ћузика > Ћюдв≥г ван Ѕетховен

”вертюра У≈гмонтФ передаЇ боротьбу пригн≥ченого народу з чужоземними загарбниками, в≥ру в перемогу св≥тлих сил. ¬ увертюр≥ У ор≥оланФ Ѕетховен розкриваЇ траг≥чний конфл≥кт м≥ж почутт¤м громад¤нського обовТ¤зку ≥ особистим спонуканн¤ми геро¤. “аким чином, увертюри Ѕетховена Ц не ст≥льки Ї вступом до театральноњ вистави, ск≥льки самост≥йними ≥нструментальними драмами.

ќсоблив≥стю бетховенських увертюр Ї програмн≥сть ≥ ¤скрава театральн≥сть. “еатральний характер визначив особливост≥ њњ сонатноњ форми. ≈кс позиц≥йн≥сть тут переважаЇ над розробкою. ¬с≥ теми Ї самост≥йними, ¤скравими мелодично ≥ створюють певний програмний образ. ” пор≥вн¤нн≥ з сонатним allegro симфон≥й, увертюри Ї б≥льше стислими, розвиток в них прост≥ший ≥ контрастн≥ший.

Ѕетховен завершив еволюц≥ю класичноњ увертюри ≥ в≥дкрив шл¤х дл¤ нових програмно-симфон≥чних жанр≥в. Ќа бетховенськ≥ увертюри опиралис¤ композитори-романтики.

¬ своњх ≥нструментальних концертах Ѕетховен йшов по шл¤ху ћоцарта, ¤кий намагавс¤ симфон≥зувати цей жанр. “≥сний взаЇмозвТ¤зок сол≥ста ≥ оркестру ≥ посиленн¤ оркестрового звучанн¤ зближують ц≥ два жанри. ѕерш≥ частини бетховенських концерт≥в драматичн≥, але, без напружених конфл≥кт≥в. ƒруг≥ частини в≥др≥зн¤ютьс¤ натхненн≥стю ≥ зосереджен≥стю настрою. ‘≥нали захоплюють ритм≥чною енерг≥Їю, багатством жанрово-побутових елемент≥в, чим утверджують св¤тковий характер музики.

¬ концертах дуже велика роль в≥дводитьс¤ в≥ртуозним парт≥¤м сколюючих ≥нструмент≥в, ¤к≥ завжди п≥дпор¤дковуютьс¤ внутр≥шньому зм≥сту.  ожний бетховенський концерт в≥др≥зн¤Їтьс¤ неповторною своЇр≥дн≥стю.

«начне м≥сце в творч≥й спадщин≥ Ѕетховена належить його квартам. –озвиваючи психолог≥чн≥ тенденц≥њ квартетноњ музики, Ѕетховен в≥дкрив нов≥ ≥дейно-виражальн≥ сфери, створивши своЇр≥дний камерно-≥нструментальний стиль.

—початку Ѕетховен йшов по шл¤ху своњх попередник≥в, зокрема √айдна. ¬же в ранн≥х в≥денських класик≥в нам≥тивс¤ розрив з розважально-дивертлементним характером ансамблевоњ музики. «начну роль набули пол≥фон≥чн≥ засоби, виникли тонк≥ камерн≥ прийоми письма. Ѕетховен п≥дсилюЇ ц≥ риси. јле в загальному в його перших шести квартетах ще в≥дчуваЇтьс¤ вплив квартетноњ музики к≥нц¤ ’VIII ст.

” наступних концертах композитор поглиблюЇ психолог≥чн≥ образи, що було новим дл¤ класичного мистецтва. Ўирота розвитку, внутр≥шн¤ Їдн≥сть, сила звуку зближують ц≥ квартети з симфон≥¤ми. јле ¤кщо дл¤ симфон≥й властив≥ узагальнен≥сть, монументальна простота ≥ конфл≥ктн≥сть, то квартети в≥др≥зн¤ютьс¤ тонкою детал≥зац≥Їю теми ≥ всього розвитку. “еми часто плавно переход¤ть одна в одну, по своЇму складу вони далек≥ в≥д побутових ≥нтонац≥йних зворот≥в.

