ќбразотворче мистецтво > ¬иди та жанри живопису

¬иди та жанри живопису

«а призначенн¤м та особливост¤ми художнього виконанн¤ живопис под≥л¤Їтьс¤ на монументальний, декоративний та станковий.

ћонументальному живопису властиве ф≥лософсько-еп≥чне розум≥нн¤ д≥йсност≥, сусп≥льно-значимий зм≥ст, масштабн≥сть задуму, громад¤нський пафос, високий лад образ≥в, зверненн¤ до великоњ колективноњ аудитор≥њ тощо. ћонументальний живопис т≥сно повТ¤заний з арх≥тектурою, п≥дпор¤дковуЇтьс¤ арх≥тектурн≥й споруд≥, створюючи синтез Ц орган≥чну Їдн≥сть р≥зних вид≥в мистецтв в межах Їдиного художнього твору. —интез тод≥ дос¤гаЇ повноти, коли р≥зн≥ види мистецтв узгоджуютьс¤ сп≥льн≥стю ≥дейного задуму та стил≥стичною Їдн≥стю. ¬ ансамбл≥ монументальний живопис виконуЇ також ≥ декоративну роль.

ƒекоративний живопис призначений дл¤ прикраси, вход¤чи до складу арх≥тектурного ансамблю або до твор≥в декоративно-ужиткового мистецтва. ќтже, терм≥н в≥дноситьс¤ до орнаментальних розмалювань та композиц≥й, що не мають самост≥йного значенн¤; панно, орнаментальне п≥дкресленн¤ функц≥й предмету або оточенн¤ великих наст≥нних сцен.

—танковий живопис (в≥д слова станок, мольберт, на ¤кий ставитьс¤ приготовлена основа Ц картон, дошка, полотно дл¤ малюванн¤ картин) обТЇднуЇ твори самост≥йного значенн¤, не повТ¤зан≥ з арх≥тектурним ансамблем. ѓх можна переносити, збер≥гати в житлових прим≥щенн¤х, установах, музе¤х.

«а тематикою живопис под≥л¤Їтьс¤ на жанри: побутовий, ≥сторичний, детальний, портрет, пейзаж, натюрморт, м≥фолог≥чний, рел≥г≥йний, ан≥мал≥стичний.

Ќайважлив≥шим зображальним та алюц≥йним зображенн¤м живопису Ї кол≥р. ” живопис≥ використовуЇтьс¤ ф≥зичн≥ властивост≥ св≥тла, що даЇ можлив≥сть зобразити предмет у кольор≥, створювати колорит.  олорит (≥тал. Colorio Ц забарвлений) Ц загальне кольорове р≥шенн¤, система сполученн¤ кольор≥в та њх в≥дт≥нк≥в у художньому твор≥. якщо у твор≥ дом≥нують син≥, зелен≥, ф≥олетов≥ в≥дт≥нки, колорит називають холодним, а коли дом≥нують жовт≥, червон≥, оранжев≥ Ц теплим.

’удожн≥ образи живопису створюютьс¤ за допомогою малюнка, кольору, св≥тлот≥н≥, колориту ≥ перспективи. ¬ажливу роль в≥д≥граЇ ≥ композиц≥¤ (лат. Compositio Ц складанн¤, розм≥щенн¤) Ц побудова художнього твору, сп≥вв≥дношенн¤ окремих частин ≥ елемент≥в, що зумовлен≥ його ≥дейно-образним зм≥стом, характером ≥ призначенн¤м. “ехн≥ка живопису (накладанн¤ фарб, закр≥пленн¤ на поверхн≥, р≥зноман≥тна). Ќайб≥льш поширен≥ фарби ол≥йн≥, клейов≥, восков≥ (енкаустика). ¬ монументальному живопис≥ найчаст≥ше застосовують мозањку, фреску. ” станковому, кр≥м ол≥њ, - акварель, гуаш, пастель.

ћозањка (франц. Mosaique, ≥тал. - moseico, лат. musivym, буквально Ц призначене музам) Ц це орнаментальн≥ композиц≥њ, виконан≥ з природних елемент≥в, емальних, керам≥чних плиток, емальною (н≥м. Smapte, ≥тал. Smalto Ц емаль) Ц називають кольорове непрозоре скло у вигл¤д≥ невеликих кубик≥в, або пластинок, ¤ке застосовуЇтьс¤ дл¤ виготовленн¤ мозањк. « ≤≤ тис. до н.е. в≥дома фреска (≥тал. Fresco, буквально Ц св≥чний) Ц техн≥ка живопису фарбами (вод¤ними або вапн¤ному молоц≥) по св≥ж≥й штукатурц≥. “емпера (≥тал. Tempera Ц фарби дл¤ живопису, в ¤ких сполучною речовиною Ї натуральн≥ (з води та ¤Їчного жовтка) або штучн≥ (вод¤ний розчин клен з ол≥Їю) емульс≥њ.

