ѕсихолог≥¤ > ѕсихолог≥¤ сп≥лкуванн¤

ѕсихолог≥¤ сп≥лкуванн¤

1. ѕон¤тт¤ про сп≥лкуванн¤

ѕон¤тт¤ сп≥лкуванн¤ Ї надзвичайно широким ≥ включаЇ в себе р≥зн≥ аспекти.

—п≥лкуванн¤ Ч це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановленн¤ ≥ розвитку контакт≥в м≥ж людьми, що виникаЇ на основ≥ потреб ≥ сп≥льноњ д≥¤льност≥ та включаЇ в себе обм≥н ≥нформац≥Їю, сприйманн¤ та розум≥нн¤ ≥ншого; по-друге, це взаЇмод≥¤ суб'Їкт≥в через знаков≥ засоби, викликана потребами сп≥льноњ д≥¤льност≥ та спр¤мована на значим≥ зм≥ни стану, повед≥нки партнера.

” найзагальн≥шому значенн≥ сп≥лкуванн¤ виступаЇ ¤к форма життЇ≠д≥¤льност≥.

—п≥лкуванн¤ виконуЇ ц≥лий р¤д р≥зних функц≥й:

1.  омун≥кативна функц≥¤ Ч зв'¤зок людини з св≥том у вс≥х формах д≥¤льност≥.

2. ≤нформац≥йна функц≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ у в≥дображенн≥ засоб≥в оточуючого св≥ту. ¬она зд≥йснюЇтьс¤ завд¤ки основним п≥знавальним процесам. ” процес≥ сп≥лкуванн¤ забезпечуЇтьс¤ отриманн¤, збер≥ганн¤ та передача ≥нформац≥њ.

3.  огн≥тивна функц≥¤ пол¤гаЇ в усв≥домленн≥ сприйн¤тих значень завд¤ки мисленню, в≥дображенню, фантаз≥њ. ÷¤ функц≥¤ пов'¤зана з суб'Їктивними характеристиками партнер≥в, з особливост¤ми њх праг≠ненн¤ до взаЇмоп≥знанн¤, до необх≥дност≥ розкрити психолог≥чн≥ ¤кост≥ особистост≥.

4. ≈мотивна функц≥¤ пол¤гаЇ в переживанн≥ людиною своњх стосунк≥в з оточуючим св≥том. ” процес≥ сп≥лкуванн¤ ц≥ переживанн¤ вторинно в≥дображаютьс¤ у вигл¤д≥ взаЇмов≥дносин: симпат≥й Ч антипат≥й, лю≠бов≥ Ч ненавист≥, конфл≥кту Ч злагоди тощо. ƒан≥ взаЇмов≥дносини визначають соц≥ально-психолог≥чний фон взаЇмод≥њ.

5.  онативна функц≥¤ пов'¤зана з ≥ндив≥дуальними прагненн¤ми людини до тих чи ≥нших об'Їкт≥в, ¤к≥ виступають в форм≥ побуджувальних сил. «авд¤ки ц≥й функц≥њ в≥дносини реал≥зуютьс¤ в конкретн≥й повед≥нц≥.

6.  реативна функц≥¤ пов'¤зана з творчим перетворенн¤м д≥йсност≥.

2. ¬иди сп≥лкуванн¤

¬иди сп≥лкуванн¤ в психолог≥чн≥й л≥тератур≥ под≥л¤ютьс¤ на п≥дстав≥ р≥зних ознак.

1. «а зм≥стом сп≥лкуванн¤ може бути матер≥альним, когн≥тивним, кондиц≥йним, мотивац≥йним, д≥¤льн≥шим.

ћатер≥альне сп≥лкуванн¤ Ч це обм≥н предметами ≥ продуктами д≥¤льност≥. ѕри матер≥альному сп≥лкуванн≥ суб'Їкти зд≥йснюють обм≥н продуктами своЇњ д≥¤льност≥, ¤к≥ виступають засобами задоволенн¤ потреб.

 огн≥тивне сп≥лкуванн¤ Ч це обм≥н знанн¤ми (наприклад, у ход≥ навчального процесу).

 ондиц≥йне сп≥лкуванн¤ Ч це обм≥н псих≥чними та ф≥з≥олог≥чними станами, тобто певний вплив на псих≥чн≥ стани ≥ншого (наприклад, з≥псувати настр≥й партнеру).

