Ќародознавство > Ќародна символ≥ка

ѕод≥бне значенн¤ мало й оздобленн¤ зовн≥шньоњ частини ст≥н. ¬они, на в≥дм≥ну в≥д ст≥н у багатьох ≥нших народ≥в (скаж≥мо, б≥лорус≥в, рос≥¤н), котр≥ вдавалис¤ здеб≥льшого до р≥зьбленн¤, виб≥лювалис¤. —аме через це образ Ђб≥лоњ хатиї набув етн≥чноњ ознаки, що кидалас¤ в оч≥ нав≥ть чужинц¤м, ¤к≥ мандрували ”крањною. ”крањнц≥, писав, наприклад, ≤.  оль, живуть у чисто утриманих хатах, ¤к≥ тоб≥ усм≥хаютьс¤. ¬они не вдовольн¤ютьс¤ тим, що щотижн¤ њх миють, ¤к це робл¤ть голландц≥, але ще кожн≥ два тижн≥ њх виб≥люють. “ому њхн≥ хати мають б≥лий кол≥р, наче св≥жопоб≥лене полотно. Ђ≤ сто¤ла б≥ла хата п≥д горою, край долини, у вишневому садочку та в калин≥ї.

ј вт≥м, украњнська хата не обмежувалас¤ поб≥лкою, вона ще й розписувалас¤. Ќайпрост≥шим видом малюванн¤, поширеним у XVIII ст. на ѕолтавщин≥,  ињвщин≥, ѕод≥лл≥ ≥ частково на «акарпатт≥, було фарбуванн¤ ст≥н: фасадн≥ ст≥ни, що, ¤к правило, виходили на п≥вдень або сх≥д, фарбувалис¤ у св≥тл≥ й холодн≥ тони Ч б≥лий, блакитний, син≥й або св≥тло-зелений, задн≥ збер≥гали природний кол≥р глини: призьба п≥дводилас¤ червоною фарбою, ¤к ≥ двер≥ та в≥конн≥ прор≥зи, символ≥зуючи очищенн¤ вогнем Ђвс¤к вход¤щогої. ¬ласне, малюванн¤ Ч рослинн≥ й геометричн≥ орнаменти та ф≥гурки птах≥в ≥ тварин, що побутували майже скр≥зь в ”крањн≥ (за вин¤тком п≥вн≥чних район≥в ѕол≥сс¤ та де¤ких район≥в ’арк≥вщини), розм≥щувалис¤ в р≥зних частинах фасадноњ ст≥ни, а особливо п≥д дахом, м≥ж в≥кнами та довкола в≥кон ≥ дверей.

” тому, ¤к њх розташовано, була глибинна символ≥ка, що грунтувалас¤ на маг≥чн≥й цифр≥ Ђтриї ≥ в≥дпов≥дно на трипод≥льн≥й систем≥. ”се малюванн¤ под≥л¤лос¤ на три р≥вн≥: перший розпочинавс¤ в≥д призьби ≥ доходив до в≥кон, другий визначавс¤ висотою в≥кон, трет≥й Ч в≥д в≥кон до даху. ÷¤ маг≥чна символ≥ка ви¤вл¤лась ≥ в багатьох ≥нших елементах хати: традиц≥йна украњнська хата мала трипод≥льне плануванн¤, в≥кна складалис¤ з трьох шибок, житлова к≥мната мала три в≥кна, а саме житло складалос¤ з трьох частин: призьби, ст≥н та даху.

ћаг≥чна символ≥ка була характерною ≥ дл¤ ≥нших вид≥в матер≥альноњ (¤к ≥ духовноњ) культури, зокрема дл¤ традиц≥йного народного вбранн¤: адже воно включало так≥ складов≥, ¤к взутт¤, власне од¤г ≥ головн≥ убори. Ќародний од¤г украњнц≥в Ч ¤скраве й самобутнЇ культурне ¤вище, котре не обмежувалос¤ функц≥ональним призначенн¤м, завжди виступаючи у вигл¤д≥ упредметнювача духовних традиц≥й народу та його св≥тогл¤дних у¤влень.

