ќбразотворче мистецтво > Ќародний од¤г

¬≥домост≥ про украњнський од¤г ’V-’V≤≤ ст. зустр≥чаЇмо в творах закордоних автор≥в - мемуарах ≥ноземних посл≥в, м≥с≥онер≥в, мандр≥вник≥в. ≤тал≥йський мандр≥вник ∆≥льбер де Ћануа, котрий перебував 1412 - 1421 рр. у Ћуцьку,  ам'¤нц≥-ѕод≥льському ≥  ременц≥, згадуЇ про "руськ≥ вишиван≥ рукавиц≥ ≥ шапки". Ўведський посол √оттерд ¬ел≥нг, в≥дв≥давши 1656-1657 рр. ”крањну, писав: "чолов≥ки й ж≥нки взимку од¤галис¤ в довг≥ кожухи з великим ком≥ром; ж≥нки вбиралис¤ у сорочки та виткан≥ з вовни червон≥ й переткан≥ б≥лими нитками запаски, носили чоботи".  р≥м цього, в≥н подав в≥домост≥ ≥ про так≥ види зимового од¤гу козацькоњ старшини, ¤к кожухи з≥ смушковими ком≥рами.

—еред мемуар≥в першоњ половини ’V≤≤ ст. особливу увагу привертаЇ тв≥р французького в≥йськового ≥нженера √≥ де Ѕоплана "ќпис ”крањни". ÷≥кав≥ матер≥али подав у мемуарах за 1670 - 1672 рр. ≤льр≥х Ѕердум.  р≥м опису од¤гу шл¤хти, в≥н описав од¤г сел¤н. ќд¤г гуцул≥в у ’V≤≤≤ ст. описав Ѕальзатар √аке та ≥н.

” ’≤≤≤-’≤’ ст. з'¤вилис¤ досл≥дженн¤, присв¤чен≥ побутов≥ окремих етнограф≥чних груп украњнського народу. ¬елику ц≥нн≥сть мають ≥конограф≥чн≥ матер≥али, ¤к≥ дають можлив≥сть реконструювати ≥ окрем≥ детал≥, ≥ комплекси. “ут сл≥д наголосити на вин¤тков≥й ц≥нност≥ малюнк≥в √лаговського?? ѕершоњ половини ’≤’ ст., ¤к≥ в≥дтворюють од¤г р≥зних верств населенн¤ та ентнограф≥чних груп «ах≥дних областей ”крањни. ¬они ц≥нн≥ ще й тим, що автор показав у кольор≥ кр≥й, матер≥ал, в≥дм≥нност≥ чолов≥чого верхнього од¤гу. јналог≥чну роботу виконав етнограф-збирач ƒ.ѕ.ƒела-‘л≥з?? у —х≥дних област¤х ”крањни.

¬ арх≥вних документах, описах майна, матер≥алах куп≥вл≥, продажу, а також тестаментах ’V≤-’≤’ ст. збер≥гаЇтьс¤ багато опис≥в р≥зноман≥тного од¤гу, тканин, сукна.

¬ багат≥й спадщин≥ “.√.Ўевченка також залишилис¤ натуральн≥ зарисовки комплекс≥в чолов≥чого ≥ ж≥ночого од¤гу. ќсобливу увагу в≥н звертав на од¤г б≥дн≥шного сел¤нства.

” друг≥й половин≥ ’≤’ ст. народний од¤г став предметом спец≥альних досл≥джень, зокрема, ј??.ѕ.„убинського (видав с≥м том≥в "“рудов этнографической экспедиции") та я.√оловацького, ¤кий розгл¤дав од¤г населенн¤ ”крањни ¤к джерело вивченн¤ етн≥чноњ ≥стор≥њ народу. ѕом≥тний внесок у вивченн≥ ц≥Їњ галуз≥ зробили заруб≥жн≥ вчен≥, наприклад, польський етнограф  .ћашинський, чеський досл≥дник Ћ.Ќ≥дерле ("—лав¤нские древности") та ≥нш≥.

