ћ≥кроеконом≥ка > ƒержава в систем≥ макроеконом≥чного регулюванн¤

√рош≥, ¤к≥ обслуговують угоди, Ч це працююч≥ грош≥; вони мають в≥дпов≥дну швидк≥сть обертанн¤. —тосовно грошей ¤к актив≥в, то це непрацююч≥ грош≥, швидк≥сть обертанн¤ ¤ких дор≥внюЇ нулю. —п≥вв≥дношенн¤ м≥ж цими двома складовими грошовоњ маси, ¤ке неможливо перед≠бачити, впливаЇ на швидк≥сть обертанн¤ грошей ≥ робить можлив≥сть њњ передбаченн¤ дуже проблематичною.

 онструктивн≥й критиц≥ з боку кейнс≥анц≥в п≥ддаЇтьс¤ ≥ монетариське положенн¤ про те, що швидк≥сть обертан≠н¤ грошей не зм≥нюЇтьс¤ у в≥дпов≥дь на зм≥ну грошовоњ маси, ≥ тому м≥ж грошовою масою ≥ ном≥нальним ¬¬ѕ ≥снуЇ пр¤мо пропорц≥йна ≥ передбачувана залежн≥сть.

“еор≥¤ економ≥ки пропозиц≥њ виникла у зв'¤зку з нездат≠н≥стю кейнс≥анськоњ теор≥њ запропонувати ефективн≥ заходи проти стагфл¤ц≥њ, одночасного пад≥нн¤ виробницт≠ва та зростанн¤ ц≥н. —уть теор≥њ економ≥ки пропозиц≥њ пол¤гаЇ в перенесенн≥ акцент≥в з управл≥нн¤ попитом на стимулюванн¤ сукупноњ пропозиц≥њ, зростанн¤ виробницт≠ва ≥ зайн¤тост≥. Ќазва Ђеконом≥ка пропозиц≥њї Ї пох≥дною в≥д головноњ ≥дењ прихильник≥в ц≥Їњ теор≥њ Ч стимулювати пропозиц≥ю кап≥тал≥в ≥ робочоњ сили. ¬она м≥стить в соб≥ обгрунтуванн¤ рекомендац≥й економ≥чн≥й пол≥тиц≥ ≥ в першу чергу податков≥й.

як уже зазначалос¤, зг≥дно з кейнс≥анською теор≥Їю податки впливають лише на сукупний попит. ѕрихильни≠ки теор≥њ економ≥ки пропозиц≥њ вважають, що податковий механ≥зм може впливати й на сукупну пропозиц≥ю. Ќа њхню думку, зб≥льшенн¤ податк≥в викликаЇ ≥нфл¤ц≥ю витрат через зростанн¤ середн≥х витрат на виробництво продукц≥њ.  р≥м того, при зб≥льшенн≥ податк≥в на доходи домогосподарств зменшуютьс¤ стимули до прац≥, а зрос≠танн¤ податк≥в на прибуток зменшуЇ приваблив≥сть ≥нвестиц≥йних проект≥в, що скорочуЇ сукупну пропозиц≥ю.

ѕов'¤зуючи стагфл¤ц≥ю з надм≥рним р≥внем оподатку≠ванн¤, прихильники теор≥њ економ≥ки пропозиц≥њ виступа≠ють за зниженн¤ податкового тиску на економ≥ку. ¬они пропонують в≥дмовитис¤ в≥д системи прогресивного опо≠даткуванн¤, знизити податков≥ ставки на п≥дприЇмництво, на зароб≥тну плату ≥ див≥денди. Ќа њхню думку, зниженн¤ податк≥в зб≥льшить безподатковий доход ≥ заощадженн¤, знизить р≥вень в≥дсотковоњ ставки, внасл≥док чого зростуть нагромадженн¤ та ≥нвестиц≥њ.  р≥м того, дл¤ найманих роб≥тник≥в зниженн¤ податк≥в на зароб≥тну плату п≥дви≠щить стимули до прац≥, що викличе зб≥льшенн¤ про≠позиц≥њ робочоњ сили на ринку прац≥.

