ћовознавство > ƒавн≥сть украњнськоњ мови

Ћатинське vincere ex gvincere (перемогти) вироблено не давн≥ми ≥тал≥йц¤ми, а давн≥ми украњнц¤ми. ¬ищенаведен≥ слова т¤га, туго поход¤ть в≥д т¤гати, т¤гнути, латинське tengo, санскритське tan (розт¤гнути), грецьке tejno. ¬≥д украњнського вит¤гати (у значенн≥ ст¤гувати на в≥йну), польське wyciagac w pole, походить укр. звст¤г, звит¤жити, польське zwyciezac (перемагати). ≤тал≥йське vincere нав≥ть означаЇ при цьому виривати, тобто вит¤гати. «в≥дси ж походить санскритське wigi (перемагати), wigesha (перемога). “а й саме ж латинське tencere ex gvincere теж зм≥нюЇ з на g, а т на c, ¤к ≥ польське zwyciezac, zwyceztwo (перемога). “а й латинське tengere зм≥нюЇтьс¤ на cingere (обт¤гувати), польське ociagc. Ћатинське cingulus Ї те саме, що й украњнське тин в≥д слова от¤нути, обт¤гнути, в≥дгородити. ¬≥д украњнського з-тину походить ст≥на. —кандинавське tyn, tun означали укр≥плене м≥сто, город, аніл≥йською - town [украњнське вал це аніл≥йське та н≥мецьке wall - ст≥на, вал, походить в≥д украњнського валити, навалити гору земл≥]. ¬≥д того самого корен¤ т¤гнути (п≥сню) походить лат. tonos, tonare, н≥мецьке ton; зв≥дси ж санскр. ton (розповсюджувати), а не так ¤к стаерджуЇ ћюллер, що лат. tonos вже походить в≥д санскр. ton.

¬≥д вит¤гати, або виступати на в≥йну, також походить ватага, ватажок, вит¤зь тощо. ¬≥д укр. обт¤гатис¤, нат¤гати на себе од¤г походить од¤гатис¤, од≥тис¤, польськ. odziac sie, лат. tegere зам≥сть abtegere, грецьке stego, санскр. sthagami. «в≥дси ж латинське tegula, н≥мецьке dicht, польське та н≥мецьке dach (в≥д укр. дах). Ћат. induo, indulus Ї теж саме, що й од≥тий, од¤гнутий а все в≥д корен¤ т¤гати, про що на п≥дстав≥ лише грецькоњ та латини неможливо здогадатис¤.

Ћатинське dux, грецьке tagos в≥д украњнського ватаг, ватажок також перв≥сно вироблене украњнськими в≥йськовиками. як в≥д водити походить вожак, так в≥д доводити, польською dowodzic (командувати), походить укр. довидц¤, польськ. dowodca (командувач). «в≥дси грецьке difoko, dioko, зендське dwaozh, лат. douco зам≥сть dovuco (веду), також duco, educo, conduco, ≥тал≥йське condottiero. ¬≥д водити також походить аніл. to wed (одружуватис¤), польське rozwod, рос≥йське развод. —тарослов'¤нською водить жену означало бути одруженим.

”крањнське та рос≥йське кн¤зь, польське kniaze, kniadz (вища духовна особа), ksiaze kosciola, н≥мецьке koenig, аніл≥йське king (король), також утворене украњнц¤ми в≥д к≥нь, кон¤г, кон¤зь (вершник, лицар), ≥ дарма н≥мецьк. koenig Ѕонн виводить в≥д санскр. ganaga або ganitar (читаЇмо "джан≥тар"), лат. genitor, що Ї те ж саме, що й укр. жонатий. –ос≥йське жена, польське zona, іотське gens, дор≥йське gana, санскр. gani (читаЇмо "джан≥" - ж≥нка), але у “амборськ≥й та  урськ≥й губерн≥¤х також кажуть жана. ”крањнське кон¤ка означаЇ великий к≥нь, польське koniuch (догл¤дач за конем). ¬≥д украњнського бити, б≥й походить аніл≥йське to beat, а в≥д боювати, воювати - war (в≥йна). ”крањнське дружина, дружинник, нормандське driuh (слуга, в≥йськовий товариш), також не вз¤то в≥д вар¤г≥в, ¤к це стверджуЇ польсьий вчений Ўайноха, дл¤ котрого нормандц≥, ¤к дл¤ де¤ких рос≥¤н вар¤ги, зробилис¤ джерелом невичерпноњ фантаз≥њ. ¬≥д укр. дере-його походить дорого, дорогий, аніл. dear. ”кр. друг це те саме, що й нормандське driuh. ”кр. хват також не вз¤те в≥д норм. hvat (спритний, вправний), бо походить в≥д укр. хапати, латинською - capere. ”крањнське хапун, хапуга означаЇ хабарник.

ѕовторюю, дарма наших пращур≥в у¤вл¤ють "рабами божими" або в≥вц¤ми, у такому випадков≥ вони не змогли б оріан≥зувати наст≥льки сильну та мужню мову, у пор≥вн¤нн≥ з котрою ¤к санскрит, так ≥ грецька постають розн≥женими та бл¤клими.

¬≥д слова братис¤ походить боротис¤, борн¤, боротьба, зв≥дси боронити (захищати), брон¤ (захисний шар), збро¤, польське bron (збро¤), норм. brynia, й нав≥ть у переклад≥ Ѕ≥бл≥њ ”льф≥л≥¤ 4-го стор≥чч¤ з грецькоњ на іотську зустр≥чаЇмо brunio (зал≥зний обладунок), що польською буде uzbrojenie, рос≥йською - збру¤.

