ћовознавство > ‘онетичний м≥н≥мум

«г≥дно з анал≥тико-≥м≥тативним п≥дходом до навчанн¤ вимови, звуки, що становл¤ть дл¤ учн≥в певн≥ труднощ≥, вид≥л¤ютьс¤ ≥з зв'¤зного ц≥лого ≥ по¤снюютьс¤. ѕравила артикул¤ц≥њ нос¤ть апроксимований характер ≥ п≥дказують учн¤м, ¤к≥ органи мовленн¤ (губи, ¤зик, альвеоли, зуби) беруть участь у вимов≥ звука. јнгл≥йський звук [W] можна по¤снити шл¤хом пор≥вн¤нн¤ з зах≥дним вар≥антом украњнського звука (в), ¤кий б≥льше нагадуЇ (у) в слонах "був", "спав".

¬с≥ по¤сненн¤, ¤к≥ даютьс¤ учн¤м, повинн≥ бути ч≥ткими, короткими ≥ практично ц≥нними, враховувати типов≥ помилки учн≥в. ѕ≥сл¤ анал≥тичноњ частини роботи над звуком/звуками в≥н/вони знову включаЇтьс¤ в ц≥ле: склади, слова, словосполученн¤, фрази, ¤к≥ ≥м≥туютьс¤ учн¤ми. ќтже, за по¤сненн¤м маЇ безпосередньо сл≥дувати ≥м≥тац≥¤.

јвтоматизац≥¤ д≥й учн≥в з новими звуками

¬ажливу роль у процес≥ автоматизац≥њ в≥д≥грають зразки або еталони вимови, ¤к≥ сприймають учн≥. ƒемонстрац≥¤ зразк≥в р≥зних р≥вн≥в може зд≥йснюватис¤ вчителем або диктором/дикторами. ƒл¤ навчанн¤ вимови важко переоц≥нити роль фонограми (або в≥деофонограми), особливо аутентичноњ, тобто п≥дготовленоњ ≥ начитаноњ спец≥ал≥стами-нос≥¤ми мови.

‘онограма даЇ зразков≥ й незм≥нн≥ еталони вимови, ¤к≥ можна багаторазово в≥дтворювати.

¬прави дл¤ навчанн¤ вимови ≥ншомовних звук≥в можна под≥лити на дв≥ основн≥ групи: а) вправи в рецепц≥њ та б) вправи в репродукц≥њ/продукц≥њ. «гадан≥ групи вправ т≥сно пов'¤зан≥ одна з одною ≥ нац≥лен≥ на формуванн¤ ¤к слухових ("фонематичний слух"), так ≥ вимовних (або артикул¤ц≥йних) навичок.

–озр≥зн¤ють два методи введенн¤ звука в школ≥:

а) ≥м≥тативний (дл¤ фонем близького р¤ду);

б) анал≥тико-≥м≥тативний (дл¤ фонем под≥бного та далекого р¤ду). –озр≥зн¤ють 2 етапи роботи над звуком:

а) введенн¤;

б) автоматизац≥¤ д≥й учн≥в.

јлгоритм введенн¤ звуку:

—творенн¤ ситуац≥њ.

јуд≥юванн¤ тексту вчителем.

¬ид≥ленн¤ сл≥в з новим звуком.

¬ид≥ленн¤ окремого звуку.

≤м≥тац≥¤ та анал≥з артикул¤ц≥њ звуку.

јртикул¤ц≥¤ окремого звука.

¬ключенн¤ звука в слово (р¤д вправ).

¬ключенн¤ слова в реченн¤.

¬ключенн¤ слова в контекст.

¬прави на рецепц≥ю звук≥в

÷≥ вправи нац≥лен≥ на розвиток фонематичного слуху учн≥в. (ћовленнЇвий, або фонематичний слух Ч це здатн≥сть розр≥зн¤ти звуковий склад мовленн¤ ≥ синтезувати значенн¤ при сприйманн≥ мовленн¤.).

як правило, це некомун≥кативн≥ вправи на вп≥знаванн¤, диференц≥ац≥ю та ≥дентиф≥кац≥ю.

¬прави на вп≥знаванн¤ нового звука/звукосполученн¤ серед ≥нших, наголошеного слова, складу тощо. ¬читель пропонуЇ учн¤м послухати слова (фрази, рим≥вки, в≥ршик), в ¤ких Ї новий звук. «авданн¤ до вправи на вп≥знаванн¤ може бути сформульовано так:

Ч п≥дн≥м≥ть руку/сигнальну картку або плесн≥ть у долон≥, коли почуЇте звук (...), довгу/коротку голосну, слово, на ¤ке падаЇ наголос тощо;

Ч порахуйте, ск≥льки раз≥в у реченн≥ /рим≥вц≥/ в≥рш≥ трапитьс¤ звук (...), довга/коротка голосна, слово п≥д наголосом тощо;

Ч послухайте р¤д англ≥йських та украњнських звук≥в. ѕ≥дн≥м≥ть руку (картку), коли почуЇте англ≥йський звук.

