ѕсихолог≥¤ > ћ≥жособист≥сне розум≥нн¤

—оц≥альний досв≥д потр≥бний, але його недостатньо дл¤ адекватного м≥жособист≥сного розум≥нн¤. ÷е даЇ п≥дставу говорити про залежн≥сть точност≥ п≥знанн¤ окремих людей в≥д певних Ђглобальнихї рис та властивостей, таких ¤к авто≠ритарн≥сть, упевнен≥сть у соб≥, в≥д системи ≥ндив≥дуальних ц≥нностей ≥ динам≥ки њхньоњ зм≥ни, в≥д почутт¤ Ђсоц≥альноњ дистанц≥њї, здатност≥ до емпат≥њ.

≤снуЇ думка, що здатн≥сть до б≥льш точноњ ≥нтерпретац≥њ породжуЇтьс¤ комплексом ¤костей. јдекватн≥сть дос¤гаЇтьс¤ в межах певноњ групи сп≥льнот, де передумовою взаЇмо≠розум≥нн¤ виступаЇ сп≥льн≥сть соц≥альних норм, атитюд≥в, стереотип≥в. ¬. ѕанфьоров п≥дкреслюЇ, що ц≥нн≥сть людини ¤к об'Їкта м≥жособист≥сного розум≥нн¤ визначаЇтьс¤ тими њњ властивост¤ми, ¤к≥ Ї значущими дл¤ людей, що сп≥лкуютьс¤ з нею. “ому процес ≥нтерпретац≥њ розгортаЇтьс¤ на м≥жособист≥сному р≥вн≥, але його зм≥ст розкриваЇтьс¤ не з позиц≥њ суб'Їктивних ставлень, а з позиц≥њ соц≥альноњ ц≥нност≥ пев≠ноњ повед≥нки людини, ¤ку ми сприймаЇмо, що можна роз≠крити т≥льки на р≥вн≥ стосунк≥в Ђколектив Ч особист≥стьї.

‘еномени ≥дентиф≥кац≥њ, рефлекс≥њ та емпат≥њ

јдекватн≥сть процесу м≥жособист≥сного розум≥нн¤ за≠безпечуЇтьс¤ завд¤ки д≥њ певних психолог≥чних феномен≥в, серед ¤ких треба вид≥лити передус≥м ≥дентиф≥кац≥ю. ” пси≠холог≥њ ≥дентиф≥кац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к самоототожненн¤ осо≠бистост≥ з певним зразком, людиною, групою, ¤к формуван≠н¤ власноњ ≥дентичност≥, ≥ндив≥дуальност≥, а також ¤к фун≠даментальний механ≥зм не т≥льки когн≥тивноњ, а й афек≠тивноњ та регул¤торноњ сфер псих≥ки, особистост≥ загалом.

–озгл¤даючи вплив ≥дентиф≥кац≥њ на особливост≥ м≥жосо≠бист≥сного в≥дображенн¤ в онтогенез≥, можна вид≥лити ≥м≥≠тац≥ю ¤к перший р≥вень, етап ≥дентиф≥кац≥њ. —утн≥сть ≥м≥та≠ц≥њ пол¤гаЇ в безпосередньому в≥дбитт≥ у д≥¤х ≥ вчинках сто≠сунк≥в м≥ж людьми. √оловний зас≥б засвоЇнн¤ соц≥ального досв≥ду дитиною Ч це ≥м≥тац≥¤, ¤ка маЇ неусв≥домлений характер, але завд¤ки њй дитина в≥дображаЇ певн≥ соц≥альн≥ ƒ≥њ й просуваЇтьс¤ в п≥знанн≥ ≥нших людей. ” дошк≥льному в≥ц≥ ≥м≥тац≥¤ ускладнюЇтьс¤ перетворенн¤м засвоюваного зм≥сту. ” шк≥льному в≥ц≥ вона стаЇ б≥льш св≥домою, але неусв≥домлюван≥ њњ елементи збер≥гаютьс¤ прот¤гом тривалого часу.

