Ќародознавство > ƒавн≥ ≥гри украњнц≥в

ƒавн≥ ≥гри украњнц≥в

„итаючи нин≥ в наш≥й прес≥ так≥ звичайн≥ вже вислови, ¤к пол≥тична шах≥вниц¤, зашахувати, програти парт≥ю, п≥шаки, а чи чуючи так≥ словечка, ¤к козир¤ти, ас, атут, трумф, пл≥хта, маститий, заграти у в≥дкрит≥ карти, цинкован≥ карти, поставити все на одну карту, зас≥сти до зеленого столика ≥ нав≥ть - зизом дивитис¤, ми не все здаЇмо соб≥ справу, що вийшли вони перв≥сно в≥д столик≥в, за ¤кими зас≥дали грач≥ до гральних к≥сток ("кости'ри"), карт ("картогра'њ, карт¤р≥'") чи шах≥в. ѕод≥бн≥ зрештою звороти ≥снують ≥ по ≥нших Ївропейських мовах. Ѕлижчий досл≥д названоњ оце фаховоњ перв≥сно терм≥нолог≥њ грач≥в кидаЇ прец≥каве св≥тло на р≥зн≥ культурн≥ впливи, ¤ким п≥дл¤гала ”крањна впродовж в≥к≥в, - в≥дколи сам≥ ц≥ ≥гри в нас в≥дом≥. —истематично описовим та ≥сторичним вивченн¤м цењ галуз≥ нашоњ лексики наше мовознавство ¤кось ще не зайн¤лос¤: лиш спорадично списувано р≥зн≥ ц≥кав≥ народн≥ окресленн¤ з тих д≥л¤нок (напр.:  иевска¤ —тарина, 1887, кн. 6); про ≥сторичне ж њх вивченн¤ не було й мови. ћатер≥ал ≥ з украњнськоњ мови прит¤гали рос≥йськ≥ та польськ≥ досл≥дники („ернишев ¬.». “ерминологи¤ русских картежников и ее происхождение // –усска¤ речь. - Ћенинград, 1928. - ¬ып. ≤≤; ‘лоровский ј.¬. „ехи и восточные слав¤не: ќчерки по истории чешско-русских отношений (’-’V≤≤≤ вв.). - ѕрага, 1947. - “.2. - —.24-28; Jelski A/Karciarstvo s w ogolr gry I zabawy hazardowe u nas. - ѕетербурі, 1899).

—ам≥ ц≥ ≥гри приходили до нас переважно з «аходу; в р≥зн≥ в≥ки окрем≥ њх роди (кост≥, шахи, варцаби-шашки-дамка, карти) набирали попул¤рност≥ в р≥зних сусп≥льних середовищах: звичайно входили в моду спершу в котромусь вищому прошарку (серед шл¤хти-двор¤н, м≥щан) чи груп≥ (серед во¤цтва) ≥ вже згодом зв≥дти ширилис¤ й на ≥нш≥ прошарки, затримуючис¤ врешт≥ хоч серед д≥твори. Ќа гр≥ проводили час звичайно одиниц≥ по тих групах за таких обставин, коли людина мимовол≥ засуджена ¤кось на безд≥лл¤ (в≥йськов≥ обози, окопи, табори полонених, тюрми, бурси тощо). ѕри тому переважати могли за р≥зних умов чи серед р≥зних людських натур ≥гри розвагов≥ й комерц≥йн≥, при ¤ких виграш залежить у велик≥й м≥р≥ ≥ в≥д власноњ комб≥нац≥њ грача, ¤к-от: варцаби - шашки, шахи, окрем≥ ≥гри в карти, а чи газардов≥ (де виграш залежить в≥д припадку, напр., в≥д ск≥лькост≥ "очок" на кинен≥й к≥стц≥ чи то в≥д вит¤гненоњ з колоди "трумфовоњ" карти).

