ѕсихолог≥¤ > —труктура загальноњ психолог≥њ ¤к науки

3. Ўколи, напр¤мки , концепц≥њ у психолог≥њ

Ќа шл¤ху становленн¤ психолог≥њ ¤к науки, виникали р≥зн≥ школи, напр¤ми ≥ концепц≥њ. «а своњм характером вони були р≥зними, часто суперечили одна одн≥й. “ак, в рад¤нськ≥й психолог≥чн≥й науц≥, на основ≥ комун≥стичноњ ≥дењ, ставилось завданн¤ виробити один, мон≥стичний п≥дх≥д до вивченн¤ ≥ по¤сненн¤ псих≥чних ¤вищ. ћетодолог≥чною основою досл≥дженн¤ псих≥ки мала стати д≥алектико-матер≥ал≥стична ор≥Їнтац≥¤, насамперед лен≥нська теор≥¤ в≥дображенн¤. ѕроте, не зважаючи на ≥деолог≥чний тиск, Їдиний п≥дх≥д до вивченн¤ псих≥ки виробити не вдалос¤. ¬ конкретних досл≥дженн¤х рад¤нського пер≥оду ≥нколи пр¤мо, а в б≥льшост≥ випадк≥в замасковано використовувалис¤ положенн¤ психолог≥в р≥зних напр¤мк≥в ≥ шк≥л, що стало св≥дченн¤м творчого використанн¤ здобутк≥в св≥товоњ психолог≥чноњ науки.
≤нтроспективна психолог≥¤ охоплюЇ низку напр¤м≥в. «агальним дл¤ них Ї те, що вс≥ вони використовують ¤к один метод вивченн¤ псих≥ки самоспостереженн¤, тобто, спостереженн¤ людини за зм≥стом ≥ актами власноњ св≥домост≥. ќдним ≥з напр¤мк≥в ≥нтроспективноњ психолог≥њ Ї вченн¤ про "внутр≥шн≥й досв≥д", з позиц≥њ ¤кого псих≥чн≥ ¤вища п≥знаютьс¤ принципово ≥ншим способом, н≥ж матер≥альн≥ (ƒж. Ћокк, –. ƒекарт та ≥нш≥). “ак≥ думки були предметом особливоњ критики з боку де¤ких рад¤нських психолог≥в. ѕроте, цей напр¤м психолог≥њ сл≥д розгл¤дати ¤к важливий етап у њњ розвитку, а вироблен≥ ≥нтроспективною психолог≥Їю методи заслуговують на увагу. «рештою, майже вс≥ сучасн≥ психологи вважають, що св≥дом≥сть Ї сукупн≥стю феномен≥в, частину ¤ких можна вивчати за допомогою самоспостереженн¤, тобто, ≥нтроспекц≥њ.
јсоц≥ативна психолог≥¤ бере св≥й початок ≥з стародавньоњ ф≥лософ≥њ. ” межах цього напр¤му псих≥чн≥ ¤вища по¤снювалис¤ головне за допомогою пон¤тт¤ про асоц≥ац≥њ. ÷ей напр¤м у психолог≥њ ≥снував досить довго. ѕ≥зн≥ш≥ досл≥дженн¤ спонукали в≥дмовитись в≥д абсолютизац≥њ цього напр¤му. ѕроте, положенн¤ представник≥в асоц≥ативноњ психолог≥њ пл≥дно використовуютьс¤ в сучасн≥й психолог≥чн≥й науц≥.
ƒехто з представник≥в асоц≥ативноњ психолог≥њ висунули теор≥ю "елементаризму", зг≥дно з ¤кою св≥дом≥сть складаЇтьс¤ з простих елемент≥в (в≥дчутт¤, згадуванн¤, тощо), а ц≥ елементи об'Їднувались за законами асоц≥ац≥й.
ѕсихоанал≥тичний п≥дх≥д був розроблений «. ‘рейдом (1856 1939) наприк≥нц≥ ’≤’ на початку ’’ стол≥тт¤ спершу ¤к метод л≥куванн¤ псих≥чних захворювань, а п≥зн≥ше дл¤ побудови г≥потез ≥ теор≥й з психолог≥њ, зокрема дл¤ по¤сненн¤ рол≥ несв≥домого в псих≥ц≥ людини. ‘рейд прагнув створити узагальненн¤ не т≥льки психолог≥чного, а й ф≥лософського характеру, побудувати ориг≥нальну теор≥њ психоанал≥тичноњ психолог≥њ та ф≥лософ≥њ. ¬ структур≥ особистост≥ ‘рейд вид≥лив три взаЇмод≥юч≥ компоненти: "¬оно", "я" "Ќад-я". Ќесв≥доме (¬оно), за ‘рейдом, Ї успадкованим людською орган≥зац≥Їю, глибинним шаром, "кипл¤чим котлом ≥нстинкт≥в", невгамовних пот¤г≥в людини. —в≥доме "я" Ї посередником м≥ж "¬оно" ≥ зовн≥шн≥м св≥том. "я" виконуЇ функц≥њ впливу цього св≥ту на несв≥доме "¬оно". "Ќад-я" це "≥нтернал≥зована" верс≥¤ сусп≥льних норм ≥ стандарт≥в повед≥нки.