ќск≥льки зниженн¤ податк≥в веде до скороченн¤ бюд≠жетних доход≥в, пропонуютьс¤ р≥зн≥ способи вир≥шенн¤ проблеми бюджетного деф≥циту. ƒл¤ цього передбачаЇтьс¤ зменшити соц≥альн≥ програми, скоротити апарат держав≠ного управл≥нн¤, в≥дмовитис¤ в≥д малоефективних дер≠жавних витрат (наприклад, субсид≥й промисловим п≥дпри≠Їмствам, витрат на розвиток ≥нфраструктури тощо). «г≥дно з теор≥Їю економ≥ки пропозиц≥њ зниженн¤ податк≥в викличе зростанн¤ реального ¬¬ѕ ¤к податковоњ бази, що пор¤д з≥ зниженн¤м державних витрат забезпечить збалан≠суванн¤ державного бюджету.

“еор≥¤ рац≥ональних оч≥кувань стала досить поширеною в середин≥ 70-х рок≥в в умовах виникненн¤ стагфл¤ц≥њ, коли в економ≥ц≥ де¤ких крањн спостер≥галис¤ одночасно ≥нфл¤ц≥¤ ≥ безроб≥тт¤. ѓњ прихильники виступили проти теор≥њ адаптивних оч≥кувань, зг≥дно з ¤кою оч≥куванн¤ майбутньоњ ≥нфл¤ц≥њ формуютьс¤ економ≥чними суб'Їк≠тами на основ≥ попередньоњ та поточноњ ≥нфл¤ц≥й.

«а цих умов реакц≥¤ економ≥чних суб'Їкт≥в на майбут≠ню ≥нфл¤ц≥ю в≥дбуваЇтьс¤ пов≥льно, тобто з певним зап≥зненн¤м в час≥. ¬казане положенн¤ знаходитьс¤ в кон≠текст≥ кейнс≥анськоњ теор≥њ ≥ обумовлюЇ в≥дпов≥дний меха≠н≥зм пристосуванн¤ зароб≥тноњ плати до зм≥ни ц≥н.

«г≥дно з теор≥Їю адаптивних оч≥кувань пад≥нн¤ сукуп≠ного попиту в≥дносно потенц≥йного р≥вн¤ знизить ц≥ни, але зароб≥тна плата тимчасово не зменшитьс¤, оск≥льки вона враховуЇ адаптивно оч≥кувану ≥нфл¤ц≥ю, ¤ка вища в≥д фактичноњ. «авд¤ки цьому в короткостроковому пер≥од≥ сукупна пропозиц≥¤ п≥д впливом зменшенн¤ сукупного попиту ≥ зниженн¤ ц≥н зменшитьс¤ стосовно потенц≥йного р≥вн¤. Ћише з часом, коли зароб≥тна плата зменшитьс¤ пропорц≥йно зниженню ц≥н ≥ викличе адекватне зменшен≠н¤ середн≥х витрат, сукупна пропозиц≥¤ знову зб≥льшитьс¤ до потенц≥йного р≥вн¤. ќтже, теор≥¤ адаптивних оч≥кувань знаходитьс¤ в контекст≥ кейнс≥анськоњ теор≥њ ≥ виходить ≥з необх≥дност≥ розр≥зн¤ти сукупну пропозиц≥ю в коротко≠строковому та довгостроковому пер≥одах.

“еор≥¤ рац≥ональних оч≥кувань спираЇтьс¤ на ≥ншу лог≥ку, ¤ка асоц≥юЇтьс¤ з положенн¤ми класичноњ теор≥њ. ѓњ прихильники виход¤ть з того, що економ≥чн≥ суб'Їкти спроможн≥ д≥¤ти рац≥онально. јнал≥зуючи економ≥чну ≥нформац≥ю, вони здатн≥ визначити майбутн≥ зм≥ни. ≤ншими словами, економ≥чн≥ суб'Їкти наст≥льки рац≥ональн≥, що можуть у своњх прогнозах враховувати не лише минулий досв≥д, а й майбутн≥ зм≥ни в економ≥чн≥й кон'юнк≠тур≥, в тому числ≥ ≥ зм≥ни в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ держави. ¬олод≥ючи здатн≥стю передбачати майбутн≥ зм≥ни в економ≥ц≥, вони спроможн≥ приймати так≥ р≥шенн¤, ¤к≥ найб≥льшою м≥рою в≥дпов≥дають њхн≥м ≥нтересам.

