ѕедагог≥ка > ≈колог≥чне вихованн¤ учн≥в на уроках б≥олог≥њ

≈колог≥чне вихованн¤ учн≥в на уроках б≥олог≥њ

≤дењ, ¤к≥ стали теоретичним п≥дірунт¤м пропонованих матер≥ал≥в, належать в≥домим в ”крањн≥ вченим: академ≥ку ƒ. ћ. √родзинському, секретарю в≥дд≥ленн¤ загальноњ б≥олог≥њ ЌјЌ ”крањни; члену-кореспонденту ЌјЌ ”крањни ≤. ј. јк≥мову, директору ≤нституту зоолог≥њ ≥м. ≤.≤. Ўмальгаузена ЌјЌ ”крањни; кандидату б≥о≠лог≥чних наук ¬. ќ. ћежжер≥ну, раднику з еко≠лог≥њ та еколог≥чноњ осв≥ти при директор≥ ≤нститу≠ту зоолог≥њ ≥м. ≤. ≤. Ўмальгаузена ЌјЌ ”крањни, та були ними висловлен≥ на стор≥нках книжок ≥ пер≥одичних видань, а також обговорювалис¤ на сем≥нар≥ Ђ≈колог≥чна осв≥та та еколог≥чна етика XXI стол≥тт¤ї, ¤кий в≥дбувс¤ 30Ч31 жовтн¤ 2001 р. у м.  иЇв≥ ≥ в ¤кому вз¤ли участь понад 120 учи≠тел≥в м≥ста. ѕередус≥м зробимо короткий огл¤д погл¤д≥в учених на проблеми еколог≥њ.

Ќа жаль, б≥льш≥сть людей вважаЇ, що сад≥нн¤ дерев, спорудженн¤ очисних споруд ≥ тому под≥бне Ї еколог≥Їю. Ќ≥. ÷е лише д≥¤, вчинок, факт. ≈колог≥чного зм≥сту вони набувають тод≥, коли певн≥ знанн¤ об'Їднують ц≥ д≥њ у систему. Ќеобх≥дн≥сть системи д≥й пов'¤зана з тим, що кожна з них окре≠мо додаЇ чи забираЇ щось в одному м≥сц≥, а це спричин¤Ї зворотний процес у ≥ншому. “обто кожна д≥¤ передбачаЇ протид≥ю. ¬решт≥-решт виникаЇ про≠блема Ђвеликоњ гойдалкиї: коли ми в одному м≥сц≥ перетворюЇмо пустелю на кв≥тучий сад, а в ≥ншо≠му, навпаки, кв≥тучий сад Ч на пустелю. ƒ≥њ, не узгоджен≥ м≥ж собою, не приведен≥ до певноњ сис≠теми, не можуть бути збалансован≥.

«веденн¤ еколог≥њ до окремих д≥й перетворило њњ на аматорство. ¬≥дтак збереженн¤ довк≥лл¤ пе≠ретворилос¤ на прогресуючу хрон≥чну хворобу: Ђцей муруЇ, той руйнуЇї. “аке ставленн¤ до природи зрештою стр≥мко веде людство до самознищенн¤.

≤ л≥ки в≥д цих хвороб так≥: треба навчити лю≠дей мислити глобально ≥ т≥льки п≥сл¤ цього д≥¤ти локально, тобто пов'¤зати њхнЇ мисленн¤ з тим, що ¬. ≤. ¬ернадський називав Ђнауковою думкою ¤к планетним ¤вищемї, або, ≥накше кажучи, еко≠лог≥чним мисленн¤м, ¤ке вт≥лене в еколог≥чному знанн≥. “ому еколог≥¤ Ч це насамперед мисленн¤, що ірунтуЇтьс¤ на певному св≥тогл¤д≥. ¬ основ≥ еколог≥чного св≥тогл¤ду лежать у¤вленн¤ про струк≠туру ≥ функц≥њ ѕрироди, про св≥т, ¤кий ≥снуЇ ≥ д≥Ї незалежно в≥д того, входить до нього людина ¤к складова чи н≥, ≥ взаЇмод≥¤ з ¤ким породжуЇ об≠'Їктивне знанн¤. Ќа шл¤ху його здобутт¤ най≠важлив≥шим сл≥д вважати диференц≥ац≥ю еколог≥≠чного знанн¤ на таке, що Ї еколог≥чною нормою, ≥ таке, що Ї еколог≥чною патолог≥Їю. Ћ≥кар н≥коли не зм≥г би л≥кувати людей, ¤кби не мав у¤вленн¤ про здоров'¤ ≥ про те, ¤к ви¤вл¤Ї себе патолог≥¤. “ому й еколог≥чн≥ знанн¤ мають подаватис¤ ви≠н¤тково в диференц≥йованому вигл¤д≥, ¤к нор≠мальна ≥ патолог≥чна еколог≥¤.

