ѕсихолог≥¤ > ¬≥дчутт¤ та д≥¤льн≥сть

¬≥дчутт¤ та д≥¤льн≥сть

ѕон¤тт¤ про в≥дчутт¤

¤к початкову ланку п≥знавального процесу

∆иттЇд≥¤льн≥сть людини в≥дбуваЇтьс¤ у складному та м≥нливому середовищ≥, тому вона потребуЇ вм≥нн¤ ор≥Їн≠туватис¤ в навколишн≥х умовах ≥ пристосовувати до них своњ д≥њ. «нанн¤ про зовн≥шн≥й ≥ св≥й внутр≥шн≥й св≥т людина набуваЇ в ход≥ чуттЇвого та лог≥чного п≥знанн¤ д≥йсност≥ за допомогою п≥знавальних псих≥чних процес≥в: в≥дчутт¤, сприй≠манн¤, мисленн¤, у¤ви. ѕ≥знавальна д≥¤льн≥сть завжди роз≠починаЇтьс¤ з чуттЇвого в≥дображенн¤ св≥ту у в≥дчутт¤х та сприйманн≥.

¬≥дчутт¤ Ч це в≥дображенн¤ окремих властивостей пред≠мет≥в ≥ ¤вищ при безпосередн≥й д≥њ подразник≥в на органи чутт¤. ” в≥дчутт¤х людин≥ в≥дкриваютьс¤ кольори та звучан≠н¤, пахощ≥ ≥ смак, вага, тепло чи холод речей, що њњ ото≠чують.  р≥м того, в≥дчутт¤ дають ≥нформац≥ю про зм≥ни у власному т≥л≥: людина в≥дчуваЇ порушенн¤ у функц≥ону≠ванн≥ внутр≥шн≥х орган≥в, положенн¤ ≥ рух свого т≥ла й окре≠мих його частин.

¬≥дчутт¤ ¤к образи, що в≥дбивають окрем≥ властивост≥ предмет≥в, виникають п≥д час д≥¤льност≥ будь-¤ких орган≥в чутт¤. Ќаприклад, коли людин≥ дуже недовго показують пред≠мет, вона бачить пл¤му певного кольору, але не може ска≠зати, що це за предмет. —лухаючи незнайому мову, людина вловлюЇ висоту, тембр, гучн≥сть голосу, хоча не сприймаЇ зм≥сту мовленого. јле п≥знанн¤ р≥дко розпочинаЇтьс¤ з чут≠тЇвого в≥дображенн¤ окремих властивостей предмет≥в (Ђщось св≥титьс¤ї, Ђщось звучитьї). як правило, в людини одразу виникаЇ ц≥л≥сний образ об'Їкта, в ¤кому дал≥ можуть бути вид≥лен≥ окрем≥ його риси. Ѕ≥льш складною ≥ розвиненою, н≥ж в≥дчутт¤, але т≥сно пов'¤заною з ним формою чуттЇвого п≥знанн¤ св≥ту Ї сприйманн¤.

—прийманн¤ Ч це в≥дображенн¤ ц≥л≥сних предмет≥в ≥ ¤вищ при безпосередн≥й д≥њ подразник≥в на органи чутт¤.  оли людина перебуваЇ в оточенн≥ звичайних речей, у нењ форму≠ютьс¤ ц≥л≥сн≥ образи навколишн≥х предмет≥в. ¬она бачить реч≥, чуЇ њхнЇ звучанн¤, торкаЇтьс¤ њх.

¬≥дображаючи предмети та њхн≥ властивост≥, сприйманн¤ ≥ в≥дчутт¤ ¤вл¤ють собою р≥зн≥ за повнотою, глибиною й

