ѕол≥толог≥¤ > ≈тапи та засади формуванн¤ об'Їднаноњ ™вропи

Ќормативна невизначен≥сть процедури вступу до ™— випливаЇ також з юридично необов'¤зкового характеру њњ ≥нституц≥ональних принцип≥в у ц≥лому. –≥ч у т≥м, що чинн≥ критер≥њ приЇднанн¤ Ч лише своЇр≥дн≥ операц≥йн≥ Ђправила вступного рухуї, ¤к≥ не накладають на крањн-член≥в конкретних юридичних зобов'¤зань (тобто р≥шенн¤ в ц≥й сфер≥ не п≥дл¤гають юрисдикц≥њ —уду ™—) щодо того, ¤к трактувати проханн¤ про членство з боку ≥нших Ївропейських крањн. ѕроцедура набутт¤ членства в ™— надаЇ Ївропейським крањнам-претендентам т≥льки можлив≥сть, а не право приЇднатис¤ до —оюзу [12]. ¬≥дтак слушно додати до п'¤ти вказаних критер≥њв вступу ще одну вагому вимогу до крањни-претендента:

6.ќтримати згоду —п≥льноти на приЇднанн¤

ќкр≥м критер≥њв готовност≥ крањни-кандидата, потр≥бно брати до уваги й загальну Ђспроможн≥сть —оюзу поглинути нових член≥вї (™вропейська –ада в  опенгаген≥ 1993р.), а також позиц≥њ та ≥нтереси окремих крањн-член≥в.  ожна хвил¤ розширенн¤ базового осерд¤ шести крањн вносила свою частку розмежувань м≥ж крањнами-членами —п≥втовариства, под≥л¤ючи њх на ЂЇврооптим≥ст≥вї та ЂЇвроскептик≥вї, вкладник≥в чи користувач≥в Ївропейських фонд≥в, прихильник≥в л≥берал≥зму або вагомого державного втручанн¤, мал≥ та велик≥ держави, Ђсередземноморське та сх≥дноЇвропейське лоб≥ї й т. ≥н. ќднак буде помилкою розгл¤дати процес розширенн¤ т≥льки ¤к загрозу ц≥л≥сност≥ та д≥Ївост≥ Ївро≥нтеграц≥йного проекту, оск≥льки в≥д першого поглинанн¤ ¬еликобритан≥њ, Iрланд≥њ та ƒан≥њ до нин≥шнього приЇднанн¤ 10-ти крањн перспектива розширенн¤ виступала Ђнеобх≥дним катал≥затором дл¤ довгооч≥куваних реформї [13] усередин≥ —п≥льноти. ЌайрельЇфн≥ше це твердженн¤ ви¤вилос¤ в ход≥ нин≥шнього розширенн¤ ™—, ¤ке прискорило реал≥зац≥ю давнього проекту про створенн¤ пол≥тичного союзу. “е, що не вдалос¤ зд≥йснити прот¤гом чотирьох повоЇнних дес¤тир≥ч (плани ѕлевена, ‘уше, допов≥дь “ендеманса, ≥нц≥атива √еншера- оломбо, проект —п≥нелл≥), стало можливим завд¤ки об'Їднанню Ќ≥меччини та подальшому просуванню ™— на сх≥д [14].

ѕозиц≥онуванн¤ т≥Їњ чи т≥Їњ крањни-члена щодо процесу розширенн¤ не зводитьс¤ т≥льки до проблематики збереженн¤ acquis communautaire, а по¤снюЇтьс¤ також р¤дом ≥нших чинник≥в: географ≥чною, ≥сторичною близьк≥стю до крањни-кандидата, втратою де¤ких ф≥нансових переваг, зм≥ною внутр≥шньопол≥тичноњ р≥вноваги всередин≥ —оюзу, традиц≥йними стратег≥чними та зовн≥шньопол≥тичними м≥ркуванн¤ми. ѕосл≥довна п≥дтримка вступу крањн ÷—™ до ™— з боку Ќ≥меччини випливаЇ з баченн¤ розширенн¤ ¤к нагоди побудувати нову ™вропейську федерац≥ю (п≥дх≥д …. ‘≥шера), налагодити особлив≥ близьк≥ стосунки з крањнами рег≥ону та одержати значн≥ економ≥чн≥ переваги. ¬еликобритан≥¤ та ƒан≥¤ п≥дтримали швидке розширенн¤ на  ÷—™ передус≥м на т≥й п≥дстав≥, що дос¤гнутий р≥вень диференц≥ац≥њ всередин≥ —оюзу покладе край пол≥тичним проектам його подальшоњ федерал≥зац≥њ. Ќатом≥сть ‘ранц≥¤ висловила найб≥льше побоювань та вагань щодо приЇднанн¤  ÷—™ п≥д впливом низки фактор≥в: оц≥нки розширенн¤ ¤к загрози дл¤ ≥дењ Ђ™вропи-потугиї; побоюванн¤ втратити свою вагому пол≥тичну роль у ширш≥й ™вроп≥; традиц≥йного оп≥куванн¤ крањнами ѕ≥вденного —ередземномор'¤. “ож очевидно, що таким невеличким та в≥дносно заможним крањнам, ¤к —ловен≥¤, ”горщина, ≈стон≥¤ (що до того ж могли розраховувати на лоб≥юванн¤ своњх кандидатур з боку де¤ких крањн-член≥в), a priori значно прост≥ше вступити до ™—, ан≥ж, прим≥ром, “уреччин≥ та ”крањн≥, приЇднанн¤ ¤ких призвело б до суттЇвоњ переор≥Їнтац≥њ кошт≥в Ївробюджету.

ƒоречно нагадати ≥ про вплив на розширенн¤ ™— традиц≥йних рег≥ональних зв'¤зк≥в та географ≥чних реал≥й. ѕрим≥ром, було б украй складно зд≥йснити перший Ђлюксембурзькийї вар≥ант розширенн¤ на 5  ÷—™, ¤кий проводив кордон —п≥льноти м≥ж „ех≥Їю та —ловаччиною ≥ роз'Їднував крањни Ѕалт≥њ. Ќабутт¤ членства –умун≥Їю наближуЇ до ™вросоюзу ћолдову, а ймов≥рне приЇднанн¤ “уреччини приверне ≥нтерес —оюзу до крањн «акавказз¤. «рештою, на процес зближенн¤ м≥ж ™вросоюзом та його новими сх≥дними сус≥дами впливаЇ чинник –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, причому ¤к на р≥вн≥ стосунк≥в ™— Ч –ос≥¤, так ≥ на р≥вн≥ в≥дносин та залежностей, що збер≥гаютьс¤ на пострад¤нському простор≥.

” п≥дсумку процес об'Їднанн¤ континенту можна звести до наступноњ формули: об'Їднана ™вропа Ч це сп≥льн≥ норми й ц≥нност≥ плюс сп≥льна вол¤ до взаЇмного зближенн¤ ¤к з боку ел≥т та населенн¤ крањн Ївропейськоњ перифер≥њ, так ≥ з боку чинних крањн-член≥в та Ївроустанов.

1	2	3

Ќазва: ≈тапи та засади формуванн¤ об'Їднаноњ ™вропи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2007 прочитано)