ћузика > —истема формуванн¤ вокально-хорових навик≥в

а)

л¤-л¤-л¤, л¤-л¤-л¤, л¤-л¤-л¤, л¤-л¤-л¤...

б)

лег - кий в≥ - те Ц рець, лег Ц кий в≥ Ц те Ц рець...

ўоб уникнути УплоскогоФ, Ув≥дкритогоФ звуку можна сп≥вати вправи на склади УдуФ, УдоФ, УтуФ.

в)

ду Ц ду - ду, до - до - до, ту Ц ту - ту.

ўоб виробити однакове звучанн¤ голосних сл≥д сп≥вати вправи на одн≥й висот≥, на склади:

ƒ≥, де, да, до, ду;

ћ≥, ме, ма, мо, му;

√р≥, гре, гра, гро, гру;

≈, л≥, о, но, фа.

ѕодолати сипле звучанн¤ голосу теж допомагають спец≥альн≥ вправи: насл≥дуванн¤ дзв≥ночка, соп≥лки, скрипки, балалайки. “ак≥ вправи д≥ти сприймають ¤к ц≥каву гру ≥ це даЇ позитивн≥ насл≥дки. “ак вчитель пропонуЇ д≥т¤м пригадати ¤к дзвенить дзв≥ночок, спочатку д≥ти тренуютьс¤ на одн≥й висот≥, пот≥м сп≥вають звукор¤д кв≥нти вверх ≥ вниз ≥, нарешт≥, арпедисто на склад Уд≥ньФ.

”вага малюк≥в нест≥йка, щоб д≥ти не стомлювались в≥д одн≥Їњ вправи, треба сп≥вати ≥нш≥. Ќаприклад, д≥ти з задоволенн¤м будуть насл≥дувати гру соп≥лки: притуливши дв≥ руки до рота, учн≥ у¤вл¤ють соб≥, що грають на соп≥лц≥, ≥ на склад Уду-дуФ в≥дтворюють пропонован≥ вчителем звуки. “аким самим способом можна в≥дтворювати гру балалайки на склади Утринь-бриньФ, гру скрипал¤ Ц Ут≥л≥-т≥л≥Ф. ≈лемент гри, внесений у навчанн¤ добре актив≥зуЇ учн≥в на уроц≥.  расу звука ще придаЇ тембр, тому в п≥сн¤х р≥зних за характером сл≥д придавати р≥зну окрасу звуку (приклади п≥сень наводжу сама).

ƒикц≥¤.

¬ажливе значенн¤ на уроках музики маЇ дикц≥¤.

ƒикц≥¤ Ц це виразне вимовл¤нн¤ сл≥в, склад≥в ≥ окремих звук≥в. ћелод≥¤ п≥сн≥ нерозривно повТ¤зана з текстом. ћ≥ж тим дуже часто у хоровому сп≥в≥, виконанн≥ п≥сн≥ майже неможливо роз≥брати сл≥в, не можна зрозум≥ти, про що сп≥ваЇтьс¤ у п≥сн≥, хоч хор може сп≥вати гарно, хорошим звуком. ќтже, хороша дикц≥¤ в хор≥ залежить в≥д гнучкост≥ ≥ рухливост≥ артикул¤ц≥йних апарат≥в сп≥вак≥в.

јртикул¤ц≥¤ Ц це робота орган≥в мови, необх≥дна дл¤ в≥дтворенн¤ того чи ≥ншого звук≥в мови. ƒо артикул¤ц≥йного апарату входить: нижн¤ щелепа, губи, ¤зик, мТ¤ке п≥днеб≥нн¤ ≥ голосов≥ звТ¤зки. ¬с≥ частини артикул¤ц≥йного апарату повинн≥ бути ненапруженими., ≥ в той же час активними. ¬ир≥шальне значенн¤ дл¤ утворенн¤ голосних ≥ приголосних звук≥в маЇ ¤зик ≥ губи, ¤к≥ повинн≥ бути дуже рухлив≥, в≥льно ≥ активно набувати потр≥бного положенн¤, нижн¤ щелепа повинна в≥льно опускатис¤ вниз.