–азом з тим народний од¤г несе в соб≥ нац≥ональну символ≥ку та найвиразн≥ший знак нац≥ональноњ культури. —татусу нац≥онального символу украњнський од¤г набув у XVIIЧ XIX ст., бо у побутов≥й св≥домост≥ в≥н ототожнювавс¤ ≥з символ≥чною постаттю козака, ¤кий здобував волю дл¤ ”крањни. “ож не дивно, що художн¤ й фольклорна традиц≥њ створили еп≥чний образ козака ћама¤ Ч своЇр≥дного народного геро¤ «апор≥жж¤ з ус≥Їю символ≥чною атрибутикою: довг≥ вуса, люлька, бандура, зач≥ска Ч Ђоселедецьї, при кон≥ з≥ збруЇю та при шабл≥.

ўодо козацького вбранн¤, то воно ¤вл¤ло собою жупан, черкеску, барвист≥ шаровари, шалевий по¤с, шапку-кабардинку та вовн¤ну бурку (Ђв≥льчуруї). —аме такий тип од¤гу, генетично пов'¤заний ≥з козацтвом, став основою украњнського чолов≥чого костюма «апор≥жж¤, п≥зн≥ше вс≥Їњ —ередньоњ Ќаддн≥пр¤нщини, Ћ≥вобережж¤ й сх≥дних район≥в ”крањни, а в≥дтак ≥ ≥нших украњнських рег≥он≥в.

ќд¤г заможного козацтва вир≥зн¤вс¤ вишукан≥стю та де¤кими типолог≥чними ознаками, запозиченими у польськоњ шл¤хти. …ого комплекс складавс¤ з сорочки, виготовленоњ з тонкого полотна й розшитоњ шовком, ср≥блом або золотом, заправленоњ в широк≥ сукн¤н≥, шовков≥ чи плисов≥ шаровари ¤скравого кольору. ѕоверх цього од¤гали жупан, п≥дперезаний золототканим персидським або слуцьким по¤сом, зверху ще й ферезею (шубу), прикрашену дорогоц≥нною запонкою. ¬ ц≥лому од¤г козацькоњ старшини, особливо рельЇфно в≥дтворений у гравюрах та ≥конах XVIIЧXVIII ст., наближавс¤ до од¤гу феодал≥в, насамперед польських феодал≥в.

ѕроте саме козацький од¤г, що формувавс¤ спонтанно, до того ж, нер≥дко вбираючи ≥ншоетн≥чн≥ компоненти, зокрема тюркськ≥ (скаж≥мо, кунтуш Ч верхн≥й од¤г з прор≥зами дл¤ рук та довгими Ђфальшивимиї рукавами), став символом нац≥онального украњнського од¤гу, а не сел¤нський, котрий н≥бито маЇ б≥льше прав на такий статус. јдже в етн≥чн≥й традиц≥йно-побутов≥й культур≥ в≥н пос≥дав значне м≥сце ≥ маЇ глибоке етн≥чне кор≥нн¤.

ѕрирода цього феномена грунтуЇтьс¤ на особливост¤х механ≥зму формуванн¤ нац≥ональних стереотип≥в, зокрема нац≥ональних символ≥в у матер≥альн≥й народн≥й культур≥. ќстанн≥, ¤к правило, виникають спонтанно, ¤к реакц≥¤ на неординарну етносоц≥альну ситуац≥ю, а нею у XVIЧXVII ст. було саме козацтво Ч ориг≥нальне соц≥ально-нац≥ональне й ≥сторичне ¤вище, певний символ ≥ певний етап розвитку украњнськоњ нац≥њ. ¬ ≥сторичн≥й пам'¤т≥ людей воно матер≥ал≥зувалос¤, зокрема, через його атрибути, в тому числ≥ й через вбранн¤. « етнолог≥чних теор≥й в≥домо, що зникненн¤ ¤когось компонента, ¤к утил≥тарноњ реч≥, з≥ зм≥ною структури традиц≥йно-побутовоњ сфери, в ¤к≥й вона колись функц≥онувала, не означаЇ вит≥сненн¤ ≥з св≥домост≥ нос≥њв культури усталеного стереотипу у¤влень, образу, що побутуЇ нер≥дко значно довше за предмет. “ак трапилось ≥ з козацьким од¤гом.

