ћ≥кроеконом≥ка > ≤стор≥¤ виникненн¤ ≥ розвитку макроеконом≥чноњ науки

≤стор≥¤ виникненн¤ ≥ розвитку макроеконом≥чноњ науки

ћакроеконом≥ка Ї одн≥Їю з наймолодших економ≥чних наук. «а загальним визначенн¤м своЇњ зр≥лост≥ вона дос¤гла в 30-≥ роки ’’ст., у пер≥од св≥товоњ економ≥чноњ кризи.

јле св≥й початок макроеконом≥ка Ѕере ще у XVIст. ” 1576 роц≥ француз ∆ан Ѕоден обгрунтував зм≥ну р≥вн¤ ц≥н (тобто ≥нфл¤ц≥ю) результатом зм≥ни сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж к≥льк≥стю грошей та товар≥в.

ћакроеконом≥чну спр¤мован≥сть також мали досл≥дженн¤ англ≥йських економ≥ст≥в ¬. ѕетт≥ ≥ √. инга, ¤к≥ б≥л¤ 300-т рок≥в тому вперше у св≥тов≥й практиц≥ зд≥йснили розрахунки й дали оц≥нку нац≥онального доходу јнгл≥њ ≥ ‘ранц≥њ.

ѕодальшого розвитку макроеконом≥чний анал≥з набув у XVIIIст. у прац¤х французькоњ школи ф≥з≥ократ≥в. ќсновоположник ц≥Їњ школи ‘рансуа  ене розробив макроеконом≥чну модель господарського кугообороту, так звану У≈коном≥чну таблицюФ (1758 р.). ÷¤ таблиц¤ в≥дображала загальну картину кругообороту товар≥в ≥ послуг дл¤ основних сектор≥в економ≥ки ≥ клас≥в сусп≥льства ≥ давала у¤вленн¤ про механ≥зм функц≥онуванн¤ економ≥ки в ц≥лому. јле вона була побудована на р¤д≥ концепц≥й, ¤к≥ не витримали перев≥рку часом. ‘. ене був одночасно ≥ економ≥стом, ≥ л≥карем. “ому модель господарського кругообороту в≥н побудував за аналог≥Їю з циклом кровооб≥гу людини. вчений виходив з того, що в процес≥ кровооб≥гу органи людського т≥ла нерозривно повТ¤зан≥ один з одним. ѕри цьому кожен орган, виконуючи в кровоносн≥й систем≥ свою особливу функц≥ю, екв≥валентно обм≥нюЇтьс¤ своЇю УроботоюФ з ≥ншими органами ≥ завд¤ки цьому бере участь у в≥дтворенн≥ всього орган≥зму.

«а аналог≥Їю з людським орган≥змом ‘. ене под≥л¤Ї сусп≥льство на три класи:

продуктивний (сел¤ни), 2) заможний (землевласники), 3) безпл≥дний (рем≥сники).

√оловний недол≥к У≈коном≥чноњ таблиц≥Ф пол¤гав у тому, що вона не давала по¤сненн¤, ¤к в економ≥ц≥ забезпечуютьс¤ Уприродн≥ закониФ, тобто вчений не розкрив механ≥зму саморегулюванн¤ ринковоњ системи.

Ќа це запитанн¤ в≥дпов≥ли представники класичноњ теор≥њ. «г≥дно з класичною теор≥Їю здатн≥сть ринку до саморегулюванн¤ забезпечуЇтьс¤ за допомогою механ≥зму ц≥ноутворенн¤. ѕредставник ц≥Їњ теор≥њ Ц јдам —м≥т. —м≥т розгл¤даЇ дв≥ ц≥ни: 1) природну, що покриваЇ витрати ≥ даЇ середню норму прибутку, 2) ринкову, тобто фактичну ц≥ну, за ¤кою товар продаЇтьс¤ на ринку.

«г≥дно ≥з вченн¤ми —м≥та, ринок через ц≥новий механ≥зм автоматично забезпечуЇ дос¤гненн¤ макроеконом≥чноњ р≥вноваги.

ѕротилежний п≥дх≥д до оц≥нки регулюючих можливостей ринку пропонуЇ марксистська ≥де¤.  .ћаркс розробив дв≥ модел≥ господарського кругообороту Ц модел≥ простого та розширеного в≥дтворенн¤. ¬≥н д≥йшов висновку, що в умовах пост≥йного нагромадженн¤ кап≥талу норма прибутку маЇ тенденц≥ю до зниженн¤. ÷¤ обставина, на думку ћаркса, позбавл¤Ї кап≥тал≥ст≥в бажанн¤ перетворювати неспожиту частину додатковоњ вартост≥ в ≥нвестиц≥њ. ¬насл≥док цього процес господарського кругообороту гальмуЇтьс¤, скорочуЇтьс¤ виробництво, виникаЇ криза, в≥дбуваЇтьс¤ зубож≥нн¤ людей, що зрештою руйнуЇ кап≥тал≥стичну ринкову систему.