¬ р≥зн≥ часи окрем≥ газардов≥ ≥гри ставали масово-попул¤рними й серед вищих сусп≥льних прошарк≥в, привод¤чи запалених грач≥в до матер≥альноњ руњни; ≥нш≥ ж знову, привикл≥ до легкоњ наживи, тод≥ вдавалис¤ й до фальшованих к≥сток чи таких же значених ("цинкованих") тал≥й карт ("шулери"). ƒержавн≥ власт≥ в≥д найдавн≥ших час≥в уже часто шл¤хом в≥дпов≥дного законодавства заборонювали ту чи ≥ншу газардову гру, а чи застер≥гали за собою право вироблювати карти, оподатковуючи таким чином при тому у своњх громад¤н людську пристрасть риску до виграшу ("попробувати свого щаст¤"). Ќайдавн≥ша серед названих ≥гор у нас - кост≥, а наймолодша - карти.

 ост≥ були газардовою грою ще в старинн≥й √рец≥њ, де њх винайденн¤ приписувано хоч малоаз≥йським л≥д≥йц¤м, хоч Їгипт¤нам, а служили вони й дл¤ ворож≥нн¤. √рецьк≥ "куби" з числом очок на пол¤х в≥д 1-6 зовс≥м уже нагадують поширену в середньов≥чч≥ к≥стку до гри. √рецьк≥ ≥гри ними - за числом очок на гор≥шн≥м пол≥ киненоњ к≥стки - парним ≥ непарним - нагадують засаду нашоњ дит¤чоњ гри жетонами-кам≥нчиками ("личманами") в "ч≥т-лишка" (пара - без пари). √рецьке ц≥л¤нн¤ к≥сткою у проверчуваний отв≥р, а чи в накреслене коло нагадуЇ таку ж нашу дит¤чу гру з киданн¤м кам≥нц≥в на р≥зн≥ накреслен≥ на земл≥ пол¤ "неба-раю-пекла" (зах.-укр.) ≥з скаканн¤м по т≥ кинут≥ кам≥нц≥ на одн≥й ноз≥ ("матура" по зах≥дноукрањнських м≥стах!).

ѕоширен≥ на «аход≥, мабуть, римським во¤цтвом кост≥ вже в≥д ’ в. натрапл¤ли на р≥зн≥ малоусп≥шн≥ заборони; до нас прийшли ¤к газардна гра ("костирство", "костира" - запалений грач) почерез ѕольщу х≥ба довол≥ рано - в п≥знЇ середньов≥чч¤; ≥ в ѕольщ≥ обмежувано костирство вс¤ко: грати можна було лиш за гот≥вку, а не за нерухомост≥, програш сина тичивс¤ лиш його спадковоњ частки, а духовним заборонювано грати. “ерм≥нолог≥¤ костирства втерлас¤ в ѕольщ≥ романсько-н≥мецька, прийшовши почерез чещину, - ≥ такою прийшла вона дал≥ до нас; одинку звали ас (з латинського аs "монетна одиниц¤"; "фунт м≥д≥", що походить, мабуть, ≥з грецького hе≥s "один"), дв≥йку - туз (з середньогор≥шньон≥мецького dus, а це з п≥вденнофранцузького daus "дв≥йка в гр≥ к≥стки", народно-латинське дуос - "два"), тр≥йку - дри¤ (з середньогор≥шньон≥мецького dri "три"), чв≥рку - кватер (≥з латинського quattuor "чотири"), п'¤тку - цинк (з середньогор≥шньон≥мецького zinke "п'¤тка", а це з франц. cinq "п'¤ть"; ≥з однозвучного середньон≥мецького zihs "б≥льмо; визубина у мур≥ укр≥плень" п≥шло сленгове наше цинк "таЇмний знак", цинкована карта "значена", давати або бити цинк "подавати комусь знак"), а врешт≥ ш≥стку звали - зиз (з середньогор≥шньон≥мецького sehs "ш≥сть"), з чого п≥шло й польсько-украњнське зизом дивитис¤, зизувати "позирати скоса; мати косий з≥р", ≥ то спершу, мабуть, ≥з ¤когось окресленн¤: добрий мет, себто ш≥стка (зиз) на тебе дивитьс¤, тоб≥ всм≥хаЇтьс¤ ¤к виграш.

