ћовознавство > —учасна мовна ситуац≥¤ в ”крањн≥

—учасна мовна ситуац≥¤ в ”крањн≥

÷е тема не нова Ч вже хтозна з ¤ких час≥в. ≤ може скластис¤ враженн¤, що це суто наш, украњнський, безнад≥йний прив≥лей у добу високих технолог≥й, клонуванн¤ ≥ гендерних студ≥й.

јле насправд≥ це не так. ”с¤ ≥стор≥¤ людства сповнена конфл≥кт≥в ≥ трагед≥й на мовному ірунт≥; ф≥ксуЇ безл≥ч ≥ героњчних, ≥ безглуздих, ≥ героњчно-безглуздих вчинк≥в та форм повед≥нки ≥ окремих людей, ≥ б≥льших або менших сусп≥льних груп. ≤ в сучасному св≥т≥ вогнища р≥знор≥вневого мовного напруженн¤ можна бачити на простор≥ вс≥х континент≥в, за вин¤тком х≥ба јнтарктиди.

–ац≥онал≥стична св≥дом≥сть схильна зводити по¤сненн¤ цього феномена до живучост≥ архањчноњ псих≥ки, колективного егоњзму, душевноњ нерозвиненост≥ та ≥нших ви¤в≥в гуман≥стичноњ недостатност≥. ≤люзорне ≥ небезпечне по¤сненн¤! ¬оно випливаЇ з абсолютизац≥њ комун≥кативноњ функц≥њ мови Ч ¤к засобу сп≥лкуванн¤ м≥ж людьми. Ќасправд≥ ж мова Ч ¤вище незм≥рно глибше ≥ важлив≥ше, вона не зводитьс¤ до жодноњ ≥з багатьох своњх функц≥й. ” мов≥ концентруЇтьс¤ сама сутн≥сть людського бутт¤ людини, ≥сторичного бутт¤ народу. ÷е переконливо довели ф≥лософ≥¤, психолог≥¤, соц≥ол≥нгв≥стика XIX ≥ особливо XX стол≥тт¤. «в≥дси фундаментальна ц≥нн≥сть мови ¤к основи само≥дентиф≥кац≥њ людини ≥ народу. «в≥дси ж ≥ њњ провокативна роль у конфл≥ктах самостверджень на особист≥сному р≥вн≥ та на р≥вн≥ нац≥ональних сп≥льнот.
ѕевна р≥ч, людська думка завжди шукала виходу з лаб≥ринту мовних кол≥з≥й. ѕропонувалис¤ i пал≥ативи, ≥ радикальн≥ рецепти. ƒо останн≥х в≥днос¤тьс¤ насамперед р≥зн≥ прожекти дос¤гненн¤ мовноњ Їдност≥ людства. ѕопри принципову можлив≥сть використанн¤ штучноњ або природноњ м≥жнародноњ мови у спец≥-альн≥й вузько≥нформативн≥й функц≥њ, Ч в ширшому, буттЇвому розум≥нн≥ вс≥ ц≥ прожекти ви¤вл¤лис¤ утоп≥¤ми, а спроби њх примусовоњ реал≥зац≥њ нер≥дко призводили до непоправних духовних втрат ≥ ставали концентрованим вираженн¤м нац≥онального гн≥ту.

Ќин≥ гуман≥стична св≥дом≥сть людства шукаЇ ≥нших п≥дход≥в до ц≥Їњ св≥товоњ проблеми. ¬ основу пошук≥в маЇ бути покладений принцип, прийн¤тний дл¤ вс≥х. ¬≥н Ї. ÷е Ч принцип абсолютноњ самоц≥нност≥ кожноњ мови ≥ кожноњ культури, в≥дпов≥дно до абсолютноњ самоц≥нност≥ кожноњ людини ≥ кожного народу. јле в≥д загального принципу, нав≥ть прийн¤тного дл¤ вс≥х, Ч шл¤х до конкретних розвТ¤зань конкретних проблем т¤жкий, плутаний ≥ часом нездоланний.