ћакроеконом≥чн≥ ≥дењ ћаркса не д≥стали визнанн¤ за межами крањн соц≥ал≥зму. ћ. стала розвиватис¤ зг≥дно з класичною теор≥Їю. јле св≥това економ≥чна криза в 1929-1933 роках не п≥дтвердила також основного постулату класичноњ теор≥њ Ц здатност≥ ринковоњ економ≥ки до швидкого самовидужанн¤, що викликало недов≥ру до нењ. ¬иникла необх≥дн≥сть в нов≥й макроеконом≥чн≥й теор≥њ. ѓњ засновником став англ≥йський економ≥ст ƒжон ћейнард  ейнс, а його теор≥¤ д≥стала назву кейнс≥анськоњ.  ейнс вперше висунув ≥дею про те, що ринкова р≥вновага Ц це ще не благо дл¤ економ≥ки. ¬≥н дов≥в, що в ринков≥й економ≥ц≥ може бути Ур≥вновага за неповноњ зайн¤тост≥Ф ≥ що дл¤ њњ усуненн¤ необх≥дне втручанн¤ держави. ƒо основних важел≥в такого втручанн¤  ейнс в≥дносив ф≥нансову ≥ грошову пол≥тику, а обТЇктом впливу вважав сукупний попит.

—воњ погл¤ди на проблеми регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки  ейнс виклав у книз≥ У«агальна теор≥њ зайн¤тост≥, процентна ≥ грошейФ (1936 р.), де показав, що держава, впливаючи на окрем≥ макроеконом≥чн≥ показники, зокрема на так≥ ¤к загальний доход, споживанн¤, ≥нвестиц≥њ, заощадженн¤ та ≥н., може ефективно зд≥йснювати регулюванн¤ економ≥ки. ÷¤ теор≥¤ стала дом≥нуючою прот¤гом к≥лькох дес¤тил≥ть.

¬ цей час значний внесок в розвиток макроеконом≥ки зробили англ. вчений  ларк, амер. економ≥ст украњнського походженн¤ —. узнец, амер. економ≥ст рос≥йського походженн¤ ¬.ЋеонтьЇв та ≥н.

ѕроте в пер≥од новоњ св≥товоњ економ≥чноњ кризи 70-х рок≥в ’’ ст. ви¤вилось, що державне втручанн¤ в економ≥ку не завжди даЇ оч≥куваний результат ≥ що вплив держави на сукупний попит у пер≥од економ≥чного спаду не забезпечуЇ зб≥льшенн¤ виробництва, а лише породжуЇ ≥нфл¤ц≥ю.

Ќа цьому тл≥ почала ≥нтенсивно розвиватис¤ УнеокласичнаФ теор≥¤ (70-≥ роки ’’ ст.). њњ виникненн¤, з одного боку, було реакц≥Їю на марксизм з його критикою кап≥тал≥зму, з ≥ншого Ц спробою вписати в неокласичну теор≥ю р¤д нових положень, висновк≥в, що п≥дтверджували б саморегулюючу здатн≥сть ринку. Ќеокласична теор≥¤ маЇ багато напр¤мк≥в (теор≥¤ добробуту, вперше ввела пон¤тт¤ Усусп≥льн≥ благаФ, Узовн≥шн≥ ефектиФ, Умонопол≥њФ).

Ќеокласична теор≥¤ включаЇ р¤д теор≥й, ¤к≥ суперечать кейнс≥анськ≥й теор≥њ (монетариська теор≥¤, теор≥¤ рац≥ональних оч≥кувань, теор≥¤ економ≥ки пропозиц≥њ та ≥н.).

ќтже, сучасна ћ. не маЇ Їдиноњ дом≥нуючоњ теор≥њ. ¬она спираЇтьс¤ на р¤д теор≥й, котр≥ взаЇмодоповнюють одна одну ≥ дають практикам можлив≥сть вибору, тобто самим визначити ефективн≥сть кожноњ теор≥њ залежно в≥д своњх субТЇктивних у¤влень, а також з урахуванн¤м ≥ндив≥дуальних умов, ц≥лей ≥ пр≥оритет≥в економ≥чноњ пол≥тики певноњ крањни.

Ўироковживаним ≥ добре в≥домим Ї визначенн¤ макроеконом≥ки ¤к науки, що вивчаЇ економ≥ку з точки зору њњ ц≥лосност≥. ћакроеконом≥ку називають теоретичною основою економ≥чноњ пол≥тики держави. “аке визначенн¤ в≥дображаЇ той факт, що њњ висновками керуютьс¤ т≥, хто формуЇ ≥ зд≥йснюЇ економ≥чну пол≥тику.

ћакроеконом≥ка досл≥джуЇ сутн≥сть, результати та насл≥дки сп≥льноњ економ≥чноњ д≥¤льност≥ вс≥х учасник≥в народного господарства.