 остирство поширилос¤ було особливо серед простого во¤цтва: по обозах метано кост≥ й на барабан.  ≥стку вит≥снили з вищих прошарк≥в шахи й варцаби, а з нижчих - теж карти. —аме картам д≥сталис¤ в спадку й окресленн¤ перших очок к≥стки: ас ≥ ¤к його синон≥м у картах теж туз означували в де¤ких ≥грах найважлив≥шу карту в дан≥й маст≥. “ому що ц¤ карта (туз) била ≥нш≥ своЇњ маст≥, то зв≥дти п≥шло сх≥дноукрањнське тузувати, потузити кого "попобити", а може, й вовтузитис¤ (≥з зм≥шанн¤: возитис¤ та обтузити).

—аму засаду використати очкован≥ пол¤ дл¤ гри застосовано в ≤тал≥њ на подв≥йно-п≥льних "кам≥нц¤х" у гр≥ дом≥но (з ≥тал≥йського дом≥но "пан", себто виграшник, хто найскор≥ш виклав своњ кам≥нц≥); почерез ‘ранц≥ю поширилас¤ ц¤ гра в ’V≤≤≤ в. ≥ на —х≥д аж до нас, зас¤гнувши тут головно м≥ста та з часом затримавшис¤ лиш серед молод≥, хоч колись бавила ¤краз старших (гони'ти козла').

 арти до гри винайдено, мабуть, у  итањ (’≤≤ в.), а знан≥ вони були ≥ в ≤нд≥њ, сперт≥ на шахову гру: тут було в≥с≥м мастей - "арм≥й", що р≥знилис¤ емблемами й кольором; корол¤ боронили, ¤к у шахах, ус≥ ≥нш≥ ф≥гури - вижники й п≥шаки. ¬ ѕ≥вденно-«ах≥дну ™вропу (спершу в ≤тал≥ю в ’≤≤≤ в.) карти занесено з Ѕлизького —ходу за хрестових поход≥в. Ќайважлив≥шою грою, винайденою в ≤тал≥њ, був тарок (гра 78 картами прийшла до нас почерез Ќ≥меччину, де Tarokз ≥тал. таrocco, утвореного в≥д tarа "в≥дчисленн¤ ваги; вага самого опакуванн¤"); в ≈спан≥њ винайдено свою нац≥ональну гру гомбре "людина", що то почерез французьке l'hombreе занеслас¤ в ’V≤≤≤ в. ≥ в –ос≥ю, де ломбер став загалом означати назву столика до картовоњ гри.

—першу довго не було уст≥йнених тип≥в карт: в ≤тал≥њ ф≥гури граверовано на м≥д¤них табличках; у Ќ≥меччин≥ карти ("Briefe") зразу вир≥зували ¤к дощечки окрем≥ рем≥сники цеху Formaschneider, а рем≥сники ≥ншого цеху Briefmader шаблонами в≥дмальовували на таких дощечках ф≥гури; з Ќ≥меччини й √олланд≥њ ≥мпортовано в ’V в. до ≤тал≥њ нав≥ть тароков≥ карти, стандартизуючи помалу отак њх тип. ” Ќ≥меччин≥ то й витворилис¤ тод≥ своњ "нац≥ональн≥" маст≥ карт, втриман≥ ¤к назви ще й дос≥. ѕочерез „ех≥ю й ѕольщу ц≥ назви враз ≥з н≥мецьким типом карт поширилис¤ й на ”крањну та тут перетривали в народ≥ (¤к назви) нав≥ть наступну у ’V≤≤≤-’≤’ вв. хвилю французькоњ моди в картах. ÷≥ наш≥ "н≥мецьк≥" назви мастей це: черва, серце (н≥м. Rot Herz), вино, вина, зелень (н≥м. Grutn "зелене", Laub "лист¤" - в≥д намальованого виноградного листка, ≥нколи ще й з вусиками), жолудь, жир (н≥м. Eicheln "жолудд¤", ≈цкерн "буква, жир, букове нас≥нн¤") та дзв≥нка, бубки, бубенчики (н≥м. Schellen "дзв≥нки, дзв≥ночки").

