ћузика > ѕ≥ан≥ст √оровиц ¬олодимир —ам≥йлович

«а останн≥ к≥лька рок≥в перед нами пройшла ц≥ла пле¤да молодих п≥ан≥ст≥в, що переконували пас, що вони можуть грати швидко ≥ техн≥чно впевнено. ÷≥лком можливо, р≥шенн¤ √оровица повернутис¤ па концертну естраду саме тепер було викликано св≥дом≥стю, що Ї щось таке, про що необх≥дно нагадати нав≥ть самим блискучоњ з цих молодих людей. ѕ≥д час концерту в≥н дав ц≥лу сер≥ю найц≥нн≥ших урок≥в. ÷е був урок вит¤гу тр≥потливих, блискаючих фарб; це був урок застосуванн¤ рубато з бездоганним смаком, особливо ¤скраво продемонстрований у добутках Ўопена; це був блискучий урок сполученн¤ деталей ≥ ц≥лого в кожн≥й п'Їс≥ ≥ дос¤гненн¤ вищих кульм≥нац≥й (особливо в Ўумана). ѕроникненн¤ в просту красу приходить до б≥льшост≥ людей п≥зно, ≥ п≥зн≥ше всього Ч до виконавц≥в. ÷е, бути може, неминуче в нервозному св≥т≥, що оточуЇ сучасного артиста. √оровиц дав нам в≥дчути, ¤к≥ сумн≥ви мучили його вс≥ ц≥ роки, коли в≥н обм≥рковував своЇ поверненн¤ в концертний зал. ¬≥н продемонстрував, ¤ким дорогоц≥нним дарунком тепер опанувавї.

«а тим пам'¤тним концертом, що спов≥стили про в≥дродженн¤ ≥ нав≥ть нове народженн¤ √оровица, п≥шли чотири роки частих сольних виступ≥в (з оркестром √оровиц не граЇ з 1953 року). Ђя утомивс¤ грати перед м≥крофоном. ’от≥лос¤ грати дл¤ людей. ƒосконал≥сть техн≥ки теж стомлюЇї,Ч визнававс¤ артист. ” 1968 роц≥ в≥н до того ж уперше зн¤вс¤ на телебаченн≥ Ч у спец≥альному ф≥льм≥ дл¤ молод≥, де виконував б≥льш≥сть перлини свого репертуару. ѕот≥м нова п'¤тил≥тн¤ пауза, ≥ зам≥сть концерт≥в Ч нов≥ чудов≥ записи: –ахман≥нов, —кр¤б≥н, Ўопен. ј у переддень свого 70-р≥чч¤ чудовий майстер знову Ч утретЇЧ повернувс¤ до публ≥ки. “епер в≥н виступаЇ не занадто часто, причому т≥льки в денних годинник (Ђпо ранках ¤ почуваю себе сонним, але вечорам Ч утомленимї), по його концерти ¤к ≥ ран≥ше Ч сенсац≥¤. ”с≥ ц≥ концерти записуютьс¤, ≥, що випускаютьс¤ п≥сл¤ цього пластинки дають можлив≥сть у¤вити соб≥, ¤ку дивну п≥ан≥стичну форму збер≥г артист до 70 рок≥в ≥ ¤ку художню глибину ≥ мудр≥сть в≥н придбав, дозвол¤ють хоча б почасти зрозум≥ти, ¤кий стиль Ђп≥знього √оровицаї. ѕочасти, тому, що, ¤к п≥дкреслюють американськ≥ критики, у цього артиста н≥коли не буваЇ двох однакових ≥нтерпретац≥й. Ђ¬≥н оц≥нюЇ кожен св≥й виступ гостро самокритично, ≥ щораз даЇ нову ≥нод≥ кращу, ≥нод≥ г≥ршу,Ч в≥дзначалос¤ недавно в журнал≥ Ђћюз≥кал јмерикаї.Ч «вичайно, стиль √оровица так своЇр≥дний ≥ певний, що будь-¤кий мало-мальськи спокушений слухач здатний дов≥датис¤ його в≥дразу. ќдин-Їдиний такт кожноњ з його ≥нтерпретац≥й па ро¤л≥ може визначити цей стиль краще вс¤ких сл≥в. јле не можна, не вид≥лити самих видатних ¤костей Ч разюче колористичну розмањт≥сть, лап≥дарну ур≥вноважен≥сть його др≥бноњ техн≥ки, величезний звуковий потенц≥ал, часом надто розвит≥ рубато ≥ контрасти, ефектн≥ динам≥чн≥ протиставленн¤ в л≥в≥й руц≥ї.

“акий √оровиц сьогодн≥, знайомий м≥льйонам людей по пластинках ≥ тис¤чам Ч по концертах. як≥ сюрпризи готуЇ в≥н, пророчити неможливо. јле кожна зустр≥ч з ним Ч завжди св¤то.

1	2

Ќазва: ѕ≥ан≥ст √оровиц ¬олодимир —ам≥йлович
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (430 прочитано)