Ѕ≥олог≥¤ > Ћюдина розумна ¤к б≥олог≥чний вид

ѕерерахован≥ особливост≥, характерн≥ дл¤ примат≥в, по¤снюють, чо≠му саме в цьому р¤д≥ став можливим прогресивний напр¤мок еволю≠ц≥њ, що призвело до по¤ви людини.

Ћюдина розумна - б≥олог≥чний вид. 3 матер≥ал≥стичного погл¤ду людина - природний продукт тривалого розвитку живоњ природи в≥д простого до складного, тобто виникла в результат≥ еволюц≥њ (антропогенезу). ¬она маЇ багато сп≥льного з тваринами: риси будови, розвиток, ф≥з≥олог≥ю, б≥ох≥м≥ю, спадков≥сть. Ћюдина, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ ссавц≥, не маЇ будь Ц ¤ких суттЇвих в≥дм≥н ( анатом≥чних або генетичних, а також особливостей росту та розвитку), ¤к≥ б не були зумовлен≥ еволюц≥Їю нижчих примат≥в. —тановленн¤ людини Ц результат не лише б≥олог≥чноњ еволюц≥њ, а й розвитку соц≥ального середовища.

ѕоходженн¤ людини

ѕроблема походженн¤ людини ц≥кавила людство в ус≥ часи. Ќавколо питанн¤ про становлен≠н¤ людини здавна точилас¤ ≥деолог≥чна боротьба. ≤де¤ про природне походженн¤ людини могла виникнути т≥льки на ірунт≥ матер≥ал≥стичного св≥тогл¤ду, ¤кий бере початок ще з античност≥. ƒумка про належн≥сть людини до тваринного св≥ту з'¤вилас¤ ≥ в середньов≥чч≥, проте пануючий тод≥ ≥деал≥стичний св≥тогл¤д не дав змоги розвину≠тис¤ ц≥й ≥дењ. «асновник першоњ класиф≥кац≥њ тваринного св≥ту  .Ћ≥нней сто¤в, ¤к в≥домо, на позиц≥¤х незм≥нност≥ вид≥в. ¬≥н под≥л¤в ≥дею надприродного створенн¤

людини. ѕроте,  . Ћ≥нней пом≥стив люди≠ну в р¤д ѕримат≥в, ¤кий був вид≥лений у клас —савц≥в. ƒо цього ж р¤ду в≥н в≥дн≥с також мавп ≥ нап≥вмавп. —аме за пропозиц≥Їю   Ћ≥нне¤ людина д≥стала родову ≥ видову назву Ц Homo sapiens- людина розумна. јвтор першоњ теор≥њ еволюц≥њ ∆.Ѕ. Ћамарк був водночас ≥ автором першоњ в ≥стор≥њ науковоњ г≥потези походженн¤ людини в≥д мавпи. Ћамарк вважав, що предками людини була порода деревних мавп, ¤к≥ зд≥йснили перех≥д до двоногого ход≥нн¤.

” прац≥ „. ƒарв≥на було наведено переконлив≥ докази походженн¤ людини в≥д нижчих форм, з≥брано дан≥, ¤к≥ п≥дтверджують спор≥днен≥сть ≥з антропоморфними мавпами. ƒан≥ пор≥вн¤льноњ анатом≥њ ≥ ф≥з≥олог≥њ людини ≥ таких тварин показали под≥бн≥сть людини до ссавц≥в ¤к у загальному план≥, так ≥ в багатьох детал¤х. ƒивовижна под≥бн≥сть внутр≥шн≥х орган≥в людини ≥ тварин, а також ембр≥онального розвитку. ”с≥х ссавц≥в можна розташувати в один р¤д в≥д менш складних до б≥льш складних. ” к≥нц≥ цього р¤ду самою досконалою за будовою, самою ун≥версальною за можливост¤ми ви¤витьс¤ людина, а найближчими до нењ Ц людинопод≥бн≥ мавпи. ѕро тваринне походженн¤ людини вказують ≥ факти, що в≥днос¤тьс¤ до ембр≥олог≥њ. ¬ своЇму розвитку зародок людини проходить т≥ ж етапи, що ≥ зародки ≥нших хребетних. Ќаука доводить, що люди ≥ сучасн≥ людинопод≥бн≥ мавпи виникли в≥д сп≥льних предк≥в, ¤к≥ жили у далекому минулому.

