ѕедагог≥ка > ”шинський  .ƒ. Ц основоположник педагог≥чноњ науки

”шинський  .ƒ. Ц основоположник педагог≥чноњ науки

” суз≥р'њ корифењв св≥товоњ педагог≥чноњ думки ≥м'¤  ост¤н≠тина ƒмитровича ”шинського, украњнц¤ за походженн¤м, одного з основоположник≥в педагог≥чноњ науки ≥ народноњ школи, с¤Ї з≥ркою першоњ величини. «а масштабн≥стю ≥ глибиною висв≥т≠ленн¤ актуальноњ педагог≥чноњ проблематики в≥н серед своњх су≠часник≥в не мав соб≥ р≥вних. “ворча спадщина ген≥ального украњнського педагога назавжди ув≥йшла в зо≠лоту скарбницю св≥товоњ педагог≥чноњ культури ≥ Ї нац≥ональною горд≥стю украњнського народу.

 .ƒ. ”шинський народивс¤ 2 берез≠н¤ 1824 р. в м. “ул≥, у с≥м'њ др≥бнопом≥с≠ного двор¤нина. …ого батько Ч ƒмитро √ригорович ”шинський Ч багато рок≥в перебував на в≥йськов≥й служб≥, ветеран ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни 1812 р., за станом здоров'¤ в чин≥ п≥дполковника п≥шов у в≥дставку й працював службовцем у р≥зних установах. ћати Ч Ћюбов —те≠пан≥вна √улак- апн≥ст, украњнка, похо≠дила з родини в≥домого украњнського письменника ¬асил¤ ¬асильовича  апн≥ста, ¤кий народивс¤ ≥ жив у с. ќбух≥вка ћиргородського пов≥ту ѕолтавськоњ губерн≥њ. ƒит¤ч≥ й ранн≥ юнацьк≥ роки  . ”шинський пров≥в в ”крањн≥, у маЇтку батька, в урочищ≥ ѕокровидина, на мальовничому берез≥ р≥ки ƒесни, поблизу м≥ста Ќовгорода-—≥верського „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ.

”крањна ув≥йшла в розум, плоть, душу та серце майбутнього педагога ≥з с≥м'њ, природи, в≥д сус≥д≥в Ч украњнц≥в, украњнських д≥тей Ч ровесник≥в, з ¤кими гравс¤, п≥д впливом украњнськоњ народноњ педагог≥ки, разом з украњнською мовою, ¤ку добре знав ≥ щиро любив, охоче сп≥лкувавс¤ нею. ” цьому першор¤дну роль в≥д≥грала, звичайно, його мати, ¤ка сама керувала початковим навчанн¤м сина, ввела його у св≥т украњнства, пробудила в нього допитлив≥сть, ≥нтерес до читанн¤, прищепила любов до ”крањни. ¬она померла, коли хлопцев≥ було 11 рок≥в. ѕро нењ в≥н збер≥г на все житт¤ щонайтепл≥ш≥ спогади. ≤ хоча  . ”шинський писав своњ прац≥ рос≥йською мовою, бо так склалис¤ обставини його житт¤, та й украњнська мова була п≥д суворою царською заборо≠ною, але в≥н належить до пле¤ди славетних украњнських педа≠гог≥в, належить ”крањн≥, з ¤кою завжди був кровно ≥ духовно зв'¤заний. “а й по сут≥ в≥н мав таку ж тернисту особисту долю, ¤к ≥ ”крањна, зазнаючи наруг ≥ свав≥лл¤ з боку царських сатра≠п≥в. ¬ умовах чорноњ реакц≥њ, що панувала тод≥ в –ос≥њ, його май≠бутн¤ д≥¤льн≥сть стала справжн≥м громад¤нським подвигом в ≥м'¤ вол≥ ”крањни ≥ вс≥х у¤рмлених народ≥в.

ћ≥цний фундамент знань ≥ шанобливе ставленн¤ до науки дало  . ”шинському навчанн¤ в Ќовгород-—≥верськ≥й г≥мназ≥њ (перш≥й г≥мназ≥њ в Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥), особливо п≥д впливом директора г≥мназ≥њ процесора ‘≥тимк≥вського, в≥домого вченого, одного ≥з засновник≥в ’арк≥вського ун≥верситету.

” 1840 р.  . ”шинський вступив до ћосковського ун≥верси≠тету на юридичний факультет. јле щол≥та, п≥д час студентських кан≥кул, залюбки прињжджав оздоровлюватис¤ додому, до роди≠ни, в ”крањну.

