ќбразотворче мистецтво > –енесансне мистецтво ”крањни

ƒл¤ ренесансноњ арх≥тектури ”крањни в ц≥лому та Ћьвова зокрема Ї характерним багатий скульптурний декор буд≥вель. ÷ьому спри¤ли ≥ така риса украњнськоњ народноњ арх≥тектури, ¤к р≥зьблений, орнамен≠тальний декор споруд, так ≥ впливи готики ≥ ѕ≥вн≥чного –енесансу. ƒостатньо подивитись на будинки площ≥ –инок, ¤ка ¤вл¤Ї собою справжн≥й музей ренесансноњ цив≥льноњ арх≥тектури. ћайже кожен з них прикрашений або г≥рл¤ндами ≥ масками по порталу, скульптурами на атт≥ку, ¤к славетний палац  орн¤кта (арх. ѕетро Ѕарбон), або атлан≠тами, ¤к≥ п≥дтримують балкон будинку є3, або, ¤к "„орна кам'¤ниц¤", -скульптурами по фасаду. ќсобливою пишн≥стю скульптурного декору вражаЇ каплиц¤ Ѕоњм≥в б≥л¤ кафедрального собору, (арх. ј.Ѕемер, скульптори я.ѕф≥стер, √.Ўольц, ј.Ѕемер; 1609-1611). "якщо розбирати вс≥ скульптури, картуш≥, декоративн≥ мотиви, у них можна знайти вплив готики, ≥тал≥йського ≥ ѕ≥вн≥чного ¬≥дродженн¤, традиц≥й м≥сцевоњ скульптурноњ школи ≥ народного украњнського р≥зьб¤рства. јле, ¤к здаЇтьс¤, каплиц¤ Ѕоњм≥в Ї зразком орган≥чного поЇднанн¤ античних, ренесансних ≥ народних, генетичне пов'¤заних з ¤зичеством, мистецьких традиц≥й. –еал≥стичний, нав≥ть портретний характер облич персонаж≥в —в¤щенноњ ≤стор≥њ поЇднуЇтьс¤ з класичною гармон≥йн≥стю арх≥тектурних форм, складок од¤гу. —кульптурний декор фасаду створюЇ суц≥льний, динам≥чний килим постатей, гол≥в, орнамент≥в, ф≥гурних рельЇф≥в. ѕеред очима завороженого гл¤дача з'¤вл¤ютьс¤ зображенн¤ пророк≥в, в≥тхозав≥тних цар≥в, траг≥чн≥ "—траст≥ ’риста", пустотлив≥ херувими - неповторне бу¤нн¤ житт¤ в його Їдност≥ траг≥зму ≥ радощ≥в, мудрост≥ ≥ пустотливост≥, см≥ху ≥ серйозност≥ - але зважене ≥ орган≥зоване у певну Їдн≥сть -  осмос."

„исто ренесансною ¤сн≥стю та стриман≥стю в≥др≥зн¤ютьс¤ барель≠Їфи на зовн≥шн≥й ст≥н≥ каплиц≥  амп≥ан≥в (арх. ѕ. –имл¤нин) вбудо≠ваноњ в ст≥ну  афедрального собору. ¬середин≥ в≥втар каплиц≥ прикрашають постат≥ апостол≥в ѕетра ≥ ѕавла - ц≥кав≥ зразки льв≥вське ренесансноњ культовоњ скульптури, що належать р≥зцю уродженц¤ Ќ≥дерланд≥в √енр≥ха √орста та вих≥дц¤ з  ракова —ебасть¤на „ешека. —пок≥йн≥ постат≥ апостол≥в, гармон≥йн≥ складки од¤гу, мудр≥, шл¤хетн≥; виразн≥ обличч¤ - все спр¤мовано на створенн¤ образ≥в, ¤к≥ поЇднують мудр≥сть, духовну велич ≥ ф≥зичну досконал≥сть. Ћьв≥вська ренесансна культова скульптура, продовжуЇ традиц≥њ скульптури ≤тал≥йського та ѕ≥вн≥чного –енесансу, ¤ка прославл¤Ї людину, що завд¤ки духовн≥й сили ≥ витривалост≥ п≥дн¤лась до р≥вн¤ св¤того. ¬ барельЇфах каплиц≥  амп≥ан≥в, ¤к≥ зображують Ївангел≥ст≥в; в≥втар¤ ўольц-¬ольфов≥ч≥в зустр≥чаЇмо п≥дкреслену портретн≥сть облич, побутов≥сть деталей - ™вангел≥ст Ћука зображений з л≥карськими ≥нструментами (за переказами, в≥н був л≥карем), персонаж≥ "—трастей ’риста" на в≥втар≥ вбран≥ в од¤г льв≥вських м≥щан XVI ст. ћитц≥ немов сприймають рел≥г≥йн≥ сюжети та образи через призму сьогоденн¤, утверджуючи ц≥нн≥сть реального бутт¤.

