Ќародознавство > Ќародна символ≥ка

Ќародна символ≥ка

явища матер≥альноњ культури, в тому числ≥ житло та забудови, становили Ђаренуї, на ¤к≥й ц≥ процеси розгорталис¤. ћатер≥альний св≥т набував у такому раз≥ символ≥чного виразу. ≈тн≥чна символ≥ка украњнських поселень ви¤вл¤лас¤, зокрема, в орган≥чному поЇднанн≥ њх ≥з ландшафтом, нер≥дко реал≥зуючись через рег≥ональну вар≥ативн≥сть: Ђщо не ландшафт, то ≥нший вар≥антї.

«агальною ж символ≥чною ознакою украњнських поселень була њх своЇр≥дна прив'¤зан≥сть до р≥чок, хоча така етноеколог≥чна ознака притаманна в ц≥лому й багатьом ≥ншим народам. ѕро зв'¤зок р≥чки ¤к стрижневоњ основи поселень з ознаками етн≥чного характеру њх мешканц≥в влучно писав ¬асиль  лючевський: Ђ–≥чка Ї нав≥ть свого роду вихователькою почутт¤ пор¤дку та громадського духу в народ≥... вона виховувала дух заповз¤тливост≥, звичку до сп≥льноњ, арт≥льноњ д≥њ, змушувала розм≥рковувати та приловчатис¤, зближувала розкидан≥ частини населенн¤, привчала в≥дчувати себе членом сусп≥льства, сп≥лкуватис¤ з чужими людьми, спостер≥гати њхн≥ звичањ й ≥нтереси, обм≥нюватис¤ товаром та досв≥дом, знати звички та вдачуї.

Ќа украњнському етнокультурному тл≥ така загальнолюдська законом≥рн≥сть набувала своЇр≥дних етн≥чних рис, властивих псих≥чному складу украњнц≥в та њхн≥й духовн≥й культур≥. –≥чка дл¤ них уособлювала не просто господарськ≥, економ≥чн≥, соц≥альн≥ чи суто людськ≥ зв'¤зки, ¤к це характерно дл¤ багатьох ≥нших народ≥в, вона ставала духовним началом дл¤ людност≥, що пов'¤зувала з нею своЇ бутт¤. јдже б≥льш≥сть обр¤дових д≥й украњнц≥в в≥дбувалис¤ б≥л¤ води, бо ототожнювалис¤ з водною стих≥Їю: купальськ≥ обр¤ди, русал≥њ й водохреще, обливанн¤ та ворож≥нн¤ на мосту, б≥л¤ криниц≥ чи ополонки; водна маг≥¤ та культ води лежали в основ≥ багатьох в≥рувань та пов≥р'њв, вт≥люючись у колоритних демонолог≥чних обр¤дах, що стали етн≥чними символами духовноњ культури украњнц≥в, Ч у образах русалки, н¤вки, вод¤ника тощо.

ќдним ≥з символ≥в матер≥альноњ народноњ культури украњнц≥в став в≥дкритий тип двору Ч не покритий дахом, що в≥др≥зн¤вс¤ в≥д типу двор≥в, розповсюджених серед ус≥х сус≥дн≥х з украњнц¤ми народ≥в: рос≥¤н, б≥лорус≥в, пол¤к≥в, молдаван та ≥н. ≈тн≥чною своЇр≥дн≥стю визначалас¤ й забудова Ч розташуванн¤ хати ≥ господарських споруд, хоча вона в ”крањн≥ п≥знього середньов≥чч¤ мала к≥лька вар≥ант≥в. ќдин з них Ч в≥льна забудова: окрем≥ господарськ≥ споруди розм≥щувалис¤ на двор≥ в≥льно, не з'Їднуючись сп≥льним дахом; другий Ч однор¤дна забудова: вс≥ господарськ≥ споруди ставали в один р¤д з хатою, нер≥дко об'Їднуючись сп≥льним дахом; трет≥й Ч двор¤дна забудова: жилий будинок ≥ господарськ≥ споруди розташовувалис¤ один проти одного; четвертий Ч √-под≥бна забудова, коли хата ≥ господарськ≥ споруди будувалис¤ по обидв≥ сторони садиби ≥ були об'Їднан≥ сп≥льним дахом.

Ќарешт≥, в межах в≥дкритого украњнського типу двору сформувавс¤ ще один р≥зновид забудови Ч замкнений. ¬≥н ¤к певною м≥рою споруда оборонного характеру побутував здеб≥льшого на етн≥чному кордон≥ украњнського етносу, н≥бито слугуючи символом його захисту: в  арпатах, де мав назву гражда, або хата у брамах, у правобережному ѕол≥сс≥ Ч окружний дв≥р, або п≥дварок, у п≥вденних районах ”крањни Ч зим≥вник. —имвол≥чно й те, що забудови-фортец≥ найб≥льшого поширенн¤ здобувають саме у XVIIЧXVIII ст., тобто в пер≥од формуванн¤ украњнськоњ нац≥њ. јдже у той пер≥од вони виступали в рол≥ маркеру, що визначав ориг≥нальн≥сть етн≥чноњ культури украњнц≥в ≥ водночас њњ в≥дм≥нн≥сть в≥д культури ≥нших народ≥в. ”св≥домленн¤ ж своЇњ неповторност≥, ¤к трактуЇ етнолог≥чна наука, Ї одн≥Їю з головних ознак нац≥огенезу та генези нац≥ональноњ культури.

