ѕедагог≥ка > Ќавчанн¤ орфограф≥њ в сучасних умовах

Ќавчанн¤ орфограф≥њ в сучасних умовах

Ќа основ≥ л≥нгв≥стичних знань учн≥ загальноосв≥тньоњ школи повинн≥ оволод≥ти мовою в ус≥х видах мовленнЇвоњ д≥¤льност≥: п≥д час слуханн¤, читанн¤, говор≥нн¤, пись≠ма. ¬изначальними в писемному мовленн≥ Ї орфограф≥чн≥ норми, ¤ких мають дотримуватис¤ вс≥ гро≠мад¤ни крањни. “ому процес формуванн¤ орфограф≥чних навичок маЇ соц≥альний характер ≥ потребуЇ пост≥йноњ уваги до себе.

«начна частина в≥дхилень в≥д правописних норм сучас≠ноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови зумовлена впливом на≠вколишнього мовленнЇвого середовища. ÷¤ проблема зац≥кавила методист≥в у 40-50-их роках XX ст. “ак, ќ.¬.“екучов ≥ ќ.ѕ.Ўейн≥на досл≥джували методику вивченн¤ рос≥йськоњ мови в умовах м≥сцевих говор≥в. ” в≥тчизн¤н≥й методиц≥ на особливост≥ засвоЇнн¤ орфограф≥њ в школах з д≥алектним оточенн¤м звернули увагу —.’.„авдаров, ј.ќ.«агродський, ћ.“.ƒоленко, √.≤. упр≥Їнко, Ћ.ћ.—имоненкова, ћ.¬.Ѕардаш.

ћеншою м≥рою зазнають впливу д≥алект≥в учн≥ м≥ських шк≥л, проте ≥ њхн¤ грамотн≥сть перебуваЇ в пр¤м≥й залежност≥ в≥д мовленнЇвого середовища, ¤ке склалос¤ у великих ≥ малих промислових центрах крањни. ¬продовж тривалого часу в р≥зних сферах сусп≥льноњ д≥¤льност≥ пор¤д ≥з р≥дною украњнц≥ використовують рос≥йську мову. ” результат≥ украњнська мова зазнала не т≥льки транспозиц≥йного впливу з боку спор≥дненоњ њй слов'¤нсь≠коњ мови Ч позитивного переносу под≥бних л≥нгв≥стичних рис, але й ≥нтерферуючого Ч негативного проникненн¤ в нењ форм ≥ншоњ мови, що виразно пом≥тно в мовленн≥ учн≥в загальноосв≥тн≥х шк≥л.

“ривалий час науков≥ розробки способ≥в п≥двищенн¤ правописноњ грамотност≥ учн≥в вичерпува≠лис¤ пошуками ун≥версальних метод≥в навчанн¤ орфограф≥њ або удосконаленн¤м внутр≥шньоњ орган≥зац≥њ урок≥в вивченн¤ правопису. ќзначена про≠блема у пропонован≥й методиц≥ навчанн¤ орфограф≥њ розгл¤даЇтьс¤ з позиц≥њ комплексного п≥дходу до њњ вир≥шенн¤. ћи керувалис¤ тим, що культура мовлен≠н¤ Ч нев≥д'Їмна ознака загальнолюдськоњ культури, њњ зовн≥шн≥ми ви¤вами Ї усний ≥ писемний р≥зновиди, ¤к≥ неоднаково формуютьс¤ та мають сп≥льний словнико≠вий склад ≥ граматичну будову. ¬нутр≥шнЇ (Ђпро себеї) ≥ зовн≥шнЇ (усне ≥ писемне) мовленн¤ становл¤ть Їдн≥сть, ¤ка не виключаЇ своЇр≥дност≥, проте Ђспециф≥чн≥сть кожноњ з цих форм мовноњ д≥¤льност≥ така, що не порушуЇ њх Їдност≥ї. ¬нутр≥шнЇ мовленн¤ Ї Ђмисленою чернеткоюї (висл≥в Ћ.—.¬иготського) пи≠семного, ¤ке, в свою чергу, залежить в≥д усного, що становить основу його розвитку.

јнал≥з л≥нгв≥стичноњ, педагог≥чноњ, психолог≥чноњ ≥ ме≠тодичноњ л≥тератури з досл≥джуваноњ проблеми даЇ п≥дстави припускати, що навчанн¤ орфограф≥њ з ураху≠ванн¤м впливу мовленнЇвого середовища й опорою на зв'¤зок з р≥зними розд≥лами украњнськоњ мови спри¤тиме виробленню у школ¤р≥в м≥цних орфограф≥чних навичок, ¤кщо при формуванн≥ њх дотримуватис¤ таких етап≥в на≠вчальноњ роботи:

1. ¬становленн¤ л≥нгв≥стичного д≥агнозу слова ≥ Ч в раз≥ потреби Ч приведенн¤ лексеми у в≥дпов≥дн≥сть ≥з л≥тературним аналогом.

2. ¬изначенн¤ орфограми.

3. «'¤суванн¤ орфограми.

4. ѕравилов≥дпов≥дна мотивац≥¤ орфограми.