¬иход¤чи з цього, найважлив≥шим завданн¤м еколог≥чноњ осв≥ти Ї встановленн¤ пр≥оритетност≥ еколог≥чних знань, оск≥льки вс≥ ≥нш≥ науки спр¤мован≥ лише на розробку технолог≥й, ≥ т≥льки еко≠лог≥¤ спроможна орган≥зувати њх у систему, ¤ка в≥дпов≥датиме законам ѕрироди ≥ зрештою задуму њњ “ворц¤ [7].

¬≥домо, що людина взаЇмод≥Ї з≥ св≥том ≥ з тим, що в ньому ≥снуЇ, не безпосередньо, а через куль≠туру. ™ п≥дстави стверджувати, що людина через культуру задовольн¤Ї своњ духовн≥ ≥ матер≥альн≥ по≠треби. ј будь-¤к≥ спроби забезпечити њх поза куль≠турою перетворюють людину нав≥ть не на дикуна (у кращому випадку Ч елементарного нев≥гласа), а на чудовисько, бо людський образ створюЇтьс¤ не генами, не морфолог≥Їю, а культурою [2].

—учасна культура спр¤мована на ≥зол¤ц≥ю Ћю≠дини в≥д —в≥ту ѕрироди ≥ створенн¤ Ђштучного —в≥туї. Ќин≥ культура не може виконати своњ функц≥њ щодо формуванн¤ людини, бо протиста≠вивши себе ѕрирод≥, ¬сесв≥ту, ≥ на жаль, Ѕогу, людина неминуче включила неприродн≥ Ђмехан≥з≠миї еволюц≥йного процесу. —ьогодн≥ перед нею постаЇ завданн¤ пристосуватис¤ до Ђвторинноњ природиї, ¤ка виникаЇ внасл≥док њњ д≥¤льност≥, ре≠зультати ¤коњ неможливо передбачити [2, 7].

“ому потреба зм≥н у людин≥ назр≥ла давно. ѕро це ≥ говор¤ть, ≥ пишуть, ≥ складають проекти. јле при цьому проектанти забувають, що зм≥нити людину можна лише тод≥, коли в≥дбудетьс¤ зам≥на сучасноњ культури на культуру еколог≥чну.

≈колог≥чна культура передбачаЇ, що наука, тех≠нолог≥њ, рел≥г≥¤, ф≥лософ≥¤, осв≥та, л≥тература, ми≠стецтво Ч ус≥ разом твор¤ть спос≥б житт¤ люди≠ни. «д≥йснюючи саме через нењ взаЇмод≥ю з≥ св≥том, людина забезпечить соб≥ стан норми, ¤ку можна розгл¤дати ¤к вищу форму пристосованост≥ [2].

” формуванн≥ еколог≥чноњ культури найважлив≥ше м≥сце належить, безумовно, осв≥т≥. Ќа дум≠ку рос≥йського ученого ¬. Ќ≥к≥т≥на, осв≥та Ч суть людинотворенн¤, Ї завершальним етапом у про≠цес≥ ц≥л≥сного формуванн¤ й утворенн¤ Ћюдини розумноњ. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших живих ≥стот, у людини завершальним етапом њњ формуванн¤ маЇ бути не дос¤гненн¤ дорослого стану ≥ здатност≥ мати нащадк≥в, хоча ≥ це потр≥бно, а осв≥та, ¤ка приводить до стану завершеноњ духовност≥. ¬она, власне, ≥ в≥дкриваЇ людин≥ шл¤х до безсмерт¤, бо духовна людина залишаЇ п≥сл¤ себе духовну спадщину, вмираючи лише т≥лесно. якщо зробити ставку на одне та залишити поза увагою ≥нше, то осв≥та не зд≥йснюЇтьс¤, ≥ Ћюдина розумна може не в≥дбутис¤ [2].

ѕ≥знанн¤ ≥стинного —в≥ту зд≥йснюЇтьс¤ на≠самперед чуттЇвим, емоц≥йним шл¤хом, тобто у форм≥ одкровенн¤, ос¤ганн¤, неспод≥ваного роз≠критт¤ ≥стини. ÷е дос¤гаЇтьс¤ не шл¤хом лог≥ч≠них м≥ркувань, а ¤к в≥дчутт¤ гар¤чого, холодного чи мокрого, тобто несв≥домо (п≥дсв≥домо).

ѕ≥дсв≥доме забезпечуЇ св≥тосприйманн¤, а св≥доме Ч св≥торозум≥нн¤. ≤ ¤кщо людина по≠збавлена здатност≥ в≥дчувати св≥т, то вона не може зрозум≥ти його б≥ль, ≥ не бачить потреби в зм≥н≥ свого ставленн¤ до нього. Ќеправильний св≥то≠гл¤д породжуЇ неправильний характер, а в≥н Ч неправильн≥ вчинки, ¤к≥, у свою чергу, призво≠д¤ть до еколог≥чних проблем, хвороб та нещасть. ¬≥дтак осв≥та може себе реал≥зувати ¤к така лише тод≥, коли вона навчатиме не лише технолог≥¤м, ¤к≥ п≥дкор¤ють ≥стинний —в≥т людин≥, а й в≥дчуттю та розум≥нню цього св≥ту.