ѓњ своЇр≥дн≥сть ви¤вл¤лас¤ також ≥ в характер≥ розм≥щенн¤ хати на подв≥р'њ. ƒо реч≥, пор¤док розташуванн¤ осел≥ на садиб≥ зумовлюЇтьс¤ не т≥льки виробничою спр¤мован≥стю господарства ≥ не лише особливост¤ми ландшафту чи соц≥ального характеру. ¬с¤ система розм≥щенн¤ хати та господарських споруд на украњнському подв≥р'њ п≥дкреслювала незалежн≥сть, розважлив≥сть та грунтовн≥сть його господар≥в, њх певний ≥ндив≥дуал≥зм увиразнювавс¤ на¤вн≥стю паркану, тину або муру, ¤ким позначали об≥йст¤. ѕроте висота огорож≥ була такою, аби можна було сп≥лкуватис¤ ≥з сус≥дами, опосередковано засв≥дчуючи товариськ≥сть та при¤зн≥сть.

”крањнська хата пройшла тривалий ≥ складний шл¤х розвитку, ви¤вивши глибинну сп≥льн≥сть з житлом сх≥днослов'¤нських, а частково ≥ зах≥днослов'¤нських народ≥в, кор≥нн¤ ¤коњ с¤гаЇ буд≥вельноњ традиц≥њ ¤к докињвськоњ доби, так ≥ пер≥оду  ињвськоњ –ус≥. ѕроте лише у XVIIЧXVIII ст. вона набула етн≥чноњ виразност≥, ставши най¤скрав≥шим символом украњнськоњ народноњ культури та ознакою духовност≥ украњнськоњ нац≥њ. ќбраз Ђб≥лоњ хатиї, що стоњть у садочку, кв≥тами повита, неначе д≥вчина, за висловом “. √. Ўевченка, став свого роду в≥зитною карткою ”крањни, бо вт≥люЇ не просто довершений зразок народноњ арх≥тектури, а й ц≥лу систему естетичних засад, народноњ творчост≥, нав≥ть образ св≥тогл¤дних у¤влень та людських стосунк≥в. ЂЅ≥ла, з теплою солом'¤ною стр≥хою, порослою зеленим оксамитовим мохом, Ч писав ќлександр ƒовженко, Ч арх≥тектурна прамат≥р пристановища людського. Ќезамкнена, повс¤кчас в≥дкрита дл¤ вс≥х, без стуку в двер≥, без Ђможна?ї ≥ без Ђув≥йд≥тьї, житло просте, ¤к добре слово, й законне, немовби створили його не людськ≥ руки, а сама природа, немовби зросло воно, ¤к пл≥д, серед зелен≥ ≥ кв≥т≥вї.

—аме такий образ житла здобув назву Ђукрањнськоњ хатиї, хоча генетично в≥н пов'¤заний т≥льки з окремим рег≥оном ”крањни Ч —ередньою Ќаддн≥пр¤нщиною й ѕолтавщиною. јле оск≥льки саме тут, на √етьманщин≥ й «апор≥зьк≥й —≥ч≥, зароджувалис¤ нац≥огенетичн≥ процеси, формувалас¤ нац≥ональна культура, багато з ¤вищ ц≥Їњ культури сприймалос¤ ¤к нац≥ональн≥ символи. ≤ це при тому, що украњнське житло не було одноман≥тним: воно ви¤вл¤лос¤ в к≥лькох вар≥антах.

ќриг≥нальн≥сть внутр≥шнього плануванн¤ украњнськоњ хати, ¤к правило, ви¤вл¤лас¤ через св≥тогл¤дн≥ у¤вленн¤ та обр¤ди, пов'¤зан≥ з окремими предметами: п≥ччю, столом, скринею, лавами, жердками-полиц¤ми, символ≥ка ¤ких у етн≥чн≥й духовн≥й культур≥ Ї своЇр≥дною дл¤ кожного з етнос≥в. ўодо ≥нтер'Їру житла, то в≥н серед украњнц≥в, б≥лорус≥в, рос≥¤н ще з час≥в давноруського пер≥оду визначавс¤ типолог≥чною Їдн≥стю, д≥ставши назву украњнсько-б≥лоруського типу: внутр≥шн≥й кут хати займала вариста п≥ч, по д≥агонал≥ в≥д нењ Ч червоний кут, у ¤кому розм≥щувалис¤ ≥кони, прикрашен≥ рушниками, кв≥тами та з≥лл¤м; за б≥чною ст≥ною печ≥ влаштовувавс¤ дерев'¤ний настил (Ђп≥лї), поблизу нього Ч скрин¤, дал≥ Ч колиска; вздовж ч≥льноњ та прич≥лковоњ ст≥н встановлювали лави, прикрашен≥ веретами, коцами або килимами, б≥л¤ дверей та понад ними Ч мисники дл¤ посуду, а над в≥кнами ч≥льноњ ст≥ни Ч хл≥бну полицю.