«м≥ст наступного р≥вн¤ ≥дентиф≥кац≥њ пол¤гаЇ у з'¤су≠ванн≥ соц≥альне прийн¤тних форм повед≥нки та оц≥нюванн¤ ≥нших людей. ѕередумовою становленн¤ цього р≥вн¤ ви≠ступаЇ перех≥д в≥д ≥м≥тац≥њ зовн≥шн≥х ви¤в≥в повед≥нки до≠рослих до у¤вленн¤ про њхн≥ внутр≥шн≥ особливост≥, ¤к≥ п≥≠знаютьс¤ опосередкована. ƒом≥нуючою тут Ї функц≥¤ оц≥≠нюванн¤. ‘ормуванн¤ еталон≥в та стереотип≥в повед≥нки за≠безпечуЇ взаЇмод≥ю, ун≥ф≥куЇ ≥ полегшуЇ сп≥лкуванн¤ та вза≠Їмне п≥знанн¤. ќсоблив≥сть оц≥нноњ функц≥њ пол¤гаЇ в тому,

що вона виконуЇтьс¤ п≥сл¤ д≥њ, що надаЇ њй пасивно-зм≥с≠тового характеру. –оль прогностичноњ функц≥њ обмежена, а у спробах њњ реал≥зац≥њ в нестандартних ситуац≥¤х адекватн≥сть незначна.

ѕотреба в ≥нтерпретац≥њ повед≥нки виступаЇ на передн≥й план, коли ми контактуЇмо з незнайомими людьми, стикаЇ≠мос¤ з новими формами повед≥нки, незвичними вчинками добре знайомих нам людей. ¬иникаЇ потреба в переструктуруванн≥ проблемноњ ситуац≥њ, ¤ка не маЇ аналог≥в однознач≠ного тлумаченн¤. “ому неусв≥домлюваний нами в ≥нш≥й д≥≠¤льност≥ механ≥зм ≥нтерпретац≥њ починаЇ виступати ¤к розу≠мове завданн¤, що виходить за меж≥ оц≥нюванн¤. ≤ тод≥ дл¤ адекватноњ ≥нтерпретац≥њ повед≥нки ≥нших людей потр≥бний перех≥д в≥д оц≥нюванн¤ до суто розум≥нн¤, ефективн≥сть ¤кого забезпечуЇтьс¤ сформован≥стю наступного р≥вн¤ ≥дентиф≥≠кац≥њ.

÷ей р≥вень характеризуЇтьс¤ висуванн¤м на передн≥й план прогностичноњ функц≥њ, ор≥Їнтац≥¤ в соц≥альн≥й ситуац≥њ зд≥йс≠нюЇтьс¤ завд¤ки анал≥зу особист≥сних смисл≥в у повед≥нц≥ людини. ÷е зумовлюЇ необх≥дн≥сть бачити в ≥нш≥й людин≥ не ст≥льки об'Їкт управл≥нн¤, ск≥льки суб'Їкт, з ¤ким зд≥йс≠нюЇтьс¤ взаЇмод≥¤. ќсобливо важливим Ї формуванн¤ тако≠го вм≥нн¤ дл¤ виконанн¤ управл≥нськоњ та виховноњ функ≠ц≥й, що даЇ змогу оптим≥зувати д≥лов≥ та м≥жособист≥сн≥ стосунки, ефективно розв'¤зувати конфл≥ктн≥ ситуац≥њ.

” розум≥нн≥ ≥ншоњ людини важливу роль в≥д≥граЇ ступ≥нь розвитку у¤ви, що даЇ нам змогу подумки пос≥сти м≥сце партнера по сп≥лкуванню. “реба з'¤сувати, ¤к та чи ≥нша людина буде нас розум≥ти. ¬м≥нн¤ бачити ситуац≥ю не т≥ль≠ки своњми очима, а й очима партнера маЇ назву рефлекс≥њ. «датн≥сть до рефлекс≥њ формуЇтьс¤ в суб'Їкта м≥жособист≥сного розум≥нн¤ поступово ≥ розвинена в р≥зних людей неоднаково. ƒ≥¤ феномена рефлекс≥њ, ¤к ≥ ≥дентиф≥кац≥њ, роз≠гортаЇтьс¤ на к≥лькох р≥вн¤х (ќ. Ѕодальов).

Ќа першому р≥вн≥ рефлекс≥њ у¤ва маЇ пасивний характер. ” сп≥лкуванн≥ людина не бачить стан≥в, нам≥р≥в, думок ≥н≠шоњ людини. ’арактерн≥ дл¤ цього ступен¤ особливост≥ у¤ви: можуть виступати ¤к насл≥док гальм≥вних властивостей не≠рвовоњ системи, њњ слабкост≥, а також ¤к зб≥днений досв≥д м≥жособист≥сного сп≥лкуванн¤.

