ѕол≥толог≥¤ > Ўл¤хи розв¤занн¤ пол≥тичних конфл≥кт≥в

Ўл¤хи розв¤занн¤ пол≥тичних конфл≥кт≥в

ѕол≥тична стаб≥льн≥сть, а особливо конфл≥кти ≥ напруга Ц це коло питань, на ¤ких значною м≥рою зосереджена увага пол≥толог≥в.

¬ивченн¤ конфл≥кт≥в Ї одним ≥з головних завдань пол≥толог≥њ, оск≥льки сучасна епоха розгл¤даЇтьс¤ багатьма пол≥тологами ¤к пер≥од загостренн¤ (з тенденц≥Їю до наростанн¤) конфл≥кт≥в, а управл≥нн¤ ними Ч ¤к одна з найважлив≥ших умов п≥дтримки соц≥ально-пол≥тичноњ стаб≥льност≥ всередин≥ крањни та на м≥жнародн≥й арен≥. јктуальн≥сть теоретичних ≥ практичних аспект≥в цього пон¤тт¤ обумовлена загостренн¤м р≥знопланових конфл≥кт≥в в ”крањн≥ та в ≥нших посткомун≥стичних крањнах. Ќин≥шн¤ пол≥ конфл≥ктна ситуац≥¤ в ”крањн≥, що склалас¤ внасл≥док трансформац≥њ Ђбезконфл≥ктноњ тотал≥тарногої типу сусп≥льства у посттотал≥тарний, потребуЇ фунт моментального вивченн¤ сусп≥льно-цив≥л≥зац≥йних ≥ ненасильницьких форм регулюванн¤ соц≥альне-пол≥тичних конфл≥кт≥в. ¬они вважаютьс¤ нормальним ¤вищем сусп≥льного житт¤, тому вивченн¤ конфл≥кту в сусп≥льному розвитку, метод≥в соц≥ального управл≥н≠н¤, гармон≥зац≥њ сусп≥льних в≥дносин покликали до житт¤ конфл≥ктолог≥ю Ч самост≥йну галузь знань на перехрест≥ соц≥олог≥њ, пол≠≥толог≥њ, пол≥тичноњ психолог≥њ.

ѕон¤тт¤ Ђконфл≥ктї у в≥тчизн¤н≥й л≥тератур≥ розгл¤далос¤ п≥д р≥зними кутами зору. —пец≥ал≥сти-словесники тлумачили конфл≥кт ¤к з≥ткненн¤ протилежних стор≥н, думок, сил; серйо≠зн≥ розб≥жност≥, гостру суперечку. —оц≥ологи характеризували конфл≥кт ¤к вищу стад≥ю розвитку суперечностей в систем≥ в≥дносин людей, соц≥альних груп, соц≥альних ≥нститут≥в, сус≠п≥льства в ц≥лому. ѕсихологи розц≥нювали конфл≥кт ¤к з≥т≠кненн¤ протилежних ц≥лей, ≥нтерес≥в, позиц≥й, думок чи погл¤д≥в суб'Їкт≥в взаЇмод≥њ. ѕол≥тологи додають, що мова йде про з≥ткненн¤ не просте, а пов'¤зане з ускладненн¤ми та боротьбою у владних в≥дносинах.

–ан≥ше рад¤нськ≥ вчен≥, вважаючи конфл≥кт вищою ста≠д≥Їю розвитку протир≥ч, под≥л¤ли њх на антагон≥стичн≥, влас≠тив≥ Ђексплуататорськомуї ладов≥, та неантагон≥стичн≥, прита≠манн≥ соц≥ал≥стичному сусп≥льству. ≤ р≥ч не т≥льки в т≥м, що Ђсоц≥ал≥стичн≥ї конфл≥кти ви¤вилис¤ у низц≥ випадк≥в гостр≥≠шими та Ђнебезпечн≥шимиї в≥д Ђкап≥тал≥стичнихї; головна по≠милка пол¤гала в положенн≥ про можлив≥сть ≥снуванн¤ сусп≥льства чи взагал≥ безконфл≥ктного, чи з невеликою к≥льк≥с≠тю локальних конфл≥кт≥в. Ќе заглиблюючись у критику ста≠рих п≥дход≥в, неприпустим≥сть ¤ких дл¤ б≥льшост≥ сучасних досл≥дник≥в Ї очевидною, зупин≥мос¤ на з'¤суванн≥ сут≥ соц≥≠ально-пол≥тичного конфл≥кту, його вид≥в, ≥стор≥њ вивченн¤ кон≠фл≥кт≥в у пол≥тичн≥й спадщин≥.