¬прави на диференц≥ац≥ю звук≥в, ¤к≥ учн≥ можуть сплутати, не розр≥знити. ¬они виконуютьс¤ на р≥вн≥ окремих сл≥в або коротких речень. «авданн¤ може бути сформульовано у такий спос≥б:

Ч послухайте пари сл≥в ≥ визначте, чи однаков≥ в них а) перш≥ приголосн≥ звуки; б) останн≥ приголосн≥ звуки; в) голосн≥ в середин≥ слова тощо.

¬читель вимовл¤Ї пари сл≥в або включаЇ фонограму. ”чн≥ слухають ≥ у своњх зошитах (або спец≥альних картках) ставл¤ть знак "+", ¤кщо вони чують однаков≥ звуки, або знак "Ч", ¤кщо звуки њм здаютьс¤ р≥зними, навпроти в≥дпов≥дного номера пари сл≥в. ѕ≥сл¤ виконанн¤ вправи результат перев≥р¤Їтьс¤ за ключем, ≥ в раз≥ помилок пари сл≥в/фраз можна прослухати вдруге.

Ќаведемо приклади.

Ч ѕослухайте пари сл≥в ≥ скаж≥ть, чи однаков≥ в них звуки (перш≥ приголосн≥, голосн≥ в середин≥ слова). ѕоставте знак "+", ¤кщо вони однаков≥, знак"Ч", ¤кщо р≥зн≥.

thick Ц this; 2) that Ц those; 3) thought Ц thin. Etc.

 люч: 1 - , 2 +, 3 - , еtc.

¬прави на ≥дентиф≥кац≥ю звука, мета ¤ких розп≥знавати звук ¤к в≥домий з певними характеристиками. ”чн≥ мають прослухати та ≥дентиф≥кувати звуки.

Ч ѕослухайте слова ≥з звуками (...) ≥ (...).  ожного разу п≥дн≥майте картку з в≥дпов≥дним транскрипц≥йним значком або червону картку дл¤ звука [...], зелену Ч дл¤ звука [...]. («ам≥сть п≥дн≥манн¤ карток можна записувати транскрипц≥йн≥ значки.) ”складнений вар≥ант вправи, коли учн≥ мають ≥дентиф≥кувати не два, а три звуки (наприклад, англ.: [ ] Ц [s] Ц [f].

ѕитома вага вправ на рецепц≥ю значно менша, н≥ж вправ на репродукц≥ю звук≥в. ” б≥льшост≥ випадк≥в в≥д суто рецептивних вправ учитель досить швидко переходить до рецептивно-репродуктивних, в ¤ких поЇднуютьс¤ дв≥ ц≥л≥ Ч формуванн¤ слухових та вимовних навичок.

¬прави на репродукц≥ю звук≥в

≈фективн≥сть ц≥Їњ групи вправ значно зростаЇ, ¤кщо перед репродукц≥Їю зразка учн≥ мають змогу ще раз почути зразок, незалежно в≥д того, чи вивчаЇтьс¤ новий матер≥ал, чи повторюЇтьс¤ вже засвоЇний.

ћатер≥алом дл¤ репродуктивних фонетичних вправ служать окрем≥ звуки, звукосполученн¤, слова, словосполученн¤, фрази.

÷е головним чином рецептивно-репродуктивн≥ вправи на ≥м≥тац≥ю одиниц≥ мовленн¤, некомун≥кативн≥ та умовно-комун≥кативн≥. ” некомун≥кативних ≥м≥тативних вправах доц≥льно звертати увагу учн≥в на певн≥ характеристики звуку (довготу, наголос, асп≥рац≥ю тощо), що робить ≥м≥тац≥ю св≥домою. ўодо умовно-комун≥кативних вправ, то тут можна, використати так≥ види: ≥м≥тац≥¤ «ћ, п≥дстановка у «ћ, в≥дпов≥д≥ на запитанн¤ Ч лакон≥чн≥ та повн≥.

” рецептивно-репродуктивних вправах об'Їктом може бути окремий звук або контрастуватис¤ два чи три звуки.

Ќаведемо приклади вправ.

1) ѕослухайте слова (словосполученн¤, фрази) ≥з звуком [...].

ѕовтор≥ть њх, звертаючи увагу на ... (Ќекомун≥кативна вправа на св≥дому ≥м≥тац≥ю нового звука, ¤к≥й передуЇ слуханн¤.)

2) ѕослухайте пари сл≥в, словосполученн¤, фрази ≥з звуками [..] ≥ [...]. ѕовтор≥ть њх, звертаючи особливу увагу на ... (Ќекомун≥кативна вправа на св≥дому ≥м≥тац≥ю звук≥в, що контрастуютьс¤. ≤м≥тац≥њ передуЇ слуханн¤.)

ƒл¤ особливо важких звук≥в цим вправам можуть передувати вправи на так звану беззвучну артикул¤ц≥ю Ч "г≥мнастика" ¤зика ≥ губ, наприклад:

Ч округлити губи/розт¤гнути губи

Ч к≥нчик ¤зика притиснути до нижн≥х зуб≥в / альвеол тощо.

