ћовознавство > —учасна мовна ситуац≥¤ в ”крањн≥

ћовно-культурна сфера сьогодн≥ перенасичена пол≥тичними й ≥деолог≥чними спекул¤ц≥¤ми, дов≥льн≥ журнал≥стськ≥ верс≥њ, м≥фи та м≥фопод≥бн≥ утворенн¤ вит≥снили наукову ≥нтерпретац≥ю ¤вищ ≥ коректн≥сть пон¤ть. Ќа вс≥ лади оперуЇмо пон¤тт¤м Ђрос≥йськомовне населенн¤ї, але де науков≥ досл≥дженн¤, в ¤ких було б розкрито зм≥ст цього пон¤тт¤ п≥д кутами зору статистичним, культуролог≥чним, соц≥ол≥нгв≥стичним, соц≥опсихолог≥чним, мотивац≥йним Ч тобто показано його масштаби, реі≥ональну локал≥зац≥ю, ¤к≥с-не наповненн¤, д≥апазон ви¤в≥в ≥ градац≥њ, ситуац≥йну зумовлен≥сть, вплив на ¤к≥сть культурного житт¤ сусп≥льства ≥ на перспективи украњнськоњ культури й украњнства взагал≥. ј тим часом у засобах масовоњ ≥нформац≥њ дедал≥ напористiше виступають самозван≥ речники так званого Ђрос≥йськомовного населенн¤ї ¤к н≥бито монол≥тноњ новонац≥ональноњ групи, що одностайно в≥дторгаЇтьс¤ в≥д украњнськоњ мови ≥ т≥льки й мр≥Ї про приЇднанн¤ до –ос≥њ, звичайно ж, у форм≥ ЂсловТ¤нського союзуї. Ѕ≥льше того, дедал≥ орган≥зован≥ше лунають голоси про стражданн¤ Ђро-с≥йськомовного населенн¤ї, ¤кому, ви¤вл¤Їтьс¤, в ”крањн≥ заборон¤ють користуватис¤ рос≥йською мовою. Ђ...“епер нам заборон¤ють вживати р≥дн≥ мови нав≥ть у повс¤кденн≥. “акого вже давно немаЇ н≥де у св≥т≥. ќкр≥м ЂЇвропейськоњї крањни ”крањниї, Ч читаю дн¤ми в одн≥й газет≥, б≥льша частина тиражу ¤коњ, до реч≥, виходить рос≥йською мовою. Ќе називаю газети ≥ авторки, бо це типова дл¤ певного кола за¤ва. јле хот≥лос¤ б побачити бодай одну людину, ¤к≥й в ”крањн≥ заборон¤ють говорити по-рос≥йському Ч чи то в повс¤кденн≥, чи то Ђна св¤таї.

« метою пол≥тичного тиску на ”крањну активно використовуютьс¤ застар≥л≥, ще рад¤нського походженн¤, статистичн≥ дан≥ про нац≥ональний склад населенн¤ ”крањни, Ч тод≥ коли демограф≥чн≥ досл≥дженн¤ останн≥х рок≥в засв≥дчують сталу тенденц≥ю до зростанн¤ к≥лькост≥ ос≥б, що ≥дентиф≥кують себе ¤к украњнц≥.

«нову намагаютьс¤ надати Ђнауковоњї транскрипц≥њ допотопним ≥мперським настановам. “ак, у пос≥бнику дл¤ студент≥в, асп≥рант≥в ≥ викладач≥в рос≥йських вуз≥в Ђ¬ведение в ¤зыковедениеї (автори ј. ћ.  амчатнов, Ќ. ј. Ќ≥кол≥на. Ч ћосква, 1999, вид-во Ђ‘линтаї, вид-во ЂЌаукаї) пов≥домл¤Їтьс¤ таке: Ђ  восточнослав¤нской группе (словТ¤нських мов. Ч ≤. ƒз.) относитс¤ русский ¤зык с четырьм¤ наречи¤ми: 1) великорусским (основные диалекты Ђсеверновеликорусский, южновеликорусский, западновеликорусский), 2) малорусским (основные диалекты Ч средненадднепровский, слобожанский, степной), 3) белорусским (основные диалекты Ч северо-восточный, юго-западный, полесский), 4) червонорусским (основные диалекты Ч галицийский, карпатский, буковинский)ї (див. назване виданн¤, с. 199).
÷е вже нас готуютьс¤ Ђмоч≥тьї поки що вербально (попередн¤ Ђтеоретичнаї зачистка)...

