ѕсихолог≥¤ > ѕсих≥чн≥ форми освоЇнн¤ д≥йсност≥

ѕсих≥чн≥ форми освоЇнн¤ д≥йсност≥

ѕЋјЌ

¬≥дчутт¤ та сприйн¤тт¤ ¤к первинн≥ форми в≥дображенн¤ д≥йсност≥.

ѕамТ¤ть. ѓњ види та законом≥рност≥.

ћисленн¤ та ≥нтелект.

¬≥дчутт¤ ≥ сприйн¤тт¤ ¤к первинн≥ форми в≥дображенн¤ д≥йсност≥.

„и задумувалис¤ ви, ¤к ми в≥дчуваЇмо ≥ сприймаЇмо навколишн≥й св≥т?

“епло ≥ холод, кольори ≥ звуки, запахи ≥ смаки, гладк≥сть ≥ шороховат≥сть та ≥нш≥ ¤кост≥ предмет≥в ≥ ¤вищ ми п≥знаЇмо, д¤куючи особливому псих≥чному процесу, ¤кий називаЇтьс¤ в≥дчутт¤м.

¬≥дчутт¤ Ц це псих≥чний процес, що пол¤гаЇ у в≥дображенн≥ мозком окремих властивостей предмет≥в та ¤вищ обТЇктивного св≥ту ≥ стан≥в орган≥зму при безпосередньому вплив≥ подразник≥в на в≥дпов≥дн≥ органи чутт¤.

¬≥дчутт¤ виникають в той момент, коли подразник д≥Ї на органи чутт¤. ќргани чутт¤ Ц Їдин≥ канали, по ¤ких зовн≥шн≥й св≥т проникаЇ в людську св≥дом≥сть (оч≥, вуха, н≥с, ¤зик, внутр≥шн≥ органи, шк≥ра).

як ≥ будь-¤ке псих≥чне ¤вище, в≥дчутт¤ мають рефлекторну природу. ÷е нервовий процес, що виникаЇ п≥д час д≥њ подразника на в≥дпов≥дний йому анал≥затор.

ѕроцес зорового в≥дчутт¤ не лише починаЇтьс¤ в оц≥, а й завершуЇтьс¤ в ньому. “е саме характерне ≥ дл¤ ≥нших анал≥затор≥в.

јнал≥затор Ц це складний нервовий механ≥зм, що зд≥йснюЇ тонкий анал≥з зовн≥шнього ≥ внутр≥шнього середовища, що вид≥л¤Ї окрем≥ стимули.

јнал≥затор складаЇтьс¤ з 3 частин:

перифер≥йний в≥дд≥л (рецептори) орган≥в чутт¤ ока, вуха, носа, шк≥ри;

аферентн≥ (доцентров≥) та еферентн≥ (в≥дцентров≥) нерви Ц це пров≥дн≥ шл¤хи, що зТЇднують перифер≥йний в≥дд≥л анал≥затор аз центральним;

¬≥дд≥ли головного мозку (п≥дк≥рков≥ та к≥рков≥) в≥дд≥ли анал≥затора, де в≥дбуваЇтьс¤ переробка нервових ≥мпульс≥в, що надход¤ть в≥д рецептор≥в.

ƒл¤ виникненн¤ в≥дчутт¤ необх≥дна робота всього анал≥затора ¤к ц≥лого.

¬ орган≥зм≥ функц≥онуЇ система анал≥затор≥в: 1. екстроцептивн≥ Ц

* зоров≥ в≥дображають

* слухов≥ властивост≥ предмет≥в

*дотиков≥ ≥ ¤вищ

* нюхов≥ зовн≥шнього середовища

* смаков≥

≥нтроцептивн≥ (розташован≥ у внутр≥шн≥х органах ≥ в≥дображають њх стан: спраги, голоду.

к≥нестатичн≥ й статичн≥: ≥нформац≥¤ про рух ≥ положенн¤ т≥ла;

пром≥жн≥ й самост≥йн≥: температури, в≥брац≥йн≥, р≥вноваги, прискоренн¤, больов≥ в≥дчутт¤.