ѕроблематика соц≥ально-пол≥тичного конфл≥кту маЇ давн≥ традиц≥њ в ≥стор≥њ пол≥тичноњ думки. Ќайб≥льший внесок у роз≠робленн¤ теор≥њ конфл≥кту зробили јристотель, “. √оббс, Ќ. ћак≥авелл≥, ƒ. ¬≥ко, ј. “окв≥ль,  . ћаркс, ћ. ¬ебер. «а вс≥Їњ р≥зно≠ман≥тност≥ п≥дход≥в характерним дл¤ них Ї розум≥нн¤ пол≥тич≠ного конфл≥кту ¤к пост≥йно д≥ючоњ форми боротьби за владу в даному конкретному сусп≥льств≥. “ак, “. √оббс у знаменитому трактат≥ ЂЋев≥афан, або ћатер≥¤, форма ≥ влада держави цер≠ковноњ та громад¤нськоњї значне м≥сце в утворенн≥ держави надавав конфл≥ктному чинников≥, адже природний стан сус≠п≥льства в≥н у¤вл¤в ¤к Ђв≥йну вс≥х проти вс≥хї. ѕри цьому √оббс в≥дзначав три основн≥ причини конфл≥кту: суперництво, недо≠в≥ру, жадобу слави. ѕроблематика конфл≥кт≥в Ї визначальною в тлумаченн≥ соц≥ально-пол≥тичних ¤вищ у наукових прац¤х ¬. ѕарето, ≈. ƒюркгейма, “. ѕарсонса, –. ƒарендорфа.

” сучасн≥й л≥тератур≥ з ≥стор≥њ конфл≥кту науков≥ напр¤ми под≥л¤ють на дв≥ велик≥ групи залежно в≥д того, ¤ке м≥сце в теоретичних побудовах займаЇ проблема соц≥ального конфл≥к≠ту. ÷≥ два п≥дходи ¤скраво ≥люструЇ –. ƒарендорф, сформулю≠вавши дв≥ системи постулат≥в Ч “. ѕарсонса ≥ власну Ч та з≥ставивши њх.

“. ѕарсонс:

кожне сусп≥льство Ч в≥дносно ст≥йка й ста≠б≥льна культура;

кожне сусп≥льство Ч добре ≥нтегрована структура;

кожний елемент сусп≥льства маЇ певну функц≥ю, тобто щось вкладаЇ дл¤ п≥дтримки ст≥йкоњ системи;

функц≥≠онуванн¤ соц≥альноњ структури спираЇтьс¤ на ц≥нн≥сний кон≠сенсус член≥в сусп≥льства, ¤кий забезпечуЇ стаб≥льн≥сть та ≥нтег≠рац≥ю.

–. ƒарендорф:

кожне сусп≥льство зм≥нюЇтьс¤ в кож≠н≥й своњй точц≥, соц≥альн≥ зм≥ни Ч пост≥йн≥ та на¤вн≥ скр≥зь;

кожне сусп≥льство в кожн≥й своњй точц≥ пронизане розб≥ж≠ност¤ми й конфл≥ктами, конфл≥кт Ч пост≥йний супутник сусп≥льного розвитку;

кожний елемент сусп≥льства робить св≥й внесок у його дез≥нтеграц≥ю та зм≥ни;

4) кожне сусп≥ль≠ство засноване на тому, що одн≥ члени сусп≥льства змушують до п≥дпор¤дкуванн¤ ≥нших.

ƒарендорф не вважаЇ, що ¤кась ≥з зазначених позиц≥й правильн≥ша за ≥нш≥. Ќа його думку, про≠понован≥ модел≥ Ђвал≥дн≥ї, корисн≥ й необх≥дн≥ дл¤ анал≥зу. ¬они р≥зн¤тьс¤ тим, що перша наголошуЇ на сп≥вроб≥тництв≥, а друга Ч на конфл≥кт≥ та зм≥нах. јле обидва компоненти взаЇ≠мод≥њ Ч сп≥вроб≥тництво ≥ конфл≥кт Ч пост≥йно присутн≥ в сус≠п≥льному житт≥ в тих чи ≥нших поЇднанн¤х.

