Ѕ≥олог≥¤ > Ћюдина розумна ¤к б≥олог≥чний вид

Ћюдина розумна ¤к б≥олог≥чний вид

Ћюдина розумна - б≥олог≥чний вид. 3 матер≥ал≥стичного погл¤ду людина - природний продукт тривалого розвитку живоњ природи в≥д простого до складного, тобто виникла в результат≥ еволюц≥њ (антропогенезу). ¬она маЇ багато сп≥льного з тваринами: риси будови, розвиток, ф≥з≥олог≥ю, б≥ох≥м≥ю, спадков≥сть. Ћюдина, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ ссавц≥, не маЇ будь Ц ¤ких суттЇвих в≥дм≥н ( анатом≥чних або генетичних, а також особливостей росту та розвитку), ¤к≥ б не були зумовлен≥ еволюц≥Їю нижчих примат≥в. —тановленн¤ людини Ц результат не лише б≥олог≥чноњ еволюц≥њ, а й розвитку соц≥ального середовища. Ћюдина ¤к б≥олог≥чний вид належить до типу ’ордових, п≥дтипу ’ребетних, класу —савц≥в, р¤ду ѕримат≥в, п≥др¤ду Ћюдинопод≥бних, секц≥њ ¬узьконосих, надродини ¬ищих вузьконосих, родини √ом≥н≥д≥в, роду Ћюдини, виду Homo sapiens.

ѕерш≥ сучасн≥ люди або неоантропи з'¤вилис¤ вони близько 40 тис рок≥в тому ≥ в≥дносилис¤ вже до виду Homo sapiens Ч людина розумна ќб'Їм головного мозку у них був таким же, ¤к ≥ в наших сучасник≥в Ч 1500-1800см3, зр≥ст Ч 170-180 см. «нах≥дки неоантроп≥в були зроблен≥ в р≥зних м≥сц¤х земноњ кул≥, в тому числ≥ ≥ на територ≥њ бувшого –ад¤нського —оюзу. Ќайб≥льш в≥дом≥ з них, ¤к≥ зроблен≥ у ‘ранц≥њ поблизу м≥стечка  ро - ћаньйон,Ч кроманьйонц≥. ÷ей етап еволюц≥њ людини характеризуЇтьс¤ трьома основними особливост¤ми:

- припиненн¤м б≥олог≥чноњ ≥ початком соц≥альноњ еволюц≥њ; формуванн¤м основних рас;

- високим р≥внем розвитку культури, ¤кий характеризуЇтьс¤ обробкою не лише кам'¤них знар¤дь пращ, а й прикрас, камТ¤них ф≥гур, малюнк≥в. ¬се це св≥дчить про по¤ву на ц≥й стад≥њ абстрактного мисленн¤.

¬ еволюц≥њ людини було багато б≥чних г≥лок, ¤к≥ зак≥нчувались по≠вним вимиранн¤м. ¬ один ≥ той же час могли жити р≥зн≥ групи арха≠нтроп≥в, причому б≥льш сильн≥ ≥ розвинен≥ форми могли знищувати в≥дсталих у своЇму розвитку.

¬елику роль в еволюц≥њ предк≥в людини в≥д≥грало живленн¤ м'¤сом, оск≥льки полюванн¤ на дичину стимулювало доб≥р, а висока кало≠р≥йн≥сть м'¤са давала можлив≥сть р≥дше њсти. « розвитком соц≥альних в≥дносин почала розвиватис¤ турбота про старих людей ¤к нос≥њв соц≥ально корисноњ ≥нформац≥њ. ” неоантроп≥в уже почали про¤вл¤тис¤ альтруњстичн≥ схильност≥, ¤к≥ визначали переваги њхнього володар¤ в умовах житт¤ в

сусп≥льств≥. «начним дос¤гненн¤м людини розумноњ було прирученн¤ (одомаш≠ненн¤) тварин ≥ початок культивуванн¤ рослин. ÷е був найважлив≥≠ший крок на шл¤ху вив≥льненн¤ людини в≥д впливу навколишнього середовища.

