ћ≥кроеконом≥ка > ƒержава в систем≥ макроеконом≥чного регулюванн¤

ƒержава в систем≥ макроеконом≥чного регулюванн¤

ѕлан.

 ласична теор≥¤ ¤к теоретична база державного невтручанн¤ в економ≥ку.

 ейнс≥анська теор≥¤ ¤к теоретичн≥ база державного регулюванн¤ економ≥ки.

јльтернативн≥ макроеконом≥чн≥ теор≥њ.

1. ћакроеконом≥ка ¤к наука Ї теоретичною базою економ≥чноњ пол≥тики держави. јле њњ практичне застосуванн¤ ускладнюЇтьс¤ тим, що вона представлена великою сукупн≥стю конкуруючих м≥ж собою теоретичних доктрин.  ожна з них по-р≥зному у¤вл¤Ї механ≥зм функц≥онуванн¤ економ≥ки з ринковими в≥дносинами ≥, в першу чергу, по-р≥зному вбачаЇ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж рин≠ком ≥ державою, подаЇ протилежн≥ рекомендац≥њ стосовно рол≥ держави в стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки.

” систем≥ макроеконом≥чних теор≥й можна вид≥лити дек≥лька основних: класична, кейнс≥анська, монетариська, теор≥¤ економ≥ки пропозиц≥њ, теор≥¤ рац≥ональних оч≥ку≠вань.

≤сторично макроеконом≥чна наука була започаткована класичною теор≥Їю. Ќайб≥льш видатними представниками класичноњ теор≥њ Ї јдам —м≥т, ƒавид –≥кардо, ƒжеймс ћ≥лль, ∆ан Ѕатист —ей, јльфред ћаршал, јртур ѕ≥гу, Ћеон ¬альрас, ¬≥льфредо ѕарето.

ѕрихильники класичноњ теор≥њ вважають, що ринковий механ≥зм здатний автоматично забезпечувати повну зайн¤т≥сть без державного втручанн¤ в економ≥ку, тобто повна зайн¤т≥сть Ї нормою дл¤ економ≥ки з ринковими в≥дносинами. ¬они визнають, що ≥нколи на економ≥ку можуть негативно впливати зовн≥шн≥ фактори, так≥ ¤к в≥йни, пол≥тичн≥ перевороти, засуха, б≥ржов≥ крахи тощо ¤к≥ тимчасово вивод¤ть њњ з≥ стану повноњ зайн¤тост≥. ѕроте здатн≥сть ринку до автоматичного саморегулюванн¤ Ї до≠статньою, щоб через де¤кий час знову в≥дновити в економ≥ц≥ такий р≥вень виробництва, ¤кий в≥дпов≥даЇ умо≠вам повноњ зайн¤тост≥. ÷е означаЇ, що можливий в≥дх≥д економ≥ки в≥д стану повноњ зайн¤тост≥, на думку пред≠ставник≥в класичноњ теор≥њ, Ї не внутр≥шн≥м продуктом ринковоњ економ≥ки, а лише результатом впливу на нењ зовн≥шн≥х обставин.

«г≥дно з класичною теор≥Їю механ≥зм ринкового само≠регулюванн¤ економ≥ки складаЇтьс¤ з дек≥лькох елемент≥в. ѕерший Ч ситуац≥¤, коли величина сукупних витрат буде недостатньою дл¤ виробництва потенц≥йного ¬¬ѕ, Ї малоймов≥рна. якщо нав≥ть сукупн≥ витрати за будь-¤ких обставин зменшатьс¤ пор≥вн¤но з потенц≥йною величи≠ною, то досить швидко так≥ важел≥ ринкового регулюванн¤ ¤к ц≥на ≥ зарплата примус¤ть економ≥чних суб'Їкт≥в зб≥льшити сукупн≥ виграти до потенц≥йноњ величини.