“овариш по ун≥верситету ё.—. –ехневський так характери≠зуЇ 17-р≥чного студента ”шинського: "”же п≥д час вступних ек≠замен≥в ≥ перших лекц≥й в ун≥верситет≥ ми вс≥ звернули увагу на ”шинського, ¤кий був тод≥ вельми молодою людиною, майже хлопчиком, з чорними виразними очима, з розумним ≥ надзви≠чайно симпатичним лицем, жива ≥ жвава мова ¤кого, з ледь пом≥тним малорос≥йським акцентом, ориг≥нальн≥ й р≥зк≥ суджен≠н¤ з приводу ун≥верситетських лекц≥й, тогочасних л≥тературних ≥ театральних ¤вищ ≥ всього того, що ц≥кавило наш ун≥верси≠тетський св≥т, мимовол≥ збуджували загальне сп≥вчутт¤, ¤ке ви≠кликаЇ видка неперес≥чна молода людина".

” 1844 р., блискуче зак≥нчивши ћосковський ун≥верситет,  . ”шинський був залишений там на два роки дл¤ п≥дготовки до професорськоњ д≥¤льност≥. « 1846 р. працював на посад≥ про≠фесора ярославського юридичного л≥цею, зв≥дки 1849 р. був зв≥льнений за демократичний напр¤м лекц≥й.

ƒовгий час ”шинський був змушений служити ур¤довцем у ћ≥н≥стерств≥ внутр≥шн≥х справ, виконуючи роботу, ¤ка не задо≠вольн¤ла його н≥ морально, н≥ матер≥ально. ¬л≥тку 1851 р., пере≠буваючи в службовому в≥др¤дженн≥ у „ерн≥г≥вськ≥й губерн≥њ, в≥н одруживс¤ з подругою свого дитинства Ќад≥Їю —емен≥вною ƒо≠рошенко, ¤ка походила з≥ славного украњнського роду ƒорошенк≥в ≥ була дочкою украњнського двор¤нина, њй належав хут≥р Ѕогданка в √лух≥вському пов≥т≥ „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ (тепер хут≥р Ѕогданка Ўосткинського району —умськоњ обл.).

” 1854 р.  . ”шинський влаштувавс¤ на посаду вчител¤, а пот≥м ≥нспектора √атчинського сир≥тського ≥нституту, де значно пол≥пшив навчально-виховну роботу. « 1852 р. сп≥впрацював у педагог≥чних часописах "∆урнал дл¤ воспитани¤" та "–усский педагогический вестник". ” першому з них в≥н у 1857 р. опубл≥ку≠вав своњ статт≥ "ѕро користь педагог≥чноњ л≥тератури", "ѕро на≠родн≥сть у громадському вихованн≥", "“ри елементи школи", "Ўк≥льна реформа в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥" та ≥н.

Ќаприк≥нц≥ 1859 р.  . ”шинського було призначено на поса≠ду ≥нспектора клас≥в —мольного ≥нституту шл¤хетних д≥вчат, де панували мертвотна атмосфера ≥ страшенна зашкарубл≥сть. ƒо≠лаючи велик≥ перешкоди можновладц≥в, ”шинський перетворив його в пристойний навчально-виховний заклад, запропонувавши новий навчальний план, додатковий двор≥чний педагог≥чний клас, залучивши до роботи талановитих педагог≥в. ќдночасно в≥н про≠довжував вести активну л≥тературну й громадську д≥¤льн≥сть. —клав хрестомат≥ю "ƒит¤чий св≥т" (1861 р.), редагував "∆урнал ћинистерства народного просвещени¤", опубл≥кувавши в ньому

 . ”шинський справедливо вважав надане йому в≥др¤джен≠н¤ за кордон замаскованим засланн¤м. ¬идатний педагог-патр≥≠от т¤жко переживав розлуку з батьк≥вщиною. ¬ одному з лист≥в 11 листопада 1863 р. в≥н писав: "—трашно стаЇ, ¤к подумаю, що через р≥к чи два й останн≥ тоненьк≥ зв'¤зки моњ з –уссю порвуть≠с¤, ≥ ¤ залишусь десь у Ќ≥цц≥ чи ∆енев≥, ¤к остр≥вець, загублений серед океану". «доров'¤ з кожним днем все пог≥ршувалось. Ќе≠зважаючи на це, учений-патр≥от ≥ на чужин≥ проводив напруже≠ну наукову роботу. —клав книжку дл¤ читанн¤ "–≥дне слово" (1864 р.), написав статтю "ѕедагог≥чна подорож до Ўвейцар≥њ", п≥дготував до друку два томи фундаментальноњ прац≥ "Ћюдина ¤к предмет вихованн¤" (1868 р.), з≥брав матер≥ал до третього тому цього ун≥кального твору тощо.

ќсновою педагог≥чноњ системи ”шинського Ї принцип народ≠ност≥, ¤кий ірунтуЇтьс¤ на думц≥, що народ маЇ право на школу р≥дною мовою, побудовану на власних нац≥ональних засадах, й повинен њњ мати. «'¤суванню педагог≥чного принципу в≥н при≠св¤тив одну з найвизначн≥ших праць Ч "ѕро народн≥сть у гро≠мадському вихованн≥" (1857 р.).