—аморегулююча здатн≥сть економ≥чних суб'Їкт≥в до рац≥ональних д≥й може бути реал≥зована на практиц≥ лише через ринковий механ≥зм, тобто без державного втручан≠н¤. “ому аналог≥чно класичн≥й теор≥њ теор≥¤ рац≥ональних оч≥кувань виходить ≥з передумови, що вс≥ ринки (¤к продукт≥в, так ≥ ресурс≥в) Ї висококонкурентними. Ќа таких ринках зароб≥тна плата ≥ ц≥ни високоеластичн≥ одно≠часно ¤к у напр¤м≥ зниженн¤, так ≥ в напр¤м≥ зростанн¤. Ќа думку прихильник≥в ц≥Їњ теор≥њ, нова ≥нформац≥¤, ¤ку одержують економ≥чн≥ суб'Їкти, швидко в≥дбиваЇтьс¤ на сп≥вв≥дношенн≥ попиту та пропозиц≥њ висококонкурентних ринк≥в ≥ завд¤ки цьому р≥вноважн≥ параметри економ≥ки швидко в≥дновлюютьс¤ за умови повноњ зайн¤тост≥.

«азначен≥ вище положенн¤ обумовлюють в≥дпов≥дний механ≥зм реакц≥њ економ≥ки на економ≥чн≥ коливанн¤. «г≥дно з теор≥Їю рац≥ональних оч≥кувань крива сукупноњ пропозиц≥њ маЇ вигл¤д вертикальноњ л≥н≥њ, ¤ка бере св≥й початок у точц≥ потенц≥йного ¬¬ѕ. якщо припустити, що держава плануЇ в наступному роц≥ застосувати пол≥тику стимулюванн¤ сукупного попиту, то першим њњ насл≥дком буде зростанн¤ ц≥н. —пираючись на цю ≥нформац≥ю, роб≥тники будуть оч≥кувати зростанн¤ ц≥н ≥ наступне зниженн¤ реальноњ зароб≥тноњ плати. “ому вони наперед включать цю оч≥кувану ≥нфл¤ц≥ю до своњх вимог про п≥двищенн¤ ном≥нальноњ зароб≥тноњ плати. «а цих умов пропорц≥йно зростанню ц≥н зб≥льшатьс¤ середн≥ витрати; у п≥дприЇмц≥в не в≥дбудетьс¤ зростанн¤ прибутк≥в ≥ вони не погод¤тьс¤ зб≥льшувати виробництво, тобто не в≥дбудетьс¤ нав≥ть тимчасового зб≥льшенн¤ сукупноњ про≠позиц≥њ в≥дносно потенц≥йного р≥вн¤. ÷е означаЇ, що рац≥ональн≥ оч≥куванн¤ економ≥чних суб'Їкт≥в виключа≠ють можлив≥сть виникненн¤ короткостроковоњ сукупноњ пропозиц≥њ, а ≥снуЇ лише сукупна пропозиц≥¤ на р≥вн≥ потенц≥йного ¬¬ѕ. «в≥дси висновок: стимулююча пол≥ти≠ка держави викликаЇ лише прискоренн¤ ≥нфл¤ц≥њ ≥ зовс≥м не впливаЇ на р≥вень виробництва та безроб≥тт¤. “ому вона Ї недоц≥льною ≥, на думку опонент≥в теор≥њ рац≥ональних оч≥кувань, маЇ два найб≥льш уразливих елементи:

ѕерший Ч спроможн≥сть економ≥чних суб'Їкт≥в досить правильно передбачати майбутн≥ зм≥ни в економ≥ц≥ та економ≥чн≥й пол≥тиц≥ держави суперечить д≥йсност≥. ѕрактика св≥дчить, що в галуз≥ економ≥чного прогнозуван≠н¤ допускають значн≥ помилки нав≥ть кер≥вн≥ д≥¤ч≥ ≥ спец≥ал≥сти.

