ќбразотворче мистецтво > ¬иди та жанри живопису

 оли грунт достатньо висохне, можна перейти до побудови композиц≥њ. ÷е робл¤ть вуглем, мТ¤ким простим ол≥вцем, або кольоровим. якщо рисунок робл¤ть вуглем його сл≥д закр≥пити дамар ним лаком у сум≥ш≥ з розчином є 4 дл¤ живопису (п≥неном).

ѕисати можна т≥льки по сухому.

∆ивопис ол≥Їю починають писати з п≥дмальовка. ƒл¤ цього фарбу беруть не густу ≥ в≥др≥зу намагаютьс¤ ¤комога точн≥ше передати кольоров≥ ≥ тональн≥ в≥дношенн¤.

—початку берутьс¤ за найтемн≥ш≥ м≥сц¤ Ц т≥н≥, пот≥м конкретизують ≥ уточнюють зображуваний обТЇкт. ўоб пензлем передати обТЇмну форму кожен мазок повинен показувати певну чистоту площини предмета, њњ окрему грань.

¬ живопис≥ кожен мазок треба класти св≥домо, щоб в≥н допомагав ви¤вл¤ти форму, тон ≥ тому под≥бне. ќтже, напр¤м ≥ характер мазка залежить в≥д форми обТЇкта, характеру його поверхн≥, положенн¤ в простор≥. ѕри цьому сл≥д памТ¤тати, що мазок покладений пастозно, наближаЇ зображенн¤ до гл¤дача, а покладений тонко ≥ гладенько в≥ддал¤Ї. ƒосить часто в живопис≥ користуютьс¤ лесуванн¤м. Ќим не сл≥д зловживати, бо живопис темн≥Ї в≥д надлишку ол≥њ. Ћесуванн¤ добре л¤гаЇ на сухий гладенький п≥дмальовок, тому перед цим поверхню живопису сл≥д зашл≥фувати тонким наждачним папером.

“емпера.

“емперу готують на емульс≥¤х ≥ розвод¤ть водою.

“емпера легко ст≥каЇ з пензл¤, даЇ ч≥ткий тонкий штрих, пор≥вн¤но з ол≥йними фарбами швидше сохне. як т≥льки випаруЇтьс¤ вода Ц темпера затвердне ≥ цим практично зак≥нчуЇтьс¤ процес висиханн¤. „астинки кольорового п≥гменту м≥цно закр≥плюють з основою. ѕор≥вн¤но з аквареллю ≥ гуашшю темпера тримаЇтьс¤ на основ≥ м≥цн≥ше, не стираЇтьс¤, п≥сл¤ висиханн¤ не боњтьс¤ води, чим под≥бна до ол≥йних фарб.

Ќедол≥ком темперних фарб Ї те, що њх не можна так легко зм≥шувати, ¤к ол≥йн≥.  р≥м того, фарби п≥сл¤ висиханн¤ дещо зм≥нюють кол≥р.

ќснову дл¤ темпери покривають клейовим або емульс≥йним грунтом, а найпрост≥ше вз¤ти водоемульс≥йну фарбу дл¤ ст≥н. ѕисати можна на м≥цному картон≥ або на полотн≥. „ерез те, що темпера швидко сохне, кольори ≥ тони, по можливост≥, треба зразу п≥дбирати на пал≥тр≥.

ѕензл≥ дл¤ темпери так≥ сам≥ ¤к дл¤ ол≥йних фарб.

∆ивопис темперою можна покривати тим самими лаком, ¤к≥ застосовують в ол≥йному живопис≥.

ћонотип≥¤.

—лово Умонотип≥¤Ф грецького походженн¤. ¬оно складаЇтьс¤ з двох сл≥в УмоносФ Ц один, Їдиний ≥ УтипосФ Ц сл≥д, в≥дбиток.

ћонотип≥ю можна виконувати аквареллю, ол≥Їю, друкарською фарбою. «ображенн¤ друкують на р≥зноман≥тному папер≥, ¤кий добре вбираЇ в себе воду. ƒл¤ виконанн¤ монотип≥њ потр≥бн≥: пластинка з металу, скла, керам≥ки, пластмаси, пап≥р дл¤ чернетки ≥ дл¤ чистого в≥дбитка, ол≥вець, фарби, фото валик, мило.  ≥лька газет, скипидар, ножиц≥, тканина. ѕап≥р треба на дек≥лька годин пом≥стити в посудину з водою дл¤ друкуванн¤ пап≥р повинен бути вологим. ƒл¤ монотип≥њ акварельними фарбами спочатку треба виконати на папер≥ контурний рисунок ол≥вцем. јкварельну фарбу розводимо з милом, вона повинна бути густа, пот≥м на рисунок кладемо скло ≥ по ньому малюЇмо задану композиц≥ю.

якщо все готово Ц малюнок сухий ≥ пап≥р вологий Ц можна малювати.