Ќайголовн≥ша риса в≥дчутт≥в та, що вони дають ≥нформац≥ю про окрем≥ ¤кост≥ ≥ властивост≥ предмета.

” реальному житт≥ важко вид≥лити в≥дчутт¤ у чистому вигл¤д≥. ¬они вход¤ть у структуру б≥льш складного псих≥чного процесу сприйн¤тт¤.

—прийн¤тт¤ Ц це в≥дображенн¤ предмет≥в ≥ ¤вищ в ц≥лому при њх безпосередн≥й д≥њ на органи чутт¤ з розум≥нн¤м ц≥л≥сност≥ в≥дображуваного.

Ќа в≥дм≥ну в≥д в≥дчутт≥в, ¤к≥ в≥дображають окрем≥ властивост≥ ≥ ¤кост≥ предмет≥в, сприйн¤тт¤ завжди ц≥л≥сне ≥ предметне, воно обТЇднуЇ в≥дчутт¤. ќ йдуть в≥д р¤ду анал≥затор≥в.

«алежно в≥д переважаючоњ рол≥ того чи ≥ншого анал≥затора можна вид≥лити:

зорове сприйн¤тт¤ (розгл¤данн¤ скульптури, картин...)

слухове (слуханн¤ розпов≥д≥, концерту...)

тактильне (обмацуванн¤. ƒоторкуванн¤)

нюхове (нюхати р≥зн≥ предмети)

ѕроте вс≥ вони взаЇмод≥ють м≥ж собою. ƒл¤ прикладу в≥зьмемо смак ≥ нюх, з≥р. ¬они, за св≥дченн¤м учених, розвинулис¤ ≥з сп≥льного в≥дчутт¤, а пот≥м розд≥лилис¤, хоч м≥ж ними залишивс¤ звТ¤зок. ћи вважаЇмо, що њжу спри¤Їмо на смак (однаков≥ компоненти њж≥ дл¤ людини ≥ тварини). ÷е не зовс≥м точно. якщо закрити оч≥, заткнути н≥с, то навр¤д чи можливо в≥др≥знити смак картопл≥ в≥д смаку ¤блука, а червоне вино в≥д кофе. ћабуть тому при рин≥т≥ людина втрачаЇ або Ї пог≥ршений апетит.

ћи вважаЇмо св≥й нюховий апарат досконалим, проте людина ≥ примати в≥дчувають запахи г≥рше, н≥ж тварин. Ќа думку вчених, це сталос¤ тому, що в певний пер≥од дл¤ людини був важливим з≥р, тому пройшли певн≥ зм≥ни в будов≥ нюхового анал≥затора (але немовл¤ скор≥ше вп≥знаЇ мат≥р по запаху, н≥ж зоровим сприйн¤тт¤м. ≤ все ж запахи людини вп≥знаЇ краще при зоров≥й п≥дказц≥. ≤нколи втрачаЇтьс¤ нюх (так звана аносм≥¤ Ц ф≥льм У«а с≥мейними обставинамиФ).

¬≥домо, що древн¤ медицина використовувала запахи дл¤ д≥агностики р≥зних хвороб, ми зараз повертаЇмос¤ до цього.

¬загал≥, ≥з ус≥х в≥дчутт≥в найзагадков≥шим вважаЇтьс¤ нюхове.

ƒуша належить людству ≥ епохам.

„ому ж њњ так раптом потр¤сли

ќс≥нн≥ ¤блука, що терпко пахнуть льохом,

≤ руки матер≥, що ¤блука внесли (Ћ.  остенко)

ƒл¤ багатьох людей це в≥дчутт¤ пробуджуЇ най¤скрав≥ший спогад, причому достатньо, щоб всього к≥лька молекул аромату потрапило на слизову оболонку носа.

якщо говорити про кол≥р ≥ його сприйманн¤, то це також ц≥ла наука.