Ќеможлив≥сть виникненн¤ в економ≥ц≥ деф≥циту су≠купних витрат спираЇтьс¤ на закон —е¤. «г≥дно з цим зако≠ном процес виробництва товар≥в створюЇ доход, ¤кий дор≥внюЇ вартост≥ вироблених товар≥в. ÷е означаЇ, що процес виробництва Ї лише ≥ншим виразом процесу њх споживанн¤. “ому товарна пропозиц≥¤ породжуЇ адекватний соб≥ попит. “акий закон д≥Ї на р≥зних р≥вн¤х економ≥ки.

«акон —е¤ спираЇтьс¤ на передумову, що весь доход, отриманий виробниками товар≥в, повн≥стю використо≠вуЇтьс¤ на закуп≥влю ≥нших товар≥в. ” д≥йсност≥ це не так, оск≥льки певна частка доходу може бути спр¤мована не на витрати, а на заощадженн¤, що породжуЇ нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м, тобто м≥ж пропозиц≥Їю ≥ попитом. ” цьому випадку сукупн≥ витрати будуть недостатн≥ми дл¤ закуп≥вл≥ вс≥Їњ маси вироблених товар≥в, у результат≥ чого скоротитьс¤ сукупний попит, фактичний ¬¬ѕ в≥дхилитьс¤ вниз в≥д потенц≥йного ¬¬ѕ, що св≥дчить про виникненн¤ в економ≥ц≥ неповноњ зайн¤тост≥.

ѕрихильники класичноњ теор≥њ визнають дестаб≥л≥зуюч≥й вплив заощаджень на р≥вновагу м≥ж доходами ≥ витра≠тами. ѕроте, на њхню думку, дана обставина не вимагаЇ державного втручанн¤ в економ≥ку. –инковий механ≥зм здатний самост≥йно й досить швидко л≥кв≥дувати цей дисбаланс через взаЇмод≥ю м≥ж товарним та грошовим ринками. ” цьому пол¤гаЇ суть другого елементу класичноњ теор≥њ про ринкове саморегулюванн¤. “а частка доход≥в, ¤ка спр¤мовуЇтьс¤ на заощадженн¤, знову повертаЇтьс¤ на товарний ринок у вигл¤д≥ ≥нвестиц≥й. ≤нвестиц≥йн≥ витрати п≥дприЇмц≥в компенсують т≥ вилученн¤ ≥з потоку УдоходиЧвитратиФ, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в форм≥ заощаджень. ќтже, ¤кщо п≥дприЇмц≥ будуть ≥нвестувати в економ≥ку ст≥льки ж, ск≥льки домогосподарства мають нам≥р заощад≠жувати, то закон —е¤ буде д≥¤ти ≥ в≥дпов≥дн≥сть м≥ж дохо≠дами ≥ витратами не буде порушена.

 ласики допускають тимчасове перевищенн¤ заощад≠жень пор≥вн¤но з ≥нвестиц≥¤ми, що може викликати тимчасове в≥дхиленн¤ сукупних витрат в≥д потенц≥йноњ величини. јле таке в≥дхиленн¤, на њхню думку, необо≠в'¤зково викличе пад≥нн¤ виробництва пор≥вн¤но з потен≠ц≥йним р≥внем, оск≥льки кр≥м грошового ринку, велику регулюючу роль виконують ц≥ни ≥ зарплата.

–егулюючий потенц≥ал ц≥н ≥ зарплати складаЇ суть третього елементу класичноњ теор≥њ про ринкове саморегу≠люванн¤. …ого суть пол¤гаЇ в тому, що обс¤г сукупноњ продукц≥њ, ¤ку можуть реал≥зувати њњ виробники, залежить не лише в≥д величини сукупних витрат, а й в≥д р≥вн¤ товарних ц≥н. ÷е означаЇ, що нав≥ть тод≥, коли в≥дсоткова ставка за будь-¤коњ причини нездатна привести у в≥дпов≥дн≥сть заощадженн¤ домогосподарств та ≥нвестиц≥њ п≥дприЇмств, пад≥нн¤ сукупних витрат буде компенсоване пропорц≥йним зниженн¤м ц≥н. ќтже, ¤кщо домогосподарства тимчасово заощадили б≥льше, н≥ж п≥дприЇмц≥ мають нам≥р ≥нвестувати, то викликане цим зменшенн¤ сукупних витрат не приведе до тривалого скороченн¤ реальних обс¤г≥в виробництва, оск≥льки ц≥ни знизилис¤ пропор≠ц≥йно зменшенню цих витрат.