” п≥сл¤воЇнний час вийшли в св≥т прац≥ про народний од¤г. —еред них - досл≥дженн¤ √.ћасловоњ?? з питань специф≥ки од¤гу та генезис окремих його вид≥в. Ќа сьогодн≥ досл≥джено народний од¤г окремих етнограф≥чних груп украњнського народу (бойк≥в, гуцул≥в, пом≥щик≥в, подол¤н). Ќайб≥льш в≥дома прац¤ з цього питанн¤ - монограф≥¤  .ћатейко "”крањнський народний од¤г".

ѕод≥лл¤ («ах≥дне ≥ —х≥дне)

«ах≥дне ѕод≥лл¤. ∆≥ноч≥ сорочки уставкового типу дод≥льн≥, ≥нод≥ коротк≥, кол≥р сто¤чий ≥ викладений, спереду вишитий. ‘орми по¤сного од¤гу мали два види: незшита обгортка, фати ≥ сп≥дниц¤. ќбгортки окремих район≥в ѕод≥лл¤ в≥др≥зн¤ютьс¤ лише колоритом. ќбгортку в тал≥њ закр≥пл¤ли по¤сом або вузькою крайкою.

 олорит горботок завжди погоджений з колоритом по¤са ≥ вишивок. ƒл¤ п≥вн≥чних район≥в ѕод≥лл¤ характерн≥ вовн¤н≥ каркасн≥ сп≥дниц≥-л≥тники ≥ виб≥йчаст≥ сп≥дниц≥-димки, необх≥дним компонентом ж≥ночого по¤сного од¤гу були запаски.

Ќагрудний од¤г - корсети з круглим вир≥зом горловини, притален≥, з вовн¤ноњ тканини, оздоблен≥. ¬ерхн≥м од¤гом були полька з в≥др≥зною спиною, з≥ зборами, довга до кол≥н, полотн¤н≥ каптани з в≥длогою, с≥раки з б≥лоњ вовни, але вже без в≥длоги, ???? з б≥лоњ овечоњ шк≥ри, покрит≥ сукном. ¬зимку носили кожухи з приталеною спиною. ƒл¤ п≥дпор≥зуванн¤ по¤сного ≥ верхнього од¤гу виготовл¤ли ткан≥, плетен≥ по¤си з китиц¤ми на к≥нц¤х.

ƒ≥вчата на св¤то од¤гали в≥нки, що вкривали всю голову. ѕрикрасами служили кв≥ти, гердани тощо. «ам≥жн≥ ж≥нки пов'¤зували голову нам≥ткою, раптухом, ¤кий к≥лька раз≥в складали, обвивали голову, а поверх вкладали кибалку?? (дерев'¤ний обруч) дл¤ п≥дтриманн¤ хустки.

” комплекс чолов≥чного од¤гу входили сорочка з широкими в≥дкритими рукавами, вишитими пазухою, ком≥ром, манжетами, ≥ довг≥ полотн¤н≥ штани, п≥дперезан≥ кольоровим по¤сом. «верху од¤гали кожушан≥ безрукавки - кептар≥, кам≥зельки з фабричних тканин, каптани, ¤к≥ на початку ’’ ст. вит≥снили кацабайки.

” де¤ких районах носили полотн¤н≥ куртки та коротк≥ сукн¤н≥ с≥раки. Ќайпоширен≥шою формою була опанча з в≥длогами, ¤ку в ’≤’ ст. зм≥нив верхн≥й суконний од¤г.

ѕарубоцьк≥ головн≥ убори - солом'¤н≥ кресан≥, прикрашен≥ шнурочками, герданами. —тарш≥ люди носили кресан≥ без прикрас. ¬зимку од¤гали баран¤ч≥ шапки конусопод≥бноњ форми. „оботи були з невиправленоњ шк≥ри.

Ќа —х≥дному ѕод≥лл≥ ж≥ноч≥ сорочки-уставков≥ ≥ тун≥копод≥бн≥, дод≥льн≥ ≥ "до п≥дточки", з ком≥ром сто¤чим або викладеним, рукав з манжетами. ѕо¤сний од¤г - плахта, запаска (носли по дв≥). Ќаприк≥нц≥ ’≤’ ст. побутували дуже довг≥ сп≥дниц≥. «ам≥сть фартух≥в до сп≥дниц≥ прив'¤зували хустку. ѕоверх сорочки од¤гали безрукавку-катанку, под≥бну на к≥рсетку.