5. ѕосл≥довне виконанн¤ орфограф≥чних операц≥й, зу≠мовлених вибором нормативного написанн¤.

6.  омплексне використанн¤ р≥зновидовоњ навчальноњ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на практичне застосуванн¤ орфограф≥чних знань.

7.  орекц≥¤ орфограф≥чних ум≥нь ≥ навичок.

¬становленн¤ л≥нгв≥стичного д≥агнозу слова ≥ приведенн¤ лексеми у в≥дпов≥дн≥сть ≥з л≥тературним аналогом

¬становити л≥нгв≥стичний д≥агноз слова Ч означаЇ з'¤≠сувати правильн≥сть його вживанн¤ шл¤хом ви¤вленн¤ ≥нтерферуючих компонент≥в, що в процес≥ письма спричи≠н¤ють деформуванн¤ орфограф≥чних норм. ” зв'¤зку з цим учн≥ повинн≥:

знати особливост≥ виучуваних систем украњнськоњ й ≥ншоњ слов'¤нськоњ мов;

розум≥ти природу д≥алектних ¤вищ;

в≥дчувати нашаруванн¤ нел≥тературних елемент≥в в орфоеп≥чн≥й, лексичн≥й ≥ граматичн≥й структурах р≥дноњ мови та вм≥ти протиставл¤ти њх нормам л≥тературноњ мови.

“ак, в ареал≥ п≥вденно-зах≥дного нар≥чч¤, визначаючи д≥агноз характерного дл¤ його говор≥в д≥Їслова [ходит] (¬≥н ходит до школи), учень уголос або Ђпро себеї ро≠бить опис умов вживанн¤ м'¤кого знака в окреслен≥й граматичн≥й категор≥њ ≥ доходить висновку, що на в≥дм≥ну в≥д д≥алектноњ ≥ рос≥йськоњ мов у л≥тературн≥й украњнськ≥й мов≥ в зак≥нченн¤х 3-оњ особи однини 11-оњ д≥Їв≥дм≥ни вжи≠ваЇтьс¤ м'¤кий знак.

¬ умовах ≥нтерферованого мовленнЇвого оточенн¤ посл≥довн≥сть виконанн¤ розумових д≥й у т≥й њњ частин≥, що стосуЇтьс¤ переходу в≥д операц≥й зовн≥шн≥х, предмет≠них, до внутр≥шн≥х, мислених, маЇ бути така;

Х читанн¤ учн¤ми орфограф≥чне складних сл≥в, запи≠саних на картках або класн≥й дошц≥;

Х промовл¤нн¤ сл≥в уголос;

Х мислене, внутр≥шнЇ сприйманн¤ сл≥в.

ѕравописне складн≥ слова сл≥д посилено використо≠вувати в зорово-слухових вправах. Ќаприклад, дл¤ школ¤р≥в, ¤к≥ проживають в ареал≥ п≥вденно-зах≥дних говор≥в, важкими дл¤ написанн¤ Ї слова з л≥терою на позначенн¤ голосного [о], ¤кий у ненаголошен≥й позиц≥њ так лаб≥ал≥зувавс¤, що артикул¤ц≥йне зблизивс¤ ≥з зву≠ком [у]: [уб' ≥'д] Ч об≥д, [субо'йу] Ч собою, [тур'≥'к] Ч тор≥к тощо.

Ќа спец≥альних картках виразним шрифтом записують≠с¤ слова, щоб њх легко змогли прочитати учн≥:

ќбгортка, один, огл¤дач; горд≥сть, море, поле; льон, бадьорий, сьомий; топол¤, осока, сьогодн≥; зо≠зул¤, кожух, гор≥х.

¬читель почергово демонструЇ картки, робл¤чи паузи дл¤ осмисленого читанн¤ учн¤ми записаних сл≥в, дал≥ сам зачитуЇ перш≥ три слова, в ¤ких голосний [о] звучить ч≥тко, без будь-¤кого наближенн¤ до ≥нших звук≥в. ”чн≥ насл≥дують вимову вчител¤. ” такий спос≥б вимовл¤ютьс¤ й ≥нш≥ сло≠ва, в ¤ких [о] виразно артикулюЇтьс¤ в наголошен≥й позиц≥њ п≥сл¤ твердих приголосних (горд≥сть, море, поле), м'¤ких (льон, бадьорий, сьомий), у ненаголошен≥й позиц≥њ п≥сл¤ твердих ≥ м'¤ких приголосних (топол¤, осока, сьогодн≥). ≤ лише зачитуючи слова, вм≥щен≥ на останн≥х трьох картках, учитель акцентуЇ увагу школ¤р≥в на нормативност≥ вимови [о] з незначним наближенн¤м до [у] в позиц≥њ перед скла≠дом ≥з наголошеним [у] та [≥].

Ўкол¤р≥ ще раз голосно вимовл¤ють запропонован≥ вчи≠телем слова, спостер≥гають за способом артикулюванн¤ анал≥зованого звука, завчають його вимову, щоб за аналог≥Їю до зразка правильно вимовл¤ти й ≥нш≥ слова з артикул¤ц≥йне складним дл¤ них голосним [о].

