ћузика > ∆итт¤ ≥ творч≥сть Ѕетховена

÷ю оперу неможливо в≥днести до ¤когось Їдиного оперного напр¤мку. « р≥дк≥сною свободою ≥ орган≥чн≥стю Ѕетховен поЇднав принципи р≥зноман≥тних шк≥л. √ерой У‘≥дел≥оФ Ц героњчний ≥ одухотворений. ÷ю оперу Ѕетховен писав у стил≥ ≥ дус≥ шиллер≥вськоњ драми. ≤нших опер не писав тому що не м≥г знайти теми, ¤ка б п≥дходила.

” сценах першого акту музика близька оперному стилю к≥нц¤ ’VIII ст. јле п≥д час розвитку соц≥ально-траг≥чноњ л≥н≥њ, композитору допомагають нов≥ засоби, використан≥ особистою симфон≥чною музикою.

–оль симфон≥чноњ драматург≥њ в У‘≥дел≥оФ велика. —аме оркестрова парт≥¤ розкриваЇ всю глибину почутт≥в ≥ думок персонаж≥в, всю атмосферу героњзму, стражданн¤ ≥ боротьби. ѕо своњй виразн≥й рол≥ оркестрова парт≥¤ не т≥льки змагаЇтьс¤ з вокальною, але часом ≥ перевищуЇ њњ.

ћузика другого акту Ц повн≥стю основана на симфон≥чному розвитку. ¬окальна парт≥¤ в У‘≥дел≥оФ в б≥льшост≥ позбавлена оперноњ п≥сенност≥.

ƒо найб≥льш сильних вокальних еп≥зод≥в в≥дноситьс¤ знаменитий дует Ћеонори ≥ –окко. ƒв≥ велик≥ ар≥њ характеризують героњв.

ѕо-новому трактован≥ в У‘≥дел≥оФ ≥ хори. “акож в≥домо, що з найб≥льш емоц≥йних ефект≥в опери Ц звук труби, що возвишаЇ прих≥д свободи в той самий момент, коли ворог збираЇтьс¤ умертвити геро¤, - визвав нар≥канн¤ критики: композитора докор¤ли у тому, що в≥н вв≥в у високу сферу мистецтва звук поштового р≥жка.

Ѕетховен неодноразово звертавс¤ до музики дл¤ сцени, звТ¤заноњ з драматичним театром ≥ балетом.

ѕерший сцен≥чний витв≥р Ѕетховена, поставлений у ¬≥дн≥, - балет У“воренн¤ ѕромете¤Ф.  омпозитора приваблював образ ѕромете¤ Ц титана, ¤кий ощасливив людство.

—еред твор≥в дл¤ сцени вид≥л¤Їтьс¤ широко в≥дома музика до трагед≥њ √ьоте У≈гмонтФ. —южет трагед≥њ вз¤тий з ≥стор≥њ героњчноњ боротьби н≥дерландського народу з ≥спанськими гнобител¤ми. ћузика Ѕетховена посилила њњ революц≥йно-героњчн≥ риси.

ƒо найб≥льш значних витвор≥в композитора в≥дноситьс¤ У”рочиста месаФ D-dur дл¤ чотирьох сол≥ст≥в, хору ≥ оркестру. Ќаписана одночасно з ƒевТ¤тою симфон≥Їю ≥ фортеп≥анною сонатою ф.106, меса близька њм по глибин≥ постановки ф≥лософських питань, по гранд≥озност≥, новизн≥ ≥нтонац≥йного строю ≥ форми. ≤дейна значим≥сть цього твору не р≥вн¤Їтьс¤ з тим поводом, ¤кий послужив п≥дштовхом до його створенн¤.

ћеса дл¤ Ѕетховена не мала ритуально-церковного значенн¤. ƒл¤ цього це був ≥сторичний жанр, в ¤кому накопичились багат≥ традиц≥њ ф≥лософськоњ музики. ÷ей тв≥р далекий в≥д ≥деолог≥њ католицизму, догмат≥в христи¤нства.

¬иконувати месу в концерт≥ у вид≥ оратор≥њ рекомендував сам композитор.

ћ≥ж р≥зними частинами ≥снуЇ ≥нтонац≥йний звТ¤зок. —трогий тональний план звТ¤зуЇ вс≥ твори. –оль оркестрового розвитку наст≥льки великого значенн¤, що цей тв≥р можна назвати синтетичним по жанру.