ћонотип≥ю ол≥йними фарбами виконуЇмо майже так ¤к ≥ аквареллю. јле буваЇ, що фарби надто густ≥. ѓх треба розбавити розчинником. Ќа пензель не сл≥д набирати багато фарби ≥ класти њх дуже повним мазком, бо при в≥дбиванн≥ вона розмажетьс¤. ѕап≥р дл¤ монотип≥њ ол≥йними фарбами готуЇмо так: ¤к ≥ дл¤ акварельних фарб, процес ≥ прийоми друкуванн¤ так≥ сам≥.

ѕроте пап≥р можна зволожувати ≥ не водою а розчинниками, в≥н розбиваЇ фарбу на др≥бнесеньк≥ краплиночки ≥ здаЇтьс¤, н≥би в≥дбиток виконано пульверизатором.

™ ще й фонограмна Ц однокольорова монотип≥¤. Ќайчаст≥ше њњ використовують чорним або коричневим кольором.

“акий вид робл¤ть друкарською або ол≥йною фарбами, але останню треба обезжирити. ƒл¤ цього фарбу потр≥бно видавити на пап≥р, де вона залишаЇ ол≥ю, тод≥ вона готова.

“ехнолог≥чн≥ особливост≥ живопису.

ѕри технолог≥чному анал≥з≥ живопису ми розгл¤даЇмо картину не ¤к площину (¤к при естетичному сприйманн≥), а ¤к трьохвим≥рне т≥ло, ¤ке маЇ р≥зн≥ матер≥али, розташован≥ за визначеним принципом. якщо ми ¤вимо соб≥ картину в розр≥з≥, то побачимо, що вона складаЇтьс¤ з дек≥лькох б≥льш або менш однор≥дних шар≥в, розташованих в пор¤дку, ¤кий в≥дпов≥даЇ наступност≥ процесу створенн¤ картини.

—пец≥ально оброблений матер≥ал з в≥дпов≥дним образом п≥дготовленою поверхнею, на ¤к≥й художник створюЇ св≥й витв≥р, ми називаЇмо в ц≥лому живописною основою. ‘арби, ¤к≥ на нього нанос¤тьс¤ називаЇмо живописними шарами, а поверхневе прозоре покритт¤, що виконуЇ захисну функц≥ю, - лаковим шаром. ÷≥ основн≥ елементи картини не завжди бувають одношаровими. ¬они в свою чергу складаютьс¤ з пром≥жних шар≥в, розташуванн¤ ¤ких дещо в≥др≥зн¤Їтьс¤ у окремих типах живописних техн≥к, особливо у наст≥нному живопис≥, у ¤кому найменуванн¤ елемент≥в абсолютно ≥нше, н≥ж у станкових картин.

∆ивописна основа, ¤ка п≥двищуЇ м≥цн≥сть ≥ ст≥йк≥сть полотна, складаЇтьс¤ з дек≥лькох шар≥в. Ќайнижчим шаром Ї власне живописна основа; на н≥й разом з грунтом лежить весь кольоровий шар. ¬ залежност≥ в≥д обставин живописною основою бувають р≥зноман≥тн≥ матер≥али: деревТ¤н≥ дошки (дубов≥, гор≥хов≥, липов≥, фанерн≥, масон≥тов≥) або металев≥ (з м≥д≥, алюм≥н≥ю), пот≥м полотно, пап≥р, картон, пергамент, кам≥нь, скло, штучн≥ орган≥чн≥ ≥ неорган≥чн≥ матер≥али. як правило, живописна основа маЇ ірунтове покритт¤ Ц одношарове чи багатошарове. •рунтове покритт¤ певним чином готуЇ фактуру поверхн≥ основи, ≥ кр≥м цього, створюЇ додатков≥ спри¤тлив≥ оптичн≥ умови дл¤ картини. грунтов≥ покритт¤, часто скорочено називають грунтом, д≥л¤ть на клеЇв≥, ол≥йн≥ ≥ темперн≥ (емульс≥йн≥) або за типом наповнювач≥в або п≥гмент≥в Ц на крейд¤н≥ ≥ г≥псов≥. ≤нод≥ грунтов≥ покритт¤ розр≥зн¤ють також за ¤скрав≥стю ≥ за кольором: б≥л≥, темн≥ або тонован≥, кольоров≥. ѕ≥д терм≥ном Уболюсн≥Ф грунтов≥ покритт¤ ми розум≥Їмо червоно-коричнев≥ грунти, не залежно в≥д того, чи мають вони болюс чи вони складаютьс¤ з ≥нших п≥гмент≥в, под≥бних за кольором до болюса.

ћ≥ж основою ≥ ірунтовим покритт¤м за звичай знаходитьс¤ пром≥жний, звТ¤зуючий шар, ¤кий п≥дсилюЇ прилипанн¤ ≥ зчепленн¤ обох гетерогенних елемент≥в, а в де¤ких випадках усуваЇ зайву всмоктувальну здатн≥сть основи. ÷ей шар готують ≥з клею, разом ≥з тим, що желатину, р≥дше Ц ≥з смол¤них лак≥в.