¬идова символ≥ка од¤гу в≥дбилас¤, зокрема, в таких предметах: шаровари в чолов≥чому вбранн≥ ¤к символ козацтва, а п≥зн≥ше ≥ сел¤н Ќаддн≥пр¤нщини, черес Ч шк≥р¤ний по¤с гуцул≥в, кептар Ч хутр¤на безрукавка верховинц≥в  арпат, гугл¤ Ч символ≥чний знак буковинц≥в, згарди та запаски Ч ознака вбранн¤ гуцулок та ≥н.

Ќайвиразн≥ше ж етнорег≥ональна визначен≥сть украњнського од¤гу ви¤вл¤лас¤ в способах його оздобленн¤, оск≥льки вони в≥дтворювали зональн≥ художн≥ традиц≥њ, вплетен≥ в своЇр≥дн≥сть ментальност≥ населенн¤ того або ≥ншого рег≥ону. Ќайб≥льшоњ уваги надавалос¤ вишивц≥, оск≥льки насамперед вона у символ≥чних образах несла ≥нформац≥ю ≥ про етн≥чн≥ та етнорег≥ональн≥ художн≥ традиц≥њ, ≥ про естетичн≥ уподобанн¤ ж≥нки, њњ художн≥й смак, ≥ про св≥тогл¤дн≥ у¤вленн¤ людей окремоњ м≥сцевост≥.

—имвол≥ка народноњ матер≥альноњ культури особливо насиченою була у сфер≥ традиц≥йноњ кул≥нар≥њ та харчуванн¤. ≤ це законом≥рно, оск≥льки украњнц≥ Ч споконв≥чний хл≥боробський народ Ч залишалис¤ такими аж до к≥нц¤ XIX ст. ¬≥дпов≥дно до цього ≥ традиц≥йно-побутова культура в своњй основ≥ грунтувалас¤ на ц≥нност¤х хл≥боробськоњ прац≥, культ≥ земл≥ й родючост≥ та шануванн≥ головноњ ц≥нност≥ хл≥боробства Ч хл≥ба. ”крањнський фольклор р¤сн≥Ї сюжетами його звеличуванн¤ та п≥дкресленн¤ пр≥оритету: Ђ’л≥б Ч усьому головаї, ЂЅез хл≥ба Ч нема об≥дуї, Ђ’л≥б та вода Ч то нема голодаї.

ƒл¤ украњнськоњ ментальност≥ Ї особливо символ≥чним те, що хл≥б ≥ ж≥ноче начало в структур≥ њњ ц≥нностей ототожнювалис¤: ж≥нка ув≥нчувала результати хл≥боробськоњ прац≥, вип≥каючи хл≥б дл¤ родини; вона ж була ≥ Їдиною розпор¤дницею с≥мейних обр¤д≥в, головним атрибутом ¤ких ставав виготовлений нею хл≥б. “аким чином, хл≥б набував дл¤ украњнц≥в сакрального значенн¤, а кр≥м того Ч головноњ ц≥нност≥ при визначенн≥ етичних, звичаЇвих, а часто естетичних норм.