” процес≥ самост≥йноњ творчоњ роботи учн¤м необх≥дно:

Х ч≥тко усв≥домити, ¤ким чином зд≥йснюЇтьс¤ виклад думок (украњнською л≥тературною мовою, чи д≥алектним вар≥антом);

Х у внутр≥шньому ≥ писемному мовленн≥ контролюва≠ти в≥дпов≥дн≥сть уживаних сл≥в нормативним особливост¤м украњнськоњ л≥тературноњ мови;

Х з≥ставити деформован≥ в мовленнЇвому середовищ≥ форми з л≥тературними аналогами;

Х з'¤сувати лексичне значенн¤ вибраних дл¤ написан≠н¤ мовних одиниць;

Х застосувати орфограф≥чне промовл¤нн¤ сл≥в;

Х граф≥чно передати слова на письм≥.

¬изначенн¤ орфограми за властивими њй ознаками

Ќеобх≥дною умовою формуванн¤ в учн≥в орфограф≥чних ум≥нь ≥ навичок Ї здатн≥сть бачити орфограми, оперативно визначати њх у вживаних словах. ”чн≥ припускатимутьс¤ значно меншоњ к≥лькост≥ помилок, ¤кщо вм≥тимуть зосеред≠жувати свою увагу на структур≥ слова, в≥дчуватимуть Ђорфограф≥чн≥ м≥сц¤ї,.знатимуть особливост≥ мовних ¤вищ, ¤к≥ становл¤ть зм≥ст орфограм.

¬м≥нн¤ пом≥чати Ђп≥дступн≥ї дл¤ написанн¤ м≥сц¤ фор≠муютьс¤ на основ≥ теоретичних знань. “ому школ¤рев≥, ¤кий Ђбачить т≥льки поверхнев≥, дл¤ вс≥х очевидн≥ ознаки предмет≥в, речей, ¤вищ, ¤кий не зробив жодного Ђв≥дкритт¤ї, проникаючи в њхню глибину, суть, не пережив≠ши в≥дчутт¤ подиву перед неспод≥ваним взаЇмозв'¤зком ¤вищї, важко визначити орфограми, а тим б≥льше запам'≠¤товувати умови њх вживанн¤.

–озп≥знавальн≥ ознаки правильних написань зумовлен≥ взаЇмозв'¤зком орфограф≥њ з р≥зними розд≥лами украњнсь≠коњ мови. ¬ основ≥ орфограм лежать фонетичн≥ особливост≥, ¤к≥ пол¤гають у ч≥ткому усв≥домленн≥ учн¤ми звукового скла≠ду украњнськоњ мови, граф≥чн≥, що становл¤ть сп≥вв≥дношенн¤ писемних знак≥в з фонетичними властиво≠ст¤ми мови, фонематичн≥, пов'¤зан≥ з морфонолог≥чними чергуванн¤ми фонем, словотворч≥, зумовлен≥ написанн¤м значущих частин слова, семантичн≥, що характеризуютьс¤ лексичним значенн¤м окремих сл≥в ≥ словотворчих морфем.

Ќер≥дко учн≥ середн≥х клас≥в плутають ≥менники на оз≠наченн¤ д≥њ з д≥Їсловами, прикметники з д≥Їприкметниками, робл¤чи при цьому орфограф≥чн≥ помилки (наприклад: незл≥че'ний, незд≥'йсненний зам≥сть незл≥че'нний, незд≥'йснений), не диференц≥юють прийменники ≥ преф≥кси, не ви¤вл¤ють граматичн≥ ≥ смислов≥ зв'¤зки м≥ж словами, њм нелегко зважати на предметно-лог≥чний зм≥ст мовних факт≥в ≥ сконцентрувати увагу на орфограмах. ўоб полегшити школ¤рам це завданн¤, необх≥дно виховувати в них увагу до Ђматер≥њ мовиї Ч мовних знак≥в. ÷е особливо важливо з огл¤ду на складн≥сть складн≥сть мовленнЇвого оточенн¤, в ¤кому перебувають школ¤р≥. ¬≥домо, що в б≥льшост≥ випадк≥в Ђв≥дшуковуванн¤ орфограми Ч це при≠родний процес пор≥вн¤нн¤ писемного мовленн¤ з уснимї1.

ƒл¤ розвитку орфограф≥чноњ пильност≥ потр≥бно:

Х виробити в учн≥в загальнол≥нгв≥стичн≥ вм≥нн¤ (визна≠чати наголошен≥сть склад≥в, розр≥зн¤ти глух≥ ≥ дзв≥нк≥ приголосн≥, розбирати слова за будовою, в≥др≥зн¤ти части≠ни мови, члени реченн¤ тощо);

Х навчити њх з≥ставл¤ти факти л≥тературноњ мови ≥ де≠формованоњ;

Х ознайомити школ¤р≥в ≥з характерними ознаками ор≠фограм.

1	2

Ќазва: Ќавчанн¤ орфограф≥њ в сучасних умовах
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1214 прочитано)