” результат≥ розвитку мисленн¤ людина дос¤гаЇ високого розум≥нн¤ природи, починаЇ впливати на нењ. —аме людина розумна може бути визначена ¤к Ђматер≥¤, ¤ка п≥знаЇ саму себеї.

 ритер≥њ та структура виду.

¬ид - це велика група особин здатних до самов≥дтворенн¤ ≥ п≥дтриманн¤ своЇњ чисельност≥. ¬ид Ч дискретна б≥олог≥чна одиниц¤, генетично ≥зольована в≥д ≥нших форм житт¤. Ќа певному в≥др≥зку геолог≥чного часу вид характеризуЇтьс¤ в≥дносною ст≥йк≥стю. –азом з тим в≥н здатний до еволюц≥йного розвитку. ¬с≥ особини виду не просто сума, а певна сукупн≥сть особин, ¤ка маЇ свою внутр≥шньовидову структур; ” природ≥ види в≥др≥зн¤ютьс¤ сукупн≥стю ознак, ¤к≥ називають критер≥¤ми виду. ќсобини, що належать до одного виду, мають сп≥льн≥, лише њм притаманн≥ критер≥њ: морфолог≥чн≥, ф≥з≥олог≥чн≥, б≥ох≥м≥чн≥, екологогеограф≥чн≥ (або б≥огеограф≥чн≥) ≥ цитогенетичн≥. ƒл¤ характеристики виду необх≥дно мати сукупн≥сть ус≥х критер≥њв. ћорфолог≥чний критер≥й визначаЇ под≥бн≥сть зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ будови особин одного виду, ф≥з≥олог≥чний - под≥бн≥сть життЇвих процес≥в, б≥ох≥м≥чний Ч здатн≥сть утворювати специф≥чн≥ б≥лки та ≥нш≥ орган≥чн≥ речовини, еколого географ≥чний - пристосован≥сть до певних умов середовища та поширенн¤ в певному ареал≥, цитогенетичний критер≥й Ч однаковий типовий дл¤ виду наб≥р хромосом ≥ можлив≥сть особин схрещуватис¤ м≥ж собою й давати плодюче потомство.

—труктура виду. ” природ≥ види ≥зольован≥ один в≥д одного. ѕроте, особини ≥ кожною виду всередин≥ ареалу поширен≥ нер≥вном≥рно. ¬ його межах м≥сц¤, спри¤тлив≥ дл¤ њхнього ≥снуванн¤, чергуютьс¤ з д≥л¤нками непридатними дл¤ њхнього житт¤. “ому всередин≥ ареалу вид розпадаЇтьс¤ на др≥бн≥ одиниц≥ Ч попул¤ц≥њ. ѕопул¤ц≥Їю називають природну сукупн≥сть особин одного виду, ¤к≥ в≥льно схрещуютьс¤, дають плодюче потомство, займають певне м≥сце в ареал≥ виду та певним чином ≥зольован≥ в≥д под≥бних угруповань цього ж виду. ѕопул¤ц≥¤ складаЇтьс¤ з особин р≥зного в≥ку. ќсобини одн≥Їњ попул¤ц≥њ б≥льше под≥бн≥ м≥ж собою н≥ж особини р≥зних попул¤ц≥й.