ƒо спроб рац≥онального осмисленн¤ природи соц≥ального конфл≥кту вдавалис¤ ще давн≥ ф≥лософи, але виробленн¤ власне конфл≥ктолог≥чних концепц≥й можна датувати початком XX ст. “а й ц≥ досл≥дженн¤, вперше проведен≥ √. «≥ммелем, ¤кий за≠пропонував терм≥н Ђсоц≥олог≥¤ конфл≥ктуї, впродовж к≥лькох дес¤тил≥ть не виходили за рамки загальнотеоретичних тлума≠чень ≥ лише п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни набули прикладноњ спр¤≠мованост≥ Ч на анал≥з ≥ розв'¤занн¤ реальних конфл≥ктних ситуац≥й. ўо ж до —–—– ≥ ”крањни, то тут конфл≥ктолог≥чну сферу почали серйозно освоювати лише наприк≥нц≥ 80-х рр.

–озгл¤даючи сутн≥сть соц≥ально-пол≥тичного конфл≥кту, ми знаходимо досить велику к≥льк≥сть визначень, ¤к≥ певним чи≠ном в≥др≥зн¤ютьс¤ ≥ доповнюють одне одного. “ак, у пол≥толо≠г≥чних словниках найпоширен≥шим Ї таке трактуванн¤ кон≠фл≥кту: з≥ткненн¤ двох чи б≥льше р≥зноспр¤мованих сил ≥з ме≠тою реал≥зац≥њ њхн≥х ≥нтерес≥в за умов протид≥њ. ƒ. ≤стон твер≠див, що джерелом конфл≥кту Ї соц≥альна нер≥вн≥сть, ¤ка ≥снуЇ в сусп≥льств≥, та система под≥лу таких ц≥нностей, ¤к влада, соц≥альний престиж, матер≥альн≥ блага, осв≥та. Ћ. —ан≥стебан вважаЇ, що конфл≥кт в≥дображаЇ особливий тип соц≥альних в≥д≠носин, у ¤кому його учасники протисто¤ть один одному з при≠чини несум≥сних ц≥лей; в≥н може бути р≥зноњ ≥нтенсивност≥, час≠тковим або радикальним, п≥ддаватис¤ регулюванню або н≥. Ќа думку Ѕ.  раснова, конфл≥кт Ч це з≥ткненн¤ протилежних ≥нтерес≥в, погл¤д≥в, гостра суперечка, ускладненн¤, боротьба ворогуючих стор≥н р≥зного р≥вн¤ та складу учасник≥в.

” розум≥нн≥ сут≥ соц≥ального конфл≥кту рос≥йський вчений ј. «дравомислов, анал≥зуючи традиц≥њ проблематики пол≥тич≠ного конфл≥кту, виходить ≥з того, що пол≥тичний конфл≥кт Ч це пост≥йно д≥юча форма боротьби за владу в конкретному сусп≥льств≥. Ќа важлив≥сть розум≥нн¤ владного аспекту п≥д час розгл¤ду конфл≥кту вказували зах≥дн≥ досл≥дники  .  озер ≥ –. ƒарендорф.  .  озер п≥дкреслював, що досить важливою умовою конфл≥кту Ї бажанн¤ волод≥ти чимось або кимось ке≠рувати. –. ƒарендорф предметом конфл≥кту вважав владу ≥ авторитет. √либоке розум≥нн¤ рол≥ владного елементу в кон≠фл≥кт≥ ви¤вив польський вчений  . ѕолецький: Ђ÷ентральним пон¤тт¤м теор≥њ конфл≥кту Ї пол≥тична влада. ¬она водночас виступаЇ ≥ причиною протир≥ч, ≥ джерелом в≥рог≥дного конфл≥к≠ту, а також основною сферою житт¤, в ¤к≥й в≥дбуваютьс¤ зм≥≠ни внасл≥док конфл≥ктуї.