ўе б≥льш виразно гуман≥стичн≥ ≥дењ –енесансу про¤вл¤ютьс¤ в багаточисельн≥й надгробн≥й скульптур≥. ћагнатськ≥, шл¤хетськ≥, патриц≥анськ≥ роди вшановували пам'¤ть померлих багатими надгробками в храмах. Ќа в≥дм≥ну в≥д готичних, ренесансн≥ надгробки зображували людину не в стан≥ смерт≥, а в стан≥ сну, прагнули донести до потомк≥в не лише зовн≥шн≥ риси, але й характер, особист≥сть людини. ѕам'¤тники мали прославл¤ти, ув≥чнювати чесноти померлих, показувати не ниц≥сть, а г≥дн≥сть, неповторн≥сть людини. ¬ костел≥ дом≥н≥канц≥в у Ћьвов≥ збер≥гс¤ надгробок яна —вошовського роботи яна ѕф≥с≥ера. ѕомерлий зображений в рицарському обладунку, з сувоЇм в руц≥, ¤кий нагадуЇ про його посаду м≥ського п≥дкомор≥¤. ¬≥дкинувшись на подушки, —вошовський н≥би в≥дпочиваЇ, занурившись в сон. "¬исоке чоло над великими, прикритими важкими пов≥ками очима, пр¤мий н≥с, гарн≥ уста вирисовують образ розумноњ, поважноњ, сильноњ духом ≥ т≥лом людини". ¬ надгробку св. яна з ƒукл≥, скульптор ¬ойтех «ичливий майстерно п≥дкреслюЇ величний спок≥й, приховану силу ≥ енерг≥ю св¤того. √ероњзуюч≥ моменти дом≥нують в надгробку ∆олкевських в ∆овкв≥ роботи також «ичливого, сина арх≥тектора ¬ойтеха  ап≥носа. —тан≥слав та його син ян зображен≥ в повний зр≥ст, в рицарських латах, з мечами в руках, ¤к лицар≥, завжди готов≥ до бою. ¬ образ≥ —тан≥слава ∆олкевського, видатного полководц¤, ¤кий загинув у бою з турками п≥д ÷ецорою, скульптор вид≥л¤Ї поважн≥сть, мудр≥сть, внутр≥шню силу славетного полководц¤. ” статуњ ж сина яна вт≥люЇ ≥деал молодого безстрашного воњна. ƒосконале знанн¤ анатом≥њ, вм≥нн¤ передавати рух, висока майстерн≥сть в обробц≥ каменю дозвол¤ла льв≥вським скульпторам в≥льно вт≥лювати в творах своњ задуми. “реба в≥дм≥тити, що б≥льш≥сть льв≥вських скульптор≥в доби ренесансу походила з ≤тал≥њ, Ќ≥дерланд≥в, Ќ≥меччини, ѕольщ≥. ¬они принесли в ”крањну не т≥льки мистецтво скульптури, ¤ке набуло в цей час особливоњ досконалост≥, але й гуман≥стичн≥ ≥дењ, св≥тськ≥ сюжети скульптури. ѕор¤д з надгробною поступово розвивалась ≥ св≥тська скульптура: магнатськ≥ парки прикрашали стату¤ми, що зображували античних бог≥в, богинь, героњв, з'¤вивс¤ також скульптурний портрет.

"«ах≥дн≥ впливи в≥д≥грали роль катал≥затора, ¤кий прискорював розвиток м≥сцевоњ художньоњ культури, збагачував њњ зм≥ст, вносив нов≥ засоби ≥ репертуар своњх форм. ¬ той же час характер льв≥вськоњ скульптури формували м≥сцев≥ традиц≥њ, ¤к≥ ставили перед митцем конкретн≥ завданн¤ ≥ вимоги. —аме вони визначали в≥дб≥р ≥мпортованих ≥ власних народних елемент≥в дл¤ кращого вираженн¤ ≥деал≥в ≤ ≥нтерес≥в сусп≥льства, що њх породило, вносили актуальне звучанн¤, нав≥ть у твори на рел≥г≥йну тематику.