адекватн≥стю ступен≥ чуттЇвого п≥знанн¤ невичерпного ба≠гатства св≥ту. јле значенн¤ в≥дчутт≥в та сприйманн¤ в д≥¤ль≠ност≥ людини не обмежуЇтьс¤ ≥нформуванн¤м про под≥њ у внутр≥шньому та зовн≥шньому середовищ≥. „уттЇвий образ дл¤ людини Ї сигналом про значущ≥сть цих под≥й ≥, отже, регул¤тором ѓѓ повед≥нки в середовищ≥. —приймаючи, на≠приклад, зм≥ну погодних умов (в≥дчуваючи холод, спеку чи в≥тер), людина може пристосуватис¤ до них чи уникнути њх. ¬иконуючи р≥зн≥ трудов≥ д≥њ, за допомогою в≥дчутт≥в Ч пе≠редус≥м м'¤зових ≥ дотикових Ч вона точно в≥дображаЇ окрем≥ властивост≥ та ц≥л≥сн≥ ознаки речей ≥ т≥льки на ц≥й основ≥ координуЇ з ними своњ д≥њ. ¬трата м'¤зовоњ чутливост≥ при де¤ких захворюванн¤х робить людину безпорадною у використанн≥ найзвичн≥ших предмет≥в.

–оль в≥дчутт¤ та сприйманн¤ в нашому житт≥ наст≥льки значна, що ≥снуЇ потреба у п≥дтриманн≥ ≥нформац≥йного ба≠лансу з середовищем, порушенн¤ ¤кого веде до дезорга≠н≥зац≥њ особистост≥ та розлад≥в у функц≥онуванн≥ орган≥зму. ѕро це св≥дчать досл≥дженн¤ ≥з штучним створенн¤м ≥нфор≠мац≥йного голоду через обмеженн¤ зорових, слухових, доти≠кових, рухових та ≥нших стимул≥в, ¤к≥ завжди слугують звич≠ним фоном життЇд≥¤льност≥ людини. ” стан≥ ≥нформац≥й≠ного голоду в досл≥джуваних людей з'¤вл¤лис¤ галюцинац≥њ, вони в≥дчували сильний неспок≥й ≥ просили припинити експе≠римент.

¬≥дображенн¤ д≥йсност≥ у в≥дчутт¤х та сприйманн≥ влас≠тиве ¤к людин≥, так ≥ тваринам, але результати цього в≥до≠браженн¤ Ч чуттЇв≥ образи Ч дуже в≥др≥зн¤ютьс¤ за своњм зм≥стом та функц≥¤ми. ќбразна сфера людини розвиваЇтьс¤ в суто людських формах активност≥ Ч д≥¤льност≥, сп≥лку≠ванн≥, навчанн≥. “ому вона в≥дображаЇ соц≥альн≥ умови жит≠т¤, предмети, створен≥ людською працею, природу, на ¤ку людина активно впливаЇ. “варини в≥дтворюють у своњх об≠разах т≥льки б≥олог≥чно значущ≥ умови ≥снуванн¤. „уттЇве в≥дображенн¤ Ї дл¤ них вищою формою ор≥Їнтуванн¤ у св≥т≥. ƒл¤ людини, повторюЇмо, це лише початковий сту≠п≥нь п≥знанн¤ св≥ту, п≥знанн¤, ¤ке триваЇ ≥ розгортаЇтьс¤ в у¤в≥ й мисленн≥.

2. Ќейроф≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми в≥дчутт≥в

јнатомо-ф≥з≥олог≥чною структурою, в ¤к≥й: в≥дбува≠Їтьс¤ виникненн¤ в≥дчутт¤, Ї анал≥затор. ¬≥н ¤вл¤Ї собою складний нервовий механ≥зм, що зд≥йснюЇ тонкий анал≥з зовн≥шню ≥ внутр≥шнього середовища, вид≥л¤ючи з нього окрем≥ стимули, що в≥дображаютьс¤ людиною ¤к власти≠вост≥ предмет≥в ≥ ¤вищ.

¬ орган≥зм≥ функц≥онуЇ система анал≥затор≥в, кожен з ¤ких забезпечуЇ формуванн¤ в≥дчутт≥в певноњ ¤кост≥ Ч зо≠рових, слухових, температурних., больових, м'¤зових тощо. Ѕудь-¤кий анал≥затор складаЇтьс¤ з перифер≥йноњ частини Ч рецептор≥в, пров≥дникових нервових шл¤х≥в Ч та централь≠ноњ частини в кор≥ та п≥дк≥рц≥ головного мозку. ¬ рецепто≠рах в≥дбуваЇтьс¤ перетворенн¤ енерг≥њ ф≥зичних ≥ х≥м≥чних подразник≥в, що д≥ють на орган≥зм, у нервове збудженн¤. ѕров≥дников≥ шл¤хи складаютьс¤ з нейрон≥в, розм≥щених на р≥зних р≥вн¤х нервовоњ системи, ¤к≥ поЇднують рецептор≠ну перифер≥ю з мозковим центром. ” центральн≥й частин≥ анал≥затора зд≥йснюЇтьс¤ основна обробка нервових ≥мпуль≠с≥в, що надход¤ть з перифер≥њ.