ќбТЇктивну складн≥сть питанн¤, ¤к ≥ субТЇктивн≥ його ускладненн¤, можемо бачити на приклад≥ ”крањни.

ѕочнемо з очевидного. ќчевидним у наш≥й украњнськ≥й ситуац≥њ Ї те, що украњнська мова може повноц≥нно розвиватис¤ лише в ”крањн≥, тод≥ ¤к рос≥йська основну свою Ђбазуї маЇ не в ”крањн≥, а в –ос≥њ, ¤к угорська Ч в ”горщин≥, польська Ч в ѕольщ≥ ≥ т. д. ќчевидним Ї ≥ те, що в ”крањн≥ украњнська мова Ч мова так званоњ Ђтитульноњї, кор≥нноњ ≥ найчисельн≥шоњ нац≥њ Ч не Ї повноприсутньою в сусп≥льному житт≥. ¬она вит≥снена на перифер≥ю засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, наукового житт¤, зрештою ≥ м≥ського побуту Ч за вин¤тком м≥ст «ах≥дноњ ”крањни. Ђѕраце-здатн≥стьї украњнськоњ мови парал≥зуЇтьс¤, а таким чином гальмуЇтьс¤ ≥ њњ внутр≥шн≥й розвиток, звужуЇтьс¤ прост≥р сп≥лкуванн¤ нац≥њ. ¬≥дпов≥дно, пан≥вн≥ висоти пос≥даЇ Ч або, щоб уникнути асоц≥ац≥й, повТ¤заних з≥ словом Ђпан≥внийї, Ч переважною в багатьох сферах житт¤ Ї рос≥йська мова, рос≥йська культура, звичайно, не в њхн≥й натуральност≥, а у специф≥чн≥й редукованост≥ запозиченн¤.

ѕостаЇ к≥лька запитань: чи це нормально; чи це справедливо; ¤к це по¤снюЇтьс¤; ¤к може розвиватис¤ ц¤ ситуац≥¤ дал≥?

“ут ≥снуЇ суто прагматичний п≥дх≥д Ч прагматичний з погл¤ду ≥нтерес≥в комфортно влаштованих груп: оск≥льки маЇмо справу з певною реальн≥стю, треба њњ санкц≥онувати ≥ з нењ виходити. ќднак цей видимо простий ≥ зрозум≥лий п≥дх≥д насправд≥ Ї принципово конфронтац≥йним ≥ принципово безперспективним: адже не вс¤ка реальн≥сть Ї розумною ≥ морально лег≥тимною, а з ц≥Їю реальн≥стю багато украњнц≥в Ч власне, вс≥ украњнц≥, ¤к≥ зберегли свою нац≥ональну ≥ мовну ≥дентичн≥сть, н≥коли не погод¤тьс¤. Ќе кажу вже про те, що ц¤ реальн≥сть суперечить сам≥й ≥дењ украњнськоњ держави. јдже зникненн¤ мовно-культурноњ ≥дентичност≥ Ч це зникненн¤ нац≥њ.

™ пр¤мо протилежний п≥дх≥д, зумовлений гостро дискомфортним самопочутт¤м ≥нших сусп≥льних груп: використовуючи всю потугу держави (насправд≥ малопотужноњ!), р≥шуче зм≥нити реальну ситуац≥ю в б≥к забезпеченн¤ украњнськ≥й мов≥ належного њй дом≥-нантного м≥сц¤ в ус≥х сферах сусп≥льного житт¤.

«а вс≥Їњ виправданост≥ ≥ нев≥дкличност≥ ц≥Їњ мети, засоби, що випливають з такого романтично-волюнтаристського п≥дходу, здаютьс¤, по-перше, малопродуктивними Ч з огл¤ду на принципову обмежен≥сть адм≥н≥стративних можливостей нетотал≥тарноњ держави; по-друге, морально ≥ психолог≥чно не бездоганними; по-третЇ, також здатними провокувати конфронтац≥йн≥сть, з огл¤ду на непоступлив≥сть частини так званого Ђрос≥йськомовногої населенн¤, п≥д≥гр≥ту в≥дпов≥дною пропагандою всередин≥ ”крањни й ззовн≥.

