Мовознавство > Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської

Приблизно неповторюваний час передає конструкція з (зо)+ знахідний відмінок.

Але чому ви не хотіли подержати Парасинку ще зо три роки коло себе [2, с.22].Дійсно тут чується вона дуже нещасливою і плаче вже відтепер, що буде мусила, може з півроку тут мучатися [1, с.244].

Проміжний час, не цілком заповнений дією, передає конструкція між+ орудний відмінок. У таких реченнях передається часова приблизність.

А йде він звичайно між п’ятою й шостою вечором [1, с.49]. Було це з кінцем грудня і між четвертою і п’ятою годиною по обіді [1, с.271].

Віднесемо до цієї групи і конструкції, які Ольга Кобилянська використовує на позначення віку людини:

Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька [1, с.107]. Мала сорок і кілька років і була вдовицею [1, с.76]. Йому більше як сімдесят [2, с.55]. Була майже від чотирнадцяти літ на службі у дворі [2, с.64].

Прийменникова конструкція – складна багатопланова синтаксична одиниця, основною функцією якої є вираження узагальнених в людській свідомості діалектичних взаємозв’язків і взаємодій між предметами і явищами об’єктивного світу. Як одиниця системи прийменникова конструкція знаходиться на перетині двох основних координат структурної організації мови – парадигматичної і синтагматичної. На парадигматичному рівні вона виступає одиницею певної функціонально-семантичної категорії, зокрема часової. На синтагматичному рівні виявляється двопланова багатозначність прийменникових конструкцій: основні й неосновні значення розрізняються в межах конструкцій часової підсистеми, первинні й вторинні – в межах системи прийменникових зворотів у цілому. Неосновні значення формуються внаслідок нейтралізації основного, як результат зміни лексичного наповнення конструкції, вторинні – внаслідок переосмислення первинного значення.

Прийменники виявляють більший ступінь абстракції, ніж повнозначні слова, але не досягають такої міри узагальнення, яка властива, скажімо, відмінкам. Зв’язки прийменника з тим чи іншим відмінком зумовлені відповідністю значень прийменника й відмінкової форми. При цьому часто прийменник розвиває, доповнює, посилює значення відмінкової форми, уточнює, спеціалізує, ускладнює її.

У сфері темпоральних значень родовий із прийменниками пов’язується насамперед з вираженням часового стосунку щодо часового орієнтира, а також з відображенням параметрів тривалості явищ у часі. Найбільш диференційовано у творах Ольги Кобилянської передаються формами родового прийменникового значення часового стосунку щодо часового орієнтира: одночасність, часова наступність і часова послідовність. Із знахідним відмінком у дотермінантній зоні вживаються прийменники в, на, за, через, по. Прийменник за, перед, пов’язуючись із орудним відмінком вказують відповідно часову послідовність та наступність. Типовою (і вихідною) позицією темпоральних прийменників в, на, по, що поєднуються з місцевим відмінком, є детермінантна позиція.

За ступенем граматичного вираження найбільш чітко і послідовно виражається в прийменниках семантична ознака одночасність – різночастінсть, тоді як другим за ступенем граматичного вираження виступає протиставлення означена тривалість – неозначена тривалість, тобто заповненість –незаповненість часового відрізка явищем. Аспект означеної тривалості – неозначеної тривалості, важливий для вираження часових відношень взагалі, іноді передається в конструкції не самим прийменником, а, наприклад, числівником, кількісним прислівником, семантико-граматичною структурою предиката речення. Семантична ознака завершеності явища становить периферійну ознаку темпоральних прийменників через її часткову й нерегулярну реалізацію. Часові параметри явищ відображаються не тільки прийменниками, а й широкими граматичними можливостями дієслова, лексичними засобами, безприйменниковими відмінками.

Наявність конкретизаторів часу в дієслівних двоскладних і односкладних реченнях зумовлюється трьома факторами: категоріальним значенням дієслова, його видовим значенням та метою висловлювання.

Дієслова, як частина мови з категоріальним значенням поцесуальності, передбачає функціонування в реченні поширювачів часу, оскільки всякий реальний процес відбувається в просторі, часі і має причиново-наслідкові взаємозв’язки з іншими явищами об’єктивного світу. Конкретні семантичні різновиди загального значення часу (групи прямого чи відносного часу) та синтаксичні форми, що їх виражають, зумовлюються в дієслівних реченнях метою висловлювання та видовим значенням дієслова.