Ћюдина розумна - б≥олог≥чний вид. 3 матер≥ал≥стичного погл¤ду людина - природний продукт тривалого розвитку живоњ природи в≥д простого до складного, тобто виникла в результат≥ еволюц≥њ (антропогенезу). ¬она маЇ багато сп≥льного з тваринами: риси будови, розвиток, ф≥з≥олог≥ю, б≥ох≥м≥ю, спадков≥сть. Ћюдина, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ ссавц≥, не маЇ будь Ц ¤ких суттЇвих в≥дм≥н ( анатом≥чних або генетичних, а також особливостей росту та розвитку), ¤к≥ б не були зумовлен≥ еволюц≥Їю нижчих примат≥в. —тановленн¤ людини Ц результат не лише б≥олог≥чноњ еволюц≥њ, а й розвитку соц≥ального середовища. Ћюдина ¤к б≥олог≥чний вид належить до типу ’ордових, п≥дтипу ’ребетних, класу —савц≥в, р¤ду ѕримат≥в, п≥др¤ду Ћюдинопод≥бних, секц≥њ ¬узьконосих, надродини ¬ищих вузьконосих, родини √ом≥н≥д, роду Ћюдини, виду Homo sapiens.

ѕоложенн¤ людини в систем≥ орган≥чного св≥ту.

Ћюдина ¤к б≥олог≥чний вид в≥дноситьс¤ до типу хордових, п≥дтипу хребетних, класу ссавц≥в, р¤ду примат≥в. –¤д примат≥в складаЇтьс¤ з трьох п≥др¤д≥в: нап≥вмавпи (лемуров≥), долгоп¤ти (тарз≥Їв≥) ≥ антропоњдн≥ (людинопод≥бн≥). ƒо останнього п≥др¤ду в≥днос¤тьс¤ широконос≥ п≥вденноамериканськ≥ мавпи ≥ вузьконос≥ мавпи —тарого —в≥ту. ” свою чергу, секц≥¤ вузьконосих мавп п≥дрозд≥л¤Їтьс¤ на групи ни≠жчих ≥ вищих . ƒо нижчих вузьконосих мавп в≥дноситьс¤ с≥мейство церкоп≥текових (мавпи, пав≥ани, макаки). √рупа вищих вузьконосих мавп включаЇ два с≥мейства антропоморфн≥ (людинопод≥бн≥) ≥ с≥≠мейство гом≥н≥ди (люди). ƒо с≥мейства людинопод≥бних в≥днос¤тьс¤ г≥бони, орангутанг, що живуть у ѕ≥вденно - —х≥дн≥й јз≥њ, ≥ африкан≠ськ≥ види Ч горила ≥ шимпанзе. ƒо с≥мейства гом≥н≥д в≥дноситьс¤ р≥д Homo, куди входить Їдиний нин≥ ≥снуючий вид Ч Homo sapiens ≥ р¤д викопних форм. ќтже, людина ¤к б≥олог≥чний вид належить до типу ’ордових, п≥дтипу ’ребетних, класу —савц≥в, р¤ду ѕримат≥в, п≥др¤ду Ћюдинопод≥бних, секц≥њ ¬узьконосих, надродини ¬ищих вузьконосих, родини √ом≥н≥д, роду Ћюдини, виду Homo sapiens.