ћотивац≥йне сп≥лкуванн¤ Ч це обм≥н ц≥л¤ми, потребами, ≥нтересами. “аке сп≥лкуванн¤ спр¤моване на передачу ≥ншому певних установок або готовност≥ д≥¤ти певним чином.

ƒ≥¤льн≥сне сп≥лкуванн¤ Ч це обм≥н д≥¤ми, навичками, вм≥нн¤ми тощо.

2. «а метою сп≥лкуванн¤ можна под≥лити на б≥олог≥чне та соц≥альне. Ѕ≥олог≥чне сп≥лкуванн¤ необх≥дне дл¤ п≥дтримки та розвитку орган≥зму (пов'¤зане з задоволенн¤м б≥олог≥чних потреб).

—оц≥альне сп≥лкуванн¤ задовольн¤Ї р¤д соц≥альних потреб осо≠бистост≥ (наприклад, потреба в м≥жособист≥сних контактах).

3. ¬ залежност≥ в≥д засоб≥в сп≥лкуванн¤ може бути безпосередн≥м та опосередкованим, пр¤мим та непр¤мим.

ЅезпосереднЇ сп≥лкуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою природних орган≥в (руки, голосов≥ зв'¤зки, голова тощо), без допомоги сторонн≥х предмет≥в.

ќпосередковане сп≥лкуванн¤ характеризуЇтьс¤ використанн¤м спец≥альних засоб≥в: природн≥ предмети (кам≥нець, палиц¤ ≥ та ≥н.) та куль≠турн≥ (знаков≥ системи).

ѕр¤ме сп≥лкуванн¤ пол¤гаЇ в особист≥сних контактах ≥ безпосеред≠ньому сприйманн≥ один одного (наприклад, розмова двох друз≥в).

Ќепр¤ме сп≥лкуванн¤ передбачаЇ на¤вн≥сть посередник≥в, ¤кими можуть виступати ≥нш≥ люди (наприклад, при переговорах м≥ж р≥зними групами).

4. ¬ залежност≥ в≥д спр¤муванн¤ сп≥лкуванн¤ може бути д≥ловим та особист≥сним, ≥нструментальним та ц≥льовим.

ƒ≥лове сп≥лкуванн¤ Ч це сп≥лкуванн¤ на оф≥ц≥йному р≥вн≥ ≥ його зм≥стом Ї те, чим зайн¤т≥ люди в процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥.

ќсобист≥сне сп≥лкуванн¤ зосереджене на проблемах, що складають внутр≥шн≥й св≥т людей.

≤нструментальне сп≥лкуванн¤ Ч це зас≥б дл¤ задоволенн¤ р≥зних потреб.

÷≥льове сп≥лкуванн¤ служить засобом задоволенн¤ саме потреби в сп≥лкуванн≥.

5. ¬ид≥л¤ють вербальне та невербальне сп≥лкуванн¤.

¬ербальне сп≥лкуванн¤ Ч це сп≥лкуванн¤ за допомогою мови.

Ќевербальне сп≥лкуванн¤ Ч сп≥лкуванн¤ за допомогою м≥м≥ки, жест≥в, пантом≥м≥ки.

6. ¬ залежност≥ в≥д суб'Їкт≥в сп≥лкуванн¤ може бути м≥ж≥ндив≥дним (тобто сп≥лкуванн¤ м≥ж окремими ≥ндив≥дами), ≥ндив≥дно-груповим (сп≥лкуванн¤ м≥ж ≥ндив≥дом ≥ групою) та м≥жгруповим (м≥ж групами).

7. «а тривал≥стю вид≥л¤ють короткочасне ≥ тривале сп≥лкуванн¤, зак≥нчене та незак≥нчене.

3. «асоби сп≥лкуванн¤

¬с≥ засоби сп≥лкуванн¤ под≥л¤ютьс¤ на вербальн≥ (мовн≥) та невербальн≥ (жести, м≥м≥ка, пантом≥м≥ка).

ћова Ч це система звукових сигнал≥в, письмових знак≥в та символ≥в, з допомогою ¤ких людина отримуЇ, переробл¤Ї, збер≥гаЇ та передаЇ ≥нформац≥ю.

ћовленн¤ Ч це конкретне використанн¤ мови дл¤ висловленн¤ ƒумок, почутт≥в, настроњв. ћовленн¤ Ч це псих≥чне ¤вище.

ћовленн¤ в науков≥й л≥тератур≥ розд≥л¤ють на усне та письмове.

