ”крањни.

Ќа початку липн¤ в≥дбувс¤ в≥зит генерального секретар¤ Ќј“ќ ƒжорджа –обертсона, ¤кий за¤вив про "тверд≥ нам≥ри аль¤нсу не полишити ”крањну наодинц≥ у той час, ¤к вона прокладаЇ св≥й шл¤х у майбутнЇ". Ќаприк≥нц≥ липн¤ в≥дбувс¤ в≥зит в ”крањну радника президента —Ўј з питань нац≥ональноњ безпеки  ондол≥зи –айс, п≥д час ¤кого вона п≥сл¤ зустр≥ч≥ ≥з президентом ”крањни все ж таки зустр≥лас¤ ≥з представниками украњнських неур¤дових орган≥зац≥й. 2. ѕод≥њ 11 вересн¤ та його насл≥дки дл¤ ”крањни

ƒругою под≥Їю, що зм≥нила х≥д украњно-американських в≥дносин, став терористичний напад на —Ўј 11 вересн¤ 2001 року. ” антитерористичний коал≥ц≥њ, що сформувалас¤, ”крањна вз¤ла участь разом з р¤дом ≥нших держав, забезпечивши безумовне право прол≥ту над њњ територ≥Їю в≥йськовим л≥такам та надавши право посадки у випадку критичноњ необх≥дност≥ на своњх трьох ав≥абазах. “акож ”крањна сп≥впрацювала з посадовц¤ми американських розв≥дувальних служб, зд≥йснювала кроки заради посиленн¤ безпеки навколо американських дипломатичних установ та б≥знес-структур. јле те, що вона могла запропонувати, не могло скласти г≥дну конкуренц≥ю ресурсам, ¤к≥ надала дл¤ боротьби ≥з св≥товим тероризмом –ос≥¤. ‘акт участ≥ ”крањни у антитерористичн≥й коал≥ц≥њ нав≥ть потенц≥йно не м≥г справл¤ти такого позитивного морального впливу, ¤к приЇднанн¤ до нењ –‘.

ѕрот¤гом осен≥ 2001 року важлив≥сть рол≥ –ос≥њ у створен≥й ad hoc антитерористичн≥й коал≥ц≥њ вс≥л¤ко наголошувалас¤ на «аход≥. —п≥вроб≥тництво –ос≥њ ≥з —Ўј мало позитивний вплив на ≥нш≥ держави, так≥ ¤к  итай та ≤ран, ¤к≥ до цього мали де¤к≥ сумн≥ви, але врешт≥-решт зробили виб≥р посл≥дувати за –ос≥Їю та забезпечили пол≥тичну п≥дтримку без пр¤мого в≥йськового втручанн¤. Ѕез "зеленого св≥тла" з боку ћоскви розм≥щенн¤ американських в≥йськових сил у ÷ентральн≥й јз≥њ, отриманн¤ дозволу в≥д м≥сцевих ур¤д≥в, включаючи ташкентський, проходило б набагато важче. –ос≥¤ також надала з≥брану рос≥йською розв≥дкою детальну ≥нформац≥ю про ситуац≥ю в јфган≥стан≥.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ”крањно-американськ≥ в≥дносини (1991-2002), еволюц≥¤, характер, основн≥ проблеми
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (3436 прочитано)