јле Ї ≥ трет≥й п≥дх≥д, елементи ¤кого ≥ були, ≥ будуть предметом багатьох обговорень та дискус≥й.

ћовне питанн¤ не можна розгл¤дати ≥зольовано в≥д ус≥Їњ пол≥тичноњ, соц≥ально-економ≥чноњ та культурноњ ситуац≥њ. Ќин≥ втрачено ту ≥н≥ц≥ативу в мовн≥й пол≥тиц≥, ¤ка починала народжуватис¤ в час здобутт¤ незалежност≥.

ѕричини Ч ≥ в обТЇктивних обставинах (кризовий стан сусп≥льства, зниженн¤ престижу украњнськост≥ внасл≥док соц≥альних розчарувань), ≥ в субТЇктивних (незац≥кавлен≥сть державних структур, Ђвтомаї громадських ≥нституц≥й, пр¤ма пол≥тична протид≥¤ з боку певних груп). «акон Ђѕро мовиї не виконуЇтьс¤, програми п≥дтримки украњнськоњ мови (¤к ≥ культури) не зд≥йснюютьс¤ Ч ¤к через в≥дсутн≥сть належного ф≥нансового, техн≥чного, орган≥зац≥йного забезпеченн¤, так ≥ через брак або неви¤влен≥сть державноњ вол≥. ” багатьох сферах ми в≥дкинен≥ назад нав≥ть пор≥вн¤но з к≥нцем 80-х рок≥в.

” нин≥шн≥й складн≥й ситуац≥њ державна мовна пол≥тика маЇ поЇднувати ц≥леспр¤мован≥сть ≥ р≥шуч≥сть з розсудлив≥стю, тактовн≥стю ≥ нав≥ть обережн≥стю в засобах.

÷ей п≥дх≥д пол¤гаЇ у поступовому створенн≥ обТЇк-тивних обставин, ¤к≥ робитимуть украњнську мову потр≥бною ≥ престижною дл¤ вс≥х, а украњнську культуру Ч привабливою ≥ конкурентоспроможною на вс≥х р≥вн¤х. «робити це не просто, з огл¤ду на глибину зрусиф≥кованост≥ украњнського сусп≥льства та могутню д≥ю стих≥њ дальшоњ русиф≥кац≥њ. “ут науковц≥ Ч пол≥-тологи, культурологи, соц≥ологи, соц≥ол≥нгв≥сти Ч повинн≥ запропонувати систему д≥й, виірунтувану на анал≥з≥ реальност≥ й передбаченн≥ перспектив.

”с¤ке ¤вище ос¤гаЇтьс¤ в його генез≥ й динам≥ц≥. Ќин≥шнЇ становище украњнськоњ мови й культури зумовлене т¤жкою ≥сторичною спадщиною Ч стол≥тт¤ми бездержавност≥, коли р≥зн≥ ≥мперськ≥ режими посл≥довно проводили пол≥тику обмежень, пересл≥дувань, заборон украњнськоњ мови, культури, а то й будь-¤ких форм украњнського нац≥онального житт¤. ¬ ≥сторичних арх≥вах заф≥ксован≥ дес¤тки Ч багато дес¤тк≥в! Ч оф≥ц≥йних акт≥в, що декретували таку пол≥тику, ≥ тис¤ч≥ Ч тис¤ч≥! Ч факт≥в терору проти украњнських культурних орган≥зац≥й та нос≥њв украњнськоњ мови. ¬се це було складовою частиною системноњ асим≥л¤ц≥њ украњнського народу.