"™ лише одна загальна дл¤ вс≥х природжена схильн≥сть, Ч зазначаЇ  . ”шинський, Ч на ¤ку може розраховувати вихован≠н¤: це те, що ми звемо народн≥стю..."1 ѕ≥д народн≥стю в≥н ро≠зум≥в своЇр≥дн≥сть кожного народу, нац≥њ, зумовлену њх ≥сторич≠ним розвитком, географ≥чними, природними умовами. ÷е "пол¤ батьк≥вщини, њњ мова, њњ перекази ≥ житт¤"2, тобто те самобутнЇ, найтипов≥ше ≥ найдорожче, що в≥др≥зн¤Ї одну нац≥ю в≥д ≥ншоњ й забезпечуЇ њй усп≥шне функц≥онуванн¤ ≥ розвиток. ¬ихованн¤, коли воно не хоче бути безсилим, маЇ бути народним.

Ќародна педагог≥ка, ¤к ≥ вс¤ народна виховна мудр≥сть, одержала в трактуванн≥ Ќ.”шинського найвищу оц≥нку. ¬≥н перший поставив на п'Їдестал почестей народну педагог≥ку. ¬≥н же й перший ув≥в пон¤тт¤ "народна педагог≥ка" в широкий об≥г, обірунтувавши правом≥рн≥сть цього терм≥на в педагог≥чн≥й на≠уц≥, теоретично й практично дов≥в, що народна педагог≥ка, Ї золо≠тим фондом педагог≥ки науковоњ, закликав до ірунтовного й все≠б≥чного вивченн¤ виховного досв≥ду народу.

 . ”шинський писав, що "вихованн¤, створене самим наро≠дом ≥ побудоване на народних основах, маЇ ту виховну силу, ¤коњ нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ≥де¤х або запозичених в ≥ншого народу"1. «а його справедливим твер≠дженн¤м, "т≥льки народне вихованн¤ Ї живим органом в ≥сто≠ричному процес≥ народного розвитку"2. ј тому вихованн¤ не треба вигадувати, бо воно ≥снуЇ в народ≥ ст≥льки в≥к≥в, ск≥льки ≥снуЇ сам народ; з ним воно народилос¤, з ним зросло, в≥добразило в соб≥ всю його ≥стор≥ю ≥ вс≥ його ¤кост≥.

ѕедагог≥чна спадщина  . ”шинського Ч вершина не т≥льки в≥тчизн¤ноњ, а й св≥товоњ педагог≥чноњ думки. ≤ на таку височ≥нь в≥н п≥дн≥сс¤ завд¤ки тому, що джерелом його творчост≥ була на≠родна педагог≥ка. —тор≥нки його твор≥в щедро зас≥¤н≥ золотими розсипами народноњ педагог≥ки. Ќаприклад, у перш≥й частин≥ "–≥дного слова" вм≥щено понад 75 в≥дсотк≥в фольклору щодо загальноњ к≥лькост≥ матер≥алу, а в друг≥й Ч половину. ” "–≥дно≠му слов≥" ”шинський використав 366 присл≥в'њв ≥ приказок, 62 загадки, 51 баЇчку ≥ жарт, 32 народн≥ казки, 22 народн≥ п≥сн≥, 7 скоромовок, а також безл≥ч твор≥в, у тому числ≥ й своњх, близьких за зм≥стом ≥ формою до народних.

”шинському належить розробка наукових засад нац≥онального вихованн¤. Ќац≥ональним в≥н вважав вихованн¤, ¤ке ≥сторично склалос¤ на ≥сторичному грунт≥в певноњ конкретноњ нац≥њ й своњми ц≥л¤ми, зм≥стом ≥ засобами п≥дпор¤дковане самобутн≥й природ≥ дитини, потребам забезпеченн¤ њњ належного т≥лесного, чуттЇво-вольового, ≥нтелектуального, духовно-морального й естетичного розвитку, засвоЇнню нац≥ональних, м≥сцевих етнограф≥чних та за≠гальнолюдських культурних ц≥нностей, формуванню довершеноњ особистост≥, нац≥ональне св≥домого представника свого народу.

—татт¤  . ”шинського "ѕро необх≥дн≥сть зробити рос≥йськ≥ школи рос≥йськими" (1867 р.) через "переважне, посилене ви≠вченн¤ батьк≥вщини" своњм зм≥стом ≥ лог≥кою закликаЇ одно≠часно до того, щоб зробити украњнськ≥ школи украњнськими на основ≥ ≥нтенсивного вивченн¤ ”крањни й украњнознавства.

1	2

Ќазва: ”шинський  .ƒ. Ц основоположник педагог≥чноњ науки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2315 прочитано)