јнтропогенез та його руш≥йн≥ сили.

јнтропогенез Ч виникненн¤ ≥ формуванн¤ людини в процес≥ еволюц≥њ, пов'¤зан≥ з розвитком њњ перв≥сноњ трудовоњ д≥¤льност≥, св≥домост≥, членорозд≥льноњ мови, а також ≥з розвитком перв≥сних форм сусп≥льства. ’арактерн≥ особливост≥ сучасноњ людини не могли виробитис¤ лише п≥д впливом фак≠тор≥в еволюц≥њ (м≥нлив≥сть, спадков≥сть, природний доб≥р), ¤к≥ в≥д≥гравали важливу роль т≥льки на перших етапах антропогенезу. ѕот≥м пров≥дну роль почали в≥д≥гравати соц≥альн≥ фактори: сусп≥льна прац¤ ≥ членорозд≥льна мова. ѕрац¤ Ч це планова д≥¤льн≥сть, пов'¤зана з використанн¤м спец≥альних знар¤дь. ¬она властива лише людин≥ ¤к ≥стот≥, здатн≥й абстрактно мислити на в≥дм≥ну в≥д тварин, дл¤ ¤ких характерн≥ елементи лише конкретного мисленн¤. ћавпи, нав≥ть де¤к≥ птахи здатн≥ використовувати палиц≥ г≥лки дл¤ д≥ставанн¤ њж≥, але не можуть створити знар¤дд¤ дл¤ обробки т≥Їњ ж палиц≥. ѕередумовою до прац≥ був перех≥д людинопод≥бних предк≥в людини до пр¤моход≥нн¤ ≥ вив≥льненн¤ передн≥х к≥нц≥вок в≥д функц≥њ п≥дтриманн¤ ≥ пересуванн¤ т≥ла. Ќа перших етапах антропогенезу руки наших предк≥в могли виконувати т≥льки найпрост≥ш≥ д≥њ - схопити палицю, кинути кам≥нь тощо. ÷е можуть робити ≥ мавпи, але при цьому вони користуютьс¤ однаково ¤к передн≥ми, так ≥ задн≥ми к≥нц≥вками. ” предк≥в людини, ¤к≥ використовували переважно верхн≥ к≥нц≥вки, виникали ≥ поступово поглиблювалис¤ зм≥ни в њхн≥й будов≥. ÷е про¤вилос¤ передус≥м у виникненн≥ протисто¤нн¤ великого пальц¤ ≥ншим. «м≥ни в будов≥ руки спри¤ли по¤в≥ можливост≥ виготовл¤ти прост≥ знар¤дд¤ прац≥. ÷ей процес тривав сотн≥ тис¤ч рок≥в. ≤з часом знар¤дд¤ прац≥ вдосконалювалис¤. ¬одночас ≥ рука людини, ¤ка њх створювала, набувала дедал≥ б≥льшоњ спритност≥ й гнучкост≥. ≤з розвитком руки розвиваЇтьс¤ ≥ ускладнюЇтьс¤ головний мозок предк≥в, ос к≥льки, перш н≥ж створити найпрост≥шу кам'¤ну сокиру, потр≥бно було њњ соб≥ у¤вити, створити њњ образ.

