ћузика > ’оровий сп≥в

’оровий сп≥в

’оровий сп≥в Ч один з найулюблен≥ших вид≥в музичноњ д≥¤льност≥ д≥тей. …ого значенн¤ р≥зноман≥тне: спри¤Ї розвитков≥ не лише музичних зд≥бностей ≥ голосу дитини, а й мисленн¤, мов≠ленн¤, розширенню словникового запасу. ’оровий сп≥в, викликаючи в молодших школ¤р≥в ¤скрав≥ емоц≥њ, впливаЇ на естетичн≥ ≥ моральн≥ по≠чутт¤.

ѕроблеми вокального вихованн¤ д≥тей розгл¤дали “. ќвчинникова, Ќ. ќрлова, —. √ладка, ј. ћенабен≥, √. —тулова, ё. ёцевич та ≥нш≥.

«начну роль у навчанн≥ сп≥ву в≥д≥грають правильно сформован≥ сп≥≠вацьк≥ навички. як в≥домо, навички Ч це закр≥плен≥, автоматизован≥ прийоми ≥ способи роботи, що Ї складовими моментами в складн≥й, св≥дом≥й д≥¤льност≥. –езультати досл≥джень, проведених науковц¤ми, да≠ють п≥дставу стверджувати, що сп≥вацьк≥ навички забезпечуютьс¤ лише через в≥дпов≥дн≥сть реального звучанн¤ ≥ внутр≥шн≥х музично-слухових у¤влень учн≥в. ¬нутр≥шн≥ музично-слухов≥ у¤вленн¤ пов'¤зан≥ з рухови≠ми ≥ створюють настроЇн≥сть у рухах, готовн≥сть до певних д≥й, що в≥д≠пов≥дають художньому завданню.

¬окальними навичками Ї сп≥вацька установка, диханн¤, звукоутворенн¤ ≥ звуковеденн¤, дикц≥¤ й чистота ≥нтонуванн¤.

—п≥вацька установка, створюючи спри¤тлив≥ умови дл¤ виразного сп≥ву, забезпечуЇ зручне положенн¤ корпусу, го≠лови, правильне в≥дкриванн¤ рота п≥д час сп≥ву. ¬≥д нењ зале≠жать диханн¤ ≥ звукоутворенн¤; кр≥м того, вона дисципл≥нуЇ д≥тей, Ї першою орган≥зуючою ланкою колективного сп≥ву.

ѕ≥д час сп≥ву важливе значенн¤ маЇ диханн¤. ”м≥нн¤ чи невм≥нн¤ дихати позначаЇтьс¤ на ¤кост≥ звуку, чистот≥ ≥нто≠нуванн¤ й на ≥нших характеристиках хорового звучанн¤. –оз≠р≥зн¤ють три види сп≥вацького диханн¤: грудне, д≥афрагматичне ≥ грудод≥афрагматичне (останнЇ вважають найрац≥ональн≥шим). ѕедагоги-музиканти зазначають, що сл≥д не акцентувати увагу д≥тей на диханн≥, а виробл¤ти його в про≠цес≥ навчанн¤ поступово, у комплекс≥ з ≥ншими вокальними навичками.

—п≥вацьке звукоутворенн¤ ≥ звуковеденн¤ багато в чому залежить в≥д сп≥вацькоњ установки й диханн¤; ¤кщо ц≥ навич≠ки не сформовано, робота над звукоутворенн¤м навр¤д чи буде усп≥шною. ‘ормувати в голос≥ д≥тей сп≥воч≥сть, навчити њх Ђт¤гтиї звук Ч одне з головних завдань вокального вихо≠ванн¤. ¬≥д ч≥ткого вимовл¤нн¤ голосних ≥ приголосних зву≠к≥в залежить розвиток у голос≥ дзв≥нкост≥ й р≥вност≥ Ч важ≠ливих властивостей сп≥вацького голосу.

¬ажливою умовою хорового звучанн¤ Ї точне виконанн¤ звук≥в за висотою, тобто стр≥й ≥ сп≥вацька ≥нтонац≥¤. ’оро≠ший стр≥й у хор≥ залежить в≥д того, ¤кою м≥рою розвинений музичний слух учн≥в, в≥д њхньоњ уваги та вм≥нн¤ волод≥ти своњм голосом ≥ сп≥вацькими навичками, в≥д ф≥зичного й емоц≥й≠ного стану сп≥вак≥в.

јнсамбль, ¤к в≥домо, означаЇ суц≥льн≥сть, ур≥вноважен≥сть, узгоджен≥сть голос≥в. ” хоровому сп≥в≥ розр≥зн¤ють ≥нтона≠ц≥йний, ритм≥чний, тембровий, дикц≥йний, а також худож≠н≥й ансамбл≥.

—кладн≥сть формуванн¤ сп≥вацьких навичок у тому, що молодшим школ¤рам важко проанал≥зувати навчальне завдан≠н¤, побачити зв'¤зок м≥ж окремими навичками, що формую≠тьс¤ в комплекс≥, перенести дос¤гнен≥ результати з вивчено≠го завданн¤ на нове.