” багатьох анал≥затор≥в Ї специф≥чн≥ допом≥жн≥ струк≠тури, ¤к≥ оптим≥зують д≥ю подразник≥в на рецептори. ÷е рог≥вка, з≥ниц¤ та кришталик ока, барабанна перетинка та слухов≥ к≥сточки вуха тощо. –азом ≥з рецепторами вони скла≠дають орган чутт¤. ¬ органах в≥дчутт¤ в≥дбуваютьс¤ ф≥льтрац≥¤ ≥ перетворенн¤ того чи ≥ншого виду енерг≥њ. « безл≥ч≥ ф≥зич≠них та х≥м≥чних фактор≥в середовища органи чутт¤ вид≥л¤≠ють так≥, дл¤ сприйманн¤ ¤ких у њхн≥й рецепторн≥й частин≥ Ї в≥дпов≥дн≥ механ≥зми. Ќаприклад, око та його рецепторна частина Ч с≥тк≥вка Ч тонко реагуЇ на електромагн≥тне випром≥ненн¤ у видим≥й частиш спектра, вухо з рецепторним апаратом корт≥Ївого органа сприймаЇ механ≥чн≥ коливанн¤ пов≥тр¤ певноњ ампл≥туди й частоти, температурн≥ рецептори шк≥ри реагують на теплову енерг≥ю тощо. « усього д≥апазону можливих вплив≥в енерг≥њ орган чутт¤ вид≥л¤Ї дуже незначну частину стимул≥в, ¤к≥ мають життЇво важливе значенн¤. “ак, електромагн≥тн≥ хвил≥, що можуть викликати зорове в≥д≠чутт¤, становл¤ть лише одну дес¤тиквадрильйонну частину всього спектра електромагн≥тного випром≥ненн¤. ’вил≥, що знаход¤тьс¤ всередин≥ цього невеликого д≥апазону ≥ розр≥з≠н¤ютьс¤ за своЇю довжиною, породжують в≥дчутт¤ р≥зного кольору. —лухов≥ рецептори реагують на коливанн¤ пов≥тр¤ лише в межах в≥д 15 до 20 тис. герц.

 р≥м ф≥льтрац≥њ подразник≥в, органи чутт¤ та окрем≥ ре≠цепторн≥ системи зд≥йснюють перетворенн¤ енерг≥њ подраз≠ника у процес нервового збудженн¤, зм≥нюючи при цьому св≥й ф≥зично-х≥м≥чний стан. Ќаприклад, рецептори с≥тк≥вки ока (палички та колбочки) перевод¤ть електромагн≥тну енер≠г≥ю св≥тла в х≥м≥чну енерг≥ю, а останню в енерг≥ю елект≠ричних ≥мпульс≥в.

ћехан≥зми трансформац≥њ енерг≥њ рецепторами р≥зних ор≠ган≥в чутт¤ дуже в≥др≥зн¤ютьс¤, але вс≥ вони ведуть до час≠тотно-ампл≥тудних зм≥н електричноњ активност≥ рецептор≥в. “ак≥ зм≥ни коп≥юють зм≥ни у д≥њ подразник≥в. ќтже, ¤кщо рецепторн≥ Ђвходиї пристосован≥ до прийому р≥зних вид≥в енерг≥њ, то њхн≥ Ђвиходиї надсилають сигнали, що за своЇю природою Ї ун≥версальними дл¤ вс≥Їњ нервовоњ системи. “ак≥ сигнали, зазнавши певноњ обробки у висх≥дних аферентних шл¤хах, передаютьс¤ до головного мозку.