≈кспериментован≥ дан≥ св≥дчать, що п≥д впливом червоного св≥тла людин≥ здаЇтьс¤. ўо час б≥жить скор≥ше. ѕредмети, пофарбован≥ в червоний кол≥р, здаютьс¤ важчими, в зелений Ц легшими. ” к≥мнат≥. ѕофарбован≥й в червоний ≥ жовтий кольори Ц тепл≥ше, у син≥й Ц холодн≥ше.

ћи проанал≥зували сприйн¤тт¤, залежн≥ в≥д анал≥затора.

≤снують ще сприйн¤тт¤

простоту, часу, руху, предмета, мови, музики, людини людиною.

¬ цих ≥ видах сприйн¤тт¤ багато субТЇктивного. «алежно в≥д настрою, досв≥ду, захоплен≥стю справою тощо. (жаба Ц натур., з в≥драд. Ц г≥перст. ƒитина Ц ц≥кав.). ≤снуЇ терм≥н Упсихолог≥чна хвилинаФ Ц вона може бути сприйн¤тою довшою чи коротшою в≥д астроном≥чноњ (хвилина сид≥нн¤ на розжарен≥й плит≥ ≥ хвилина побаченн¤ закоханих).

Ќудний виступ чи к≥ноф≥льм, книга Ц хоч би скор≥ше зак≥нчилас¤!

«аповнена хвилина Ц довга, а заповнен≥ дн≥ Ц здаЇтьс¤, що минають дуже швидко.

÷≥кавим процесом Ї сприйн¤тт¤ людини людиною.

≤снують так≥ законом≥рност≥.

ефект первинност≥ Ц найперша ≥нформац≥¤ про незнайому людину. як правило, маЇ велике значенн¤. ћожна, звичайно, помилитис¤, даючу характеристику людин≥, ¤ку побачив перший раз (Укоханн¤ з першого погл¤дуФ).

ефект ореолу Ц про людину, ¤ка характеризуЇтьс¤ позитивно важче сказати г≥рке слово, н≥ж про ту, ¤ка не маЇ доброњ репутац≥њ. (≤нколи молодий л≥кар може зробити блискучу д≥агностику, але ще не маЇ Уќреолу майстраФ, тому част≥ше звертаЇмос¤ до досв≥дченого, ¤кому також не все вдаЇтьс¤).

Уефект новизниФ Ц нове враженн¤ про знайому людину.

¬ народ≥:

Уѕо одеж≥ зустр≥чають Ц по розуму проводжаютьФ

стереотипи: бухгалтери Ц нудн≥, учител≥ Ц морал≥сти; украњнц≥ Ц щедр≥. —тереотипи шк≥длив≥.

ќсобливо сл≥д наголосити на так≥ ¤к≥сн≥ характеристики сприйн¤тт¤:

повноту, глибину, точн≥сть образу сприйн¤того.

” будь-¤к≥й д≥¤льност≥, а особливо у навчальн≥й, в≥д ¤кост≥ сприйн¤тт¤ значною м≥рою залежить багатство знань ≥ ум≥нь людини.

ѕри цьому сл≥д враховувати так≥ важлив≥ психолог≥чн≥ фактори: настанова (установка) на сприйманн¤, ≥нтерес, значим≥сть ≥нформац≥њ, що сприймаЇтьс¤.

ƒобре, ¤кщо установка позитивна (ц¤ ≥нформац≥¤ важлива, необх≥дна, матер≥ал доступний дл¤ розум≥нн¤; негативна ≥нформац≥¤ непотр≥бна). ћатер≥ал сприймаЇтьс¤ набагато ефективн≥ше, ¤кщо до нього про¤вл¤Їтьс¤ зац≥кавлен≥сть, ≥нтерес.

ѕри сприйманн≥ важливе значенн¤ мають фон ≥ ф≥гура Ц тобто вм≥нн¤ вид≥л¤ти ≥з загального найважлив≥ше.

