ѕедагог≥ка >  озацька педагог≥ка ¤к ун≥кальне ¤вище св≥товоњ педагог≥чноњ думки

 озацька педагог≥ка ¤к ун≥кальне ¤вище св≥товоњ педагог≥чноњ думки

 озацька педагог≥ка Ч феноменальне ¤вище ≥ складова украњнськоњ етнопедагог≥ки: в усн≥й форм≥ вона зберегла, переда≠ючи з покол≥нн¤ до покол≥нн¤ найкращ≥ духовн≥ ц≥нност≥ наро≠ду, досв≥д вихованн¤, формуванн¤ ≥ навчанн¤ особистост≥, не за≠ф≥ксован≥ письмово прогресивн≥ й результативн≥ форми допологового вихованн¤, батьк≥вського оп≥куванн¤ немовл¤т ≥ д≥тей до≠шк≥льного в≥ку, роботи з отроками, п≥дл≥тками ≥ юнаками та по≠будови взаЇмин м≥ж дорослими. “ак виникли неписан≥ закони кодексу лицарськоњ чест≥, що передбачали:

Ч любов до батьк≥в, р≥дноњ мови, в≥рн≥сть у коханн≥, дружб≥, побратимств≥, ставленн≥ до Ѕатьк≥вщини-”крањни;

Ч готовн≥сть захищати слабших, молодших, зокрема д≥тей;

Ч шл¤хетне ставленн¤ до д≥вчини, ∆≥нки, бабус≥;

Ч непохитна в≥ддан≥сть ≥де¤м, принципам народноњ морал≥, духовност≥ (правдив≥сть ≥ справедлив≥сть, скромн≥сть ≥ працьо≠вит≥сть тощо);

Ч в≥дстоюванн¤ повноњ свободи ≥ незалежност≥ особистост≥, народу, держави;

Ч турбота про розвиток нац≥ональних традиц≥й, звичањв ≥ об≠р¤д≥в, бережливе ставленн¤ до р≥дноњ природи, земл≥;

Ч прагненн¤ робити пожертви на буд≥вництво храм≥в, на≠вчально-виховних ≥ культурних заклад≥в;

Ч ц≥леспр¤мований розвиток власних ф≥зичних ≥ духовних сил, вол≥, можливостей свого орган≥зму;

Ч ум≥нн¤ скр≥зь ≥ всюди чинити шл¤хетно, ви¤вл¤ти ≥нш≥ чесноти.

 озацька педагог≥ка ¤к нев≥д'Їмна складова украњнськоњ етнопедагог≥ки акумулювала в соб≥ вироблен≥ в≥ками та апробован≥ часом традиц≥њ т≥ловихованн¤ молод≥.

—истема осв≥ти ≥ вихованн¤ у школах «апорозькоњ —≥ч≥ (ко≠зацьк≥, с≥чов≥, полков≥, паланков≥, параф≥¤льн≥ та ≥нш≥ школи) передбачала формуванн¤ у молод≥, кр≥м ¤костей лицарськоњ чест≥, певноњ системи доблест≥ та звит¤ги, а саме:

Ч готовност≥ боротис¤ до загину за волю, честь ≥ славу ”крањни;

Ч нехтуванн¤ небезпекою, коли справа стосуЇтьс¤ нещаст¤ р≥дних, друз≥в, побратим≥в;

Ч ненависть до ворог≥в, прагненн¤ визволити р≥дний край в≥д чужих зайд-завойовник≥в;

Ч здатн≥сть в≥дстоювати р≥дну мову, культуру, право бути господарем на власн≥й земл≥;

Ч героњзм, подвижництво у прац≥ та в бою в ≥м'¤ свободи ≥ незалежност≥ ”крањни.

” козацькому середовищ≥ виникло, закр≥пилос¤, а пот≥м ≥ поширилос¤ в слов'¤нському стил≥ к≥лька специф≥чних систем ф≥зичних ≥ психоф≥зичних вправ, спр¤мованих на т≥ловихованн¤, самовдосконаленн¤ особистост≥. ÷е перш за все система ф≥зич≠ного вихованн¤ ≥ в≥йськового вишколу учн≥в р≥зних тип≥в шк≥л (волод≥нн¤ луком, списом, шаблею ≥ арканом, майстерн≥сть њзди на бойовому кон≥, управл≥нн¤ ≥ догл¤д за ним тощо).

—истема веденн¤ наступальних ≥ захисних боњв з позиц≥њ духов≠ност≥, створенн¤ "круговоњ неприступноњ оборони" (м≥ж ≥ншим, ≥ своњ в≥йськов≥ табори вони зводили за такими ж принципами), системи козацького Їдиноборства: все п≥дпор¤дковувалос¤ основ≠н≥й мет≥ Ч вихованню незборимого воњна-захисника, богатир¤, красивого т≥лом ≥ духом, ≥нтелектуально багатого.

 озацька служба вимагала високого р≥вн¤ духовност≥ й за≠гартованост≥, витривалост≥ до голоду ≥ спеки, дощу ≥ сн≥гу, до в≥д≠сутност≥ харч≥в ≥ питноњ води, що зумовлювало побудову едино≠борств у поЇднанн≥ з високим р≥внем моральност≥, лицарськоњ чест≥.

