ќбразотворче мистецтво > ƒекоративне панно У в≥тиФ

1.2. ќрнамент та композиц≥йна структура вузл≥в в макраме

¬ макраме використовують не так вже й багато вузл≥в, знайомих люд¤м з глибокоњ давнини. ѕощастило т≥льки самим красивим та простим, необх≥дним люд¤м дл¤ плет≥нн¤ р≥зноман≥тних ланцюжк≥в ≥ с≥ток. Ќайчаст≥ше ланцюжки ≥ с≥тки створюють спок≥йний одноман≥тний фон, на ¤кому чудово читаЇтьс¤ основна композиц≥¤ з вузл≥в.

ѕростий вузол. ѕришов в≥н до нас з глибокоњ давнини ≥ ви¤вивс¤ наст≥льки живучим ≥ необх≥дним, що сучасне вузликове плет≥нн¤ не змогло об≥йтис¤ без нього. ¬ л≥тератур≥ по рукод≥ллю згадуЇтьс¤ к≥лька назв простого вузла: петельний, круглий, пальцевий, звичайний, вузол Учерез рукуФ. ќдна ≥з самих старовинних назв Ц УкалачФ, дана йому за схож≥сть з хл≥бним калачем.

ѕетельний вузол. ≤нш≥ назви цього вузла: УгоризонтФ, Увузлик в кружечокФ. ¬ залежност≥ в≥д того, ¤ка нитка вибираЇтьс¤ в рол≥ робочоњ (нитка ¤кою працюють) Ц л≥ва чи права, вузол може бути л≥вим або правим. як правило л≥в≥ вузли завТ¤зують л≥вою рукою, правою нат¤гують вузликову нитку (нитка, навколо ¤коњ завТ¤зують вузли) ≥, навпаки, прав≥ вузли завТ¤зують правою рукою, л≥вою нат¤гують вузликову нитку. «овн≥ вузли не в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного: один Ц дзеркальне в≥дображенн¤ другого.

¬узол Уфр≥вол≥нн¤Ф. “ак називаЇтьс¤ вузол, що прийшов ≥з старовинного рукод≥лл¤ фр≥вол≥нн¤, або човночного мережива. ќдин вузол Уфр≥вол≥теФ складаЇтьс¤ з двох петельних вузл≥в ≥, в залежност≥ в≥д того, ¤к≥ вони: л≥в≥ чи прав≥ Ц вузол Уфр≥вол≥теФ одержуЇ свою назву: л≥вий або правий.

–епсовий вузол. ÷е один ≥з найпопул¤рн≥ших вузл≥в макраме. ¬≥н складаЇтьс¤ з двох петельних вузл≥в. ¬ старовинних книжках його називають: рубчатий, ребристий, випуклий, дв≥йний. ѕоверхн¤ полотна ≥з репсових вузл≥в маЇ характерну особлив≥сть Ц вона вс¤ ≥з випуклих рубчик≥в. ¬ плет≥нн≥ њх називають бридами.

Ѕрида Ц це р¤д репсових вузл≥в, розм≥щених щ≥льно одна до другоњ на вузликов≥й нитц≥. Ѕриди можуть бути горизонтальними, вертикальними, д≥агональними, ф≥гурними, сп≥ральними. ѓх розм≥щенн¤ залежить в≥д напр¤мку вузликовоњ нитки.

√еркулесовий вузол. ÷ей вузол прийшов з сивоњ давнини ≥ отримав свою назву на ≥мТ¤ м≥фолог≥чного геро¤. ¬ морськ≥й практиц≥ його називають пр¤мим вузлом, а серед любител≥в макраме в≥н в≥домий ¤к вузол √еракла, плоский без основи.

—тародавн≥ л≥кар≥ користувалис¤ ним при перевТ¤зуванн≥ ран або перелом≥в; мор¤ки завТ¤зували таким способом троси. ¬икористовували геркулесовий вузол ≥ ¤к пр¤жку-заст≥бку.

≤з сотн≥ вузл≥в, знайомих люд¤м з сивоњ давнини, Ї особливо витончен≥, що вражають своЇю красою ≥ заплутан≥стю. «даютьс¤ вони вузлами-головоломками, однак в основ≥ цих складних переплетень лежить знайомий вс≥м принцип штопки. ƒо таких вузл≥в в≥днос¤тьс¤ ≥ д≥йшовши ≥з найдавн≥ших час≥в загадков≥ вузли Ц тал≥смани. ¬ житт≥ людей вони мали велике значенн¤: њх обожнювали ≥ приписували чудод≥йн≥ ¤кост≥, в≥рили в њх чар≥вн≥ сили. ¬узли-символи носили ¤к амулети, вишивали золотими нитками на од¤з≥, повторювали в деревТ¤н≥й ≥ камТ¤н≥й р≥зьб≥, в написанн≥ початкових л≥тер.