Ѕагатотемн≥сть ≥ мелодична насичен≥сть музики повТ¤зан≥ з пол≥фон≥чною манерою письма.  ожен з чотирьох ≥нструмент≥в дос¤гаЇ у Ѕетховена максимальноњ самост≥йност≥ ≥ використовуЇ широкий звуковий д≥апазон, що створюЇ новий тип Уквартетноњ пол≥фон≥њФ. –итм≥чна р≥зноман≥тн≥сть, ориг≥нальне звучанн¤, одночасно прозоре ≥ напружене, багатство модул¤ц≥й придають њм своЇр≥дн≥сть.

Ћ≥ричн≥ частини Ї емоц≥йним центром всього твору. ¬ них зосереджен≥ найб≥льш типов≥ композиц≥йн≥ особливост≥ бетховенського квартетного стилю.

ќсобливо ¤скраво риси новаторства прогл¤дають в р≥зних квартетах. ¬ажливу роль тут в≥д≥граЇ вар≥ац≥йний принцип, на ¤кому оснований розвиток пов≥льних частин. ѕо зм≥сту ≥ форм≥ п≥зн≥ квартети дуже р≥зноман≥тн≥. “ут чергуютьс¤ народно-танцювальн≥ образи з еп≥зодами ф≥лософського характеру. ѓм властива композиц≥йна складн≥сть, в них в≥дчутн≥ сл≥ди експериментуванн¤, пошуки нових стил≥стичних шл¤х≥в.

 р≥м струнних квартет≥в, Ѕетховен залишив багато ≥нших камерно-≥нструментальних твор≥в. ћайже вс≥ своњ ≥дењ композитор виразив у сонатно-≥нструментальних жанрах. ÷≥ класичн≥ жанри дос¤гли у Ѕетховена небувалого розкв≥ту.

—трога класична соната була дл¤ Ѕетховена найб≥льш близькою. ¬ ц≥й област≥ в≥н найб≥льше експериментував. ’арактерн≥ ознаки сонати Ц контрастн≥ теми в динам≥чному протиставленн≥, ладо тональн≥ конфл≥кти, динам≥чна розробка, Їдн≥сть ≥ ц≥леспр¤мован≥сть розвитку Ц в≥дкривали широк≥ можливост≥ дл¤ вираженн¤ своњх улюблених образ≥в руху ≥ боротьби. ÷ю форму композитор часто видозм≥нював в залежност≥ в≥д ≥дейно-художнього задуму. ¬идозм≥нюютьс¤ побудова циклу, прийоми розвитку, тональний розвиток, пол≥фон≥зац≥¤.  ожний новий образ породжував не т≥льки нову тему, а й своЇр≥дн≥ прийоми формоутворенн¤ в лажах Їдиноњ сонатноњ схеми.

” вс≥ своњ сонатно-≥нструментальн≥ твори Ѕетховен вн≥с риси симфон≥зму.

ќсобливо тривалим було захопленн¤ фортеп≥анною сонатою. Ѕетховен трактував фортеп≥анну сонату ¤к жанр, здатний в≥добразити всю р≥зноман≥тн≥сть музичних стил≥в сучасност≥. ƒе¤к≥ своњ сонати Ѕетховен трактуЇ то в дус≥ симфон≥њ (Ујппасс≥онатаФ), то квартету (9-а), то фантаз≥њ (Ућ≥с¤чнаФ), то увертюри (УѕатетичнаФ), то вар≥ац≥њ (12-а), то концерту (3-¤), то скерцю (‘≥нал 6-оњ), то похоронного маршу (пов≥льна частина 12-оњ). якщо ≥ в симфон≥њ, ≥ в камерно-≥нструментальн≥й музиц≥ Ѕетховен ще залишавс¤ прихильником класичноњ школи XVIII ст., то у фортеп≥анних сонатах по¤вивс¤ новий драматичний стиль, багатогранн≥сть образ≥в, психолог≥чна ≥ емоц≥йна глибина.