“е, що ми називаЇмо м≥сцевою художньою традиц≥Їю, розвивалось ≥ конденсувалось насамперед в ≥конопис≥".

якщо арх≥тектура, скульптура доби –енесансу в ”крањн≥ Ї результатом творчост≥ ≥ноземних майстр≥в або м≥сцевих, ¤к≥ пройшли навчанн¤ в мистецьких центрах ™вропи ≥ повн≥стю сприйн¤ли мистецьку мову –енесансу, вкор≥нюючи “≤ на украњнському √рунт≥, то ≥конопис найб≥льше збер≥гав традиц≥њ, мистецьк≥ форми  ињвськоњ –ус≥. ¬ ≥конах XV - ≤ пол. XVI ст. бачимо збереженн¤ давн≥х, розроблених ще у ¬≥зант≥њ, православних канон≥в - символ≥чн≥сть кольор≥в, плоск≥сть, застигл≥сть постатей, зворотну перспективу. ÷е був не рел≥г≥йний живопис, ¤к в ≥нших крањнах ™вропи, а саме ≥конопис. як вже згадувалось, така в≥рн≥сть традиц≥¤м, нав≥ть певний консерватизм був засобом збереженн¤ самобутност≥, нац≥ональних духовних ц≥нностей јле пор≥вн¤но з ≥конописом час≥в  ињвськоњ –ус≥ ≥конопис згадуваного пер≥оду набуваЇ нових рис. ќбличч¤ св¤тих набувають б≥льшоњ виразност≥, живост≥, нав≥ть елемент≥в портретност≥, рухи стають б≥льш природними. ѕри збереженн≥ канону ≥кони, монументальн≥ розписи набувають певноњ витонченост≥, глибокоњ, стриманоњ емоц≥йност≥. ќдин з шедевр≥в цього часу - так зване "—ине ”сп≥нн¤", в ¤кому син≥, блакитн≥ тони, похилен≥ ф≥гури апостол≥в, смутн≥ обличч¤, жести рук передають њх глибоку скорботу. ј постать ћар≥њ в синьому плащ≥ вражаЇ красою ≥ тихою умиротворенню по Ќедарма украњнських живописц≥в знали ≥ шанували не лише в ”крањн≥, але й за њњ межами. “ак, польськ≥ корол≥, магнати неодноразово запрошували украњнських майстр≥в дл¤ розпис≥в храм≥в, магнатських, корол≥вських палат. ƒо нашого часу збереглис¤ розписи, зроблен≥ украњнськими митц¤ми в Ћюбл≥н≥,  раков≥, нав≥ть у ¬роцлав≥ «апрошували њх ≥ до ѕскова, що, зважаючи на високий р≥вень псковського ≥конопису, було значним визнанн¤м. ƒо нашого часу збереглис¤ ≥мена таких майстр≥в ≥конопису ¤к јндр≥й, ‘едуско, св¤щеник √айль, ƒмитро, ќлекс≥й, ¬асиль з≥ —три¤ та ≥н. –озвивавс¤ ≤ м≥н≥атюрний живопис. ¬идатним його зразком Ї м≥н≥атюри "ѕересопницького Ївангел≥¤", що зображують апостол≥в. “реба в≥дм≥тити, що в ’≤”-’”≤ ст. в ”крањн≥ продовжуЇ розвиватись мистецтво рукописноњ книги. ¬ монастир¤х переписуютьс¤ л≥тописи, богослужбов≥ книги, ≥ прикрашаютьс¤ м≥н≥атюрами, орнаментами, великими орнаментованими л≥терами. Ќайвидатн≥шим пам'¤тником украњнськоњ рукописноњ книги цього часу Ї вже згадуване славетне "ѕересопницьке Ївангел≥Ї", створене в 1556 1561 рр. «араз - це одна з нац≥ональних св¤тин≥ ”крањни ≥ саме на цьому ™вангел≥њ принос¤ть прис¤гу президенти ”крањни.