ѕройшли стол≥тт¤, ≥ де¤к≥ вузли-тал≥смани за красу, народжену симетр≥Їю, стали декоративними предметами нашого побуту: ковриками, серветками, п≥дставками, панно. “епер ц≥ вузли називають декоративними або орнаментальними вузлами-плет≥нками.

ќдним ≥з головних елемент≥в плетених в≥зерунк≥в Ї р≥зноман≥тн≥ ланцюжки, ¤к≥ допомагають зТЇднати м≥ж собою окрем≥ фрагменти орнаменту в одне ц≥ле ≥ надати йому завершеност≥.

Ћанцюжки Ц це однотипн≥ або р≥знотипн≥ вузли, завТ¤зан≥ один п≥д одним в певному пор¤дку. ¬они надзвичайно декоративн≥ ≥ р≥зноман≥тн≥ по форм≥, ≥ ≥нколи здаЇтьс¤, що навр¤д чи можна придумати нов≥, але ви¤вл¤Їтьс¤, що досить щось тр≥шки зм≥нити ≥ получаЇтьс¤ ланцюжок, не схожий на вс≥ ≥нш≥: щ≥льний або навпаки, ажурний, листопод≥бний, прикрашений намистинками або керам≥кою.

Ѕез ланцюжк≥в в плет≥нн≥ не можна зробити жодноњ реч≥. ¬они впл≥таютьс¤ в фактуру наст≥нних прикрас, абажур≥в, ф≥ранок, на них п≥дв≥шують т¤жк≥ кашпо ≥ витончен≥ п≥дв≥ски, з них робл¤ть сучасн≥ прикраси: сережки, перстн≥, браслети.

“акож велике значенн¤ у макраме маЇ с≥тка з вузл≥в. ƒл¤ плет≥нн¤ с≥ток ≥снують так≥ правила: число ниток, нав≥шаних на основу, повинне бути кратне к≥лькост≥ ниток в одному вузл≥; вузликов≥ ≥ робоч≥ нитки вузл≥в, сплетених в шаховому пор¤дку, м≥н¤ютьс¤ м≥сц¤ми п≥сл¤ кожного р¤дку, тому витрачаютьс¤ р≥вном≥рно; число р¤д≥в п≥драховують з бокового краю с≥тки по крайн≥м вузлам, враховуючи, що вузли непарних р¤д≥в розм≥щен≥ б≥л¤ самого краю, а парних Ц в≥дсутн¤ в глибину; число нанизаних ниток залежить в≥д мотиву орнаменту. —≥тки можуть бути ажурними або б≥льш щ≥льними в залежност≥ в≥д числа вузл≥в в кожн≥й ланц≥: чим менше вузл≥в, тим с≥тка щ≥льн≥ша.

√еометричн≥ фрагменти с≥ток. –итим вузл≥в с≥ток легко перестроюЇтьс¤ в геометричн≥ ф≥гури: шестигранники, трикутники, ромби. “ехн≥ка плет≥нн¤ њх дуже проста. Ќаприклад, ¤кщо плетуть трикутник, то на початку ≥ в к≥нц≥ кожного р¤дку не провТ¤зують по дв≥ крайн≥ нитки ≥ тод≥ получаЇтьс¤ на один вузол менше, н≥ж в попередньому р¤д≥. “ак плетуть, доки не залишитьс¤ всього один вузол.

—≥тки з вузл≥в можна також зТЇднувати з ≥ншими фрагментами орнаменту. ќдноман≥тне полотно с≥ток використовують дл¤ створенн¤ нових в≥зерунк≥в. Ќа с≥тках р≥зн≥ плетен≥ фрагменти здаютьс¤ б≥льш рельЇфними, випуклими ≥ виразними.

–омби. Ќайчаст≥ше с≥тки зТЇднують з найр≥зноман≥тн≥шими видами ромб≥в: в≥дкритий ромб з вузл≥в Уфр≥вол≥теФ, щ≥льний ромб з горизонтальних брид, ромби з одинарних та подв≥йних д≥агональних брид, декоративн≥ ромби та ≥н.

–омби з одинарних брид можна прикрасити п≥ко або горизонтальними бридами. ¬с≥ ц≥ доповненн¤ виконують перед плет≥нн¤м нижн≥х стор≥н ромба. Ќаприклад, п≥ко утворюють так: завТ¤зують останн≥й вузол на верхн≥й сторорн≥ ромба, повертають робочу нитку зл≥ва направо ≥ виконують нею вертикальний репсовий вузол на ц≥й сам≥й вузликов≥й нитц≥. «алишають п≥ко, заколюють його шпилькою ≥, розвернувши робочу нитку справа нал≥во, завТ¤зують другий вертикальний репсовий вузол на ц≥й же вузликов≥й нитц≥. “епер повертають робочу нитку зл≥ва направо ≥ виконують нею д≥агональний репсовий вузол. ѕ≥сл¤ цього плетуть нижню сторону ромба на ц≥й же вузликов≥й нитц≥.