Ћюдинопод≥бн≥ предки жили стадами, а тому прац¤ з самого початку мала сусп≥льний характер.  олективне полюванн¤ й захист в≥д ворог≥в спри¤ли згуртуванню окремих ≥ндив≥дуум≥в ≥ переходу в≥д стадного способу житт¤ до плем≥нного, в ¤кому молодш≥ члени навчалис¤ виготовл¤ти знар¤дд¤ прац≥ й правил полюванн¤. 3 розвитком та ускладненн¤м трудових процес≥в зростали взаЇмна п≥дтримка й допомога. —п≥льне полюванн¤, п≥дтримуванн¤ вогню, виготовленн¤ знар¤дь прац≥ зумовлювали необх≥дн≥сть сп≥лкуванн¤ член≥в племен≥ одного з одним та виникненн¤ потреби сигнал≥зувати один одному дл¤ спов≥щанн¤ необх≥дноњ ≥нформац≥њ. —початку це зд≥йснювалос¤ за допомо≠гою жест≥в ≥ окремих звук≥в. јле з ускладненн¤м трудових процес≥в таких простих сигнал≥в дл¤ п≥дтриманн¤ зв'¤зку м≥ж членами пле≠мен≥ було недостатньо. ѕоступово розвивалас¤ членорозд≥льна мова, ¤ка вплинула на подальший розвиток головного мозку, на процеси мисленн¤. Ќа њњ баз≥ розвинулась друга сигнальна система, здатна створювати пон¤тт¤, образ на основ≥ слова. “ому вища нервова д≥¤ль≠н≥сть предка сучасноњ людини вже на ранн≥х етапах розвитку в≥др≥з≠н¤лась в≥д нервовоњ д≥¤льност≥ тварин.

ћова - це не т≥льки спос≥б передач≥ ≥нформац≥њ в≥д одн≥Їњ людини до ≥ншоњ, а й знар¤дд¤ дл¤ передаванн¤ досв≥ду в≥д одного покол≥нн¤ до наступного. ” результат≥ у людей з'¤вл¤Їтьс¤ (кр≥м генетичноњ) ще й соц≥альна ≥нформац≥¤ про досв≥д, накопичений за тис¤ч≥ рок≥в. ѕередача њњ в≥д одного покол≥нн¤ до ≥ншого в≥дбувалас¤ за допомогою писемност≥ ≥ твор≥в мистецтва. –оль б≥олог≥чних фактор≥в (м≥нлив≥сть, спадков≥сть боротьба за ≥снуванн¤) у подальш≥й еволюц≥њ людини значно зменшилас¤ ≥ дедал≥ б≥льшого значенн¤ набували соц≥альн≥ фактори. —п≥льне полюванн¤ член≥в племен≥, добуванн¤ њж≥, захист в≥д хижак≥в, а також сп≥льна прац¤ зближували людей ≥ спри¤ли формуванню людського сусп≥льства. ѕрац¤ людей ставала р≥знома≠н≥тн≥шою ≥ б≥льш спец≥ал≥зованою. ¬иникло землеробство й тварин≠ництво, у своњй основ≥ пов'¤зане з вдалими спробами одомашненн¤ диких тварин. ѕочали набувати розвитку р≥зн≥ ремесла, торг≥вл¤, зароджувалос¤ мистецтво.

–оль б≥олог≥чних ≥ соц≥альних фактор≥в в ≥сторичному розвитку людини.

—учасна людина п≥дпор¤дкована сусп≥льним (соц≥альним) зако≠нам. –озвиток соц≥альних в≥дносин визначаЇ розвиток особистост≥ людини. “аким чином, по¤ва людини ¤к б≥олог≥чного виду ¤к≥сно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д процес≥в виникненн¤ нових вид≥в у тварин. Ќайважлив≥ша в≥дм≥на пол¤гаЇ в тому, що еволюц≥¤ людини в≥дбу≠валас¤ не т≥льки п≥д впливом б≥олог≥чних, а й соц≥альних факто≠р≥в. Ќа ранн≥х етапах антропогенезу у найдавн≥ших ≥ давн≥х людей пров≥дне значенн¤ дл¤ њхньоњ еволюц≥њ в≥д≥грав б≥олог≥чний фактор - природний доб≥р. ѕроте, вже нав≥ть на цих етапах доб≥р в≥дбувавс¤ не т≥льки за ф≥зичними показниками {сила, витривал≥сть тощо), а й за р≥внем розумового розвитку (ум≥нн¤ виготовл¤ти найпрост≥ш≥ зна≠р¤дд¤ прац≥, використанн¤ њх, здатн≥сть до сп≥лкуванн¤ з ≥ншими членами племен≥, навички колективних д≥й тощо). ќтже, доб≥р спри ¤в збереженню особин ≥з вираженими соц≥альними рисами. 3 удоско≠наленн¤м трудовоњ д≥¤льност≥ й мови наших предк≥в ц¤ спр¤мова≠н≥сть добору посилювалас¤. ќсобини, ¤к≥ були здатн≥ винаходити нов≥ знар¤дд¤, навчатис¤ й анал≥зувати обставини, мали б≥льше можливостей вижити. ” процес≥ еволюц≥њ люди почали створювати штучне середовище дл¤ житт¤: опалюван≥ житла, од¤г, запаси продукт≥в. “ому залежн≥сть людей в≥д неспри¤тливих чинник≥в стала поступово зменшуватис¤, а отже, зменшувалось значенн¤ в њхньому житт≥ природного добору.