Від категоріального значення дієслова та конкретної реальної ситуації залежить використання у дієслівних реченнях прийменниково-відмінкових форм із значенням неповторюваного прямого часу, не цілком заповненого дією, та словоформ відносного часу, теж не повністю зайнятого дією. Такі сполуки виступають як факультативні конкретизатори при дієсловах будь-яких лексико-семантичних груп доконаного й недоконаного виду. Наприклад: [під час тих трьох годин] не лягав ані на хвилину відпочивати [1, с.202]. [При тих словах] упустив голову наново на руки й розревівся вголос [2, с.132].

Зовсім інакше спостерігаємо в конструкціях з прийменниково-відмінковими формами на означення прямого й відносного часу, цілком заповненого дією, та прямого повторюваного часу, не повністю зайнятого дією: словоформи названої семантики передбачаються категоріальним значенням дієслова та його видовими особливостями.

Словоформи прямого часу, цілком заповненого незавершеною, тривалою дією, а також відносного часу, повністю зайнятого дією, сполучаються, як правило з дієсловами недоконаного виду конкретно-процесного, узагальнено-фактичного та постійно-безперервного значень. Що ти сьогодні робив цілу днину [2, с.88]. Старий циган розказав Грицеві, що волочиться вже до 20 років на світі [2, с.385].

Прийменниково-відмінкові форми прямого повторюваного часу, повністю і неповністю зайнятого дією, виступають при дієсловах недоконаного виду обмежено- і необмежено-кратних значень: Вона заховувалася цілий час мовчки й скромно коло роботи [2, с.60]. В таких хвилях наче відживала [2, с.31].

З дієсловами недоконаного виду обмежено-кратного значення сполучаються й словоформи прямого часу, цілком заповненого обмеженою дією, якщо вони засвідчують не відрізок часу повністю зайнятий дією, а кількість фактів, які за цей час мали місце: Ні, - каже, - я б так день в день за плугом ходив! [2, с.159]. Родичі хоч раз-два в рік приїдуть [2, с.66].

Проте й названі часові поширювачі не виступають при дієсловах як обов’язкові. Дієслова перерахованих видових значень використовуються й без часових конкретизаторів: відсутність їх не позначається негативно на семантичній та структурній завершеності речення. Але вона й без того не могла [кілька неділь] успокоїтися [2, с.144]. Спомини [з останньої неділі] віджили в її душі [2, с.361]. [За два дні] має знов прийти, бо недугу не можна занедбувати [1, с.357].

Дієслова певного видового значення лише передбачають можливе функціонування часових поширювачів відповідного значення. Проте наявність їх у реченні та форма вираження зумовлюються комунікативними завданнями в кожній окремій конкретній ситуації.

Дієслова доконаного виду фіксують дію як замкнуте ціле і тому передбачають (але обов’язково не вимагають) наявності в реченні словоформ з вказівкою на часові рамки в межах яких реалізується або не реалізується якийсь результат: Мав уже зараз, за годину все покидати [2, с.55]. За один день та й чоловік почує й навчиться стільки, що й удавився б тим [2, с.120].

Словоформи тривалого необмеженого часу з дієсловами доконаного виду не сполучаються.

Конкретизатори темпорального значення формуються на базі лесем часової й нечасової семантики. Атрибутивні слова в іменних групах темпорального значення можуть бути факультативними й обов’язковими. Обов’язкові атрибутивні слова виступають структурним елементом іменної групи і відіграють вирішальну роль у визначенні її семантики, порівн.: того дня працював з натхненням (одиничний час, не цілком заповнений дією) і кожного дня працював з натхненням (дистрибутивний час). Деякі відмінкові форми, наприклад родовий відмінок без прийменника, лише в поєднанні з означенням здатні виражати часові відношення цього дня, минулої весни.

[1] Термінами “передчас” і “післячас” позначаємо реалізацію дії або стану перед певним часовим проміжком або після нього.

1	2	3	4	5	6	7

Назва: Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської
Дата публікації: 2005-03-07 (1769 прочитано)