Ѕетховен багато працював над проблемами фортеп≥анноњ в≥ртуозност≥, випрацьовуючи св≥й ориг≥нальний стиль. ћасивн≥ акорди, насичена фактура, темброво-≥нструментальн≥ прийоми, багате використанн¤ ефект≥в педал≥ Ц так≥ де¤к≥ характерн≥ новаторськ≥ прийоми бетховенського фортеп≥анного стилю. Ѕетховенська соната стала симфон≥Їю дл¤ фортеп≥ано.

™дина опера Ћ.Ѕетховена У‘≥дел≥оФ в≥др≥зн¤Їтьс¤ см≥лив≥стю задуму ≥ вт≥ленн¤. Ўирота ≥дењ ≥ особливост≥ музичноњ драматург≥њ не вкладалис¤ в традиц≥йн≥ рамки. Ѕетховен обТЇднав тут принципи р≥зних шк≥л. Ў≥ллер≥вський дух благородноњ боротьби за справедлив≥сть ≥ в≥ра в перемогу переповнюють оперу. як ≥ в драмах ћ≥ллера, в опер≥ д≥йов≥ особи з њх мотивами ≥ д≥¤ми зливаютьс¤ з загальнонародними громад¤нськими ≥нтересами. —п≥вчутт¤ до пригн≥чених, рад≥сть перемоги справедливост≥ Ц власне такими ш≥ллер≥вськими ≥деалами користувавс¤ Ѕетховен при створенн≥ опери. …ого не ц≥кавили поверхов≥ сюжети, ≥ т≥льки тому Ѕетховен не написав б≥льше жодноњ опери, що не знайшов в≥дпов≥дного сюжету.

¬ 1 акт≥ опери музика близька до оперного стилю к≥нц¤ ’VIII ст. јле ¤к т≥льки розгортаЇтьс¤ соц≥ально-траг≥чна л≥н≥¤, композитору спотребилис¤ нов≥ засоби виразност≥, ¤к≥ в≥н знайшов у власн≥й симфон≥чн≥й музиц≥. ¬ласне оркестрова парт≥¤ розкриваЇ всю глибину почутт≥в ≥ думок персонаж≥в, всю атмосферу героњзму, страждань ≥ боротьби. ѕо своњй виразн≥й рол≥ оркестрова парт≥¤ перевершуЇ вокальну, ¤ка майже повн≥стю позбавлена рис оперноњ п≥сенност≥.

–озвиток оперноњ д≥њ в ц≥лому нагадуЇ любиму Ѕетховенську структуру героњчно-драматичних симфон≥чних цикл≥в Ц Учерез боротьбу в≥д темр¤ви до св≥тлаФ.

ƒо найб≥льш в≥домих твор≥в композитора належить У”рочиста мессаФ D-dur дл¤ чотирьох сол≥ст≥в, хору ≥ оркестру. ћесса дл¤ Ѕетховена не мала ритуально-церковного сенсу. ¬ н≥й в≥н вбачав жанр, в ¤кому накопилис¤ багат≥ традиц≥њ ф≥лософськоњ музики (ѕалестрина, Ѕах, ћоцарт, √айдн). Ќ≥ по форм≥, н≥ по своњх масштабах вона не призначена дл¤ церковного виконанн¤, а ¤к рекомендував сам автор Ц у концерт≥, у вигл¤д≥ оратор≥њ.

ћесса вражаЇ ц≥л≥сн≥стю композиц≥њ. –≥зн≥ частини обТЇднуютьс¤ ≥нтонац≥йними звТ¤зками, Їдиним тональним планом.