«а стилем вид≥л¤ють побутове, художнЇ, д≥лове та наукове мовленн¤.

ѕобутовий стиль мовленн¤ притаманний повс¤кденному сп≥лкуванню; художн≥й Ч застосовуЇтьс¤ в л≥тературних творах (проза, поез≥¤ тощо); д≥ловий стиль мовленн¤ притаманний оф≥ц≥йному сп≥лкуванню (наприклад, допов≥д≥, документи тощо); науковий Ч характерний дл¤ р≥зних наукових праць.

¬ербальне сп≥лкуванн¤ завжди супроводжуЇтьс¤ невербальним. ” багатьох випадках невербальне сп≥лкуванн¤ може нести значно б≥льше зм≥стовне навантаженн¤, н≥ж вербальне.

Ќевербальне сп≥лкуванн¤ представлене не лише використанн¤м жест≥в, м≥м≥ки, пантом≥м≥ки, а й просторово-часовою характеристикою орган≥зац≥њ сп≥лкуванн¤.

Ќадзвичайно важливим при сп≥лкуванн≥ Ї м≥жособист≥сний прост≥р (дистанц≥¤ сп≥лкуванн¤). ƒистанц≥¤ сп≥нюванн¤ залежить в≥д багатьох чинник≥в: в≥д спр¤муванн¤ сп≥лкуванн¤, в≥д р≥зних характеристик суб'Їкт≥в сп≥лкуванн¤ (њх близькост≥, в≥ку, соц≥ального статусу, психоло≠г≥чних особливостей, нац≥ональних звичањв тощо).

«а даними американських психолог≥в дистанц≥¤ м≥ж партнерами залежить в≥д виду взаЇмод≥њ ≥ може бути такою:

≥нтимна дистанц≥¤ (в≥дпов≥даЇ ≥нтимним стосункам) Ч до 0,5 м;

м≥жособист≥сна дистанц≥¤ (при бес≥дах, сп≥лкуванн≥ з друз¤ми) Ч 0,5-1,2 м;

соц≥альна дистанц≥¤ (притаманна неформальним соц≥альним та д≥ловим стосункам) Ч 1,2Ч3,7 м;

публ≥чна дистанц≥¤ Ч 3Ч7 м ≥ б≥льше.

ѕри будь-¤кому сп≥лкуванн≥ правильно обрана дистанц≥¤ ≥стотно впливаЇ на його зд≥йсненн¤.

ўе одн≥Їю важливою частиною сп≥лкуванн¤ Ї в≥зуальний контакт, оск≥льки саме погл¤ди можуть сказати набагато б≥льше н≥ж слова. ¬≥≠зуальний контакт допомагаЇ регулювати розмову.

ѕсихолог≥чн≥ досл≥дженн¤ показують, що до 40% ≥нформац≥њ несуть жести та м≥м≥ка.

∆естикул¤ц≥¤ включаЇ в себе вс≥ жести рук (Ђмова рукї), а також де¤≠к≥ ≥нш≥ д≥њ, що несуть в соб≥ певне зм≥стовне навантаженн¤ (наприклад, сп≥врозмовник виймаЇ сигарети, що означаЇ необх≥дн≥сть завершенн¤ розмови ≥ т. д.).

ƒо м≥м≥ки в≥днос¤тьс¤ вс≥ зм≥ни, ¤к≥ можна спостер≥гати на обличч≥ людини, при чому маЇтьс¤ на уваз≥ не т≥льки риси обличч¤, контакт очей та спр¤муванн¤ погл¤ду, а й психосоматичн≥ процеси (наприклад, почер≠вон≥нн¤).

¬рахуванн¤ вс≥х фактор≥в невербального сп≥лкуванн¤ надзвичайно важливе у д≥ловому сп≥лкуванн≥. ≤нод≥ саме жести, м≥м≥ка можуть дати значну ≥нформац≥ю дл¤ обох учасник≥в переговор≥в. ¬≥д знанн¤ суб'Їк≠тами переговорного процесу р≥зних нюанс≥в невербального сп≥лкуванн¤ може залежати усп≥шн≥сть результат≥в. Ќижче наведен≥ де¤к≥ приклади трактуванн¤ невербальноњ повед≥нки2.

як трактувати невербальну повед≥нку

1	2

Ќазва: ѕсихолог≥¤ сп≥лкуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (5360 прочитано)