≈фективним засобом формуванн¤ сп≥вацьких навичок Ї вокально-хоров≥ вправи Ч багаторазово повторен≥ спец≥аль≠но орган≥зован≥ вокальн≥ д≥њ. ѕ≥д час розучуванн¤ вправ сл≥д додержуватис¤ принципу Їдност≥ художнього й техн≥чного, прагнути до емоц≥йно-виразного забарвленн¤ голосу. ƒл¤ сти≠мулюванн¤ позитивних емоц≥й доц≥льно розучувати вправи, що звучать у мажорному лад≥.

Ќа початковому етап≥ навчанн¤ мелод≥ю новоњ вправи ба≠жано п≥дтримувати акомпанементом. ÷е потр≥бно не лише дл¤ дос¤гненн¤ чистоти ≥нтонуванн¤, а й дл¤ розвитку гар≠мон≥йного слуху учн≥в.  оли ≥нтонац≥¤ в них буде ст≥йкою, можна обмежитис¤ гармон≥йною п≥дтримкою. ≤нод≥ дл¤ роз≠витку координац≥њ слуху й голосу корисно сп≥вати вправи без супроводу (з попередньою ладовою настройкою).

ѕочатков≥ вокально-хоров≥ вправи сл≥д сп≥вати неголос≠но, на природно в≥дтворених звуках (так званий примарний тон, найчаст≥ше це фа* Ч соль1. ѕоступово д≥апазон вправ розширюЇтьс¤. ¬одночас виб≥р поЇднань голосних ≥ приго≠лосних звук≥в зумовлений завданн¤ми вокально-хорового роз≠витку учн≥в конкретного класу.  орисн≥ р≥зн≥ сп≥вацьк≥ впра≠ви, зокрема на легато, стаккато, з р≥зним звуковисотним ≥ ритм≥чним малюнком. √оловна умова результативност≥ Ч про≠думан≥сть вокально-хоровоњ роботи, що запоб≥гаЇ безц≥льним повторенн¤м.

як показали спостереженн¤ за роботою з 6Ч7-р≥чними д≥тьми, чистота сп≥вацького ≥нтонуванн¤ формуЇтьс¤ в них пов≥льно, що по¤снюЇтьс¤ зокрема недостатньою ц≥леспр¤≠мован≥стю навчанн¤. ”читель повинен особливу увагу прид≥≠лити початковому етапов≥ становленн¤ сп≥вацькоњ ≥нтонац≥њ в д≥тей.

Ќа п≥дготовчому етап≥ роботи було поставлено, в основно≠му, два навчальних завданн¤: розвиток музичного сприйман≠н¤ учн≥в; розвиток зовн≥шньо-внутр≥шнього слуху, њх реал≥зу≠вали посл≥довно, оск≥льки ми вважали за доц≥льне спочатку допомогти д≥т¤м накопичити музичн≥ враженн¤, розвинути у¤ву, фантаз≥ю, музичну пам'¤ть. ƒруге завданн¤ пов'¤зане з використанн¤м у музичн≥й практиц≥ набутих знань ≥ навичок.

 онкретизуЇмо перше завданн¤: п≥д час слуханн¤ музики звертати увагу д≥тей на музичний звук та його основн≥ влас≠тивост≥ (зокрема звуковисотн≥сть), враховуючи, що розвиток зовн≥шнього слуху спри¤тиме розвитков≥ внутр≥шнього.

ƒруге завданн¤ п≥дготовчого етапу реал≥зували на основ≥ формуванн¤ внутр≥шн≥х музично-слухових у¤влень, що в≥д≠пов≥дають реальному звучанню. ”чн¤м було запропоновано так≥ завданн¤:

1. ѕослухати два р≥зн≥ за висотою звуки (посл≥довно), по≠т≥м знову послухати њх (п≥д час повторенн¤ один ≥з них зм≥не≠но) ≥ визначити, ¤кий звук зм≥нивс¤ ≥ ¤к саме.

2. ¬изначити, чи правильно вчитель сп≥ваЇ звук пор≥вн¤≠но з тим, що прозвучав на фортеп≥ано (звук навмисно в≥д≠творювали неправильно).

3. ѕослухати три звуки на фортеп≥ано (рух поступеневий), п≥д час повторного прослухуванн¤ визначити, ¤кий з них пропущено.

4. ѕослухати к≥лька звук≥в, що в≥дтворюютьс¤ одночасно, ≥ визначити њх к≥льк≥сть.

5. ¬изначити напр¤м руху мелод≥њ.

6. ѕрослухати стрибкопод≥бну мелод≥ю й показати, куди вона рухаЇтьс¤.

7. ѕ≥д час повторенн¤ стрибкопод≥бноњ мелод≥њ зобразити граф≥чно њњ звуковисотний малюнок.

8. Ѕрати участь у музичному д≥алоз≥, в≥дпов≥даючи вчите≠лев≥ низьким або високим голосом залежно в≥д того, в кого треба перевт≥литис¤ Ч у ведмежат чи пташен¤т.