” мистецтв≥ —тародавнього ™гипту застосовуЇтьс¤ акварель (≥тал. Acquerello, в≥д лат. Aqua Ц вода) фарба, що розводитьс¤ водою. ” зах≥дноЇвропейському та украњнському мистецтв≥ акварель застосовуЇтьс¤ з ’V ст.. ‘арби, розтерт≥ на вод≥ з олеЇм ≥ дом≥шкою б≥лила, мають назву Ц гуаш (франц. Pastel, з ≥тал. Pastelo в≥д pasta Ц т≥сто) означаЇ малюванн¤ кольоровими ол≥вц¤ми, виготовленими з сухих, порошкопод≥бних тонко тертих барвник≥в з дом≥шкою скр≥плюючих або розб≥люючих речовин (клей, крейда, г≥пс, тальк тощо).

Ќаприк≥нц≥ ’V≤ ст. пор¤д з традиц≥йним ≥конописом, зТ¤вл¤ютьс¤ нов≥ жанри: портрет, ≥сторичний живопис, зростаЇ ≥нтерес до пейзажу. ѕров≥дне м≥сце в житт≥ тод≥шнього сусп≥льства пос≥в жанр портрета, розвиток ¤кого розпочавс¤ з донаторських та надгробних зображень. ÷ей вид портрета був досить поширеним в украњнському мистецтв≥. ѕортрет яна –орбурта,  ост¤нтина  орн¤кта. Ќайпопул¤рн≥шим був портрет св≥тського призначенн¤, спочатку погрудний, згодом у повний зр≥ст. Ќевеликого формату ранн≥ портрети обТЇднан≥ орган≥чно ц≥лим ренесансним сприйн¤тт¤м людини. ” таких портретах переплелис¤ впливи зах≥дноЇвропейського мистецтва з традиц≥¤ми украњнського живопису, ¤кому належить пров≥дна роль.

≤снують так≥ види живопису ¤к живопис гуашшю, аквареллю, ол≥йними фарбами, темпера.

јкварель Ц походить в≥д латинського слова УaquaФ,що означаЇ вода, акварель це фарба, ¤ка розводитьс¤ водою. ѕрозор≥сть Ц основна њњ ознака ≥ головна ц≥нн≥сть. —аме вона надаЇ легк≥сть акварельному живопису.

 ол≥р акварел≥ великою м≥рою залежить в≥д паперу, на ¤кому малюЇмо. ѕеред тим, ¤к почати робота з аквареллю, фарби л≥д злегка намочити чистою водою. “од≥ вони трохи розбухають ≥ легко набираютьс¤ на пензель. ѕотр≥бний кол≥р п≥дбираЇтьс¤ на пал≥тр≥. ¬она потр≥бна бути волого, щоб ус≥ кольори на н≥й вигл¤дали так, ¤к на папер≥.

ћалюють завжди р≥дко розведеною фарбою. ћалюючи аквареллю пензель добре змочують.

ћайбутньому акварельному малюнку дуже шкодить зловживанн¤ гумкою. Ќа потерт≥й гумкою пап≥р погано л¤гаЇ фарба, зникаЇ св≥ж≥сть ≥ чистота кольору. Ќайкраще працювати на цупкому рисувальному папер≥ ≥з зернистою поверхнею, типу ватмана, на де¤ких сортах паперу погано тримаЇтьс¤ вода. ” такому раз≥ його легко ≥ акуратно зволожують мокрою ваткою або пензлем. ѕап≥р сл≥д змочувати тод≥, коли на нього вже нанесено малюнок ол≥вцем.

ќсновн≥ ≥нструменти дл¤ роботи аквареллю Ц це мТ¤к≥ пензл≥. ѓх виготовл¤ють ≥з шерст≥ б≥лки, борсука, а найкращ≥ пензл≥ каюнков≥. јкварельн≥ пензл≥ переважно круглоњ форми. ƒл¤ роботи найкраще пензл≥ 2-3 товщини. Ќабираючи пензл≥ фарбою, тримаЇмо його похило.

ƒобре насиченим пензлем рухаючи його по горизонтал≥ зафарбовуЇмо аркуш. “реба стежити, щоб фарба не просихала ≥ маски плавно зливалис¤. «алишивши поверхню струшуЇмо пензель ≥ забираЇмо ним зайву фарбу

ѕереходити в≥д св≥тлого до темного тону (чи навпаки) можна поступовим або ступ≥нчатим п≥дсиленн¤м кольору. ўоб поступово розслабити кол≥р робимо так. –озводимо достатню к≥льк≥сть фарби одного кольору ≥ починаЇмо замальовувати площу. ѕот≥м вводимо у розведену фарбу трохи води. ѕовторивши це к≥лька раз≥в, д≥стаЇмо плавний перех≥д в≥д темного до св≥тлого кольору. ј щоб п≥дсилити тон, робимо навпаки: у велик≥й к≥лькост≥ води розводимо трохи фарби ≥ малюючи, поступово добавл¤Їмо до розчину фарби.

