ѕсихолог≥¤ > ¬≥дчутт¤ та д≥¤льн≥сть

≤нтенсивн≥сть д≥њ подразник≥в на анал≥затори в≥дбиваЇть≠с¤ в ≥нтенсивност≥ в≥дчутт≥в.  ≥льк≥сна залежн≥сть м≥ж под≠разником та в≥дчутт¤м досить складна. ≤нтенсивн≥сть в≥д≠чутт¤ визначаЇтьс¤ не т≥льки силою (енерг≥Їю) д≥ючого под≠разника, а й функц≥ональним станом органу чутт¤, ¤кий у свою чергу залежить в≥д стану орган≥зму, значущост≥ под≠разника, просторово-часових умов сприйманн¤.

ƒл¤ виникненн¤ в≥дчутт¤ необх≥дна певна енерг≥¤ под≠разника. ћ≥н≥мальна сила подразника, що викликаЇ ледь пом≥тне в≥дчутт¤, називаЇтьс¤ нижчим абсолютним порогом чутливост≥ даного анал≥затора. ƒл¤ кожного виду в≥дчутт≥в ≥снують своњ абсолютн≥ пороги. „утлив≥сть основних анал≥≠затор≥в до д≥њ ф≥зичних та х≥м≥чних подразник≥в Ї досить значною.

ќкр≥м нижчого, ≥снуЇ верхн≥й абсолютний пор≥г чутли≠вост≥. ÷е максимальна сила подразника, що викликаЇ адек≠ватне йому в≥дчутт¤. ѕодальше зростанн¤ сили подразника викликаЇ больову реакц≥ю.

4. ¬≥дчутт¤ та сприйманн¤

¤к активн≥ процеси пошуку й обробки ≥нформац≥њ

¬≥дображенн¤ св≥ту через в≥дчутт¤ ≥ сприйманн¤ до≠с¤гаЇтьс¤ у взаЇмод≥њ людини з довк≥лл¤м. ѕсих≥чн≥ образи не Ї пасивним в≥дбитком зовн≥шн≥х вплив≥в на людину, вони виникають у ход≥ активного здобутт¤ й обробки ≥нфор≠мац≥њ з середовища. Ќа ф≥з≥олог≥чному р≥вн≥ ≥нформац≥йна взаЇмод≥¤ суб'Їкта з довк≥лл¤м ви¤вл¤Їтьс¤ ¤к рефлекс. ¬≥д≠чутт¤ ≥ сприйманн¤ Ї к≥льцевими рефлекторними актами з пр¤мими й зворотними зв'¤зками. ƒл¤ виникненн¤ в≥дчутт¤ недостатньо збудженн¤ рецепторних зон орган≥в чутт¤ ≥ переданн¤ нервових ≥мпульс≥в у в≥дпов≥дн≥ в≥дд≥ли мозку. ƒо≠с¤гнувши мозку й зазнавши певноњ обробки, ≥мпульси по≠вертаютьс¤ до рецептор≥в,- зм≥нюючи њхн≥й функц≥ональний стан та актив≥зуючи моторн≥ зони. «авд¤ки таким корек≠тивам оптим≥зуЇтьс¤ процес введенн¤ ≥нформац≥њ, регулю≠Їтьс¤ р≥вень чутливост≥ до д≥ючих подразник≥в. ≤нформац≥¤ про характер пристосувальних реакц≥й разом ≥з зовн≥шньою стимул¤ц≥Їю надходить до центральноњ нервовоњ системи. «авд¤ки цикл≥чним процесам обробки та перетворенн¤ ≥н≠формац≥њ на р≥зних р≥вн¤х нервовоњ системи людина маЇ змогу в≥дчути ¤к≥сть та ≥нтенсивн≥сть подразника, його три≠вал≥сть, м≥сцезнаходженн¤ в простор≥, тобто в≥добразити всю повноту його властивостей.

¬агому роль в≥д≥грають рефлекторн≥ зворотн≥ зв'¤зки у формуванн≥ образ≥в сприйманн¤. ƒинам≥ка рефлекторних про≠цес≥в, що забезпечують акти сприйманн¤, с упод≥бненн¤м до властивостей предмет≥в, д≥ючих на органи чутт¤. “ак, рука, обмацуючи предмет, повторюЇ його обриси. ѕри цьому ма≠люнок рух≥в руки в≥дтворюЇтьс¤ у станах збудженн¤ рецеп≠тор≥в, що знаход¤тьс¤ в м'¤зах. ÷¤ ≥нформац≥¤ передаЇтьс¤ до нервовоњ системи. “ак само д≥Ї око, що обводить контур предмета й передаЇ ≥нформац≥ю ¤к в≥д с≥тк≥вки, так ≥ в≥д збуджених рецептор≥в очних м'¤з≥в.