ўоб домогтис¤ ч≥ткоњ вимови тексту, треба навчити д≥тей сп≥вати ненаголошен≥ голосн≥, ч≥тко вимовл¤ти приголосн≥. ќтже, приголосн≥ звуки повинн≥ вимовл¤тис¤ швидко, активно, енерг≥йно. ѕри мл¤в≥й робот≥ артикул¤ц≥йного апарату приголосн≥ звучать УрозмазаноФ, пог≥ршують ¤к≥сть звуку. ќсобливо треба звернути увагу на швидку, коротку вимову свист¤чих звук≥в Ц УзФ ≥ УсФ, шипл¤чих Ц УжФ, УчФ, УшФ, УщФ, ¤к≥ при в≥дсутност≥ ч≥ткоњ дикц≥њ створюють в хор≥ неприЇмний свист ≥ шип≥нн¤. ƒуже швидко ≥ ч≥тко треба вимовл¤ти посл≥довност≥ к≥лькох приголосних, наприклад, в словах УбезстрашнийФ, УбезсмертнийФ, УскромнийФ. “аким чином основу сп≥ву складають голосн≥ звуки. ÷е не говорить про те, що приголосн≥ звуки не мають н≥¤кого значенн¤. Ќавпаки, без ч≥ткоњ вимови приголосних не може бути ч≥ткого сп≥ву. ¬ сп≥в≥ приголосн≥ звуки вимовл¤ютьс¤, ¤к уже згадувалос¤, з≥брано, коротко, енерг≥йно. “ака вимова приголосних допомагаЇ ч≥ткому ≥ повному звучанню голосних, що йдуть за ними, тобто вс≥ приголосн≥ звуки сл≥д в≥дносити до наступного голосного ≥ вимовл¤ти разом з ним. “ака вимова спри¤Ї прот¤жност≥ звучанн¤, безперервност≥ музичноњ фрази ≥ вокальноњ л≥н≥њ в ц≥лому. ƒе¤к≥ приголосн≥, наприклад УрФ ≥ УбФ треба нер≥дко н≥би подвоювати. (УЋьодоломФ ћ. ƒ. Ћеонтовича)

¬елика увага прид≥л¤Їтьс¤ ч≥тк≥й дикц≥њ д≥т¤м, ¤к≥ шепел¤вл¤ть, часто перекручують окрем≥ слова.

¬читель повинен сл≥дкувати за цим, виправл¤ти помилки, допущен≥ у сп≥в≥, так ¤к це в≥дпов≥даЇ не т≥льки завданню музичного вихованн¤, але й б≥льш широкому педагог≥чному завданню навчанню в≥рноњ л≥тературноњ мови. ќтже, правильна вимова сл≥в повинна бути насл≥дком доброго розум≥нн¤, в≥дчутт¤, знанн¤ тексту, а також насл≥дником в≥дпов≥дноњ систематичноњ техн≥чноњ роботи.  ер≥вник хору повинен неухильно дбати про розвиток гнучкост≥ ≥ рухливост≥ артикул¤ц≥йного апарату сп≥вак≥в, домагаючись активност≥, легкост≥ ≥ свободи у робот≥ окремих його частин (¤зика, губ, щелеп) без чого не може бути доброго, виразного вимовл¤нн¤ сл≥в тексту. ¬ процес≥ роботи над п≥снею корисно просп≥вати њњ або прочитати текст, п≥дкреслено ч≥тко вимовл¤ючи приголосн≥ звуки. ÷е добре розвиваЇ артикул¤ц≥йний апарат, а п≥дкреслену ч≥тк≥сть п≥д час сп≥ву легко усунути. “аку роботу корисно проводити на тихому звуц≥, а при перечитуванн≥ тексту Ц нав≥ть, пошепки, при цьому вс≥ дикц≥йн≥ недол≥ки ви¤вл¤ютьс¤ б≥льш ч≥тко. ƒиригент маЇ виховати в хор≥ св≥доме ставленн¤ до словесного тексту виученого твору та його художнього зм≥сту ≥ до оволод≥нн¤ вс≥ма засобами виразного його в≥дтворенн¤. ƒобре вироблена дикц≥¤ полегшить диригентов≥ зд≥йсненн¤ ц≥Їњ найважлив≥шоњ мети. ќтже, основою вокального вихованн¤ Ї орган≥зац≥¤ взаЇмод≥њ вс≥х частин сп≥вацького апарату: диханн¤, дикц≥њ, звукоутворенн¤.

≤нтонац≥¤.

ќдн≥Їю ≥з самих головних умов гарного хорового звучанн¤ чистота сп≥ву, тобто чисте ≥нтонуванн¤. ≤нтонац≥¤ - це точне в≥дтворенн¤ висоти звука. ќтже, основою сп≥ву буде точне, чисте ≥нтонуванн¤. ѕершою вимогою вчител¤ в робот≥ над ц≥Їю навичкою Ї вм≥нн¤ в≥др≥знити чисте звучанн¤ в≥д фальшивого. ћиритис¤ з неточним ≥нтонуванн¤м у дит¤чому сп≥в≥ це означаЇ п≥дривати основи музичного вихованн¤. –обота над розвитком навички чистого ≥нтонуванн¤ т≥сно звТ¤зана ≥з вихованн¤м та розвитком слухових навичок. ¬≥д чого залежить точна ≥нтонац≥¤?