ƒругий Ч у реальн≥й д≥йсност≥ переважна б≥льш≥сть ринк≥в не Ї чисто конкурентними. ѕ≥дприЇмницьк≥ моно≠пол≥њ та профсп≥лки значною м≥рою стримують зниженн¤ ц≥н ≥ ном≥нальноњ зароб≥тноњ плати. “ому ринки не волод≥ють здатн≥стю миттЇво пристосовуватис¤ до зм≥н у ринков≥й ситуац≥њ та через ц≥ни ≥ зарплату швидко в≥днов≠лювати обс¤г виробництва на потенц≥йному р≥вн≥, особливо в умовах стагфл¤ц≥њ.

ѕерел≥чен≥ альтернативн≥ теор≥њ макроеконом≥чного регулюванн¤ не знижують значенн¤ кейнс≥анськоњ теор≥њ, а доповнюють њњ, поглиблюючи наш≥ у¤вленн¤ про склад≠ний механ≥зм функц≥онуванн¤ економ≥ки.

ѕрим≥тка:

ƒосв≥д показуЇ, що сьогодн≥ неможливо суворо дотримуватис¤ лише кейнс≥анськоњ теор≥њ, в≥дпов≥дно до ¤коњ ф≥скальн≥ засоби Ї головними, а грош≥ в≥д≥грають другор¤дну роль. ≤ навпаки, буде помилкою, ¤кщо в≥ддавати перевагу т≥льки монетариськ≥й теор≥њ, за ¤кою грош≥ в≥д≥грають вир≥шальну роль.

—в≥това практика засв≥дчуЇ, що в процес≥ державного регулюванн¤ економ≥ки найб≥льший ефект дос¤гаЇтьс¤ лише за умов рац≥онального поЇднанн¤ ф≥скальноњ та гро≠шово-кредитноњ пол≥тики.

™ сенс ≥ в теор≥њ економ≥ки пропозиц≥њ, в≥дпов≥дно до ¤коњ ц≥ни, зайн¤т≥сть ≥ безроб≥тт¤ залежать не просто в≥д сукупного попиту, а в≥д його сп≥вв≥дношенн¤ ≥з сукупною пропозиц≥Їю.

¬ умовах стагфл¤ц≥њ сукупна пропозиц≥¤ маЇ бути пр≥оритетним об'Їктом державного регулюванн¤ еконо≠м≥ки. “ому застосовуючи ф≥скальн≥ засоби з метою впливу на сукупний попит, держава не повинна залишати поза увагою сукупну пропозиц≥ю. Ќеможливо ≥гнорувати ≥ теор≥ю рац≥ональних оч≥кувань, оск≥льки повед≥нка еконо≠м≥чних суб'Їкт≥в залежить не лише в≥д реальних зм≥н в економ≥чн≥й кон'юнктур≥, а й в≥д того, ¤к вони сприйма≠ють ц≥ зм≥ни ≥ можуть њх передбачати.

Ћ≥тература:

Ѕудаговська —.,  ≥л≥Ївич ќ. та ≥н. Ућ≥кроеконом≥ка ≥ макроеконом≥каФ.  .: УќсновиФ. 1998.

 ом≥сарук ћ.ѕ. Ућакроеконом≥ка: курс лекц≥йФ.  оломи¤ - 1999.

ћакконел, Ѕрю. УЁкономикс: принципы, проблемы и политика: ¬ 2 т.: ѕер. с англ. ≤≤-го изд.. Ц ћ.: –еспублика, 1992.

ѕавловський ћ. Ућакроеконом≥ка перех≥дного пер≥одуФ.  .: У“ехн≥каФ. 1999.

—авченко ј. та ≥н. Ућакроеконом≥каФ.  .: УЋиб≥дьФ. 1999 с. 153-170.

1	2	3

Ќазва: ƒержава в систем≥ макроеконом≥чного регулюванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (3329 прочитано)