"як ≥ бувале козацтво, молодь на св¤та народного календар¤, у процес≥ народних ≥гор, змагалас¤ на силу, спритн≥сть, винах≥д≠лив≥сть, точн≥сть. “радиц≥йними були змаганн¤ на кон¤х (пере≠гони та ≥н.).

ј в непрох≥дних дн≥провських плавн¤х козацька молодь п≥д нагл¤дом найб≥льш досв≥дчених запорожц≥в у пост≥йн≥й прац≥ загартовувала своЇ здоров'¤, силу ≥ спритн≥сть. ÷ьому спри¤ло полюванн¤, плаванн¤, рибальство та пост≥йн≥ змаганн¤ з веслу≠ванн¤.

Ќайб≥льш в≥дпов≥дальним випробуванн¤м дл¤ молод≥ було подоланн¤ дн≥провських порог≥в, ≥ т≥льки тод≥ вони отримували званн¤ "≥стинного" запорозького козака".

—еред запорозьких козак≥в значного поширенн¤ набули р≥зно≠ман≥тн≥ системи единоборств. Ќайв≥дом≥ша л¤гла в основу ко≠зацького танцю гопак, що формуЇ ≥нтелектуальне, духовне, ф≥зич≠не та естетичне багатство юност≥.

ќкрем≥ козаки спец≥альними вправами дос¤гали неймов≥рно≠го ефекту, коли "т≥ло граЇ" (у такому раз≥ больов≥ удари против≠ника не в≥дчувалис¤). “ак≥ козаки миттЇво концентрували внут≠р≥шню енерг≥ю в ту частину свого т≥ла, куди спр¤мовувавс¤ удар нападника. ѕод≥бн≥ ¤вища притаманн≥ й сх≥дним системам боротьби, наприклад, мистецтву тибетських ченц≥в катода ≥ "школ≥ зал≥зноњ сорочки" в кунг-фу та карате.

ќтже, високий р≥вень розвитку психоф≥зичноњ ≥ духовноњ куль≠тури козацтва, дос¤гненн¤ украњнськоњ етнопедагог≥ки з питань т≥ловихованн¤ молод≥, ≥нтелектуального розвитку визнан≥ й апро≠бован≥ у св≥т≥, мають природне право на в≥дновленн¤ кращих своњх здобутк≥в у практиц≥ т≥ловихованн¤ ≥ духовност≥ сучасноњ молод≥. ”сп≥х буде гарантовано за умови творчого п≥дходу до практичноњ реал≥зац≥њ теоретичних узагальнень потреби в≥дновленн¤ на висо≠кому р≥вн≥ козацького гарту, т≥ловихованн¤ ≥ гармон≥йного роз≠витку молод≥ в процес≥ в≥дновленн¤ нац≥ональноњ системи осв≥ти.

Ќайголовн≥шими вимогами до такоњ д≥¤льност≥ можуть бути в≥дом≥ козацьк≥ запов≥д≥:

Ч не шкодь своњми д≥¤ми ≥ншим;

Ч в≥зьми все найкраще, що зробить тоб≥ добро, зм≥цнить силу, загартуЇ волю, збудить думку, у¤ву, сформуЇ почутт¤ ≥ переконанн¤;

Ч без потреби не заз≥хай на сус≥дськ≥ звички, не переймай чужих молитов, а бери лише те, що продовжить житт¤, зробить його незборимим, загартованим, помножить майстерн≥сть, вправн≥сть, а зд≥бност≥ перетворить на невичерпн≥.

÷≥ та ≥нш≥ настанови т¤ж≥ють за своЇю сутн≥стю до «апов≥дей √осподн≥х.

¬≥домо, що запорожц≥ були глибоков≥руючими людьми, ≥ в≥дс≥ч ус≥м ворогам давали за запов≥д¤ми Ѕожими.

¬ихованн¤ в козацьких школах ≥ л≥тн≥х юнацьких таборах проводилос¤ у ход≥ р≥зноман≥тних ≥гор, засобами спортивних, рух≠ливих ≥гор, розваг та змагань, що гартували волю ≥ характер юних, розвивали духовн≥сть ≥ ≥нтелект, множили витримку, наполег≠лив≥сть, ум≥нн¤ доводити справу до к≥нц¤, до перемоги. —портив≠но-ф≥зичн≥ ≥гри пр¤мо та опосередковано впливали на форму≠ванн¤ ≥нтелектуального р≥вн¤ юного украњнц¤, на розумовий ≥ ф≥зичний розвиток особистост≥.

¬ умовах боротьби за збереженн¤ украњнського етносу ≥ ви≠живанн¤ в екстремальних обставинах козаки гартували своЇ т≥ло ≥ дух, довод¤чи особист≥сть майже до ≥деальност≥.

 озацтво Ч високо≥нтелектуальний ≥ сусп≥льнотворчий ун≥≠кум державотворенн¤, громадського дива ™вропи, в ¤кому ко≠жен козак Ч це мудрець.