1.¬≥д ф≥зичного стану сп≥вака, загальна перевтома, хворе горло, хвороба гортан≥, голосових звТ¤зок.

2.¬≥д слухових даних сп≥вака.

3.¬≥д ум≥нн¤ волод≥ти диханн¤м, звукоутворенн¤м, дикц≥Їю, а також в≥д сп≥вочоњ постави.

4.¬≥д захопленн¤ сп≥вак≥в виконанн¤ того чи ≥ншого твору.

якщо учн¤м сподобалась п≥сн¤, вони сп≥вають њњ ≥з задоволенн¤м, то виникаЇ такий етап творчоњ активност≥, п≥дт¤гнутост≥ учн≥в, ¤кий теж спри¤Ї чистому ≥нтонуванню. ќднак один т≥льки ≥нтерес д≥тей до п≥сн≥ не може повн≥стю визначити чистоту ≥нтонац≥њ строго п≥д час виконанн¤.

≤ кр≥м того;

5.ѕ≥сн¤ повинна бути зручною, дл¤ виконанн¤ њњ по д≥апазону ≥ мелодичним ходам.

“руднощ≥ в ≥нтонац≥њ можуть виникнути при незручному голосовед≥нн≥: велик≥ ≥нтервальн≥ скачки, част≥ секунди, хроматизм.

„истого ≥нтонуванн¤ можна добитис¤ п≥д час сп≥ву мурмурандо окремих вправ, п≥сень. —клад≥в. “ак≥ вправи треба сп≥вати пов≥льно, щоб д≥ти звикли привикати до чистого ≥нтонуванн¤.

’ороших результат≥в допомагаЇ добитис¤ транспонуванн¤ трудних м≥сць в зручн≥шу тональн≥сть. ѕодоланн¤м ≥нтонац≥йних труднощ≥в допомагаЇ сп≥в окремих склад≥в по нотах. ƒомогтис¤ хорошоњ ≥нтонац≥њ допомагаЇ також сп≥в без супроводу. —п≥в без супроводу також Ї одним ≥з головних засоб≥в розвитку ≥ вихованн¤ вокального слуху та голосу.

—тр≥й.

ѕон¤тт¤ ≥нтонац≥њ в хор≥ нерозривно повТ¤зане з пон¤тт¤м строю. ўо таке стр≥й?

—троЇм зветьс¤ правильне точне ≥нтонуванн¤ ≥нтервал≥в в њх мелодичному ≥ гармон≥чному видах. —тр≥й, тобто ≥нтонац≥йно вив≥рене ≥ вир≥вн¤не звучанн¤ буваЇ двох тип≥в:

ћелодичний (горизонтальний) ≥ гармон≥чний (вертикальний).

ћелодичний стр≥й Ц це посл≥довн≥сть музичних звук≥в, що йдуть один за одним у горизонтальному пор¤дку, ще називають його горизонтально-мелодичним.

√армон≥чний стр≥й Ц це сп≥в гармон≥чних посл≥довностей у вертикальному пор¤дку (одночасне звучанн¤ тон≥в).

ќдним ≥з важливих момент≥в у робот≥ над вир≥вн¤нн¤м строю Ї диригентськ≥ вказ≥вки вчител¤.  ер≥вник мусить вс≥ма засобами виразност≥ Ц рукою, виразом обличч¤, показати де треба п≥двищити звук ≥ навпаки. ћ≥ж учн¤ми ≥ вчителем повинен бути т≥сний контакт ≥ взаЇморозум≥нн¤. —л≥д звернути увагу ≥ на велику помилку, ¤ку часто можна зустр≥ти ≥ хоров≥й практиц≥, ¤кщо хор виконуЇ ¤кесь м≥сце фальшиво, то вчитель зам≥сть виправити це м≥сце ≥ ви¤вити хто сп≥ваЇ нев≥рно заставл¤Ї вс≥х повторювати дек≥лька раз≥в одне ≥ то ж м≥сце.