ƒл¤ украњнц≥в хл≥б становив також головний компонент харчуванн¤, позначений не лише особливост¤ми њхньоњ господарськоњ д≥¤льност≥, а усталеними традиц≥¤ми, спричиненими рег≥ональною специф≥кою. ћайже до к≥нц¤ XVIII ст. в ”крањн≥ переважав житн≥й хл≥б, у п≥вденних земл¤х, колон≥зованих украњнц¤ми в XVIIЧXVIII ст.Ч “авр≥њ,  атеринославщин≥, ’ерсонщин≥,Ч пшеничний, на Ѕуковин≥, Ќаддн≥стр¤нському ѕод≥лл≥ Ч кукурудз¤ний, у ѕрикарпатт≥ Ч житн≥й, ¤чм≥нний та кукурудз¤ний, на ѕолтавщин≥ Ч гречаний.

Ѕагато з блюд украњнськоњ кул≥нар≥њ набуло етн≥чноњ та ≥нтеретн≥чноњ символ≥ки. ≈тн≥чна њх символ≥чн≥сть визначалас¤ насамперед через усв≥домленн¤ украњнц¤ми окремих блюд ¤к своЇр≥дного коду нац≥ональноњ культури, вписаних в систему етн≥чноњ ≥стор≥њ. ¬они розум≥лис¤ ними ≥ ¤к зразки найвищих дос¤гнень власного кул≥нарного мистецтва.

¬з≥рц¤ми св≥товоњ народноњ кул≥нар≥њ ≥ водночас маркером самобутньоњ украњнськоњ культури ще у XVIIЧXVIII ст. стали так≥ страви, ¤к борщ, галушки, вареники, гор≥лка, узвар. јдже назви вс≥х цих страв вживалис¤ у словосполученн¤х: украњнський борщ, украњнськ≥ (або полтавськ≥) галушки, украњнськ≥ вареники, украњнська гор≥лка, украњнське сало.

Ќайвиразн≥шим серед ус≥х названих страв Ї саме украњнський борщ, що став марк≥рованим елементом в украњнськ≥й етн≥чн≥й культур≥. Ќе випадково, що в≥н особливо часто згадуЇтьс¤ в украњнському фольклор≥, до того ж, нер≥дко разом з ≥ншим вагомим маркером етн≥чноњ матер≥альноњ культури Ч хл≥бом: Ђўо до чого, а борщ Ч до хл≥баї, ЂЅорщ та каша Ч добра¤ пашаї. ”крањнський борщ Ч надзвичайно складний за виготовленн¤м, включав понад 50 компонент≥в, мав складну технолог≥ю приготуванн¤ та суворо виважене дозуванн¤ ≥нгред≥Їнт≥в. ќстанн≥ визначали не лише смаков≥ ¤кост≥, а й робили борщ достатньо сильним ф≥тотерапевтичним засобом. Ќедаремно борщ в украњнськ≥й родин≥ готували не част≥ше одного разу на тиждень.

¬ украњнськ≥й етн≥чност≥ страви, њжа, кул≥нар≥¤ ¤к компоненти матер≥альноњ народноњ культури виходили за меж≥ матер≥ального св≥ту, впл≥таючись у канву культури взаЇмин м≥ж людьми та њхньоњ духовност≥; вони нер≥дко ставали ¤дром, довкола ¤кого визр≥вали певн≥ традиц≥њ. ќдна з них, безпосередньо пов'¤зана з њжею та стравами, Ч це хл≥босольство й гостинн≥сть, вм≥нн¤ майстерно приготувати страви, вправно њх подати та вм≥нн¤ щедро прийн¤ти гостей.

’л≥б, частуванн¤ ≥ хл≥босольство включаютьс¤ у великий пласт аграрноњ культури, особливо притаманноњ украњнц¤м, њњ першоосновою була господарська культура, визначена дл¤ XVIIЧXIX ст. ¤к традиц≥йне р≥льництво. ¬оно ¤вл¤ло собою ц≥лу низку атрибутивних елемент≥в: культ земл≥, маг≥ю слова та маг≥ю предметну, насамперед знар¤дь прац≥ Ч все те, що становило св≥тогл¤дну систему ≥ разом з тим Ч важливий компонент традиц≥йноњ культури взагал≥.

1	2	3

Ќазва: Ќародна символ≥ка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3409 прочитано)