ћозкова, центральна, частина анал≥затора складаЇтьс¤ з ¤дра та розс≥¤них по кор≥ окремих спец≥ал≥зованих кл≥тин. ядро, утворене з маси нервових кл≥тин, м≥ститьс¤ у т≥й частиш кори, куди вход¤ть пров≥дников≥ шл¤хи в≥д рецепто≠ра. “ак, ¤дро зорового анал≥затора розташоване у потилицевих дол¤х, слухового Ч у скроневих дол¤х кори. –озс≥¤н≥ елементи кожного анал≥затора вход¤ть до д≥л¤нок, сум≥ж≠них з ¤драми ≥нших анал≥затор≥в, завд¤ки чому анал≥затори перебувають у пост≥йн≥й взаЇмод≥њ. ѕро¤вл¤Їтьс¤ вона, на≠приклад, у тому, що в людини п≥д впливом звук≥в можуть виникнути в≥дчутт¤ кольору, а де¤к≥ кольори можуть викли≠кати в≥дчутт¤ тепла чи холоду. ÷е ¤вище маЇ назву сине≠стез≥њ. явище синестез≥њ поширюЇтьс¤ на вс≥ в≥дчутт¤. ÷е виражаЇтьс¤ у мов≥, у поширених словосполученн¤х: теплий кол≥р, пронизливий звук, гострий смак ≥ т. п.

ядра анал≥затор≥в зд≥йснюють найтонший анал≥з зовн≥ш≠н≥х ≥ внутр≥шн≥х вплив≥в. –уйнуванн¤ ¤дра зорового анал≥≠затора призводить до втрати ц≥л≥сного предметного сприй≠манн¤. якщо зруйноване ¤дро слухового анал≥затора, люди≠на не розп≥знаЇ мелод≥њ. ќднак при цьому здатн≥сть розр≥з≠н¤ти св≥тло та окрем≥ звуки не втрачаЇтьс¤, що по¤снюЇтьс¤ збереженн¤м розс≥¤них елемент≥в.

ћозковий к≥нець анал≥затора Ї пром≥жною ланкою нер≠вових ≥мпульс≥в, що виникають у рецептор≥. ƒос¤гнувши кори та зазнавши обробки, перетворен≥ ≥мпульси знову по-

вертаютьс¤ до рецепторних систем. «авд¤ки цьому функц≥о≠нуванн¤ рецептор≥в зм≥нюЇтьс¤ п≥д д≥Їю не лише зовн≥шн≥х вплив≥в, а й ≥мпульс≥в, ¤к≥ йдуть в≥д мозкового к≥нц¤ ана≠л≥затора. јнал≥затор Ї част≥шою рефлекторного апарату, до ¤кого вход¤ть також виконавчий механ≥зм ¤к система мото-нейрон≥в, ≥ннервуючих м'¤зи, суглоби та ≥нш≥ Ђробоч≥ї ор≠гани, ≥ спец≥альн≥ нейрони-модул¤тор й, що зм≥нюють збуд≠женн¤ ≥нших нейрон≥в.

¬≥дображенн¤ св≥ту не завершуЇтьс¤ анал≥тичними про≠цесами, ¤к≥ несуть ≥нформац≥ю про окрем≥ ¤кост≥ та влас≠тивост≥ предмет≥в. ” нервов≥й систем≥ ≥снують структури, що забезпечують синтез елементарних процес≥в ≥ в≥дображенн¤ предмет≥в навколишнього св≥ту в њхн≥й ц≥л≥сност≥. “ак≥ структури ¤вл¤ють собою нейроф≥з≥олог≥чний механ≥зм сприй≠манн¤.

ѕочатковий етап синтезу подразник≥в зд≥йснюЇтьс¤ у ре≠цептивних пол¤х орган≥в чутт¤. –ецептивне поле Ч це су≠купн≥сть рецептор≥в, ¤к≥ замикаютьс¤ на один нейрон того чи ≥ншого р≥вн¤ нервовоњ системи. Ќа рис. 9 зображена схема рецептивного пол¤ нейрона кори головного мозку.

1	2	3

Ќазва: ¬≥дчутт¤ та д≥¤льн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (3699 прочитано)