«а ‘рейдом "я" намагаЇтьс¤ п≥дкорити соб≥ "¬оно", а ¤кщо це не вдаЇтьс¤, то "я" п≥дпор¤дковуЇтьс¤ "¬оно", створюючи т≥льки видим≥сть своЇњ зверхност≥ над ним. "Ќад-я" також може панувати над "я", виступаючи в рол≥ сов≥ст≥, або несв≥домого почутт¤ вини. ќтже, за ‘рейдом "я" немовби стиснуте в лещатах багатьох суперечностей. "я", зазначаЇ ‘рейд, перебуваЇ п≥д загрозою зовн≥шнього св≥ту з боку клекот≥нн¤ "¬оно" ≥ суворост≥ "Ќад-я". ѕсихоанал≥з ‘рейда поступово зазнавав зм≥н з'¤вивс¤ неофрейдизм. ќдин з його представник≥в н≥мецько-американський психолог ≈. ‘ромм (1900 - 1980) заперечив б≥олог≥зм ‘рейда, перегл¤нув символ≥ку несв≥домого, перенос¤чи акцент ≥з придушенн¤ сексуальност≥ на конфл≥ктн≥ ситуац≥њ, зумовлен≥ соц≥альними причинами. ¬≥н вв≥в пон¤тт¤ "соц≥ального характеру", трактуючи його ¤к сполучну ланку м≥ж психолог≥Їю ≥ндив≥да та соц≥альною структурою сусп≥льства.
” психоанал≥з≥ використовуЇтьс¤ пон¤тт¤ "≥нтроекц≥¤". ¬оно маЇ м≥сце при досл≥дженн≥ механ≥зм≥в ≥дентиф≥кац≥њ, за допомогою ¤ких людина присвоюЇ характеристики ≥ншоњ особи.
јнал≥тична психолог≥¤ була заснована швейцарським психологом  .√. ёнгом (1875 - 1961). ¬≥н розгл¤дав процес псих≥чного розвитку ≥ндив≥да ¤к асим≥л¤ц≥ю св≥дом≥стю зм≥сту особистого ≥ колективного несв≥домого. «а ёнгом, центром псих≥ки Ї архетип —амост≥ (в≥д грецького початковий образ, ≥де¤). ѕон¤тт¤ сам≥сть у ёнга вживаЇтьс¤ ¤к архетип колективного несв≥домого. «а ёнгом, розвиток особистост≥ у процес≥ њњ ≥ндив≥дуал≥зац≥њ йде в≥д св≥домост≥ до особистого несв≥домого, а в≥д нього до колективного несв≥домого, центром ¤кого Ї сам≥сть. ёнг зазначаЇ, що в м≥фах, казках, сновид≥нн¤х символами —амост≥ часто виступають мудрий д≥дусь, хрест, коло, квадрат та ≥нш≥ символи ÷≥л≥сност≥. «а ёнгом, —ам≥сть неможливо ви¤вити емп≥рично. ¬≥н використовуЇ це пон¤тт¤ дл¤ обгрунтуванн¤ самореал≥зац≥њ ≥ндив≥да. —амореал≥зац≥¤, на думку ёнга, в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом зануренн¤ у глибини колективного несв≥домого.  ≥нцевою метою ≥ндив≥дуального розвитку Ї дос¤гненн¤ особист≥стоњ неповторност≥. «г≥дно з ёнгом, людська псих≥ка поЇднуЇ в соб≥ р≥зноман≥тн≥ архетипи. ¬с≥ вони розгл¤даютьс¤ ёнгом ¤к глибинний, початковий образ, ¤кий людина сприймаЇ т≥льки ≥нтуњтивним шл¤хом ≥ ¤кий в результат≥ несв≥домоњ д≥¤льност≥ ви¤вл¤Їтьс¤ на поверхн≥ св≥домост≥ в форм≥ р≥зноман≥тних у¤влень, символ≥в, ¤к≥ Ї важливим грунтом дл¤ у¤ви, фантаз≥њ. “ерм≥н "своЇ" використовуЇтьс¤ в анал≥тичн≥й психолог≥њ дл¤ оц≥нки суб'Їктивного внутр≥шнього баченн¤, ¤ке складаЇтьс¤ у суб'Їкта про самого себе, про своњ почутт¤, помисли, тощо. ¬живаЇтьс¤ ≥ пон¤тт¤ "своЇ глибинне". ¬оно означаЇ сукупн≥сть знань людини про св≥й внутр≥шн≥й св≥т, не залежений в≥д зовн≥шньоњ реальност≥.