Ќеобх≥дн≥сть рух≥в очей дл¤ формуванн¤ зорового образу п≥дтверджена досл≥дами, п≥д час ¤ких зупин¤ли ц≥ рухи (на≠приклад, за допомогою парал≥зуючих м'¤зи речовин). Ќеру≠хоме око ставало незр¤чим Ч образ втрачав константн≥сть, починав розпадатис¤, ≥ людина взагал≥ втрачала здатн≥сть бачити. ќтже, образ сприйманн¤ так само, ¤к ≥ в≥дчутт¤, виникаЇ в ход≥ рефлекторноњ взаЇмод≥њ орган≥зму з об'Їктом ≥ в≥дображаЇ результати ц≥Їњ взаЇмод≥њ.

ѕевну роль у виникненн≥ в≥дчутт≥в та сприйманн¤ в≥д≥≠грають нейрони-детектори, що розташован≥ на р≥зних р≥в≠н¤х нервовоњ системи ≥ виконують функц≥ю вир≥зненн¤ з безмежноњ к≥лькост≥ подразник≥в точно ф≥ксованих ознак ≥ властивостей предмет≥в. Ќаприклад, у с≥тк≥вц≥ ока жаби Ї детектори, ¤к≥ реагують лише на рухи невеликих об'Їкт≥в округлоњ форми (це, звичайно, комахи). якщо в пол≥ зору жаби немаЇ такого об'Їкта, њњ оч≥ не передають до мозку суттЇвоњ ≥нформац≥њ. “акий характер сприйманн¤ зумовлений на¤вн≥стю природжених нейронних структур, спро≠ектованих на рецепторну перифер≥ю. “епер Ї п≥дстави говорити не т≥льки про природжен≥, а й про набут≥ в ход≥ ≥ндив≥дуального розвитку детектори, њх на¤вн≥сть св≥дчить. що в процес≥ життЇд≥¤льност≥ зм≥нюютьс¤ критер≥њ селекц≥њ ≥нформац≥њ.

‘≥з≥олог≥чна рефлекторна активн≥сть орган≥зму Ї необ≠х≥дною, але недостатнюю умовою в≥дображенн¤ д≥йсност≥ у в≥дчутт¤х та сприйманн≥. —хема рефлексу не спроможна по¤снити суб'Їктивн≥сть чуттЇвих образ≥в, њх зумовлен≥сть установками та ≥нтересами людини, особливост¤ми профе≠с≥йноњ д≥¤льност≥ тощо.

ѕроцеси в≥дчутт¤ ≥ сприйманн¤ необх≥дно розгл¤дати ¤к д≥њ, спр¤мован≥ на розв'¤занн¤ певних завдань, що станов≠л¤ть п≥знавальну чи практичну д≥¤льн≥сть суб'Їкта. “ак≥ д≥њ, назван≥ перцептивними, забезпечують ор≥Їнтуванн¤ в конк≠ретн≥й ситуац≥њ, вид≥ленн¤ найважлив≥ших дл¤ розв'¤занн¤ конкретного завданн¤ аспект≥в, зд≥йснюють таку обробку ≥нформац≥њ в≥д орган≥в чутт¤, ¤ка веде до побудови образу, адекватного ¤к предметов≥, так ≥ завданн¤м д≥¤льност≥. ƒо перцептивних д≥й належать рухи руки, що з т≥Їю чи ≥ншою метою обстежуЇ предмет, очей, що в≥дтворюють контур предмета, вид≥л¤ючи найсуттЇв≥ш≥ його ознаки. «алежно в≥д завданн¤ людина застосовуЇ р≥зн≥ системи перцептивних д≥й, здобуваючи за њх допомогою необх≥дну ≥н≠формац≥ю.

—писок використаноњ л≥тератури:

ѕсихолог≥¤ / «а ред. “роф≥мова ё.Ћ. Ц  ., 2000.

—ловник-дов≥дник з психолог≥њ. Ц ’арк≥в, 2001.

1	2	3

Ќазва: ¬≥дчутт¤ та д≥¤льн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (3699 прочитано)