«г≥дно з класичною теор≥Їю здатн≥сть економ≥ки до ц≥нового саморегулюванн¤ забезпечуЇтьс¤ конкуренц≥Їю м≥ж продавц¤ми, ¤ка породжуЇ високу еластичн≥сть ц≥н стосовно попиту. ќск≥льки пад≥нн¤ попиту на продукц≥ю стаЇ загальним, виробники п≥д впливом конкуренц≥њ зму≠шен≥ знижувати ц≥ни, щоб уникнути затоварюванн¤. ќтже, по¤ва надм≥рних заощаджень викликаЇ зниженн¤ ц≥н, ¤к≥ зб≥льшують реальну величину сукупних витрат ≥ в≥дновлюють сукупний попит на р≥вн≥ повноњ зайн¤тост≥. “ому заощадженн¤ викликають зниженн¤ ц≥н, а не змен≠шенн¤ обс¤г≥в виробництва ≥ зайн¤тост≥.

«ниженн¤ товарних ц≥н за ≥нших незм≥нних умов може зменшити прибутков≥сть виробництва товар≥в, що може стримати виробник≥в в≥д бажанн¤ зб≥льшувати пропозиц≥ю до потенц≥йного р≥вн¤. јле зг≥дно з класичною теор≥Їю цього не в≥дбудетьс¤, оск≥льки пад≥нн¤ сукупного попиту викличе скороченн¤ попиту на ресурси, ≥ насамперед на робочу силу. ÷е викличе зниженн¤ ц≥н на ресурси, в тому числ≥ пад≥нн¤ зароб≥тноњ плати.  онкуренц≥¤ на ринку прац≥ м≥ж роб≥тниками примусить њх найматис¤ на роботу за нижчими ставками зароб≥тноњ плати, що знизить се≠редн≥ витрати ≥ в≥дновить нормальний р≥вень прибутку.

ќтже, зниженн¤ товарних ц≥н, доповнене зниженн¤м ресурсових ц≥н, в≥дновить виробництво товар≥в на потен≠ц≥йному р≥вн≥ ≥ забезпечить повну зайн¤т≥сть. ™диним насл≥дком цього в≥дновленн¤ будуть б≥льш низьк≥ товарн≥ та ресурсов≥ ц≥ни.

ѕ≥дсумовуючи, можна стверджувати, що зг≥дно з кла≠сичною теор≥Їю механ≥зм в≥дсотковоњ ставки, гнучких то≠варних ≥ ресурсових ц≥н надаЇ ринку здатн≥сть автоматично п≥дтримувати повну зайн¤т≥сть в економ≥ц≥. «а цих умов виключаЇтьс¤ необх≥дн≥сть втручанн¤ держави в еконо≠м≥ку, тобто найб≥льш рац≥ональною маЇ бути пол≥тика державного невтручанн¤.

2. ”¤вленн¤ прихильник≥в класичноњ теор≥њ про здатн≥сть ринку до автоматичного регулюванн¤ еконо≠м≥ки ≥ необх≥дн≥сть в≥длученн≥ держави в≥д цього регулю≠ванн¤ не витримуЇ випробуванн¤ на практиц≥. ≤сторичний досв≥д св≥товоњ економ≥ки показуЇ, що держава не за чињхось суб'Їктивних м≥ркувань, а за об'Їктивноњ необх≥д≠ност≥ змушена втручатис¤ в економ≥чн≥ процеси. ѕереко≠нан≥сть в цьому особливо зросла п≥д впливом св≥товоњ економ≥чноњ кризи 30-х рок≥в (так званоњ ¬еликоњ депрес≥њ), що зумовило зм≥ну погл¤д≥в й механ≥зм функц≥онуванн¤ економ≥ки ≥ роль держави в цьому механ≥зм≥. ¬ир≥шаль≠ну роль в перегл¤д≥ класичних у¤влень про економ≥чний механ≥зм в≥д≥грав в≥домий англ≥йський економ≥ст ƒжон ћейнард  ейнс.

