Ѕ≥олог≥¤ > Ћ≥карськ≥ рослини

Ћ≥карськ≥ рослини

ѕро ц≥лющ≥ властивост≥ багатьох рослин в≥домо з прадавн≥х час≥в (близько 3 тис. рок≥в до н. е.). Ћ≥карськ≥ рослини беруть участь у метабол≥зм≥, впливаючи на д≥¤льн≥сть орган≥в та систем орган≥зму людини, њх функц≥ональну активн≥сть. «в≥дси переконанн¤ багатьох досл≥дник≥в, що Ђв природ≥ немаЇ хвороб, проти ¤ких у рослинному св≥т≥ не утворилис¤ б дес¤тки ц≥лющих речовинї (Ќурал≥Їв ё., 1988). «астосуванн¤ л≥карських рослин у л≥куванн≥ захворювань орган≥в диханн¤ маЇ багатов≥кову традиц≥ю. ƒуже часто Ч це Їдиний зас≥б, спроможний допомогти хворому. Ќайпоширен≥ший симптом захворювань бронхолегеневоњ системи Ч кашель, ¤кий спри¤Ї швидшому видаленню небажаних субстанц≥й з дихальних шл¤х≥в, таким чином пол≥пшуючи њх прох≥дн≥сть та в≥дновлюючи мукоцил≥арний транспорт бронх≥ального секрету.

Ќеобх≥дн≥сть призначенн¤ протикашльовоњ терап≥њ виникаЇ головним чином за на¤вност≥ непродуктивного сухого, навТ¤зливого кашлю. ќсоблив≥сть сухого непродуктивного кашлю пол¤гаЇ в тому, що в≥н не спри¤Ї евакуац≥њ секрету, ¤кий накопичуЇтьс¤ в дихальних шл¤хах, не зв≥льн¤Ї рецептори слизовоњ оболонки дихальних шл¤х≥в в≥д його подразнювального впливу.

≈фективн≥сть терап≥њ характеризуЇтьс¤, по сут≥, посиленн¤м кашлю внасл≥док перетворенн¤ ≥з сухого непродуктивного на вологий продуктивний ≥ врешт≥ спри¤Ї його усуненню. ѕригн≥чувати кашльовий рефлекс можна т≥льки в тому раз≥, коли кашель надто ≥нтенсивний, заважаЇ сну, виснажуЇ хворого, супроводжуЇтьс¤ блюванн¤м ≥ при високому ризику розвитку асп≥рац≥њ. ѕеретворенн¤ сухого непродуктивного кашлю на вологий продуктивний дос¤гають шл¤хом разр≥дженн¤ мокротинн¤, пол≥пшенн¤ стану слизовоњ оболонки бронх≥в. “аку властив≥сть мають протикашльов≥ л≥карськ≥ засоби (Ћ«) периферичноњ д≥њ.

ƒо Ћ«, ¤к≥ спри¤ють очищенню бронх≥ального дерева, належить ѕ≈ “ќ—ќЋ виробництва ¬ј“ Ђ‘армакї. ѕрепарат чинить в≥дхаркувальну, протикашльову та спазмол≥тичну д≥ю, а також маЇ антибактер≥альн≥ та протизапальн≥ властивост≥.

 ор≥нь оману. «авд¤ки еф≥рним ол≥¤м, зокрема, алантовоњ, що м≥ст¤тьс¤ в кореневищах ≥ корен¤х, оман чинить в≥дхаркувальну д≥ю. «астосуванн¤ оману ¤к протикашльового засобу зумовлене також обвол≥каючою здатн≥стю та заспок≥йливою д≥Їю по в≥дношенню до слизових оболонок бронх≥ального дерева.

 ор≥нь мильн¤нки л≥карськоњ. ƒ≥юч≥ речовини Ч сапон≥ни Ч спри¤ють розр≥дженню густого бронх≥ального слизу.

≤сландський мох. ƒо 70% рослини м≥стить слиз.

 р≥м того, до складу моху вход¤ть йод, ферменти та в≥там≥ни (A, B1, B12). «авд¤ки слизу ≥сландський мох змТ¤кшуЇ подразненн¤ слизовоњ оболонки ротовоњ порожнини, горла, шлунка ≥ кишечнику.

√≥соп. ћ≥стить тритерпеноњди (пол≥мон≥лген≥н, камел≥аген≥н), стероњди, сапон≥ни тритерпенов≥, фенолкарбонов≥ кислоти та њх пох≥дну хлорогенову кислоту, флавоноњди (м≥рицетин, кверцетин, акацетин), еф≥рн≥ ол≥њ. “раву г≥сопу застосовують в основному ¤к в≥дхаркувальний ≥ седативний зас≥б, переважно у пац≥Їнт≥в ≥з хрон≥чним бронх≥том. ¬она ефективна при скупченн≥ слизу в дихальних шл¤хах ¤к в≥дхаркувальний зас≥б, особливо в ослаблених хворих, ос≥б л≥тнього в≥ку.