 ожна з 5 частин меси ≥ндив≥дуальна у музичному в≥дношенн≥. Ќайпрост≥ша перша Ц УKyrie eleisonФ, написана в три частинн≥й форм≥, њњ розвиток засновано на протиставленн≥ момент≥в урочистоњ величност≥ почутт¤м душевноњ слабкост≥ ≥ печал≥.

УGloriaФ Ц багато частинна, включаючи фугу. ќсновна тема частини близька тр≥о з ƒевТ¤тоњ симфон≥њ ≥ рос≥йськ≥й тем≥ У—лаваФ ≥з тр≥о скерцо ¬осьмого квартету.

Ќезвичаний ≥нтонац≥йний стр≥й меси.  олоритн≥ ефекти хорового звучанн¤ додають вс≥й музиц≥ неаби¤ку красу; в УEn incarnatusФ, ¤кий нагадуЇ хоровий стиль ѕалестини, неспод≥вано звучать старовинн≥ лади.

‘≥нал меси на слова УDona nobis pacemФ Ѕетховен пише танцювального складу музику, що нагадуЇ одну з вар≥ац≥й оди Уƒо радост≥Ф. “ема посл≥дньоњ фуги була вз¤та з ф≥нального хору Ућес≥њФ, одноњ з найсв≥тл≥ших, життЇрад≥сних оратор≥й √ендел¤. ѕод≥бно ƒТев¤т≥й симфон≥њ, У”рочиста месаФ зак≥нчуЇтьс¤ в≥рою у житт¤.

¬окальна л≥рика займаЇ у творчому спадку Ѕетховена набагато менше пом≥тне м≥сце, н≥ж велик≥ ≥нструментальн≥ та вокально-драматичн≥ жанри. ¬≥н створив б≥л¤ 80 п≥сень, 20 канон≥в, р¤д ар≥й ≥ ансамбл≥в. ѕ≥сенна м≥н≥атюра мало була схожа на ф≥лософське мистецтво ≥ героњчн≥ сюжети. јле не дивл¤чись на це, до п≥сенного жанру Ѕетховен звертавс¤ все своЇ творче житт¤. —аме у його творчост≥ н≥мецька п≥сн¤ вперше пом≥тно п≥дн¤лась на р≥вень побутового мистецтва ≥ стала виразн≥стю р≥зноман≥тних складних ≥дей ≥ почутт≥в. Ќе т≥льки л≥ричн≥ образи, але й ф≥лософськ≥ теми, громадськ≥ мотиви, сатира, гумор знайшли своЇ м≥сце у вокальн≥й л≥риц≥ Ѕетховена.

ƒо найб≥льш видатних дос¤гнень в ц≥й област≥ в≥днос¤тьс¤ ф≥лософсько-л≥ричн≥ п≥сн≥ та в≥рш≥ √елерта, ¤к≥ були особлив≥ строгим ≥ вр≥вноваженим настроЇм. “акож п≥сн≥ на в≥рш≥ √ьоте займали важливе м≥сце у ц≥й сфер≥. —аме у цих п≥сн¤х визначивс¤ характер вокального камерного стилю ’≤’ ст. ўе Ѕетховеном був створений п≥сенний цикл Уƒо далекоњ коханоњФ на текст ≈йтелеса.

” Ѕетховена зустр≥чаютьс¤ вокальн≥ створи на громад¤нськ≥ мотиви, ¤к≥ виникли ¤к в≥дгук революц≥йних под≥й у ‘ранц≥њ ≥ патр≥отичного п≥дйому у ¬≥дн≥. —еред твор≥в на ≥тал≥йськ≥ тексти вид≥л¤Їтьс¤ драматична ар≥етта УIn questa tomba ascuraФ (У” ц≥й темн≥й могил≥Ф) на текст  арпани.

ќдна з найб≥льш попул¤рних бетховенських п≥сень Ц У—урокФ Ц в≥дноситьс¤ ще до бонського пер≥оду.

¬еликий художн≥й ≥нтерес представл¤ють бетховенськ≥ обробки народних п≥сень: ≥рландських, шотландських, уельських ≥ ≥нших дл¤ голосу з супроводом ≥нструментальним тр≥о. «алишаючи недоторканою мелодику цих п≥сень, Ѕетховен у своњй гармон≥зац≥њ про¤вив глибоке розум≥нн¤ њх народно-нац≥ональноњ ладовоњ основи.

Ћ≥тература:

≤стор≥¤ заруб≥жноњ л≥тератури. ¬ипуск трет≥й. ¬.  онен. Ц ћосква: УћузикаФ, 1989 р.

1	2	3	4

Ќазва: ∆итт¤ ≥ творч≥сть Ѕетховена
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2159 прочитано)