ў≥льний ромб складаЇтьс¤ з двох половин Ц правоњ ≥ л≥воњ. ѕочинають витинати ромб, звТ¤завши дв≥ середн≥ нитки д≥агональним репсовим вузлом, ≥ дальше виконують дв≥ верхн≥ сторони ромба. ѕот≥м л≥ву половину щ≥льного ромба заповнюють групою брид, паралельних л≥в≥й верхн≥й сторон≥ ромба. ƒл¤ кожноњ бриди ц≥Їњ групи вузликову нитку беруть з правого краю, при чому вузликов≥ нитки сус≥дн≥х брид не звТ¤зують м≥ж собою, тому к≥льк≥сть вузл≥в в кожн≥й брид≥ зменшуЇтьс¤ на один, доки в посл≥дн≥й брид≥ не залишитьс¤ один вузол. ѕот≥м так само виконують групу брид, паралельних прав≥й сторон≥ ромба. «ак≥нчуючи ромб, звТ¤зують дв≥ середн≥ нитки репсовим вузлом.

 в≥ти з брид. як правило, кв≥ти випл≥тають з чотирьох пелюстк≥в: спочатку виконують дв≥ верхн≥ пелюстки з нахилом до центру кв≥тки, скр≥плюють вузликов≥ нитки пелюстк≥в ≥ дал≥ в≥д центру плетуть нижн≥ пелюстки.

¬елику ажурну кв≥тку виконують в так≥й посл≥довност≥: спочатку плетуть верхн≥й ф≥гурний ромб; пот≥м паралельно його нижн≥м сторонам випл≥тають по похил≥й брид≥; дал≥ плетуть горизонтальн≥ бриди на тих самих вузликових нитках, розвернувши њх до центру кв≥тки;

≥, перевивши в центр≥ дв≥ вузликов≥ нитки, плетуть нижню половину кв≥тки в дзеркальному в≥дображенн≥.

ћайже кожну пелюстку кв≥тки можна перетворити в листочок, ¤кщо його виконувати окремо. ¬иконувати листочки можна з похилих брид, з подв≥йних овальних брид ≥ з овальних ≥ похилих брид.

–озд≥л 2

2.1. ћатер≥али та обладнанн¤

≤нструменти та обладнанн¤, необх≥дн≥ дл¤ зан¤ть з макраме, дуже прост≥, причому њх зовс≥м небагато: подушка дл¤ плет≥нн¤, шпильки, голки з вушком дл¤ пришиванн¤ ниток, ножиц≥, сантиметрова стр≥чка, тонкий ≥ товстий вТ¤зальн≥ гачки дл¤ прот¤гуванн¤ ниток в складних в≥зерунках ≥ спиц¤ або шило, необх≥дних при розвТ¤зуванн≥ неправильно зат¤гнутих вузл≥в.

–обоча основа дл¤ плет≥нн¤ Ц ст≥йка, нап≥вмТ¤ка подушечка. „им зручн≥ший цей ≥нструмент, тим швидше виконуЇтьс¤ робота.

–≥зновидностей подушок так само багато, ¤к ≥ њњ зам≥нник≥в. «ам≥сть традиц≥йноњ подушки, набитоњ тирсою або п≥ском, тепер користуютьс¤ дошкою з п≥нопласту або мТ¤кого дерева. √одитьс¤ ≥ кусок фанери або товстого картону розм≥ром 25х40, 30х45, 30х50 см. Ќа них кладуть шар поролону, волоку або вати товщиною 4-6 см ≥ обт¤гують темним сукном, однотонним сатином або не¤скравою картатою тканиною. якщо тканина тонка, п≥дкладають клейонку.

Ќайзручн≥ша подушка з невеликим нахилом. ўоб подушка була ст≥йкою, њњ можна закр≥пити до столу струбцинами. ƒе¤к≥ любл¤ть працювати з подушкою в форм≥ цил≥ндру (д≥аметр 12-15 см, довжина 20-40 см). ѓњ можна зам≥нити валиком в≥д мТ¤ких мебл≥в, заф≥ксувати таку основу в коробц≥ або на спец≥альних козлах.

¬елик≥ ≥ довг≥ вироби плетуть на рамц≥. ƒл¤ рамки потр≥бно заготовити три дошки. ƒв≥ довжиною 50... 60 см, одну довжиною 35... 40 см. “овщина вс≥х дощок маЇ бути 4... 5 см, ширина 10 см. ƒошки бажано в≥дшл≥фувати ≥ зЇднати у вигл¤д≥ л≥тери УѕФ. √отову рамку прикр≥плюють до ст≥ни на висот≥ 130... 150 см в≥д п≥длоги (трохи вище зросту рукод≥льниц≥). « л≥вого ≥ правого боку рамки паралельно набивають цв¤хи, на ¤к≥ прикр≥плюють робоч≥ нитки.

1	2	3	4	5

Ќазва: ƒекоративне панно У в≥тиФ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1665 прочитано)