ƒо верхнього од¤гу належали жакети з рукавами кацафайки, кофти, а також свити, гуньки, кожухи.

Ќа територ≥њ усього ѕод≥лл¤ ж≥нки носили на св¤то жовт≥ або чорн≥ сап'¤нц≥. „оботи оздоблювали апл≥кац≥¤ми.

1.2. - ??

1.3. ќрнамент та композиц≥йна структура.

—еред п≥дприЇмств ”крхудожпрому к≥льк≥сно переважають т≥, що випускають вишиван≥ вироби. ÷е й не дивно. ¬ розмањтт≥ украњнського декоративного мистецтва художнЇ вишиванн¤ пос≥даЇ одне з пров≥дних м≥сць. ÷е - один з найулюблен≥ших ≥ найрозповсюджен≥ших вид≥в народноњ творчост≥.

—в¤тковий народний костюм здавна н≥с в≥дбиток творчоњ ≥ндив≥дуальност≥ майстрин≥, в≥дзначавс¤ ¤скравою барвист≥стю. ¬ишивка - складова частина народного костюма. Ќин≥ вона застосовуЇтьс¤ ≥ в од¤з≥ сучасного краю, надаючи йому своЇр≥дност≥ й неповторност≥.

Ќа п≥дприЇмствах ”крахудожпрому, що спец≥ал≥зуютьс¤ по вишивц≥, ведетьс¤ пост≥йна й кроп≥тка робота по збиранню зразк≥в старовинноњ вишивки, по вивченню ≥ творчому переосмисленню здобутк≥в минулого. ÷е тим ц≥кав≥ше, що украњнська вишивка неоднор≥дна.

–озмањтт¤ житт¤, думки ≥ почутт¤, краса навколишньоњ природ≥ - усе знаходило своЇ образне вт≥ленн¤ у вишивках. “онке поетичне сприйн¤тт¤ св≥ту знайшло в≥дбитт¤ нав≥ть у назвах орнаментальних мотив≥в та елемент≥в: "барв≥нок", "хмелик", "дубок", "гарбузове лист¤", "зозулька" тощо.

’удожн¤ виразн≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть вишивки залежать не т≥льки в≥д створенн¤ досконалоњ орнаментальноњ композиц≥њ, тонкого в≥дчутт¤ кольор≥в, вм≥лого њх поЇднанн¤, а й значною м≥рою в≥д правильного вибору техн≥ки виконанн¤. ќсь чому у вишивц≥ Ї та в≥дшл≥фована стор≥чч¤ми Їдн≥сть орнаменту та засоб≥в його творенн¤. Ќа ”крањн≥ кожна м≥сцев≥сть маЇ своњ улюблен≥ техн≥ки вишиванн¤, њх традиц≥йне кольорове р≥шенн¤. ≤снуЇ понад 100 техн≥к - основних ≥ допом≥жних. ÷е рахунков≥ й ажурн≥, р≥зноман≥тн≥ шви в≥льного малюнка.

 омпозиц≥њ вишивок р≥зноман≥тн≥, њх розм≥щенн¤ будуЇтьс¤ за ч≥тко продуманою схемою, що випливаЇ з лог≥ки конструкц≥њ крою, в основ≥ ¤кого лежать пр¤мокутн≥ форми. ÷е створюЇ велик≥ можливост≥ дл¤ декоративного оформленн¤ вишивкою.

Ќайб≥льша увага в народному костюм≥ прид≥л¤лас¤ оздобленню чолов≥чих та ж≥ночих сорочок. ” чолов≥чих сорочках - оздобленню ком≥рц¤ ≥ заст≥бки на груд¤х ("манишки"), в ж≥ночому костюм≥ - вишивц≥ рукава.

ƒо багатих традиц≥й вишивки ѕод≥лл¤ звертаютьс¤ художники ќдеськоњ фабрики ≥м.∆анни Ћ?бурб, ”манськоњ фабрики ≥м.30-р≥чч¤ ¬Ћ —ћ та виробничо-художнього об'Їднанн¤ "¬≥нничанка", одного з пров≥дних п≥дприЇмств ”крхудожпрому. ќб'Їднанню п≥дпор¤дкован≥ визначн≥ центри на ѕод≥лл≥ в с. лемб≥вка? та с.√ородк≥вка. ќсобливою славою користуютьс¤ бездоганн≥ за своЇю техн≥кою високохудожн≥ вишивки с. лемб≥вка??.