Ќа другому р≥вн≥ спостер≥гаЇтьс¤ невпор¤дкована, еп≥зо≠дична д≥¤льн≥сть у¤ви, њњ головна ознака Ч виникненн¤ ” процес≥ сп≥лкуванн¤ окремих уривчастих у¤влень про внутр≥шн≥й св≥т ≥ншоњ людини. ”мовами розгорнутоњ д≥¤льност≥ у¤ви Ї головним чином сильно виражений у д≥¤льност≥, повед≥нц≥ ≥ншоњ людини њњ стан або св≥домий нам≥р зро≠зум≥ти переживанн¤ ≥ншоњ людини.

“рет≥й р≥вень характеризуЇтьс¤ ви¤вом здатност≥ до в≥д≠творенн¤ в думц≥ особливостей переживанн¤ ≥ншоњ людини не т≥льки в окремих ситуац≥¤х, а й упродовж усього процесу взаЇмод≥њ. —уттЇвими ознаками цього р≥вн¤ Ї, по-перше, те, що спостереженн¤ за станом ≥ншоњ людини зд≥йснюЇтьс¤ мимов≥льно й пост≥йно; по-друге, дл¤ цього р≥вн¤ харак≠терн≥ згортанн¤ процесу у¤ви й одночасне включенн¤ у стан ≥ншоњ людини в кожному акт≥ сп≥лкуванн¤. ќ. Ѕодальов ви¤вив, що нав≥ть в ос≥б, ¤к≥ ≥нтелектуально розвинен≥ й легко вступають у контакт з ≥ншими людьми, у¤ва може Ђпрацюватиї недостатньо контекстно, що призводить до не≠адекватного оц≥нюванн¤ внутр≥шн≥х стан≥в тих, з ким вони взаЇмод≥ють.

ƒл¤ формуванн¤ третього р≥вн¤ рефлекс≥њ велике значен≠н¤ маЇ ≥нтуњц≥¤ Ч здатн≥сть баченн¤ особливостей, що ха≠рактеризують особист≥сть ≥ншоњ людини, через безпосереднЇ спогл¤данн¤, без лог≥чноњ аргументац≥њ. «датн≥сть ≥нтуњтивно визначати стан ≥ншоњ людини, ≥нтерпретувати њњ ¤к осо≠бист≥сть розвиваЇтьс¤ через накопиченн¤ досв≥ду сп≥лкуван≠н¤ з ≥ншими людьми, анал≥з та узагальненн¤ цього досв≥ду. ≤нтуњц≥¤, ¤ка Ї одним ≥з засоб≥в усв≥домленн¤ людиною д≥йс≠ност≥, ¤вл¤Ї собою феномен, у ¤кому ≥нтегруютьс¤ сприй≠манн¤, мисленн¤, у¤ва та почутт¤.

ѕроцес м≥жособист≥сного розум≥нн¤ т≥сно пов'¤заний з емоц≥йною сферою. ѕочутт¤, сп≥вчутт¤ та сп≥впереживанн¤ допомагають адекватному розум≥нню ≥нших людей. ”м≥нн¤ сприйн¤ти почутт¤ ≥ншоњ людини ¤к власн≥, здатн≥сть до емоц≥йного в≥дгуку Ч необх≥дний компонент сп≥лкуванн¤ та специф≥чний зас≥б п≥знанн¤ людини людиною. ÷ей фе≠номен маЇ у психолог≥њ назву емпат≥¤.

ƒе¤к≥ досл≥дники протиставл¤ють емпат≥ю розум≥нню людини людиною. ≈моц≥йна природа емпат≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ саме в тому, що ситуац≥¤ ≥ншоњ людини не ст≥льки Ђпродуму≠Їтьс¤ї, ск≥льки Ђв≥дчуваЇтьс¤ї. јле без емпат≥њ навр¤д чи можливе адекватне розум≥нн¤. ≈мпат≥¤ спри¤Ї збалансова≠ност≥ м≥жособист≥сних стосунк≥в. –озвинена емпат≥¤ Ч це ключовий фактор усп≥ху в таких видах д≥¤льност≥, ¤к педа≠гог≥ка, мистецтво, медицина, управл≥нн¤. ѕро¤в емпат≥њ в сп≥лкуванн≥ св≥дчить про загальну установку не ст≥льки на розум≥нн¤ формального боку сп≥лкуванн¤, ск≥льки на входженн¤ в його прихований зм≥ст, псих≥чний стан ≥ншоњ лю≠дини, що в≥дображаЇтьс¤ передус≥м невербальними засоба≠ми Ч ≥нтонац≥Їю, жестами, позами.