—пециф≥чним завданн¤м макроеконом≥ки Ї п≥знанн¤, систематизац≥¤, узагальненн¤ та по¤сненн¤ процес≥в, ¤к≥ обумовлюютьс¤ механ≥змом функц≥онуванн¤ народного господарства в ц≥лому. —л≥д розр≥зн¤ти макроеконом≥ку ¤к сферу народного господарства ≥ макроеконом≥ку ¤к науку. ћ. ¤к наука об'Їктом свого досл≥дженн¤ маЇ економ≥чну систему сусп≥льства ¤к сукупн≥сть ус≥х елемент≥в ≥ сфер економ≥ки ≥ сусп≥льних економ≥чних в≥дносин. ќтже, предмет макроеконом≥ки включаЇ:

- нац≥ональну економ≥ку ¤к Їдине ц≥ле, тобто макроеконом≥чну систему,

-окрем≥ агрегати економ≥ки, ¤к≥ охоплюють вс≥ або велик≥ групи однор≥дних або под≥бних ≥ндив≥дуальних економ≥чних суб'Їкт≥в та њх економ≥чн≥ зв'¤зки (сфера матер≥ального ≥ сфера нематер≥ального виробництва, державний ≥ приватний сектори, сфера домашн≥х господарств тощо),

-сфери економ≥чноњ системи (виробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн¤ сусп≥льного продукту),

-економ≥чн≥ зв'¤зки м≥ж суб'Їктами економ≥чноњ системи (соц≥ально-економ≥чн≥ ≥ орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ в≥дносини),

-стратег≥ю економ≥чноњ повед≥нки держави, тобто макроеконом≥чне регулюванн¤ ≥ основи економ≥чноњ пол≥тики.

¬иход¤чи з цього, потр≥бно розмежувати дв≥ сторони предмету макроеконом≥ки - позитивну ≥ нормативну. ѕозитивна ћ. це теоретична макроеконом≥ка, специф≥чне завданн¤ ¤коњ Ц привести в систему, по¤снити ≥ узагальнити факти, що стосуютьс¤ механ≥зму функц≥онуванн¤ народного господарства ¤к ц≥лого.

Ќормативна ћ. - це практичн≥ рекомендац≥њ держав≥ по проведенню певноњ економ≥чноњ пол≥тики, пов'¤заноњ з регулюванн¤м е.с. чи переходом до ≥ншоњ е.с.

Ќеобх≥дно вид≥л¤ти ≥ прикладну макроеконом≥ку - конкретну економ≥чну науку, що розробл¤Ї конкретн≥ модел≥ розвитку економ≥чноњ системи.

ћи вивчаЇмо теоретичний аспект макроеконом≥ки.

“еоретична макроеконом≥ка застосовуЇ специф≥чний наб≥р метод≥в ≥ прийом≥в досл≥дженн¤ свого предмету.

Ўироке застосуванн¤ в макроеконом≥ц≥ знаход¤ть к≥льк≥сн≥ методи, ¤к≥ допомагають йти в≥д в≥домих факт≥в до нев≥домих. ѕри цьому використанн¤ цих метод≥в опираЇтьс¤ на моделюванн¤ макроеконом≥чних процес≥в.

јнал≥з макроеконом≥чноњ системи на основ≥ моделей проходить ≥з застосуванн¤м генетичного ≥ функц≥онального п≥дход≥в.

ex post- нац≥ональне рах≥вництво,

ex ante - прогностичне моделюванн¤.

Ex post (генетичний) анал≥з базуЇтьс¤ на визначенн≥ макроеконом≥чних параметр≥в минулого пер≥оду з метою отриманн¤ ≥нформац≥њ про те, ¤к нац≥ональна економ≥ка функц≥ювала ≥ ¤к≥ результати дос¤гла. Ќа основ≥ результат≥в ex post анал≥зу робитьс¤ корегуванн¤ макроеконом≥чних концепц≥й та розробка нових.

јнал≥з ex ante (функц≥ональний) - це прогнозне моделюванн¤ економ≥чних ¤вищ та процес≥в на основ≥ певних теоретичних концепц≥й. ћета ex ante анал≥зу визначити, ¤к≥ фактори ≥ ¤ким чином будуть впливати на значенн¤ макроеконом≥чних показник≥в у майбутньому.

ћ. використовуЇ д≥алектико-матер≥ал≥стичн≥ методи, а саме: анал≥з, синтез, ≥ндукц≥ю, дедукц≥ю, абстракц≥ю та ≥нш≥.

ќсновним методом макроеконом≥чного досл≥дженн¤ Ї економ≥ко-математичне моделюванн¤.

ћакромодел≥ - це математичн≥ р≥вн¤нн¤, в ¤ких виражен≥ реальн≥ економ≥чн≥ процеси в абстрактному та спрощеному вигл¤д≥.

—творити модель - це означаЇ знайти функц≥ю, ¤ка пов'¤зуЇ ендогенн≥ та екзогенн≥ параметри макромодел≥.

≈кзогенн≥ величини - це величини, що знаход¤тьс¤ поза макромоделлю (¤к правило, це технолог≥¤ виробництва та характер повед≥нки економ≥чних суб'Їкт≥в на кожному з ринк≥в).

1	2

Ќазва: ≤стор≥¤ виникненн¤ ≥ розвитку макроеконом≥чноњ науки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (1044 прочитано)