“ому першим ≥ найважлив≥шим стратег≥чним завданн¤м еколог≥чноњ осв≥ти ≥ вихованн¤ сл≥д вважати формуванн¤ побожного ставленн¤ до всього живого.

ƒруге стратег≥чне завданн¤ Ч п≥знанн¤ природи, ≥снуванн¤ ¤коњ не залежить в≥д людськоњ св≥домост≥. Ѕо саме це п≥знанн¤ створюЇ вс≥ необх≥дн≥ перед≠умови дл¤ глобального (б≥осферного) мисленн¤ й еколог≥чно обірунтованих локальних д≥й, в≥дпов≥д≠но до конкретного природного середовища, де в≥дбу≠ваютьс¤ д≥њ. ¬оно також забезпечить глибоке розу≠м≥нн¤ ¤кост≥ середовища, ¤ка визначаЇтьс¤ не тех≠н≥чними р≥шенн¤ми, а ¤к≥стю т≥Їњ роботи, ¤ку ви≠конують природн≥ об'Їкти (р≥зноман≥тн≥ форми жит≠т¤), збереженн¤ ≥ зб≥льшенн¤ ¤ких сл≥д вважати найважлив≥шим завданн¤м локальних д≥й.

¬иконанн¤ цих завдань передбачаЇ дос¤гнен≠н¤ трьох ц≥лей.

÷≥ль перша. ‘ормуванн¤ еколог≥чного св≥то≠гл¤ду. ѕерешкодою на цьому шл¤ху Ї помилко≠ве у¤вленн¤, що це Ч завданн¤ ф≥лософ≥в. ѕо≠милка випливаЇ з нерозум≥нн¤ того, н≥би ф≥ло≠софська думка ¤к гуман≥тарна у змоз≥ творити св≥торозум≥нн¤ лише того св≥ту, ¤кий творить (створюЇ) людина. ќднак св≥т, створивши люди≠ну, може бути осмислений вин¤тково з позиц≥й б≥осферного мисленн¤.

÷≥ль друга. ”твердженн¤ у св≥домост≥ учн≥в думки, що житт¤ може ≥снувати вин¤тково у форм≥ ц≥лого, а не частин.

÷≥ль трет¤. ќсв≥та маЇ зд≥йснюватис¤ у рамках рац≥онального природокористуванн¤. ÷≥ль дос¤≠гаЇтьс¤ в процес≥ переосмисленн¤ всього, накопи≠ченого наукою. ј переоц≥нюванн¤ ц≥нностей дасть змогу перейти в≥д св≥тосприйманн¤ ≥ св≥топ≥дкоренн¤ до св≥торозум≥нн¤, що означаЇ здатн≥сть мис≠лити в рамках у¤влень про ≥стинний св≥т.

ѕропонуЇмо такий п≥дх≥д до еколог≥чноњ осв≥≠ти ≥ вихованн¤ в середн≥й школ≥, ¤кий гармон≥й≠но поЇднуватиме природничо-науков≥ предмети з гуман≥тарними. ќсновою цього п≥дходу маЇ стати б≥олог≥¤.

Ћюдина, ¤ка приходить у цей св≥т, спочатку сприймаЇ його ¤к Їдине ц≥ле ≥ лише пот≥м почи≠наЇ под≥л¤ти його на окрем≥ частини. ÷ей процес повторюЇтьс¤ ≥ в осв≥т≥. ўе в дошк≥льних уста≠новах колись Їдиний (ц≥л≥сний) св≥т, що оточуЇ дитину, починаЇ под≥л¤тис¤ на складов≥, а пот≥м цей процес продовжуЇтьс¤ в школ≥. ” результат≥ дитина виходить з≥ школи з≥ знанн¤ми матема≠тики, ф≥зики, х≥м≥њ, б≥олог≥њ, мови тощо, ¤к≥ у св≥домост≥, на жаль, н≥¤к не пов'¤зан≥ м≥ж собою (не утворюють ц≥лого) ≥ не формують ц≥л≥сну картину природи. ≈колог≥чна осв≥та маЇ будува≠тис¤ за принципом сп≥рал≥, коли на кожному на≠ступному витку в≥дбуваЇтьс¤ узагальненн¤ попе≠реднього. “ому вона маЇ починатис¤ у почат≠ков≥й школ≥ ≥ зак≥нчуватис¤ у 12 клас≥.

ѕропонуЇмо триетапне викладанн¤ еколог≥њ з таким розпод≥лом питань за класами.

1

Ќазва: ≈колог≥чне вихованн¤ учн≥в на уроках б≥олог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1099 прочитано)