ѕедагог≥ка > Ѕес≥да Ч д≥алог≥чна форма викладу ≥ вивченн¤ нового матер≥алу

Ѕес≥да Ч д≥алог≥чна форма викладу ≥ вивченн¤ нового матер≥алу

« ус≥х форм живого слова найефективн≥шою дл¤ учн≥в молодших клас≥в Ї бес≥да Ч д≥алог≥чна форма викладу ≥ вивченн¤ нового матер≥алу. ¬она актив≥зуЇ педагог≥чний процес, збуджуЇ мисленн¤ д≥тей, п≥двищуЇ працездатн≥сть ≥ самод≥¤льн≥сть учн≥в. Ќ≥мецький педагог ј. ƒ≥стервег зазначав, що будь-¤кий метод поганий, ¤кщо привчаЇ учн¤ до простого сприйманн¤ або пасивност≥, ≥ добрий в т≥й м≥р≥, в ¤к≥й пробуджуЇ в ньому самод≥¤льн≥сть.

Ѕес≥ду провод¤ть тод≥, коли можна послатис¤ на факти, ¤к≥ хоча б частково в≥дом≥ д≥т¤м з прочитаних книг, з влас≠них спостережень над предметами або ¤вищами серед природи, в куточку живоњ природи, на навчальне-досл≥дн≥й д≥л¤нц≥. ѕроте бес≥ду можна побудувати ≥ на малов≥домому або нав≥ть не в≥домому учн¤м матер≥ал≥ при умов≥ викори≠станн¤ роздавального матер≥алу, картин, таблиць, карт, к≥но- або д≥аф≥льм≥в та ≥н. њњ провод¤ть у форм≥ запитань учител¤ ≥ в≥дпов≥д≥ учн≥в. ≤нод≥ учн≥ також ставл¤ть за≠питанн¤, ¤к≥ потребують вичерпноњ в≥дпов≥д≥. «апитанн¤ до учн≥в треба ставити так, щоб вони збуджували думку, самост≥йне мисленн¤, спонукали до в≥дпов≥д≥.  онкретн≥, точн≥, ч≥тк≥ запитанн¤ дають змогу проводити бес≥ду посл≥довно, лог≥чно пов'¤зувати в окрем≥ частини програмний матер≥ал. ѕровести жваву, насичену навчальним матер≥а≠лом, лог≥чну, ц≥каву дл¤ д≥тей бес≥ду нелегко, особливо дл¤ молодого вчител¤.  . ƒ. ”шинський звертаЇ увагу на те, що запитанн¤, в≥дпов≥д≥ на ¤к≥ розкривають повн≥стю зм≥ст прочитаного, не так легко поставити, ¤к може зда≠тис¤ на перший погл¤д, ≥ наставнику сл≥д спершу самому засвоњти зм≥ст статт≥ ≥ п≥дготувати запитанн¤ до нењ. —початку краще попередньо нав≥ть записувати ц≥ за≠питанн¤.

ўоб ставити запитанн¤ учн¤м, учитель, готуючись до бес≥ди, повинен враховувати в≥к учн≥в, њхн≥й розумовий розвиток, р≥вень знань з ран≥ше вивчених тем, в≥домост≥, ¤к≥ д≥стають учн≥ з к≥ноф≥льм≥в, рад≥о- телепередач, науко≠во-попул¤рноњ л≥тератури та ≥н.

” II ≥ III класах зм≥ст запитань стосуЇтьс¤ в основному зовн≥шнього вигл¤ду предмета Ч його назви, форми, величини, кольору, частин тощо. ” IV клас≥ зм≥ст за≠питань ускладнюЇтьс¤: починаючи ≥з зовн≥шнього вигл¤ду предмета або ¤вища, вони повинн≥ привести до розкритт¤ внутр≥шньоњ суттЇвост≥, по¤снити причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки. „ому саме такий кол≥р мають тварини пустин≥? „ому на „орноморському узбережж≥  авказу ц≥лий р≥к зелен≥ють ≥ розвиваютьс¤ рослини? яке л≥то? „ому?

«апитанн¤ повинн≥ бути точними, сформульованими коротко, без зайвих сл≥в, одне запитанн¤ повинно бути продовженн¤м попереднього лог≥чно пов'¤зан≥ м≥ж собою. «апитанн¤ не повинн≥ п≥дказувати в≥дпов≥дь. Ќе≠доц≥льно ставити запитанн¤, ¤к≥ потребують складних ≥. довгих в≥дпов≥дей. ” такому раз≥ матер≥ал краще розд≥лити на др≥бн≥ш≥ запитанн¤. ќднак не треба ставити ≥ таких запитань, на ¤к≥ можна дати т≥льки коротк≥ в≥дпов≥д≥: Ђтакї чи Ђн≥ї. ” де¤ких випадках треба ставити нав≥дн≥ запитанн¤. «апитанн¤ в к≥нц≥ бес≥ди повинн≥ привести до в≥дпов≥дного (нам≥ченого) висновку.

ўоб залучити вс≥х учн≥в до роботи п≥д час бес≥ди, учитель ставить запитанн¤ до всього класу; п≥сл¤ де¤коњ паузи сл≥д викликати одного учн¤, ¤кий повинен дати повну в≥дпов≥дь. Ќеповну ≥ неточну в≥дпов≥дь доповнюють ≥нш≥ учн≥.