¬≥дм≥нн≥сть м≥ж почутт¤ми ≥ зм≥стом сп≥лкуванн¤ не завжди можна простежити. –озум≥нн¤ та адекватна в≥дпов≥дь на емо≠ц≥йн≥ ви¤ви важлив≥ тому, що в сп≥лкуванн≥ люди, ¤к правило, обм≥нюютьс¤ тим, що маЇ дл¤ особистост≥ смисл, що найб≥льш суттЇве. јдекватно в≥дображаючи почутт¤ ≥ншоњ людини, ми сигнал≥зуЇмо њй, наск≥льки розум≥Їмо њњ внут≠р≥шн≥й стан. ѕродуктивн≥сть сп≥лкуванн¤ ≥ розум≥нн¤ зале≠жить у таких випадках не т≥льки в≥д фактичноњ ≥нформац≥њ, а й в≥д установок, почутт≥в, емоц≥йних ви¤в≥в.

≤. ёсупов зазначаЇ, що емпат≥йн≥ ¤кост≥ розвиваютьс¤ тим ≥нтенсивн≥ше, чим багатшими й р≥зноман≥тн≥шими Ї у¤вленн¤ про ≥нших людей. –озум≥нн¤ ≥нших пов'¤зане з розум≥нн¤м самого себе. ѕрагнучи п≥знати себе, мотиви своњх учинк≥в, людина вдаЇтьс¤ до аналог≥й.  р≥м того, под≥бн≥ вчинки ≥нших людей викликають р≥зн≥ переживанн¤ та емо≠ц≥йн≥ ви¤ви. ЅезпосереднЇ використанн¤ особистого досв≥ду дл¤ по¤сненн¤ повед≥нки ≥нших людей призводить до атри≠бутивних помилок в ≥нтерпретац≥њ м≥жособист≥сноњ взаЇ≠мод≥њ.

≈мпат≥йн≥ тенденц≥њ Ї в кожноњ людини, але њхн≥й роз≠виток залежить значною м≥рою в≥д умов вихованн¤ та со≠ц≥ального оточенн¤. ‘ормуючи образ свого Ђяї, дитина не≠р≥дко адресуЇ вчинки соб≥, так, ¤к це робили щодо нењ доросл≥. ¬она програЇ соц≥альн≥ рол≥ ≥нших, перенос¤чи влас≠не Ђяї в об'Їкти своЇњ у¤ви. “ака децентрац≥¤ Ђяї дедал≥ част≥ше зд≥йснюЇтьс¤ у внутр≥шньому план≥.

 ожна людина маЇ власний репертуар ролей, ситуац≥й м≥жособист≥сноњ взаЇмод≥њ. –епертуар ролей тим ширший, чим багатший соц≥альний та емоц≥йний досв≥д особистост≥. —хильн≥сть до переживань розвиваЇтьс¤ в≥дпов≥дно до низки в≥домих соц≥альних ролей. «≥ткненн¤ з под≥бними ситуац≥¤ми актуал≥зуЇ т≥ у¤вленн¤, ¤к≥ суб'Їктивно н≥бито в≥дпо≠в≥дають певному партнеру по сп≥лкуванню.

’арактер сп≥лкуванн¤ матер≥ й дитини, педагога й учн¤, кер≥вника й п≥длеглого викликаЇ в≥дпов≥дну емоц≥йну реак≠ц≥ю, ¤ка стаЇ ст≥йкою при частому повторенн≥. јле це не ви¤в типових властивостей особистост≥, а швидше належ≠ний в≥дгук на певний стиль повед≥нки. —тиль сп≥лкуванн¤ безпосередньо пов'¤заний з емоц≥йним сп≥вчутт¤м партнеров≥. ≈мпат≥йн≥сть особистост≥ визначаЇ не т≥льки њњ ор≥Їнтац≥ю в соц≥альному середовищ≥, а й значущ≥сть засоб≥в впливу на людей.

1	2	3

Ќазва: ћ≥жособист≥сне розум≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (2385 прочитано)