÷е ¤краз не допоможе тим, хто сп≥ваЇ фальшиво, нев≥рно, а т≥льки знизить ≥нтерес до сп≥ву тих, хто сп≥ваЇ добре.  оли у п≥сн≥ в≥дчуваЇтьс¤ фальш, то не сл≥д повторювати усю п≥сню спочатку, а виправити т≥ м≥сц¤, котр≥ важко засвоюютьс¤. ќтже, хоровий стр≥й, чиста ≥нтонац≥¤ Ї найважлив≥шими елементами хорового виконавства. јбо: чистота звуку Ц це кам≥нь, на ¤кому базуЇтьс¤ будова хорового мистецтва.

јнсамбль.

ўо ж таке ансамбль?

јнсамбль Ц слово французьке, (ensemble Ц разом, вкуп≥, ц≥ле, узгоджен≥сть), Їдн≥сть виконанн¤. ÷е означаЇ, що сп≥вати повинн≥ одноразово ≥ однаково повинн≥ дихати, формувати звуки, вимовл¤ти слова, точно дотримуватис¤ висоти звуку, темпу ≥ ритму п≥сн≥, динам≥ки.

ќдним ≥з перших правил колективного сп≥ву Ї Їдн≥сть темпу п≥д час виконанн¤.

“емпом називаЇтьс¤ ступ≥нь швидкост≥ ≥ характер руху музичного твору. ƒосить того, щоб один сп≥вак порушив загальний темп, ¤к зразу зникаЇ злагоджен≥сть звучанн¤. Ќайб≥льш≥ труднощ≥ щодо темпу зустр≥чаютьс¤ в п≥сн¤х дуже швидких ≥ пов≥льних, а також при темпових зм≥нах у середин≥ твору. якраз шк≥льна програма ц≥ труднощ≥ передбачаЇ ≥ п≥сн≥, наприклад дл¤ 1го класу написан≥ у пом≥рному темп≥, бо на таких п≥сн¤х ≥ тим б≥льше, у 1му клас≥ закладаютьс¤ основи навичок Їдиного темпу при сп≥в≥. ѕочинаючи з 2го класу п≥сн≥ бувають р≥зн≥: б≥льш швидк≥ ≥ пов≥льн≥. ” 2му клас≥ в репертуар включаютьс¤ п≥сн≥ ≥з зм≥ною темпу. ( Ћ.  н≥ппер У„ому ведм≥дь взимку спить?Ф ≥ ≥нш≥).

ўо таке темп?

≤тал≥йське Ц tempo, латинське Ц tempus, означаЇ Ц час. ÷е ступ≥нь швидкост≥ виконанн¤ ≥ характер руху музичного твору.

“емп одно ≥з головних джерел ви¤вленн¤ зм≥сту ≥ характеру п≥сн≥, тому виконанн¤ у в≥рному темп≥ маЇ дуже велике значенн¤. –озучувати п≥сню спочатку треба у пом≥рному темп≥ поступово наближаючись до належного.

ƒругим головним моментом гарного ансамблю Ї Їдн≥сть метру (однакове, одноразове виконанн¤ сильних ≥ слабих долей такту), ¤ке придаЇ виконанню живу пульсац≥ю. ™ п≥сн≥, де метрична ч≥тк≥сть дуже важлива. ќсобливо це стосуЇтьс¤ п≥сень маршового характеру. Ќаприклад: Ућарш украњнських д≥тейФ муз. ј. Ѕасовоњ, УЎкол¤рський г≥мнФ муз. ‘.  олесси, сл. ћ. ѕ≥дг≥р'¤нки.

ƒл¤ в≥рного виконанн¤ метру складають п≥сн≥ ≥з за тактовим початком. “рудн≥сть њх пол¤гаЇ в тому, що затактов≥ звуки треба сп≥вати слабше, н≥ж сильн≥ звуки (У„ому ведм≥дь взимку спитьФ муз. ј.  н≥пера, на сл. ј.  оваленковоњ, У—трумокФ муз. ј. Ўтогаренка, У”крањн≥Ф муз. ј. Ѕасовоњ, на сл. ћ. ѕ≥дг≥рТ¤нки, У¬альс сн≥жинокФ муз. “. ѕопатенко та ≥нш≥.)

ѕ≥д час сп≥ву вчитель повинен сл≥дкувати, щоб сп≥ваки добре акцентували сильну долю. Ќайб≥льшу трудн≥сть дл¤ дос¤гненн¤ ансамблевого сп≥ву складаЇ ритм, так званий ритм≥чний ансамбль. ™ п≥сн≥ де в одному випадку треба просп≥вати .

1	2	3	4

Ќазва: —истема формуванн¤ вокально-хорових навик≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1298 прочитано)