ћожна проводити бес≥ду на р≥зних етапах уроку: при опитуванн≥ вивченого матер≥алу, при закр≥пленн≥ його тощо. ” II клас≥ за допомогою бес≥ди учн≥в п≥дготовл¤ють до читанн¤ статей природничого зм≥сту. ™ бес≥ди роз'¤снювальн≥, контрольн≥ ≥ заключн≥. –оз'¤снювальн≥ мають на мет≥ виклад ≥ по¤сненн¤ нового матер≥алу, контрольною вчитель перев≥р¤Ї правильн≥сть засвоЇнн¤ вивченого ма≠тер≥алу учн¤ми, заключною узагальнюютьс¤ ≥ системати≠зуютьс¤ знанн¤ учн≥в, наголошуЇтьс¤ на основному з вивченого.

ѕровод¤ть бес≥ди на п≥дстав≥ спостережень, досл≥д≥в, статей з п≥дручника, розпов≥д≥ вчител¤, екранних засоб≥в, за планом або картою, картиною тощо.

Ќа основ≥ спостережень бес≥ду провод¤ть, щоб забез≠печити в≥рне сприйманн¤ учн¤ми навколишньоњ д≥йсност≥, сформувати правильне пон¤тт¤ й у¤вленн¤ про предмети ≥ ¤вища природи. ѕосл≥довно ставл¤чи запитанн¤, вчитель пропонуЇ д≥т¤м уважно розгл¤нути предмет, спр¤мовуЇ њхню увагу на головн≥ ознаки предмета або ¤вища, допо≠магаЇ сформулювати результати спостережень, зробити висновки.

ƒл¤ того щоб ви¤вити, ¤к учн≥ зрозум≥ли зм≥ст викона≠ного досл≥ду, по¤снити причину спостережуваного ¤вища, з'¤сувати, ¤кий висновок можна зробити, де буваЇ под≥бне ¤вище в природ≥, де використовуЇтьс¤ тощо, бес≥ду про≠вод¤ть на основ≥ досл≥д≥в. ѕроведенню такоњ бес≥ди передуЇ проробленн¤ досл≥д≥в учн¤ми п≥д кер≥вництвом учител¤.

Ѕес≥ду на основ≥ прочитаноњ статт≥ провод¤ть, щоб ви¤вити, ¤к д≥ти розум≥ють описаний досл≥д, ¤вище, особ≠ливост≥ предмета або господарськоњ д≥¤льност≥ населенн¤ певноњ м≥сцевост≥. ”читель ставить запитанн¤, за допомогою ¤ких ви¤вл¤Ї знанн¤ учн≥в, систематизуЇ ≥ доповнюЇ њх.

” III клас≥ природничий матер≥ал даЇтьс¤ у форм≥ опов≥дань, в≥рш≥в, д≥лових статей. ѕеред читанн¤м учитель за допомогою посл≥довного р¤ду запитань п≥дводить д≥тей до св≥домого сприйманн¤ прочитаного, формуЇ ч≥тке у¤в≠ленн¤ про предмет або ¤вище. Ќабут≥ знанн¤ п≥д час бес≥ди систематизуютьс¤, поглиблюютьс¤ ≥ розширюютьс¤ за допомогою п≥дручника. —таттю можна под≥лити на частини, до кожноњ з ¤ких пот≥м п≥д≥брати запитанн¤.

ѕ≥сл¤ розпов≥д≥ вчитель ви¤вл¤Ї, ¤к д≥ти зрозум≥ли зм≥ст викладеного ≥ засвоњли новий матер≥ал, а також ¤к систематизують знанн¤.

ќбов'¤зковою Ї бес≥да при застосуванн≥ на уроках природознавства екранних засоб≥в. «а допомогою бес≥ди провод¤тьс¤ актуал≥зац≥¤ знань ≥ постановка конкретних завдань, що забезпечуЇ актив≥зац≥ю сприйманн¤. ѕ≥д час бес≥ди вчитель керуЇ сприйманн¤м кожного кадру д≥а≠ф≥льму, д≥апозитив≥в. «астосовують бес≥ду, щоб ви¤вити зм≥ст перегл¤нутого к≥ноф≥льму (д≥аф≥льму), систематизу≠вати й узагальнити набут≥ знанн¤.

Ѕес≥дою, ¤ку провод¤ть за картиною, вчитель дос¤гаЇ конкретизац≥њ природничого матер≥алу, створенн¤ в≥дпов≥д≠ного у¤вленн¤, кращого засвоЇнн¤ матер≥алу. Ќа уроц≥ використовують картини, ¤к≥ в≥дпов≥дають дан≥й тем≥. Ќайчаст≥ше картини анал≥зують в≥д загального до окремого: що показано на картин≥? що зображено на передньому план≥? що зображено справа? та ≥н. ќдночасно вчитель по¤снюЇ особливост≥ предмета або ¤вища. ” к≥нц≥ бес≥ди ставл¤тьс¤ узагальнююч≥ запитанн¤.

ѕри орган≥зац≥њ бес≥ди за картою доц≥льно використо≠вувати вже в≥домий матер≥ал. ”читель повинен, спира≠ючись на в≥доме, розкривати нове. Ќаприклад, учитель пропонуЇ знайти ”ральськ≥ гори. ¬ ¤кому напр¤мку прост¤гаютьс¤ ”ральськ≥ гори? яка р≥чка бере початок у горах ≥ тече на п≥вдень?  уди вона впадаЇ? яка низовина роз≠ташована на зах≥д в≥д г≥р? ≥ т. д.

’орошим засобом вивченн¤ карти ≥ вм≥нн¤ читати њњ Ї метод умовних подорожей. ”читель вказуЇ учн¤м мар≠шрут подорож≥, а учн≥ осмислюють ≥ розпов≥дають усе, що њм в≥домо про м≥сцев≥сть, через ¤ку проходить маршрут.

1

Ќазва: Ѕес≥да Ч д≥алог≥чна форма викладу ≥ вивченн¤ нового матер≥алу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (857 прочитано)