«разком пол≥тичноњ тенденц≥йност≥ може бути недавн¤ за¤ва ћ≥н≥стерства закордонних справ –ос≥њ про н≥бито утиски в ”крањн≥ рос≥йськоњ мови, ¤ку ћ≥н≥стерство, сл≥дом за де¤кими рос≥йськими газетами, називаЇ р≥дною мовою б≥льш ¤к половини украњнц≥в.  р≥м фантаз≥њ автор≥в, тут Ђспрацювалої й елементарне зм≥шуванн¤ зовс≥м р≥зних пон¤ть Ч Ђр≥дна моваї ≥ Ђмова повс¤кденного вжиткуї. ћ≥льйони украњнц≥в п≥д тиском обставин справд≥ користуютьс¤ в сусп≥льному, а часто й приватному побут≥ рос≥йською, але р≥дною вважають украњнську ≥ не мають нам≥ру в≥д нењ в≥дмовл¤тис¤. Ќав≥ть багато хто з тих, що нею не волод≥ють, жалкують про це ≥ хот≥ли б, щоб њхн≥ д≥ти не зазнали такоњ кривди. ÷е проблема, ¤ку ще мають досл≥дити соц≥ол≥нгв≥стика, л≥нгвопсихолог≥¤ ≥ педагог≥ка, Ч ¤к ≥ те ¤вище, ¤ке можна назвати вимушеною рос≥йськомовн≥стю: коли люди, ¤к≥ добре волод≥ють украњнською мовою ≥ хот≥ли б нею користуватис¤, через р≥зн≥ зовн≥шн≥ обставини не можуть цього зробити.
јнал≥зу потребуЇ ≥ пон¤тт¤ двомовност≥, ¤ке в нас парадоксальним чином уз¤ли на озброЇнн¤ принципов≥ одномовники Ч т≥, хто не знаЇ ≥ не хоче знати украњнськоњ мови, тод≥ ¤к т≥, кого вони називають нац≥онал≥стами, власне ≥ Ї двомовними, бо волод≥ють ≥ користуютьс¤ обома мовами. ’очете двомовност≥ Ч будь ласка: опановуйте й украњнську мову, а не розколюйте сусп≥льство за мовною ознакою.  оли ж говорити про двомовн≥сть у ширшому аспект≥, то треба бачити принципову р≥зницю м≥ж ≥манентним культурним б≥л≥нгв≥змом та ≥деолог≥чно запрограмованою двомовн≥стю рад¤нського типу, ¤к≥й призначалас¤ роль перех≥дного етапу до тр≥умфальноњ одномовност≥. ÷е питанн¤ в нас недостатньо досл≥джене, ¤к ≥ низка не менш важливих: вплив руйнац≥њ нац≥ональноњ мови на духовно-психолог≥чн≥ та соц≥альн≥ параметри сусп≥льства; функц≥онуванн¤ та розвиток мови в параметрах ел≥тарного мисленн¤ та масового вжитку; функц≥онуванн¤ мови ¤к кард≥ограма ≥сторичного бутт¤ нац≥њ; можливост≥ ≥ форми впливу нац≥онально-культурноњ пол≥тики держави на мовну практику р≥зних верств сусп≥льства; зрештою Ч м≥ра впливу державного статусу украњнськоњ мови на мовну д≥йсн≥сть.