ёнг вв≥в пон¤тт¤ "комплекс" сукупн≥сть взаЇмопов'¤заних, емоц≥йно зар¤джених ≥дей. ” психоанал≥з≥ комплекс трактуЇтьс¤ ¤к несв≥доме псих≥чне утворенн¤, ¤ке виникаЇ внасл≥док вит≥сненн¤ з≥ св≥домост≥ ≥дей, пов'¤заних ≥з значимими дл¤ ≥ндив≥да переживанн¤ми. ¬живаЇтьс¤, пон¤тт¤ "комплекс" меншовартост≥, переваги, тощо.
 огн≥тивна психолог≥¤ (в≥д лат. знанн¤, п≥знанн¤) один з сучасних напр¤м≥в психолог≥њ. ƒосл≥дженн¤ представник≥в когн≥тивноњ психолог≥њ пов'¤зан≥ з анал≥зом р≥зних аспект≥в мисленнЇвоњ д≥¤льност≥ ≥ндив≥да. ƒо принцип≥в когн≥тивноњ психолог≥њ належить трактуванн¤ людини ¤к д≥¤льноњ, активно сприймаючоњ ≥нформац≥ю особистост≥, ¤ка керуЇтьс¤ у своњй мисленнЇв≥й д≥¤льност≥ певними планами, правилами, стратег≥¤ми. ƒл¤ представник≥в когн≥тивноњ психолог≥њ характерна спр¤мован≥сть досл≥джень на перех≥д в≥д розум≥нн¤ складного феномену до розум≥нн¤ простого. —уттЇвий вплив на розвиток пон¤ттЇвого апарату когн≥тивноњ психолог≥њ справила теор≥¤ ≥нформац≥њ та досл≥дженн¤ в галуз≥ штучного ≥нтелекту.
ќперац≥ональна концепц≥¤ ≥нтелекту ≥ генетичноњ еп≥столог≥њ. Ѕула заснована швейцарським вченим ∆. ѕ≥аже (1896 - 1980). ѕров≥дним чинником ≥нтелектуального розвитку дитини в≥н вважав процеси соц≥ал≥зац≥њ. ƒжерелом ≥нтелектуального розвитку, за ѕ≥аже, Ї д≥њ з речами. Ќа думку ѕ≥аже, псих≥ка функц≥онуЇ ≥ розвиваЇтьс¤ в межах адаптац≥њ ≥ндив≥да до схем повед≥нки, а також пристосуванн¤ (акомодац≥њ) цих схем до конкретних ситуац≥й. ¬ищою формою ур≥вноваженост≥ суб'Їкта й об'Їкта Ї утворенн¤ так званих операц≥йних структур. ѕ≥д операц≥Їю розум≥Їтьс¤ ≥нтер≥оризована д≥¤, ¤ка маЇ оборотний, поворотний характер ≥ здатна координуватис¤ з ≥ншими операц≥¤ми в структур≥ ансамблю. ∆. ѕ≥аже в своњй теор≥њ вживаЇ пон¤тт¤ схема, ¤ким позначаЇ орган≥зовану сукупн≥сть рух≥в (смоктанн¤, хапанн¤, штовханн¤), що Ї у дитини в≥д народженн¤ чи набут≥, або операц≥њ (анал≥з, класиф≥кац≥¤, вим≥рюванн¤, тощо), ¤к≥ розвиваютьс¤ в процес≥ взаЇмод≥њ з навколишн≥м св≥том.
Ѕ≥хев≥оризм (в≥д англ. повед≥нка) напр¤м в американськ≥й психолог≥њ, представники ¤кого заперечують св≥дом≥сть ¤к предмет психолог≥њ. «асновником цього напр¤мку був ƒж. ”отсон (1878 - 1958). ¬≥н виступив проти погл¤ду на психолог≥ю ¤к науку про безпосереднЇ переживанн¤ суб'Їктивних ¤вищ. Ќатом≥сть ”отсон запропонував вважати предметом психолог≥њ повед≥нку. ѕон¤тт¤ про образи, мисленн¤, почутт¤ тощо зам≥нив пон¤тт¤м про м'¤зов≥ та секреторн≥ реакц≥њ. ”отсон запропонував схему "стимул - реакц≥¤" (S - R), ¤ка означаЇ, що в кожн≥й ситуац≥њ стимулу S в≥дпов≥даЇ певна повед≥нка чи реакц≥¤ R. ¬≥н вважав, що за допомогою ц≥Їњ схеми можна по¤снити будь - ¤ку д≥¤льн≥сть людини. ѕ≥д стимулом розум≥Їтьс¤ кожен ф≥зичний, х≥м≥чний чи механ≥чний агент, ¤кий здатний подразнити рецептори сенсорноњ системи. ѕроте, так≥ погл¤ди ви¤вились обмеженими ≥ на зм≥ну б≥хев≥оризму прийшов необ≥хев≥оризм.