¬икористовуючи викладен≥ вправи, пропонуЇмо д≥т¤м Ђд≥≠статиї цей звук. ¬одночас застосовуЇмо метод Ђспроб ≥ помилокї, значенн¤ ¤кого в даному випадку пол¤гаЇ в тому, що в≥н ірунтуЇтьс¤ на слуховому контрол≥. ћи праг≠нули до того, аби учн≥ звикали оц≥нювати й коректувати сп≥вацький звук за допомогою музичного слуху. ѕрацювали з групами (по два-три учн≥), а також ≥ндив≥дуально. Ќавички Ђпотрапл¤нн¤ї на певний звук поступово автоматизуютьс¤.

ѕ≥д час розучуванн¤ п≥сн≥ доц≥льно додержувати такоњ по≠етапност≥: 1) п≥дготовка до слуханн¤ твору; 2) його сприй≠манн¤; 3) попередн¤ бес≥да про п≥сню; 4) њњ розучуванн¤; 5) анал≥з; 6) повторенн¤. ƒл¤ кожного етапу визначено певн≥ завданн¤ ≥ в≥дпов≥дн≥ методичн≥ прийоми.

√отують до сприйманн¤ п≥сн≥ методом розпов≥д≥ або бес≥≠ди. «авданн¤ п≥дготовки Ч зац≥кавити д≥тей п≥снею та емоц≥й≠но настроњти њх на сприйманн¤ музики. ¬одночас бажано не т≥льки пов≥домити д≥т¤м, що будемо розучувати таку-то п≥с≠ню, а й зац≥кавити њх.

≤нод≥ можна ознайомити д≥тей з ≥стор≥Їю твору, ¤кщо во≠на ц≥кава дл¤ них.

ѕеред прослухуванн¤м корисно запропонувати учн¤м роз≠казати пот≥м, про що йдетьс¤ в п≥сн≥. ÷е спонукаЇ њх уважно слухати тв≥р, сприймаючи його загалом.

√отувати учн≥в до сприйманн¤ п≥сн≥ можна також, озна≠йомлюючи њх з в≥ршованим текстом. ¬иразно прочитавши слова, учитель проводить бес≥ду про зм≥ст ≥ настр≥й твору, пропонуЇ д≥т¤м охарактеризувати в≥дпов≥дну музику, що ви≠никла в њхн≥й у¤в≥.

ƒемонструванн¤ п≥сн≥ маЇ бути художн≥м, виразним. ћож≠лив≥ р≥зн≥ шл¤хи: виконанн¤ п≥сн≥ вчителем або учн¤ми, п≥д≠готовленими заздалег≥дь, використанн¤ грамзапису. Ѕажано чергувати р≥зн≥ вар≥анти.

ѕ≥сл¤ прослухуванн¤ доц≥льно запитати д≥тей, чи сподо≠балас¤ њм п≥сн¤. «вичайно вони в≥дпов≥дають на це запитан≠н¤ ствердно. ѕереживанн¤ позитивних емоц≥й, що њх викли≠кав тв≥р, полегшуЇ його розучуванн¤.

” ход≥ попередньоњ бес≥ди про п≥сню учн≥ визначають њњ характер ≥ засоби музичноњ виразност≥. «м≥ст розмови зале≠жить в≥д навчально-виховних завдань уроку, але за будь-¤ких умов сл≥д звернути увагу на найважлив≥ш≥ засоби створенн¤ художн≥х образ≥в п≥сн≥. ѕопередн¤ бес≥да спри¤Ї розвитков≥ музичного мисленн¤ школ¤р≥в. ¬она маЇ бути емоц≥йною й короткою, щоб не пригасити бажанн¤ д≥тей розучувати тв≥р.

ѕроцес роботи над п≥снею зумовлений ступенем њњ склад≠ност≥, характером, особливост¤ми куплету. Ѕажано не витра≠чати час на повторенн¤ тексту хором (це антихудожньо) ≥ тим б≥льше на запис д≥тьми л≥тературного тексту; краще на≠писати його заздалег≥дь на плакат≥. ¬ажливо орган≥зувати слов≠никову роботу, тобто з'¤сувати значенн¤ сл≥в, ¤к≥ можуть бу≠ти незрозум≥лими дл¤ д≥тей. ѕ≥сню звичайно розучують му≠зичними фразами, складн≥ фрагменти бажано виконувати за-допомогою вокально-хорових вправ.

” робот≥ доц≥льно ур≥зноман≥тнювати методичн≥ прийо≠ми: Ђпросп≥ваймо разом з фортеп≥аної; Ђа тепер сам≥ї; Ђпрослухайте, ¤к ¤ просп≥ваюї; Ђсп≥вають т≥льки д≥вчаткаї; Ђа тепер т≥льки хлопчикиї; Ђпросп≥ваймо вс≥ разомї. «авд¤ки цьому д≥ти неодноразово чують ≥ в≥дтворюють мелод≥ю та й зан¤тт¤ ур≥зноман≥тнюЇтьс¤.

1	2

Ќазва: ’оровий сп≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (869 прочитано)