Політологія > Британський парламент

Видання законів — сама значна, якщо не сама головна функція парламенту. Біля половини усього його часу іде на законодавчу роботу. Число щорічно прийнятих законів досить стабільно (60—70 у рік). Велика частина часу зайнята розглядом публічних біллів, внесених з ініціативи уряду. - Процес проходження законопроектів у палаті громад залежить від характеру законопроекту. По колу регульованих питань біллі підрозділяються на публічні і частки. До публічного відносяться ті, котрі торкаються загальні інтереси. Їхня дія, як правило, поширюється на територію всієї країни. Вони регулюють найбільш важливі питання. До часток відносяться ті біллі, що торкаються індивідуальні чи інтереси мають лише місцеве значення (закони, що регулюють діяльність окремих компаній і корпорацій; діючі в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць). За Законом про тлумачення 1978 р., білль вважається публічним, якщо в ньому не обмовляється його приватний характер. Приватні біллі вносяться обличчями, зацікавленими в їхньому прийнятті (це можуть бути місцеві органи, державні установи, корпорації).

Публічні законопроекти, у залежності від того, з чиєї ініціативи вони внесені, підрозділяються на урядові, тобто внесені депутатами — членами уряду, і законопроекти приватних членів, тобто внесені рядовими членами парламенту, що не є членами уряду. Це розподіл публічних законопроектів впливає на долю законопроекту.

Усякий публічний законопроект повинний пройти в палаті громад п'ять стадій: первою читання, друге читання, стадія комітету, стадія доповіді, третє читання. На додаток до цього, якщо текст законопроекту був змінений у палаті лордів, у палаті громад повинні бути розглянуті виправлення палати лордів.

Внесення законопроекту і перше читання. Внесенню законопроекту в парламент передує тривала перед-парламентська стадія його розробки. Усе найбільш важливі законопроекти розробляються в міністерствах. Основна участь у цій роботі приймають професійні цивільні службовці міністерств. При цьому проводяться широкі консультації як між різними міністерствами (особливо з міністерством фінансів), так і міністерств із різними групами тиску, підприємницькими асоціаціями, тред-юніонами. Усі ці консультації носять конфіденційний характер. Проект закону не обнародується. Якщо ж уряд хоче провести більш широке обговорення, воно може опублікувати консультативний документ — “зелену книгу” чи “білу книгу”, у яких викладається загальний зміст пропозицій уряду. Міністерство-спонсор представляє білль комітету кабінету, що займається довгостроковим плануванням законодавчої програми. У кабінеті мається також спеціальний комітет з законодавству, на обов'язку якого лежить здійснення контролю за тим, щоб усі законопроекти, що представляються парламенту, пройшли через парламент до кінця сесії. Законопроект може бути внесений у будь-яку палату. Однак найбільш важливі біллі вносяться в палату громад.

Члени парламенту не бачать тексту законопроекту аж до моменту його представлення.

Законодавча ініціатива у Великобританії належить тільки членам парламенту. Відповідно до діючої процедури, законопроект вноситься в загальному порядку, незалежно від того, чи є вносить членом уряду. Міністр, коли вносить законопроект, формально робить це не у своїй якості члена уряду, а як член парламенту. Урядовий білль вносяться тим міністром, що відповідає за його розробку і проходження в палаті.

Усяка законодавча пропозиція повинна бути убрана у форму законопроекту (білля), причому законопроект, що представляється в парламент, повинний бути неодмінно правильно оформлений. Цьому надається особливе значення.

Порядок внесення білля в палату носить найменування першого читання. Це чисто формальна стадія, що не забезпечує успіху законопроекту надалі. Процедура першого читання полягає в наступному. Член палати, що бажає внести законопроект, робить повідомлення спікеру про свій намір. Коли спікер називає його прізвище, воно вручає клерку палати так називаний “фіктивний білль”, тобто лист папера, у якому вказується коротка і довга назва білля, прізвище депутата, який вніс законопроект, і тих депутатів, що виступають як поручителів по законопроекті (не менш 12 членів палати). Клерк зачитує коротку назву законопроекту, називає день для другого читання і віддає розпорядження про надрукування законопроекту. Як правило, на цій стадії не відбувається обговорення білля. Уряд додає до білля коротку пояснювальну записку.

Майже увесь час палати (90%) зайнято розглядом законопроектів, внесених урядом. Для обговорення законопроектів рядових членів виділяється строго визначений час (12 п'ятниць у сесію). Постійні правила передбачають кілька процедур для внесення законопроекту приватного члена в палату громад.