ќриг≥нальн≥стю ≥ неповторн≥стю в≥дзначаЇтьс¤ украњнський живопис 2 пол. XVI - 1 пол. XVII ст. Ќайвизначн≥шим мистецьким осередком цього часу був Ћьв≥в. ” м≥ст≥ д≥¤в мал¤рський цех, до ¤кого входили також ювел≥ри та ливарники. ¬ 1596 р. був створений власне мал¤рський цех, до нього могли належати лише католики та ун≥ати, а православн≥ майстри залишались поза цехом ≥ могли працювати лише дл¤ православних церков. ¬ ’”≤-’”≤≤ ст. у Ћьвов≥ нараховувалось 75 мал¤р≥в-украњнц≥в. ƒл¤ творчост≥ майстр≥в ’”≤-’”ѕ ст. Ї характерною б≥льш широка ≥ р≥зноман≥тна тематика, н≥ж в попередн≥ часи. ѕ≥д впливом зах≥дноЇвропейського мистецтва з'¤вились так≥ жанри, ¤к портрет, батальний живопис, натюрморт. Ќов≥ в≥¤нн¤, ≥дењ, сусп≥льн≥ ≥деали позначились ≥ на ≥конопису. «ам≥сть золотого фону в ≥конах зустр≥чаЇмо пейзаж≥, види м≥ських вулиць, площ. «воротн¤ перспектива поступово зм≥нюЇтьс¤ л≥н≥йною, композиц≥¤, постат≥ в≥дход¤ть в≥д канон≥в ≥ набувають певноњ реал≥стичност≥. ћитц≥ прагнули надати сакральний вим≥р земному людському життю, наблизити до гл¤дача ’риста, ƒ≥ву ћар≥ю, св¤тих ¬ численних зображенн¤х Ѕогоматер≥ (наприклад "Ѕогородиц¤ з немовл¤м ≤сусом" —еньковича) живописц≥ прагнули передати ≥деал ж≥ночоњ т≥лесноњ ≥ духовноњ краси, матер≥ал≥зувати, зробити зримим дл¤ земних очей образ «аступниц≥ Ќебесноњ. ѕо праву шедеврами живопису вважаютьс¤ ≥коностаси ”спенськоњ та ѕ'¤тницькоњ церков, що належать пензл¤м ‘.—еньковича та ћ.ѕетрахновича. ¬ них гармон≥йно поЇднались традиц≥њ давнього ≥конопису з впливами гуман≥стичного ренесансного мистецтва. ¬≥домий мистецтвознавець ѕ.∆олтовський в≥дм≥чаЇ, характеризуючи р¤д зображень апостол≥в ѕ'¤тницького ≥коностасу: "” кожному з них виступають образи мудрих, осв≥чених, високоморальних ≥ разом з тим близьких народу людей. ÷≥ демократичн≥ образи своЇр≥дно в≥добразили реальну д≥йсн≥сть тих час≥в. ’удожнику п≥дказували њх жив≥ представники тогочасного украњнського м≥щанства". ѕоруч ≥конопису розвиваЇтьс¤ портрет. ћайстри прагнули ув≥чнити на полотн≥ не лише зовн≥шн≥ риси, але й характер, ¤кост≥ портретованих. ќбмежуючи детал≥, митц≥ зосередили увагу на обличч≥. ¬≥домими портретистами були вже згадуван≥ ‘ —енькович, ћ.ѕетрахнович, а також —. орунка, Ћ ѕилипович, ≥нш≥ художники јле при в≥дсутност≥ п≥дпис≥в важко визначити приналежн≥сть того або ≥ншого портрета конкретному майстру. ” портретах прагнули передати г≥дн≥сть, статечн≥сть: розум, силу вол≥, у ж≥ночих портретах - красу, шл¤хетн≥сть, н≥жн≥сть ≥ в той же час силу характеру. “обто художники п≥дкреслювали т≥ риси портретованих, ¤к≥ наближали њх до прийн¤того в сусп≥льств≥ ≥деалу “реба в≥дм≥тити портрети  . орн¤кта, –ањни ћогил¤нки,  ост¤нтина ќстрозького. ќсобливим л≥ризмом ≥ красою в≥др≥зн¤Їтьс¤ портрет ¬арвари Ћ¤нг≥шивни. ѕоруч з портретним розвиваЇтьс¤ ≥ такий новий жанр, ¤к батальний живопис

1	2	3

Ќазва: –енесансне мистецтво ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2167 прочитано)