Ѕогуфал стверджував, що у давн≥й ѕольщ≥ зам≥сть м≥стечко, город вживалас¤ назва wik. Ќормандське wik означаЇ укр≥плене м≥стечко, зв≥дси й Barwik, Szlezwik, Riswik, Reykjavik тощо. Ѕандаке, а за ним ≥ Ўайнаха, стверджували, що вже в≥д зазначених ≥шомовних форм поход¤ть ≥ польськ≥ зак≥нченн¤, наприклад, у назв≥ давнього столичного м≥ста Kruszwica. јле Ўайнаха, мешкаючи у Ћьвов≥, мав би знати, що русинське в≥ко Ї те саме, що й польське wieko (кришка скрин≥, труни, коробки). ”крањнц≥ звуть в≥ком також крамничку, що зачин¤Їтьс¤ за допомогою пересувноњ в≥конниц≥, що на н≥й вдень продають р≥зн≥ др≥бниц≥. ” рос≥йському словниу ƒал¤ веко та вико означають коробочку, а також м≥сце продажу др≥бних товар≥в, ст≥йку. “ут ми маЇмо по¤сненн¤ називанн¤ в≥ками м≥стечок у ѕольщ≥ та —кандинав≥њ, а також зак≥нчень -wik, -vik у назвах колишн≥х нормандських поселень в≥д ќдра до –ейна, а також в јніл≥њ.  р≥м того, в≥домо, що у давн≥й ѕольщ≥ нав≥ть костельн≥ села укр≥плювалис¤ замками, нав≥ть хл≥бн≥ сховища та млини обносилис¤ кр≥пкими ст≥нами, маленьк≥ м≥стечка обносилис¤ частоколом, валом та каналом, над ¤ким, зрозум≥ло, влаштовувалис¤ в≥с¤ч≥ мости або в≥ки, що п≥д≥ймаютьс¤ та опускаютьс¤, ¤к кришки скрин≥. „итач певно здогадуЇтьс¤, що в≥ко походить в≥д украњнського д≥Їслова в≥шати або вис≥ти. ќтже, польська Kruszwica (круж-в≥ка) означаЇ м≥сто, що оточене кругом в≥ками, тобто розводними мостами. ¬≥д в≥шати походить також зав≥са, а в≥д в≥ко - в≥кно, бо ран≥ше, ¤к не було слкла, в≥кна зачин¤лис¤ просто в≥конниц¤ми.

“ут не м≥сце розм≥рковувати про походженн¤ нормандц≥в та вар¤г≥в, але у тому, що слов'¤нськ≥ пращури н≥ в чому њм не поступалис¤, сумн≥ватис¤ неможливо... ’то захоче мати у¤ву про в≥йни ’мельницького та про велику, неск≥нчену –уњну, хай познайомитьс¤ з висновками  ул≥ша та  остомарова. “од≥ узнаЇ, ким були поетично осп≥ван≥ козаки. –озб≥шаками, що грабували б≥льшою частиною православн≥ церкви та народ, тобто хватами! Ќ≥г≥л≥сти - т≥ ж козаки, домагаючись необмеженоњ вол≥ та безмежноњ р≥вност≥, вони так само заповз¤то, ¤к туп≥ кр≥пасники, виступають за загальне нев≥льництво [” автор≥ говорить його польське походженн¤ та вихованн¤ того часу, коли украњнське козацтво оц≥нювалос¤ неіативно, бо його повстанн¤ та в≥йни спр¤мовувалис¤ перш за все проти польського пануванн¤ в ”крањн≥].

якщо зазирнемо до польськоњ ≥стор≥њ, то д≥йсно, золотий њњ в≥к вражаЇ неймов≥рним злетом слов'¤нсього духу. –ечь ѕосполита - це та ж слов'¤нська, але вже культурна громада - зрозум≥ло, що ¤к справжн¤ рос≥йська община та земство не об≥йшлис¤ без мужик≥в-куркул≥в, однак був час, коли ц≥ла ¬еликопольща складалас¤ з "шарачковоњ" та незалежноњ шл¤хти, що захищала свою батьк≥вщину та без допомоги сел¤н обробл¤ла власну землю. јле на початку ≥стор≥њ бачимо дещо ≥нше. Ѕолеслав ’оробрий воював не лише мечем, але й п≥дкупом та ≥нтриіами, до чого вживав й духовенство, нарешт≥ самим н≥мц¤м допомагав пригн≥чувати слов'¤н. ’оча його й вважали найогидн≥шим з людей, проте в≥д ƒ≥тмара отримав назву "великий та розумний". ѕольськ≥ кн¤з≥ також билис¤ через др≥бниц≥, ¤к русини-украњнц≥, про ¤ких у "—лов≥ о полку ≤горев≥" сазано: "—тали казати: це моЇ, а те моЇ ж, - ≥ про мале стали казати: це велике".

“акоњ традиц≥њ й досьогодн≥ дотримуютьс¤ де¤к≥ спритн≥ та витривал≥, але знедолен≥ слов'¤нськ≥ племена. „и правду сказав ватажок ант≥в, що н≥хто не п≥дкорить слов'¤н? “а вони своњми ж руками сам≥ себе п≥дкорили.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ƒавн≥сть украњнськоњ мови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2918 прочитано)