Друге читання — надзвичайне істотна стадія. Власне кажучи, це перше публічне обговорення законопроекту. Тільки на цій стадії починається обговорення внесеного законопроекту. Під час другого читання обговорюються

основні, принципові положення законопроекту. У цій стадії палата не може розглядати окремі статті чи законопроекту які-небудь виправлення до нього. Вона вирішує питання про тім, наскільки доцільно в принципі зміна законодавства, пропонована внесеним законопроектом. Друге читання може бути кінчено або схваленням законопроекту і напрямком у комітет для внесення виправлень, або відхиленням законопроекту в цілому. Парламентські суперечки на цій стадії не роблять впливу на зміст статей законопроекту.

На початку другого читання спікер порушує питання про тім, чи приступити до нього. У цей момент будь-який член палати громад може заперечити проти пропозиції спікера, або внести виправлення про те, щоб законопроект був “прочитаний” у другий раз по витіканню трьох-шести місяців, або запропонувати виправлення з вказівкою основ, по яких законопроекту взагалі повинне бути відмовлене в другому читанні. Ці пропозиції ставляться на голосування. Якщо білль потерпить поразка при голосуванні, то далі він не розглядається.

Таким чином, на відміну від законодавчого процесу деяких інших західних країн, де законопроект спочатку розглядається комітетами, а потім — на пленарному засіданні (США, Франція, Італія), у Великобританії законопроект спочатку обговорюється палатою в повному складі і лише потім направляється в комітет.

Комітетська стадія. Біллі, схвалені в другому читанні (як правило, вони приймаються, оскільки уряд має у своєму розпорядженні підтримку урядової більшості), направляються в постійні комітети (або розглядаються палатою, перетвореної в комітет усієї палати).

У комітеті законопроект розглядається детально, слово за словом, стаття за статтею. Під час обговорення законопроекту комітет зв'язаний рішенням палати, винесеним при другому читанні, і не вправі вносити в законопроект такі виправлення, що спотворюють принцип законопроекту, уже схваленого палатою громад.

Комітет не може вносити в законопроект положення, що суперечать принципу законопроекту. Він має право відхилити будь-яку статтю законопроекту. При передачі законопроекту в комітет палата дає йому спеціальні інструкції, якими визначаються повноваження комітету у відношенні даного законопроекту.

Комітетська стадія закінчується складанням доповіді по законопроекті, що представляється палаті громад.

Стадія доповіді і третє читання. У стадії доповіді палата розглядає законопроект, що доповідається комітетом,, обговорює зроблені їм виправлення і вирішує, чи належні окремі статті законопроекту бути прийнятими в колишньому виді, з виправленнями чи комітету новими виправленнями, запропонованими членами палати в цій стадії. Білль не розглядається стаття за статтею. Практично обговорення обмежується пропозицією окремих виправлень депутатами і голосуванням по них. Спікер вправі відбирати виправлення, що підлягають обговоренню. Тут, як і на інших стадіях, застосовуються “кенгуру”, “закриття”, “гільйотина”.

Як правило, третє читання законопроекту має місце відразу ж після закінчення стадії доповіді. Це формальний етап в обговоренні законопроекту, тому що під час дебатів палата зв'язана вже прийнятими положеннями законопроекту. На цій стадії можуть пропонуватися виправлення, що не торкаються суть білля, звичайно чисто редакційні, що стосуються стилю законопроекту, його заголовка і т.п. Після голосування законопроект вважається прийнятим палатою громад. Якщо він був внесений спочатку в палату громад, видається наказ, щоб клерк “відніс білль до лордів і просив їхнього сприяння”; законопроект передається в палату лордів з написом “так буде передано панам”.

Після проходження законопроекту через обох палат він повинний одержати схвалення королеви і слідом за тим стає законом. Формально главі держави належить право абсолютного вето. Практично королівська згода на білль — формальна стадія законодавчого процесу. Останній випадок застосування права вето монархом мав місце в 1707 р.

ПАЛАТА ЛОРДІВ

Порядок утворення. Палата лордів формується на невиборній основі. Членство в ній зв'язується з одержанням дворянського титулу, що дає право бути членом палати лордів. Серед членів палати — 1195 герцогів, маркізів, графів, віконтів, баронів, імена яких уписані в так називану “золоту книгу” англійського дворянства. Це пери парламенту. Вони підрозділяються на духовних і світських, потомствених і довічних.

До числа духовних лордів відносяться 26 архієпископів і єпископів, право яких бути членами палати зв'язується з перебуванням їх у відповідній посаді.

Всі інші члени палати відносяться до категорії світських. Основну групу складають ті світські пери, право яких бути членами палати переходить у спадщину. У палаті — 789 потомствених перів і пересс.

1	2	3	4

Назва: Британський парламент
Дата публікації: 2005-03-17 (2099 прочитано)