≤з виникненн¤м на «емл≥ людини розумноњ њњ еволюц≥¤ ¤к б≥олог≥чного виду значно упов≥льнилас¤. «м≥нилась ≥ форма природного добору у людей, тобто ≥з руш≥йного добору в≥н перетворивс¤ на ста≠б≥л≥зуючий. Ќа сьогодн≥ д≥¤ добору спр¤мована на збереженн¤ ≥сну≠ючих генетичних характеристик людей ≥ ел≥м≥нац≥ю (загибель) ≥нди≠в≥дуум≥в ≥з неспри¤тливими генотипами. Ќайчаст≥ше ел≥м≥нац≥¤ ≥ндив≥дуум≥в про¤вл¤Їтьс¤ в ранньому пер≥од≥ розвитку (мертвонародженн¤, ранн¤ дит¤ча смертн≥сть).

«≥ зменшенн¤м рол≥ б≥олог≥чних фактор≥в зростаЇ значенн¤ дл¤ еволюц≥њ людини соц≥альних фактор≥в. «датн≥сть до трудовоњ д≥¤ль≠ност≥, абстрактного мисленн¤ й членорозд≥льноњ мови виникла ≥ удос≠коналювалась ¤к специф≥чна властив≥сть людини розумноњ в резуль≠тат≥ впливу колективного способу житт¤ на багато покол≥нь наших предк≥в. ѕроте ц≥ ¤кост≥ не закр≥пилис¤ в генотип≥ ≥ формуютьс¤ у кожноњ сучасноњ людини в процес≥ њњ ≥ндив≥дуального розвитку (онтогенез≥) т≥льки п≥д впливом вихован≠н¤ й навчанн¤. ¬елике значенн¤ дл¤ соц≥альноњ еволюц≥њ людини мала по¤ва альтруњстичних тенденц≥й Ч турбота про л≥тн≥х людей, ж≥нок ≥ д≥тей. ÷е спри¤ло розширенню ≥нтелекту людини.

ќсновн≥ етапи ≥сторичного розвитку виду Ћюдина розумна

≤ етап названо найдавн≥ш≥ люди або архантропи. ƒо нього в≥дно≠ситьс¤ багато р≥зноман≥тних знах≥док скелет≥в, зокрема, в јфриц≥, у јз≥њ ≥ в ™вроп≥ . ∆или вони в р≥зний час найб≥льш давн≥ Ч б≥льш 1 млн. рок≥в тому, б≥льш Ђмолод≥ї Ч 400 тис рок≥в тому. ¬с≥ ц≥ знах≥дки об'Їднан≥ в одну групу за трьома ознаками: об'Їм головного мозку в межах 1000см3 ≥ лише у синант≠роп≥в дещо б≥льше Ч 1100 см3, в≥дсутн≥сть членорозд≥льноњ мови, про що св≥дчить в≥дсутн≥сть валика на п≥дбор≥дд≥, на¤вн≥сть най≠б≥льш прим≥тивних кам'¤них знар¤дь Ч скребк≥в, наконечник≥в, со≠кир. “≥льки найб≥льш прогресивн≥ з них Ч синантропи Ч користувались вогнем, про що св≥дчать багатометров≥ шари попелу, знайден≥ у м≥с≠ц¤х сто¤нок.

1	2	3

Ќазва: Ћюдина розумна ¤к б≥олог≥чний вид
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (3183 прочитано)