Ќа поверхню ірунтового покритт¤ нанос¤ть тонкий шар, призначений дл¤ усуванн¤ всмоктувальноњ здатност≥ грунту. …ого назва У≥зол¤ц≥¤Ф Ц ≥золюючий шар повн≥стю маЇ функц≥ю, ¤ку в≥н зд≥йснюЇ. ¬≥н попереджуЇ проникненн¤ звТ¤зуючих фарб (наприклад, ол≥њ) в грунт. ÷е, загалом, шар желатину, смол¤ного або масл¤ного лаку. “ак ¤к кол≥р б≥лих грунт≥в не в≥дпов≥даЇ замислов≥ де¤ких художник≥в або ц≥лих шк≥л живопису, то грунти ≥нод≥ покривають лесирувальною або нап≥впрозорою фарбою Ц ≥мприматурою. ÷ей терм≥н запозичений спец≥альною л≥тературою ≥з джерел епохи ¬≥дродженн¤, зг≥дно з ¤ким фарбу втирали або, точн≥ше, втискали в грунт долонею. ÷ю фарбу можна або наносити на висохлий ≥зол¤ц≥йний шар, або пр¤мо зм≥шувати з ним.

«вТ¤зуючою ≥мприматурою Ї, за потребою, ол≥¤ чи клей.

√рунтове покритт¤, ¤ке швидше Ї результатом прац≥ рем≥сника, не байдуже дл¤ к≥нцевого ефекту живописного твору ¤к твору мистецтва. —труктура його поверхн≥ гладка чи шорстка, його всмоктувальна здатн≥сть ≥ особливо його кол≥р Ї надзвичайно важливими факторами, дл¤ вибору ¤ких потр≥бно ставитис¤ дуже серйозно, так ¤к властивост≥ матер≥ал≥в грунту обумовлюють можливост≥ ≥ межу процесу роботи живописц¤.

ƒругий важливий елемент картини Ц власне живописний шар Ц Ї в повному розум≥нн≥ слова твором мистецтва, хоча його виконанн¤ також загалом визначаЇтьс¤ техн≥чними можливост¤ми.  оли живопис складаЇтьс¤ з великоњ к≥лькост≥ шар≥в, а найчаст≥ш≥ воно саме так ≥ буваЇ, найнижчий шар називаЇтьс¤ п≥дмальовком, але т≥льки в тих випадках, коли цей шар Ї п≥дготовкою дл¤ наступних шар≥в. ÷ей терм≥н вз¤тий нашою л≥тературою по ≥стор≥њ мистецтва т≥льки в останн≥ дес¤тир≥чч¤ ≥ зв≥дти був позиченим техн≥чною л≥тературою. Ћес≥ровками ми називаЇмо прописки прозорими фарбами. ƒл¤ прописок корпусними фарбами у нас нема спец≥ального терм≥на.

“ехн≥ку живопису визначають не п≥гменти, а звТ¤зуюч≥ фарб, за ¤кими ми ≥ класиф≥куЇмо ≥снуюч≥ техн≥ки на ол≥йний живопис, темперу, гуаш, акварель, енкуастику ≥ пастель. —учасн≥ картини, ¤к правило, виконуютьс¤ в одн≥й техн≥ц≥, хоча на одн≥й картин≥ можна застосувати дв≥ техн≥ки, наприклад, картина може бути п≥дмальована темперою, ¤ка швидко сохне, ≥ завершена фарбою, що сохне пов≥льн≥ше (ол≥йна фарба).  омб≥нац≥¤ техн≥к найширше використовуЇтьс¤ у зм≥шан≥й техн≥ц≥, при ¤к≥й шари темпери ≥ ол≥йноњ фарби чергуютьс¤ дек≥лька раз≥в.

Ћак, покриваючий захисний шар, зовс≥м не застосовуЇтьс¤ в акварел≥, гуаш≥, пастел≥ ≥ тонш≥й темпер≥. –ан≥ше було запропоновано зам≥нити терм≥ни УлакФ, Улакуванн¤Ф словами Уол≥фаФ ≥ Уол≥фуванн¤Ф, завд¤ки чому ми перестали б плутати картинн≥ лаки з лаками-фарбами, наприклад, краплаком. ѕочаткове визначенн¤, проте, так прижилось, що пропозиц≥¤ не була прийн¤та.

«а характером п≥дсиханн¤ ми под≥л¤Їмо лаки на ол≥йн≥, що висихають в результат≥ х≥м≥чних процес≥в; л≥туч≥ (лаки на л≥тучих розчинниках), що висихають в результат≥ ф≥зичних процес≥в; т≥, т≥, що тверднуть при нагр≥ванн≥, ¤к≥ висихають в результат≥ реакц≥й пол≥конденсац≥њ. «а складом ми розр≥зн¤Їмо лаки смол¤н≥, ол≥йно-смол¤н≥, синтетичн≥, еф≥ро-целюлозн≥, б≥лков≥ ≥, нарешт≥, за розчинниками Ц скипидарн≥, спиртов≥, ацетонов≥, водн≥ ≥ емульс≥йн≥.

1	2	3	4

Ќазва: ¬иди та жанри живопису
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5041 прочитано)