≈стетичний образ хати дос¤гавс¤ насамперед через декоративно-художнЇ оздобленн¤, що, ¤к правило, ви¤вл¤ло'етн≥чн≥ ознаки. —каж≥мо, ≥нтер'Їр украњнськоњ хати неодм≥нно оздоблювавс¤ украњнськими рушниками, дор≥жками, килимами й коцами та наст≥нним розписом. ѕричому вишивка рушник≥в, ¤кими прикрашали ≥кони, картини, в≥кна та двер≥, була р≥зною, оск≥льки мала р≥зну оберегову символ≥ку. Ќайб≥льша небезпека, ¤к вважали, йшла в≥д дверей, отже, лог≥чно, що саме вх≥д до житла особливо ретельно оздоблювали маг≥чними знаками. ¬они м≥стились ≥ у в≥дпов≥дн≥й вишивц≥ рушник≥в, ¤кими прикрашали двер≥, ≥ в хрестиках, наведених крейдою навколо дверей та в≥кон, ≥ у розв≥шаних понад дверима хатн≥ми амулетами (п≥дкова, часник, р≥зне з≥лл¤).

ќсобливою чудод≥йною силою, зг≥дно ≥з св≥тогл¤дними у¤вленн¤ми украњнц≥в, над≥л¤вс¤ мак, насамперед видюк Ч польовий мак Ч головний обер≥г в≥д лиход≥йства в≥дьом, упир≥в та б≥совськоњ поган≥. ¬≥н, ¤к, до реч≥, ≥ будь-¤кий елемент оздобленн¤, поЇднував у соб≥ дв≥ ¤кост≥: ¤к обер≥г ≥ ¤к прикраса. јдже мак вважавс¤ символом краси. ¬ украњнських п≥сн¤х мак≥в цв≥т прир≥внюЇтьс¤ до швидкоплинного людського житт¤ та до голови роду Ч матер≥. ѕор≥вн¤нн¤ маку з мат≥р'ю Ї особливо символ≥чним, бо орган≥чно вписуЇтьс¤ в прадавн≥й культ ж≥нки-матер≥ Ч охоронниц≥ домашнього вогнища. ÷ей архањчний культ досить м≥цно збер≥гавс¤ серед украњнц≥в ≥ у XVIIЧ XVIII ст., ви¤вл¤ючись, зокрема, в тому, що саме ж≥нка оздоблювала свою оселю, тод≥ ¤к серед де¤ких ≥нших народ≥в (наприклад, рос≥¤н) цим займалис¤ спец≥альн≥ майстри-чолов≥ки, принаймн≥ щодо зовн≥шн≥х ст≥н будинку.

”крањнська ж≥нка вносила в прикрашуванн¤ дом≥вки суто ж≥ноче начало. ¬оно ви¤вл¤лос¤ ≥ в техн≥ц≥ оздобленн¤ (його етн≥чною ознакою був розпис або мазанн¤), ≥ в орнаментац≥њ, ≥ в символ≥ц≥ орнаменту Ч вишивки чи розпису.

≤нтер'Їрний розпис украњнськоњ хати превалював у т≥й њњ частин≥, де ж≥нка проводила основний св≥й час Ч б≥л¤ печ≥. ѕ≥ч в украњнськ≥й хат≥ була центром ≥ функц≥онального, ≥ оберегового, ≥ естетичного вираженн¤. —аме њњ найб≥льш ретельно оздоблювали Ч розписували кв≥тами або пташками, що давало у¤вленн¤ про уподобанн¤ господин≥, њњ естетичн≥ смаки та символ≥чн≥ знаки: ¤кщо, скаж≥мо, п≥ч була укв≥тчаною Ч так звана мальована п≥ч, Ч це був знак того, що в хат≥ Ї д≥вчина Ђна пор≥ї. ѕро на¤вн≥сть у дом≥ парубка або д≥вки на виданн≥ промовл¤ли й ≥нш≥ знаки: червон≥ кв≥ти або пташки на хв≥ртц≥, воротах чи над в≥кнами.

¬еликого значенн¤ в оздобленн≥ хати надавалос¤ розпису ст≥н, котр≥, ¤к правило, б≥лилис¤, а нер≥дко й розписувалис¤, найчаст≥ше рослинним орнаментом, р≥дше ф≥гурками птах≥в, тварин, геометричними ф≥гурами, а то й побутовими сюжетами. ¬икористовували мотиви давн≥х рел≥г≥йних або суто народних календарних обр¤д≥в, причому в≥дтворювали њх фарбами далеко не натуральних кольор≥в. ќстаннЇ св≥дчило про те, що малюванн¤ сприймали не т≥льки ¤к елемент оздобленн¤, а й ¤к сакральний акт.

1	2	3

Ќазва: Ќародна символ≥ка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3409 прочитано)