«а вс≥Їњ р≥зноман≥тност≥ тлумачень сут≥ конфл≥кт≥в, загаль≠ним дл¤ них Ї визнанн¤ того, що в основ≥ соц≥ального, соц≥аль≠но-пол≥тичного конфл≥кту лежить суперечн≥сть, з≥ткненн¤. ÷е необх≥дна, та аж н≥¤к не основна умова дл¤ розум≥нн¤ його сутност≥.  онфл≥кт передбачаЇ усв≥домленн¤ протир≥чч¤ ≥ суб'Їктивну реакц≥ю на нього. —уб'Їктами конфл≥кту стають люди, ¤к≥ усв≥домили протир≥чч¤ ≥ обрали ¤к спос≥б його вир≥≠шенн¤ з≥ткненн¤, боротьбу, суперництво. ѕод≥бний спос≥б ви≠р≥шенн¤ протир≥чч¤ здеб≥льшого стаЇ неминучим тод≥, коли зач≥паЇ ≥нтереси й ц≥нност≥ взаЇмод≥ючих груп, коли маЇ м≥сце в≥дверте заз≥ханн¤ на ресурси, вплив, територ≥ю з боку соц≥≠ального ≥ндив≥да, групи, держави (коли йдетьс¤ про м≥жнарод≠ний конфл≥кт). —уб'Їктами конфл≥кт≥в можуть виступати ≥нди≠в≥ди, мал≥ та велик≥ групи, орган≥зован≥ в соц≥альн≥ (пол≥тичн≥, економ≥чн≥ та ≥нш≥ структури), об'Їднанн¤, ¤к≥ виникають на формальн≥й та неформальн≥й основ≥ у вигл¤д≥ пол≥тизованих соц≥альних груп, економ≥чних ≥ пол≥тичних груп тиску, крим≥≠нальних груп, ¤к≥ домагаютьс¤ певних ц≥лей.

” пол≥тичн≥й науц≥ не вироблено ¤коњсь ун≥версальноњ ти≠полог≥њ конфл≥кту. Ќайб≥льш поширеним Ї под≥л конфл≥кт≥в на конфл≥кт ц≥нностей, конфл≥кт ≥нтерес≥в, конфл≥кт ≥дентиф≥кац≥њ.

 онфл≥кт ц≥нностей Ч з≥ткненн¤ р≥зних ц≥нн≥сних ор≥Їн≠тац≥й (л≥в≥ Ч прав≥, л≥берали Ч консерватори, ≥нтервенц≥он≥с≠ти Ч ≥зол¤ц≥он≥сти та ≥н.). ™ досить п≥дстав стверджувати, що розб≥жност≥ в ц≥нност¤х Ч одна з передумов конфл≥кту.  оли ц≥ розб≥жност≥ виходить за певн≥ меж≥, виникаЇ конфл≥ктний потенц≥ал, формуЇтьс¤ передконфл≥ктна ситуац≥¤. ¬ ”крањн≥ конфл≥кт ц≥нностей був першим за терм≥ном визр≥ванн¤. ” про≠цес≥ свого формуванн¤ в≥н проминув три стад≥њ:

девальвац≥¤ колектив≥стських ц≥нностей комун≥стичного

(л≥вототал≥тарного) сусп≥льства;

2) в≥дносна перемога ≥ндив≥дуал≥стських ц≥н≠ностей в≥льного (Ђдемократичногої) сусп≥льства; реан≥мац≥¤ ко≠лектив≥стських ц≥нностей у л≥во- та правототал≥тарних фор≠мах.

 онфл≥кт ≥нтерес≥в пов'¤заний ≥з з≥ткненн¤м р≥зних, на≠самперед пол≥тичних ≥ соц≥ально-економ≥чних, ≥нтерес≥в. ¬из≠р≥ванн¤ конфл≥ктних ≥нтерес≥в у посткомун≥стичних сусп≥ль≠ствах започаткував процес приватизац≥њ. ѕравл¤ч≥ верх≥вки, утримуючи владн≥ важел≥, визначили своњ ≥нтереси ¤к номен≠клатурно-бюрократичну приватизац≥ю. ÷е дозволило њм з пол≥тично правл¤чих груп перетворитис¤ на економ≥чно пан≥вн≥ класи своњх сусп≥льств. “акий ≥нтерес зайшов у суперечн≥сть з ≥нтересом широких верств населенн¤, ¤ке було налаштоване на народну приватизац≥ю.

1	2	3

Ќазва: Ўл¤хи розв¤занн¤ пол≥тичних конфл≥кт≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3571 прочитано)