Ќаприклад, дл¤ кращого опрацюванн¤ свого конспекту кожному ≥з вас необх≥дно зробити пол¤, вид≥л¤ти абзаци Ц н≥ в ¤кому раз≥ текст не повинен бути суц≥льним, терм≥ни вид≥л¤ти червоним (або ≥ншим в≥дм≥нним в≥д синього) кольором, залишати м≥сце п≥сл¤ кожного питанн¤ дл¤ новоњ ≥нформац≥њ Ц в науц≥ в≥дбуваютьс¤ в≥дкритт¤, - ц≥кавих факт≥в. —короченн¤ повинн≥ бути зрозум≥лими, бажано завести на початку зошита словничок скорочень.

¬ластивост≥ сприйн¤тт¤

ѕредметн≥сть Ц р≥зн≥ за ¤к≥стю в≥дчутт¤ поЇднуютьс¤ ≥ дають ≥нформац≥ю про р≥ч, що маЇ певне призначенн¤ (¤блуко - червоне, гладке, пахуче, кругле, велике).

÷≥л≥сн≥сть та структурн≥сть Ц предмет чи ¤вище спри¤Їтьс¤ ц≥л≥сно, ¤кщо випадають окрем≥ елементи (намальований силует Ц ми сприймаЇмо людину). ќдна ≥ та ж мелод≥¤ на р≥зних музичних ≥нструментах та в р≥зних рег≥страх сприймаЇтьс¤ однаково).

 онстантн≥сть (пост≥йн≥сть) Ц при зм≥н≥ умов спостереженн¤ предмет сприймаЇтьс¤ однаково (д≥м з висоти ми сприймаЇмо ¤к д≥м, а не с≥рникову коробку Ц тут включаютьс¤ ≥нтелектуальн≥ можливост≥, досв≥д).

¬иб≥рков≥сть Ц найпотр≥бн≥ш≥ детал≥ ц≥лого завжди сприймаютьс¤ виразн≥ше.

”с≥м люд¤м в певних умовах властиве неадекватне, помилкове в≥дображенн¤ предмет≥в, ¤ке називаЇтьс¤ ≥люз≥Їю.

Ќаприклад, св≥тл≥ предмети здаютьс¤ б≥льшими в пор≥вн¤нн≥ з темними: сид¤чи в поњзд≥, ¤кий стоњть, дивл¤чись на ≥нший поњзд поруч, ¤кий њде, людина сприймаЇ св≥й поњзд, ¤к такий, що рухаЇтьс¤.

≤люз≥њ сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д галюцинац≥й.

√алюцинац≥њ Ц це патопсихолог≥чний симптом. ѕ≥д час галюцинац≥й людина н≥чого не сприймаЇ, це сл≥д минулого спри¤нн¤, хворобливе у¤вленн¤, що виникаЇ в св≥домост≥. Ћюдин≥ здаЇтьс¤, що вона бачить або чуЇ те, чого нема, може в≥дчувати, що хтось доторкнувс¤ до нењ (хоч н≥кого нема), чути запах в той час, ¤к н≥що не пахне. ѕри цьому, закривши оч≥, людина продовжуЇ бачити, заткнувши вуха, чути. (ѕригадайте У айдашеву с≥мТюФ. —тарий  айдаш бачив чорт≥в, наказував ж≥нц≥ змести њх в≥ником. —л≥д зважити на те, що кожна людина маЇ своњ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ сприйманн¤. ¬≥дпов≥дно до цього людей можна под≥лити на так≥ типи:

јнал≥тичний Ц схоплюють б≥льше детал≥, н≥ж в ц≥лому предмет.

—интетичний Ц схоплюють предмет в ц≥лому.

јнал≥тико-синтетичний Ц здатн≥сть сприймати ¤к детал≥, так ≥ предмет в ц≥лому.

—прийманн¤, ¤ке носить ц≥леспр¤мований характер, називаЇтьс¤ спостереженн¤м.

1	2

Ќазва: ѕсих≥чн≥ форми освоЇнн¤ д≥йсност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1417 прочитано)