„ебрець. √оловний компонент еф≥рноњ ол≥њ, отриманоњ з чебрецю, Ч тимол (20Ц40%), до њњ складу також вход¤ть карвакрол, борнеол, л≥налоол ≥ п≥нен. “имол справл¤Ї бактерицидний та дез≥нфекц≥йний вплив. ” народн≥й медицин≥ чебрець широко використовують при л≥куванн≥ хворих на кашлюк.

“аблиц¤

‘армаколог≥чн≥ властивост≥ та показанн¤ до застосуванн¤ рослин

“рави ≥ здоровТ¤Е який взаЇмозвТ¤зок? ƒавно в≥домо що багато з них волод≥ють речовинами з ц≥лющими ¤кост¤ми. ÷≥ трави звутьс¤ л≥карськими ≥ використовуютьс¤ при л≥куванн≥ р≥зних захворювань. ѕрактично здоров≥й людин≥ трави допоможуть зберегти бодр≥сть ≥ працездатн≥сть.

¬ажко у¤вити ск≥льки часу в усп≥шн≥й практиц≥ використовуЇтьс¤ до шумерськоњ культури (3000 р. до н. е.). Ѕагато стародавн≥х рецепт≥в сучасна медицина удосконалила ≥ з усп≥хом використовуЇ.

¬ часи √≥пократа дл¤ л≥куванн¤ людей використовувалось 236 вид≥в рослин.

ѕерша аптечна школа на –ус≥ по¤вилась в 1654 р. Ћ≥карськ≥ рослини дл¤ нењ вирощували на спец≥альних аптечних городах.

÷≥лител¤ми на ”крањн≥ були монахи, ченц≥. (У«б≥рник —в¤тославаФ 1076 р.). ¬они через в≥ки пронесли практику далеких предк≥в, передаючи њњ з покол≥нн¤ в покол≥нн¤. ¬они д≥лили рослини по Устатевому признакуФ: кропива, душиц¤, конюшина рахувалис¤ ж≥ночими, ¤к≥ чолов≥ки повинн≥ уникати, а полин, девТ¤сил, безсмертник Ц чолов≥ч≥ рослини. –огедрон ¤вл¤вс¤ продовжувачем роду, зв≥роб≥й Ц Утравою в≥д 99 хвор≥б, плоди абрикосу (8 вид≥в) Ц плоди здоровТ¤, а полин Ц Умат≥р травФФ. ƒози ран≥ше в≥дм≥р¤ли не на вагах, а щепкою, ¤ка приблизно мала 10-14 г сухо≥ рослини.

¬ сх≥дн≥й ф≥тотерап≥њ кожн≥й частин≥ рослини назначалось л≥кувати в≥дпов≥дну частину т≥ла: кора Ц шк≥ру, в≥тки Ц судини, лист¤ Ц внутр≥шн≥ органи, кв≥ти Ц органи чутт¤, кор≥нн¤ Ц к≥сткову систему.

¬≥д х≥м≥чних препарат≥в рослинн≥ в≥др≥зн¤ють¤ тим, що ефект по¤вл¤Їтьс¤ не зразу, а поступово. «б≥льшувати дози при л≥куванн≥ травами це те саме, що передозувати таблетками

—клад л≥карських збор≥в Ц вищий п≥лотаж. ¬ одному збор≥ може бути в≥д 3 до 24 л≥карських рослин (наприклад, в бальзам≥ Ѕ≥тнера).

¬исококвал≥ф≥кований спец≥ал≥цст ќлександр √еорг≥Ївич —елезньов, доктор медичних наук, ¤кий дв≥ч≥ захистив докторську дисертац≥ю (в –ос≥њ ≥ в ”крањн≥) заслужив позитивн≥ в≥дгуки научних рад та геронтолог≥в, пропонуЇ нам 39 вид≥в ф≥точањв. ќпираючись в своњй научн≥й ≥ практичн≥й д≥¤льност≥ на головн≥ принципи системи природного оздоровленн¤ ≥ висунут≥ ще –ав≥ценою, - УЌе нашкодь !Ф Ц доктор —елезньов активно використовуЇ сучасн≥ компТютерн≥ технолог≥њ. —юди включаЇтьс¤ ≥ правильне харчуванн¤, диханн¤, ф≥зичн≥ вправи, ц≥лющ≥ напоњ, водн≥ процедури, ¤к≥ забезпечують виздоровленн¤, проф≥лактику ≥ зм≥цненн¤, омоложенн¤ орган≥зму.

1	2

Ќазва: Ћ≥карськ≥ рослини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (2453 прочитано)