ќзнаки, характеризують р¤д примат≥в. ” ц≥лому примати можуть бути охарактеризован≥ ¤к тварини, що ведуть деревний спо≠с≥б житт¤. ¬они мають п'¤типалу хватальну к≥нц≥вку. ѕ'¤типала к≥н≠ц≥вка Ч древн¤ ознака вс≥х хребетних, але в примат≥в вона б≥льш ру≠хлива, здатна до р≥зноман≥тних рух≥в. ƒобре виражена здатн≥сть до ≤ захопленн¤ ≥ втриманн¤ предмет≥в. ѕередн≥ к≥нц≥вки використовуютьс¤ не т≥льки дл¤ пересуванн¤, але служать також дл¤ збиранн¤ плод≥в, п≥днесенн¤ њж≥ до рота, досл≥дженн¤ предмет≥в. ѕерший палець може протиставл¤тис¤ Ч повертатис¤ на≠вколо своЇњ ос≥ таким чином, щоб його долонна поверхн¤ була звер≠нена до долонноњ поверхн≥ ≥нших пальц≥в. ” людини на стоп≥ ц¤ зда≠тн≥сть редукувалас¤ в зв'¤зку з њњ опорною функц≥Їю. «ам≥сть пазур≥в на пальц¤х плоск≥ н≥гт≥, лише в де¤ких прим≥тивних вид≥в на окре≠мих пальц¤х збер≥гаютьс¤ пазур≥. —аме на так≥й основ≥ будови к≥нц≥≠вки став можливим розвиток ≥ удосконалюванн¤ людськоњ руки. ѕримати ведуть дуже рухливий спос≥б житт¤ .” складн≥й обстановц≥ ≥снуванн¤ на деревах готовн≥сть до р≥зноман≥тних реакц≥й стала умовою њхнього виживанн¤. ѕриродний доб≥р спри¤в розвитку зору. ’а≠рактерн≥ велик≥ оч≥, високодиференц≥йована с≥тк≥вка, насл≥дком чого з'¤вилос¤ п≥двищенн¤ гостроти зору. ” вс≥х представник≥в антропоњдних добре розвинутий стереоскоп≥чний з≥р, оч≥ розташован≥ в одн≥й передн≥й площин≥, а не збоку, ¤к у багатьох ссавц≥в ≥ в нижчих мавп (лемур≥в). ”насл≥док цього зоров≥ ос≥ б≥льш-менш паралельн≥. ѕри≠близно половина волокон зорового тракту перехрещуЇтьс¤, внасл≥≠док цього в≥дбуваЇтьс¤ перекриванн¤ пол≥в зору ≥ можливий стерео≠скоп≥чний ефект.

ќргани нюху менш розвинут≥, н≥ж у наземних ссавц≥в. ’арактерною рисою примат≥в Ї зб≥льшенн¤ об'Їму п≥вкуль великого мозку, ускла≠дненн¤ р¤ду коркових центр≥в, зв'¤заних ≥з сенсорним сприйн¤тт¤м ≥ регулюванн¤м рух≥в.

«убна система примат≥в гетеродонтна, Ї ус≥ види зуб≥в Ч р≥зц≥, ≥кла, премол¤ри ≥ мол¤ри. ѕримати Ч сусп≥льн≥ тварини, ведуть стадний спос≥б житт¤. —тадо створюЇ середовище, спри¤тливе дл¤ вирощу≠ванн¤ потомства, що у примат≥в нечисленне у багатьох вид≥в наро≠джуЇтьс¤ одне дитинча. «меншенн¤ пл≥дност≥ ≥ посиленн¤ турботи про потомство створило кращ≥ умови дл¤ виживанн¤. ƒл¤ примат≥в характерне зб≥льшенн¤ пер≥оду до настанн¤ статевоњ зр≥лост≥, у цей час в≥дбуваЇтьс¤ передача досв≥ду в≥д дорослих особин новому поко≠л≥нню розп≥знаванн¤ њст≥вних плод≥в ≥ лист≥в, отруйних рослин, ум≥нн¤ знайти м≥сцезнаходженн¤ хижак≥в ≥ т.п. —п≥лкуванн¤ особин у стад≥ в≥дбуваЇтьс¤ за допомогою м≥м≥ки ≥ вокал≥зац≥њ Ч обидва способи дос¤гли в мавп високого розвитку. Ѕудова гортан≥ мавп значно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д будови њњ в людини ”с≥ спроби навчанн¤ њхн≥й вимов≥ сл≥в шл¤хом насл≥дуванн¤ зак≥нчилис¤ невдачею. –азом з тим удалос¤ навчити шимпанзе Ђмов≥ жест≥вї Ч вони освоњли близько 120 сл≥в, що виражають њхн≥ потреби ≥ прохан≠н¤, звернен≥ до експериментатора. «розум≥ло, що м≥ж цими способа≠ми передач≥ ≥нформац≥њ ≥ мовою людини, заснован≥й на абстрактному мисленн≥,Ч величезне ¤к≥сне розходженн¤.

1	2	3

Ќазва: Ћюдина розумна ¤к б≥олог≥чний вид
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (3183 прочитано)