ѕод≥лл¤ займаЇ територ≥ю м≥ж ѕ≥вденним Ѕугом ≥ ƒн≥стром, його умовно под≥л¤ють на «ах≥дне, —х≥дне ѕод≥лл¤ ≥ ѕодн≥стров'¤. ѕод≥льська вишивка - одна з найб≥льш складних ≥ красивих на ”крањн≥.

” вишивц≥ —х≥дного ѕод≥лл¤ переважають геометричн≥ мотиви складних сполучень, м≥н≥атюрна розробка њх справл¤Ї враженн¤ дорогоц≥нноњ мозањки.

 ласичною техн≥кою ѕод≥лл¤ Ї низь чорного ≥ червоного кольор≥в, ¤к≥ л¤гають густими насиченими л≥н≥¤ми. ÷е техн≥ка виконуЇтьс¤ з вивороту, а на лиц≥, ¤к на негатив≥, маЇ протилежний вигл¤д щодо розм≥щенн¤ кольор≥в.

–≥зн≥ засоби виконанн¤ низ≥ зумовили њњ назви: "паршива низь", "сл≥па", "др≥бненька" , "цв≥ткова" та ≥н. ƒуже вдало майстрин≥ користуютьс¤ граф≥чною л≥н≥Їю дл¤ п≥дкресленн¤ основних мас орнаменту: червоний кол≥р обводитьс¤ чорним, чорний - червоним. ƒл¤ усуненн¤ одноман≥тност≥ узор≥в застосовують ритм≥чне чергуванн¤ чорного ≥ червоного кольор≥в у шаховому пор¤дку.

„орний кол≥р вишивки був дом≥нуючим, ≥нод≥ до нього додавали темно-вишневий або ж у червоно-чорну гаму включали жовтий чи зелений. ќсобливо вм≥ло вишивальниц≥ використовували б≥ле тло полотна, що стаЇ повноправним елементом орнаменту.

ƒуже любл¤ть на ѕод≥лл≥, особливо у  лемб≥вц≥, житн≥й кол≥р у поЇднанн≥ з чорним, що в ж≥ночих ≥ чолов≥чих сорочках вигл¤даЇ дуже ефектно. Ўироко застосовували у  лемб≥вц≥ також гаптуванн¤ на "бомбаку" - тонкому полотн≥ золотими ≥ ср≥бними нитками - "широм".

¬ишивка б≥лим по б≥лому у  лемб≥вц≥, на в≥дм≥ну в≥д вишивки на ѕолтавщин≥, в≥дзначаЇтьс¤ компактн≥стю ювел≥рно розроблених мотив≥в, застосуванн¤м ф≥л≥гранних техн≥к ("солов'њн≥ в≥чка", "зерновий вив≥д", "довбанка"). ќсобливо ц≥кава техн≥ка "солов'њн≥ в≥чка". ÷е поЇднанн¤ чотирьох невеличких квадратик≥в з кругленькою д≥рочкою посередин≥. ÷¤ техн≥ка потребуЇ великоњ майстерност≥ в розробц≥ деталей. —орочки, вишит≥ б≥лим або жовтим, були вес≥льн≥ ≥ тому оздоблювались особливо ретельно ≥ виразно. —воЇр≥дн≥ сорочки «ах≥дного ѕод≥лл¤. ¬они в≥дзначаютьс¤ темним колоритом. ÷е чорний з малою дом≥шкою темно-червоного або жовтого. ¬ишивка маЇ складну композиц≥ю ≥ розм≥щуЇтьс¤ на ком≥р≥, чохлах. ќсоблив≥стю сорочок «ах.ѕод≥лл¤ Ї на¤вн≥сть двох вертикальних л≥н≥й на груд¤х - "погрудки", трьох на спин≥, а також пишно оздобленого рукава. ÷е широка горизонтальна смуга пашка?? з трьох частин ≥ розшивка рукава у вигл¤д≥ трьох вертикальних смуг рослинно-геометричного орнаменту або ж косих смуг, здеб≥льшого геометричного малюнка.

1	2	3	4

Ќазва: Ќародний од¤г
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1672 прочитано)