Ќовий економ≥чний св≥тогл¤д  ейнс подав у своњй книз≥ Ђ«агальна теор≥¤ зайн¤тост≥, в≥дсотка та грошейї, надрукован≥й у 1936 р. ¬≥н уперше п≥ддав конструктивн≥й критиц≥ класичну теор≥ю макроеконом≥чного регулюван≠н¤, що панувала доти. Ќа противагу класичн≥й теор≥њ ринкового саморегулюванн¤ ≥ державного невтручанн¤ в економ≥ку в≥н запропонував альтернативну макроеконом≥чну теор≥ю, в основ≥ ¤коњ лежить державне регулюванн¤ економ≥ки. ÷е ¤вище отримало в науц≥ назву Ђкейнс≥анськоњ революц≥њї.

Ќа в≥дм≥ну в≥д класик≥в, прихильники кейнс≥анськоњ теор≥њ в≥дстоюють думку, що ринковий механ≥зм самост≥й≠но не може гарантувати дос¤гненн¤ в економ≥ц≥ повноњ зайн¤тост≥. ¬они стверджують, що завд¤ки ринковим регул¤торам економ≥ка може бути вр≥вноважена, тобто в н≥й може забезпечуватис¤ р≥вновага м≥ж сукупним попитом ≥ сукупною пропозиц≥Їю, але водночас може ≥снувати неповна зайн¤т≥сть, вимушене безроб≥тт¤ та високий р≥вень ≥нфл¤ц≥њ. ѕовна зайн¤т≥сть за рахунок лише ринкових регул¤тор≥в Ч це не законом≥рн≥сть, а випадков≥сть. ƒл¤ п≥дтвердженн¤ цього положенн¤ кейнс≥анц≥ навод¤ть к≥лька аргумент≥в, ¤к≥ заперечують здатн≥сть ринкового механ≥зму самозабезпечувати повну зайн¤т≥сть.

ѕерший аргумент Ч кейс≥анською теор≥Їю в≥дкида≠Їтьс¤ положенн¤ про те, що в≥дсоткова ставка гарантуЇ забезпеченн¤ р≥вноваги м≥х заощадженн¤ми та ≥нвестиц≥¤ми. ѓњ прихильники вважають, що власники заощад≠жень та ≥нвестори Ч це зовс≥м р≥зн≥ економ≥чн≥ групи, ¤к≥ в процес≥ прийн¤тт¤ р≥шень про заощадженн¤ та њх перет≠воренн¤ в ≥нвестиц≥њ керуютьс¤ неоднаковими мотивами. ѕри цьому в≥дсоткова ставка не в≥д≥граЇ рол≥ Їдиного чинника.  р≥м нењ, на р≥вень заощаджень впливають також ≥нш≥ фактори, ¤к≥ не в≥дображають прагненн¤ людей одер≠жувати доходи в≥д заощаджень. ƒосить часто заощадженн¤ зд≥йснюютьс¤ дл¤ вир≥шенн¤ ≥нших проблем: 1) з метою накопиченн¤ грошей дл¤ зд≥йсненн¤ великих закупок, варт≥сть ¤ких перевищуЇ розм≥р поточних доход≥в; 2) дл¤ створенн¤ резерву грошових засоб≥в з метою зд≥йсненн¤ непередбачених витрат, пов'¤заних з л≥куванн¤м, безро≠б≥тт¤м тощо; 3) з метою нагромадженн¤ грошей, щоб задовольнити майбутн≥ потреби, наприклад, дл¤ сплати витрат за навчанн¤.

1	2	3

Ќазва: ƒержава в систем≥ макроеконом≥чного регулюванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (3329 прочитано)