јле парадокс: сьогодн≥, в незалежн≥й ”крањн≥, дедал≥ част≥ше й наполеглив≥ше лунають голоси Ч окремих пол≥тичних д≥¤ч≥в, специф≥чних громадських орган≥зац≥й, орган≥в преси ≥ нав≥ть людей з науковими ступен¤ми Ч про те, що н≥¤ких пересл≥дувань чи обмежень украњнська мова н≥коли не зазнавала. ¬ одних випадках це нев≥гластво, в других Ч цин≥зм, у трет≥х Ч св≥дома пол≥тична пропаганда, мета ¤коњ: вщепити сусп≥льству думку про нормальн≥сть Ђреальност≥ї, зн¤ти њњ ≥сторичну, соц≥окультурну ≥ моральну оц≥нку. “ому, на м≥й погл¤д, важливого значенн¤ набувають досл≥дженн¤ Ђ≥стор≥њ хворобиї, публ≥кац≥¤ в≥дпов≥дних документ≥в, широке ≥нформуванн¤ громадськост≥ про д≥ю механ≥зм≥в вит≥сненн¤ украњнськоњ мови та культури, Ч а це спри¤тиме формуванню захисних реакц≥й.

јдже хвороба зайшла так далеко, що в≥дбуваЇтьс¤ њњ поглиблене самов≥дтворенн¤. Ќа н≥й спекулюЇ наш так званий Ђринокї: книговидавц≥, видавц≥ газет, шоу-мени тощо в гонитв≥ за негайним прибутком ор≥Їнтуютьс¤ т≥льки на рос≥йськомовну продукц≥ю. ƒо того ж, в ”крањну могутн≥м потоком ≥дуть книги ≥ газети з –ос≥њ. ¬ результат≥ нав≥ть у  иЇв≥, не кажучи про ≥нш≥ м≥ста й перифер≥ю, рос≥йське друковане слово (¤к ≥ еф≥рне) майже повн≥стю заглушило украњнське. ≈страдн≥ з≥рки з –ос≥њ, часто сумн≥вноњ величини, заполонили сцени наших м≥ст. ”се це не стих≥йний процес, а зд≥йсненн¤ продуманоњ пол≥тики культурноњ експанс≥њ, ≥ цього в –ос≥њ вже н≥хто не приховуЇ.

«а цих умов абсолютно необх≥дною стаЇ р≥шуча ≥ широка державна п≥дтримка украњнськоњ культури та украњнського слова (книга, газета, рад≥о, телебаченн¤), украњнськоњ осв≥ти Ч за допомогою ринкових ≥ законодавчих механ≥зм≥в. «рештою, таку систему заход≥в розроблено й запропоновано, але держав≥ не вистачаЇ вол≥ прийн¤ти њњ ≥ зд≥йснювати. –оками не ухвалюютьс¤ законопроекти, ¤к≥ покликан≥ створити умови дл¤ в≥дновленн¤ ≥ розвитку украњнського книгодрукуванн¤, зн¤ти податковий зашморг з украњнськоњ книги; навести лад у л≥цензуванн≥ й оподаткуванн≥ ≥ноземноњ естрадноњ навали, ¤ка сьогодн≥ спустошуЇ ≥ ф≥нансов≥ джерела украњнськоњ культури; заблоковано системн≥ заходи, ¤к≥ пропонуЇ –ада з мовноњ пол≥тики при ѕрезидентов≥ ”крањни.

ќдн≥Їю з причин стагнац≥њ, а нав≥ть регресу Ї те, що кожен, нав≥ть найобережн≥ший крок у б≥к розширенн¤ сфери функц≥онуванн¤ украњнськоњ мови викликаЇ протести з боку в≥домих внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х пол≥тичних сил, звинуваченн¤ у придушенн≥ рос≥йськоњ мови ≥ культури, у порушенн≥ прав людини, Ч причому до прав людини в≥дноситьс¤ все, кр≥м права украњнц¤ на украњнську книжку, украњнську газету, осв≥ту р≥дною мовою, зрештою Ч права на майбутнЇ своЇњ мови, своЇњ культури, своЇњ держави.

1	2

Ќазва: —учасна мовна ситуац≥¤ в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2332 прочитано)