3) ѕослухайте моњ твердженн¤. якщо вони правильн≥, п≥дтверд≥ть њх. (”мовно-комун≥кативна вправа на слуханн¤ та ≥м≥тац≥ю.)

4) ƒайте лакон≥чн≥/повн≥ в≥дпов≥д≥ на моњ питанн¤ (до малюнка, предмет≥в, погоди тощо).

(”мовно-комун≥кативна вправа - в≥дпов≥д≥ на запитанн¤.)

Ќаведен≥ вище та аналог≥чн≥ до них вправи використовуютьс¤ на вс≥х ступен¤х навчанн¤ ≥ноземноњ мови в школ≥. јле призначенн¤ њх дещо в≥др≥зн¤Їтьс¤ залежно в≥д ступен¤: на початковому ступен≥ основна мета вправ Ч формуванн¤ слуховимовних навичок учн≥в, тому питома вага вс≥х фонетичних вправ досить значна пор≥вн¤но з ≥ншими вправами. Ќа середньому та старшому ступен¤х ц≥ вправи нац≥лен≥ на п≥дтримку та вдосконаленн¤ навичок вимови, а також на запоб≥ганн¤ помилкам. ¬≥дпов≥дно, ц≥ вправи рекомендуЇтьс¤ виконувати при засвоЇнн≥ нового матер≥алу до виконанн¤ вправ в усному мовленн≥ та читанн≥ вголос. «г≥дно ≥з зазначеною метою на початку уроку необх≥дно проводити так зван≥ "фонетичн≥ зар¤дки", матер≥алом до ¤ких служить новий навчальний матер≥ал.

 р≥м спец≥альних вправ дл¤ формуванн¤ та вдосконаленн¤ слуховимовних навичок учн≥в, широко використовуЇтьс¤ заучуванн¤ напам'¤ть скоромовок, приказок, рим≥вок, в≥рш≥в, д≥алог≥в, уривк≥в з прози, а також читанн¤ вголос уривк≥в текст≥в з п≥дручника. ¬с≥ ц≥ види роботи нац≥лен≥ на навчанн¤ учн≥в правильноњ вимови. ¬≥дпов≥дно, робота з≥ згаданим матер≥алом передбачаЇ дв≥ стад≥њ. —початку текст розучуЇтьс¤ п≥д кер≥вництвом учител¤ або з фонограми. ѕ≥сл¤ цього проводитьс¤ робота над швидк≥стю проговорюванн¤ уривку тексту чи в≥рша, щоб, кр≥м безпомилковост≥ мовленн¤ учн≥в, дос¤гти також швидкого темпу. «аучуванн¤ напам'¤ть приводить до позитивних результат≥в т≥льки за умови безпомилковоњ ≥ швидкоњ вимови матер≥алу, що заучуЇтьс¤.

¬≥домо, що усп≥шне оволод≥нн¤ будь-¤кою д≥Їю ¤к навичкою дос¤гаЇтьс¤ у процес≥ повторенн¤ ц≥Їњ д≥њ в к≥лькост≥, достатньоњ дл¤ њњ автоматизац≥њ. јвтоматизац≥¤ вимовних д≥й реал≥зуЇтьс¤ шл¤хом виконанн¤ учн¤ми спец≥ально п≥д≥браних фонетичних вправ: ≥м≥тац≥њ звук≥в/≥нтонац≥йноњ модел≥ (наприклад, Уѕослухай ≥ повтори за дикторомФ); в≥дтворенн¤ звук≥в/≥нтонац≥йноњ модел≥ (наприклад, Уѕослухай, повтори за диктором, вивчи напам'¤ть ≥ розкажиФ); самост≥йне продукуванн¤ звук≥в/≥нтонац≥йноњ модел≥ (наприклад, Уѕрочитай слова/реченн¤Ф, прочитай слова, в ¤ких Ї звук [ ], УЌаведи приклади сл≥в, що римуютьс¤ з≥ словом УcatФ, У¬имова слова УreallyФ з ≥нтонац≥Їю, ¤ка означатиме: а) подив, б) твердженн¤); розп≥знаванн¤ звук≥в/≥нтонац≥йних моделей на слух (наприклад, Уѕослухай пари сл≥в ≥ скажи, ¤ка пара римуЇтьс¤Ф, Уѕослухай реченн¤ ≥ запиши номер того, ¤ке було питальним/розпов≥днимФ).

ѕ≥д час виконанн¤ фонетичних вправ можуть виникати труднощ≥, зумовлен≥ впливом ≥нтерференц≥њ. ÷е викликано тим, що ≥нше

негативно впливають на вимову ≥ншомовних звук≥в та ≥нтонац≥йних моделей, що призвод¤ть до помилок, типових дл¤ нос≥њв украњнськоњ чи рос≥йськоњ мови.

1	2	3	4	5

Ќазва: ‘онетичний м≥н≥мум
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2129 прочитано)