” «апорозьк≥й —≥ч≥, ¤к ≥ у —тародавн≥й √рец≥њ, ≥снував культ ф≥зичного розвитку особистост≥. ‘≥зично недосконала людина в≥дчувала свою нер≥вн≥сть ≥ тому щиро прагнула п≥двищити св≥й ф≥зичний вишк≥л. як св≥дчать л≥тописи, слабку людину с≥чове товариство н≥коли не обирало в старшини.

ћогутн≥м вождем був ≤ван ѕ≥дкова, гетьман низових козак≥в, ¤кий був такоњ м≥цноњ породи, що гнув п≥дкови. ќсь чому за ним закр≥пилос¤ пр≥звисько "ѕ≥дкова",

ƒобре розвиненими ф≥зично були Ѕ. ’мельницький, ѕ. —а≠гайдачний, ≤. Ѕогун, ≤. —в≥рчевський та ≥н. ј про гетьмана ћазе≠пу французький дипломат ∆ан Ѕалюз писав: "“≥ло його м≥цн≥ше, н≥ж т≥ло н≥мецького рейтара, ≥ њздець ≥з нього знаменитий".

Ќапевно, не випадково ус≥ воњни, нац≥ональн≥ героњ, ¤к прави≠ло Ч богатир≥. «алишилис¤ численн≥ легендарн≥ перекази про козак≥в-характерник≥в, ¤ких не брали н≥ ворожа кул¤, н≥ шаблю≠ка бусурмана. ј де¤к≥ з цих легенд-переказ≥в надлюдськ≥ влас≠тивост≥ приписували конкретним ≥сторичним особам, ¤к, напри≠клад, ≤ванов≥ ƒмитровичу —≥рку (1605Ч1680), ¤кий за народ≠ним поголосом м≥г ловити кулю на ходу й назад кидати њњ в дуло п≥стол¤ того, хто стр≥л¤в...

Ќаселенн¤ ”крањни проводило вихованн¤ п≥дростаючого поко≠л≥нн¤ на прикладах визначних козак≥в, козацьких традиц≥¤х ≥ за≠конах, тому вс¤ педагог≥ка носила назву козацькоњ, њњ д≥йовими за≠собами ставали народн≥ козацьк≥ думи й ≥сторичн≥ п≥сн≥, легенди ≥ народн≥ перекази, см≥ховини та величезна к≥льк≥сть влучних афо≠ристичних твор≥в, ¤к≥ пот≥м одержать назву приказок та присл≥в'њв.

¬се це ¤скраво видно ≥ на приклад≥ житт¤ та боротьби сла≠ветного ≤.ƒ. —≥рка. ўодо нього у свою в≥чну пам'¤ть (думи, ≥сто≠ричн≥ п≥сн≥, перекази, легенди, що Ї прикрасою украњнського епо≠су ≥ м≥фолог≥њ) народ ув≥брав найсв≥тл≥ше, що т≥льки може харак≠теризувати визначного полководц¤, дипломата, державного д≥¤ча ≥ прекрасну людину, ¤кого 8 раз≥в п≥др¤д обирали кошовим (нечувано в ≥стор≥њ козацтва), ¤кий перем≥г ворога в 52Ч53 походах ≥з 55, а решта битв завершилас¤ перемир'¤м.

ѕро подвиги ≤вана —≥рка спов≥щали козацьк≥ л≥тописц≥ —ам≥йло ¬еличко, √ригор≥й √раб'¤нка, ≥сторик з  ињвськоњ колег≥њ ≤нокент≥й √≥зель та ≥н.

“ак≥ лицар≥, ¤к ≤ван —≥рко, ц≥лком заслужено здобувають без≠смерт¤ в пам'¤т≥ народн≥й. Ќаприклад, у п≥сн≥ "“а ой ¤к крик≠нув же та козак —≥рко" народ називаЇ свого улюбленого геро¤ сонечком, м≥с¤цем, сизим орлом.

 обзар≥ ус≥Їњ ”крањни, л≥рники ≥ скрипал≥, сл≥п≥ сп≥ваки роз≠пов≥дали в п≥сн¤х ≥ думах про житт¤, подвиги незборимого ≤вана —≥рка, його батьк≥вську турботу про козак≥в, ¤ких в≥н називав синками, дбаючи про здоров'¤ кожного, про його в≥йськовий ≥ ф≥зичний гарт, т≥ловихованн¤.

ѕро —≥рка ходила добра слава ¤к про звит¤жц¤: в≥н м≥г сам ≥ вимагав в≥д своњх козак≥в Ч "молодих сокол¤т" Ч спати на земл≥, митис¤ холодною водою, ум≥ти п≥рнати, плавати, стрибати у воду.  ожен його козак ум≥в догл¤дати за конем (нав≥ть, ¤кщо був п≥шим), гарцювати, переходити з галопу в алюр ≥ навпаки, рубати ("с≥кти на капусту") лозу на повному скаку (а це могла зробити лише струнка людина).

1	2

Ќазва:  озацька педагог≥ка ¤к ун≥кальне ¤вище св≥товоњ педагог≥чноњ думки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2473 прочитано)