“ак≥ народн≥ назви, ¤к черва (кер), дзв≥нка, жир (каро), жолудь (треф), вина, в≥но (п≥к) втрималис¤, хоч подекуди з пересуненими значенн¤ми, на ѕ≥вденно-«ах≥дн≥й ”крањн≥ ≥ дл¤ ≥ншого - французького типу карт.

” ‘ранц≥њ по¤вилис¤ в ’≤V в. карти ≥тал≥йського типу, а вже в≥д ’V в. уст≥йнивс¤ тут той тип чотирьох картових мастей, що поширен≥ нин≥ скр≥зь: coeuar - кер, серце, черва; carreau - каро, дзв≥нка, жир; trefle - треф(и), жолудь, бубна; pique - п≥к, ви'на, ши'па, лопа'тка. ‘ранцузьк≥ назви мастей п≥шли в≥д зображуваних емблем: серц¤ (кер), гранчастоњ к≥стки - ромба (ка'ро), трилисноњ конюшинки (треф) та в≥стр¤ п≥ки - коп≥¤ (п≥к); тлумачено ц≥ чотири маст≥ ≥ ¤к символи - схематизован≥ рисунки атрибут≥в лицарського побуту, себто ¤к: щит, герб, меч, коп≥Ї. ѕопул¤рн≥сть картових ≥гор ширилас¤ особливо в ’V≤≤ в. всупереч корол≥вським заборонам. ƒл¤ охорони перед таЇмним шулерським значкуванн¤м ("цинкуванн¤м") - чист≥ спершу в≥двороти карт стали задруковувати ц¤ткуванн¤м чи краткуванн¤м. ‘≥гури карт (корол≥в, дам, валет≥в) заступлювано у французьку революц≥ю р≥зними "республ≥канськими" алегор≥¤ми, а то корол≥в - чотирма "ген≥¤ми" (в≥йни, торг≥вл≥, миру, мистецтв), дам - чотирма алегор≥¤ми свободи (в≥ровизнань, друку, подруж, промисл≥в), валет≥в - чотирма алегор≥¤ми р≥вност≥ (стан≥в, прав, обов'¤зк≥в, рас). «м≥нювано ц≥ ф≥гури ще й ≥сторичними постат¤ми ф≥лософ≥в, ф≥лантроп≥в та в≥домих республ≥канц≥в, поки п≥д час –еставрац≥њ не повернено до давн≥х традиц≥йних ф≥гур з-перед революц≥њ. ¬≥д 1828 р. прийн¤лас¤ ≥ у ‘ранц≥њ змодиф≥кована бельг≥йська система ф≥гур у п≥вкарти. ‘ранцузьк≥ карти ширилис¤ в нас в≥д ’V≤≤ в. почерез Ќ≥меччину - „ех≥ю - ѕольщу - з "н≥мецькими" назвами. ” простолюдд¤ карти сходили почерез шл¤хетськ≥ двори й м≥щанськ≥ доми та во¤цьк≥ обози, де вони, особливо серед козак≥в, вт≥шалис¤ немалою попул¤рн≥стю, вит≥снюючи давн≥ кост≥. ” ’V≤≤≤ в. перенесено з ‘ранц≥њ почерез столичн≥ двори в ѕольщ≥ й –ос≥њ до шл¤хетських дв≥рк≥в моду на руњнн≥ газардов≥ ≥гри в карти. „аст≥ тод≥ бали не обходилис¤ без к≥лькох карт¤рських ("зелених") столик≥в, при ¤ких одн≥ впродовж ноч≥ програвали маЇтки, ≥нш≥ ж багат≥ли. ѕод≥бним розсадником карт¤рства було в ’≤’ в. ще х≥ба оф≥церство розташованих по ”крањн≥ рос≥йських полк≥в; зв≥дси то в дальшому газардн≥ ≥гри в карти ширилис¤ на во¤цтво, м≥щанство й вулицю: на т≥й останн≥й опинювалис¤ й збанкрутован≥ двор¤ни.

1	2	3	4

Ќазва: ƒавн≥ ≥гри украњнц≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2345 прочитано)