¬ У”рочист≥й месс≥Ф Ѕетховен зробив традиц≥йн≥ форми знар¤дд¤ виразу загальнолюдських почутт≥в стражданн¤ ≥ над≥њ. “ема стражданн¤ виражена в еп≥зодах У«жальс¤Ф ≥з УGloriaФ ≥ УAgnus DeiФ, в еп≥зод≥ У’ресноњ нош≥Ф ≥з УCredoФ, УBenedictusФ ≥з УSanktusФ. ≤нш≥ еп≥зоди повн≥ радост≥. ÷е УGloriaФ, УOsanmaФ ≥з УSanctusФ, УAgnus DeiФ Ц символ ’риста, ¤кий вз¤в на себе вс≥ гр≥хи св≥ту, - зак≥нчуЇ мессу на словах Уƒай нам мир. јм≥ньФ.

¬ основу мелод≥њ месси покладено григор≥анський хорал, але в загальному стиль месси виражаЇ ≥дењ, чим зближуЇ мессу з дТев¤тою симфон≥Їю. ∆иве почутт¤ сучасност≥, властиве Ѕетховену, не покидаЇ його нав≥ть при зверненн≥ до найб≥льш канон≥чних музичних жанр≥в.

¬окальна л≥рика займаЇ в творч≥й спадщин≥ Ѕетховена менше м≥сце, н≥ж ≥нструментальн≥ жанри. ѕ≥сенна м≥н≥атюра мало в≥дпов≥дала ф≥лософським монументальним тенденц≥¤м бетховенського мистецтва, його героњчним сюжетам. ≤ все ж до п≥сенного жанру Ѕетховен звертавс¤ на прот¤з≥ майже всього творчого шл¤ху. якраз у творчост≥ Ѕетховена н≥мецька п≥сн¤ вперше п≥дн¤лас¤ над р≥вень побутового мистецтва ≥ стала виразником р≥зноман≥тних ≥ складних ≥дей ≥ почутт≥в. Ќе т≥льки л≥ричн≥ образи, а й ф≥лософськ≥ теми, громад¤нсько-пол≥тичн≥ мотиви, сатира, гумор знайшли своЇ в≥дображенн¤ у вокальн≥й л≥риц≥ Ѕетховена.

—воњ п≥сн≥ Ѕетховена писав на слова √еллерта, √ете, ≈йтелеса. ” вокальному цикл≥ Уƒо далекоњ коханоњФ на сл. ≈йтелеса Ѕетховен вперше використав принцип цикл≥зац≥њ м≥н≥атюр, ¤кий пот≥м широко використовували композитори-романтики.

” Ѕетховена зустр≥чаютьс¤ вокальн≥ твори на громад¤нськ≥ мотиви (Уѕрощальна п≥сн¤ в≥денських добровольц≥вФ, У¬ темн≥й могил≥Ф).

¬елике значенн¤ мають бетховенськ≥ обробки народних п≥сень: ≥рландських, шотландських, уельських ≥ ≥н. «алишаючи незм≥нною мелодику цих п≥сень, Ѕетховен в своњй гармон≥зац≥њ про¤вив глибоке розум≥нн¤ њх нац≥ональноњ ладовоњ основи.

ћистецтво Ѕетховена, його музичне мисленн¤ Ц складний синтез передового ≥ традиц≥й багатов≥ковоњ культури. “ут ориг≥нально злилис¤ творч≥ завоюванн¤ великих попередник≥в: Ѕаха, √ендел¤, √люка, √айдна, ћоцарта з мистецтвом, сучасним французьк≥й революц≥њ, з њњ п≥сн¤ми ≥ маршами. ѕри цьому соц≥альн≥ проблеми в творчост≥ Ѕетховена набули небувалого розмаху.

1	2	3

Ќазва: Ћюдв≥г ван Ѕетховен
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2127 прочитано)