«м≥шуванн¤ фарби Ц важлива справа дл¤ акварел≥ста. ÷е робл¤ть ¤к на пал≥тр≥ так ≥ на малюнку. ѕ≥дгодовувавши на пал≥тр≥ сум≥ш двох-трьох кольор≥в, накладають вже готову фарбу. ј на малюнку потр≥бний кол≥р д≥стають накладанн¤м одного шару фарби на ≥нший, уже просушений.

∆ивопис Упо мокромуФ ірунтуЇтьс¤ на властивост≥ води розчин¤ти в соб≥ фарби.

ѕ≥д час роботи Упо мокромуФ пап≥р повинен бути весь час вологим. ƒл¤ цього аркуш паперу зволожуЇмо ватним тампоном.  оли пап≥р великий, то потр≥бно забезпечити тривалу волог≥сть паперу. –обитьс¤ це так: на рисувальну дошку нат¤гуЇмо старе чисте полотно так, щоб н≥де не було складок. ЌамочуЇмо полотно водою, накладаЇмо на нього пап≥р рисунок до полотна ≥ змочуЇмо весь аркуш ≥з зворотного боку. ѕ≥сл¤ цього обережно повертаЇмо його до мокрого полотна, ≥ той б≥к, що з рисунком, теж акуратно зволожуЇмо.  оли утворюютьс¤ пов≥тр¤н≥ пухирц≥ то пап≥р сл≥д Ув≥дт¤гнутиФ, погладжуючи рукою в≥д центра дошки до крањв. ‘арби дл¤ малюванн¤ Упо мокромуФ розвод¤ть густ≥ше, н≥ж дл¤ роботи Упо сухомуФ, оск≥льки частина води вже Ї на папер≥. ’удожник сам регулюЇ нахил дошки.

√уаш Ц в≥дома з давнього часу. Ќазва УгуашФ походить з ≥тал≥йськоњ мови, в переклад≥ означаЇ Увод¤на фарбаФ.

Ќа в≥дм≥ну в≥д акварел≥ гуашев≥ фарби не прозор≥. ѓх виготовл¤ють на рослинних кле¤х (вишневий, пригараб≥к, трагатан), з дом≥шкою б≥лила, в насл≥док чого фарби, висихаючи, стають матовими, њх тон св≥тл≥шаЇ.

√уаш, ¤к ≥ акварель розвод¤ть водою. ћожна наносити один шар фарби та ≥нший дл¤ виправленн¤ помилок. ¬ерхн≥й мазок повн≥стю перекриватиме нижн≥й. ѕроте не сл≥д робити дуже густих ≥ товстих мазк≥в, бо вони легко розтр≥скуютьс¤ ≥ в≥дпадають.

“ехн≥ка гуаш≥ даЇ можлив≥сть користуватис¤ р≥зноман≥тними прийомами: класти мазки за формою, горизонтально чи пунктирно, комб≥нувати тонкий шар фарби ≥ товстий мазок тощо.

∆ивопис ол≥йними фарбами.

ѕензлики потр≥бн≥ щетинн≥ р≥зних розм≥р≥в (6, 8, 12, 16) та 1-2 колонков≥, дл¤ виконанн¤ деталей (3, 4, 5). ѕисати зручн≥ше на заірунтованому картон≥, а вже пот≥м на полотн≥.

—початку робл¤ть п≥драмник, а пот≥м на нього нат¤гують полотно. —теклером простр≥люють зверху один раз ≥ знизу один раз, полотно нат¤гують так, щоб нитки лежали паралельно сторонам п≥драмника, пот≥м простр≥люють б≥чн≥ сторони, щоб була р≥вновага полотна, п≥сл¤ чого з ус≥х бок≥в простр≥люють ≥ нат¤гують таким чином полотно на п≥драмник. Ќат¤гнуте на п≥драмник полотно ще не придатне дл¤ роботи; його ¤к ≥ картон треба покрити грунтом. ¬ ол≥йному живопис≥ користуютьс¤ клейовими, емульс≥йними та ол≥йними ірунтами.  лею в грунт треба добавл¤ти ст≥льки, щоб не було тр≥щин ≥ в≥д згинанн¤ полотна в≥н не обсипавс¤. «воротн≥й б≥к полотна маЇ бути чистим. •рунти Ї р≥зних тип≥в, один з них клей ѕ¬ј добавл¤ють до теплоњ води, щоб легше розм≥шувати на половину, пот≥м цю сум≥ш розм≥шують до однор≥дноњ маси ≥ нею проклеюють полотно, коли полотно висохло робл¤ть ≥ншу масу. ÷ей клей ѕ¬ј на половину з водоемульс≥Їю ≥ добавл¤ють 50 гр. ол≥фи, п≥сл¤ чого також розм≥шують на однор≥дну масу, пот≥м покривають цим полотно вдруге, коли воно висихаЇ протирають наждачкою дл¤ того, щоб поверхн¤ була гладкою, ¤кщо Ї ви¤в точкових пром≥жк≥в, то можна перекрити ще раз, п≥сл¤ того ¤к друга прокладка висохне.

1	2	3	4

Ќазва: ¬иди та жанри живопису
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5041 прочитано)