ўо ж до вимог надати рос≥йськ≥й мов≥ статус другоњ державноњ, то варто б спочатку спрогнозувати насл≥дки. Ќа м≥й погл¤д, позиц≥њ рос≥йськоњ мови це мало зм≥нить, оск≥льки не зайн¤того нею простору майже не лишилос¤, зате на другий день зникнуть украњнськ≥ декорац≥њ нашоњ держави Ч вив≥ски, реклама, оф≥ц≥йн≥ документи украњнською мовою. ¬оно то картина стане Ђпрозор≥шоюї, але жаль розлучатис¤ з ≥люз≥Їю, що живемо в украњнськ≥й держав≥. Ќа м≥й погл¤д, про державний статус рос≥йськоњ мови в ”крањн≥ варто буде говорити тод≥, коли украњнська дос¤гне фактичноњ, а не формальноњ р≥вност≥ з нею Ч в ”крањн≥ таки.
” звТ¤зку з цим постаЇ питанн¤ про плутанину, а часом ≥ демагог≥ю навколо Ђнац≥ональних меншинї в ”крањн≥. ѕ≥д цю категор≥ю п≥двод¤тьс¤ зовс≥м р≥зн≥ нац≥ональн≥ групи, Ч ¤к т≥, ¤к≥ справд≥ Ї субдом≥нантними ≥ за долю культури ≥ мови ¤ких маЇмо нести в≥дпов≥дальн≥сть ми, украњнц≥, так ≥ та вельми умовна нац≥ональна меншина, ¤ка насправд≥ дом≥нуЇ у мовн≥й сфер≥ завд¤ки позиц≥¤м, здобутим у результат≥ жорстокоњ русиф≥кац≥њ ”крањни в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ ≥ в —–—–. якщо дивитис¤ правд≥ в оч≥, то сьогодн≥ в ”крањн≥ найб≥льш загроженою нац≥ональною меншиною, ¤ка потребуЇ захисту, Ї украњнськомовн≥ украњнц≥. ÷ього не можуть зрозум≥ти в Ївропейських орган≥зац≥¤х, що зд≥йснюють св≥й тиск на ”крањну ≥ в мовн≥й справ≥. ≤ тим украњнським пол≥тикам, ¤к≥ полюбили казеннокоштну дорогу в —трасбург чи ¬енец≥ю, ¤к колись њхн≥ предки в ћоскву ≥ —анкт-ѕетербург, чи не краще було б своњ звТ¤зки використати не дл¤ пол≥тичних ≥нтриг, а дл¤ розТ¤сненн¤ зах≥дним колегам своЇр≥дност≥ украњнськоњ ситуац≥њ, ¤ка не завжди вкладаЇтьс¤ в т≥ стереотипи, що нам механ≥чно навТ¤зують.

«вичайно, це не зн≥маЇ з украњнськоњ держави обовТ¤зку п≥клуватис¤ про мови нац≥ональних меншин, особливо малих нац≥ональних груп. ƒо задоволенн¤ њхн≥х мовно-культурних потреб ще далеко, Ч за вин¤тком х≥ба тих меншин, ¤к≥ мають досв≥д самоорган≥зац≥њ ≥ п≥дтримку з боку держав походженн¤ (угорц≥, пол¤ки, молдавани ≥ румуни, Їврењ). Ќабагато г≥рша ситуац≥¤ у тюркомовних груп, у грек≥в ѕриазовТ¤, гагауз≥в, а найт¤жча Ч у кримських татар, реальний мовно-культурний статус ¤ких зовс≥м не в≥дпов≥даЇ њхн≥й рол≥ кор≥нного народу, конституц≥йному статусов≥ кримськотатарськоњ мови ¤к одн≥Їњ з трьох державних у  риму.

≤ все-таки треба п≥дкреслити: ключем до ц≥лковитоњ нормал≥зац≥њ мовноњ ситуац≥њ в ”крањн≥ Ї емансипац≥¤ украњнськоњ мови.  оли вона функц≥онуватиме ¤к мо-ва повноправного державного народу, задовольн¤тиме вс≥ потреби сусп≥льного житт¤, Ч њњ Ђвизнаютьї ≥ ≥гноранти, ¤к принципов≥, так ≥ ситуац≥йн≥, њњ поважатимуть ≥ своњ, ≥ чуж≥, а головне Ч зникнуть непорозум≥нн¤, зникне напруженн¤, бо все стане на своњ природн≥ м≥сц¤.

ћайже сто рок≥в тому ћихайло √рушевський сказав: Ђякщо ми, украњнц≥, хочемо, щоб нас поважали ≥нш≥ народи, то треба нарешт≥ почати з поваги до самих себеї.

1	2

Ќазва: —учасна мовна ситуац≥¤ в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2332 прочитано)