Ќеоб≥хев≥оризм напр¤м в американськ≥й психолог≥њ, ¤кий виник у 30-х роках ’’ стол≥тт¤. —прийн¤в головне положенн¤ б≥хев≥оризму, зг≥дно з ¤ким предметом психолог≥њ Ї об'Їктивне спостереженн¤ реакц≥њ орган≥зму на стимул зовн≥шнього середовища (схема S-R). ѕроте, представники необ≥хев≥оризму ввели в загальну схему "пром≥жну зм≥нну" сполучну ланку м≥ж стимулом ≥ реакц≥Їю (S - O - R). ¬они вважають, що пон¤тт¤ "пром≥жна зм≥нна" (ќ) визначаЇ п≥знавальн≥ та мотивац≥йн≥ компоненти повед≥нки. ѕрихильники цього напр¤му обгрунтували "закон ефекту" ("закон вигоди"), розгл¤даючи повед≥нку особистост≥ ¤к сукупн≥сть вплив≥в (реакц≥њ) за певн≥ нагороди (стимули), ¤к≥ одержуЇ людина. ¬они вважають, що середн¤ ланка (ќ) не п≥ддаЇтьс¤ анал≥зу за допомогою об'Їктивних метод≥в.
ќдин з представник≥в необ≥хев≥оризму, американський психолог Ѕ. —к≥ннер феномени св≥домост≥, самоп≥знанн¤, моральн≥ ц≥нност≥ ≥ мотиви, суб'Їктивн≥сть людини намагаЇтьс¤ по¤снити у пон¤тт¤х повед≥нки. ћета людськоњ д≥¤льност≥, стверджуЇ в≥н, лежить поза ≥ндив≥дом, у сфер≥ об'Їктивованих надособист≥сних структур.
ѕсихолог≥¤ вчинку започаткована украњнським психологом ¬.ј. –оменцем. Ќа сучасному етап≥ вона виступаЇ ¤к концепц≥¤, в ¤к≥й њњ автори намагаютьс¤ об'Їднати гуман≥стичн≥ ≥дењ з ≥ншими, ¤к≥ виникли в минулому.
√ештальтпсихолог≥¤ один з напр¤м≥в у психолог≥њ 20 - 30-х рок≥в ’’ стол≥тт¤, створений ¬. ¬ертгеймером (1880 - 1943), ¬.  Єллером (1887 - 1967),  .  оффкою (1886 - 1941) та ≥ншими н≥мецькими психологами. ¬они виходили з примату ц≥лого над частинами, форми над матер≥алом (гештальт н≥м. образ, форма, конф≥гурац≥¤). Ќа противагу асоц≥ативн≥й психолог≥њ, початковим ≥ основним елементом псих≥ки гештальтисти вважають не в≥дчутт¤, а ц≥л≥сн≥ образи, гештальти. ÷≥ образи, на њх думку, виникають внасл≥док прагненн¤ псих≥чного пол¤ св≥домост≥ ≥ндив≥да утворювати прост≥, вр≥вноважен≥, симетричн≥ й замкнут≥ ф≥гури, ¤ким властива константн≥сть ≥ ст≥йк≥сть. ≤з сприйманн¤ гештальтисти перенесли терм≥н "гештальт" та мисленнЇв≥ й культурн≥ утворенн¤ ¤к ц≥л≥сност≥, елементи ¤ких пов'¤зан≥ в Їдин≥й структур≥.
 онцепц≥¤ психолог≥њ народ≥в один ≥з напр¤мк≥в у соц≥альн≥й психолог≥њ, ¤кий виник у Ќ≥меччин≥ (середина ’≤’ стол≥тт¤). «г≥дно з ц≥Їю концепц≥Їю, головною руш≥йною силою ≥стор≥њ Ї народ, "дух ц≥лого", що виражаЇ себе в мистецтв≥, рел≥г≥њ, вихованн≥, мов≥, м≥фах, легендах, звичках, тощо. ѕредставники ц≥Їњ концепц≥њ виход¤ть з того, що ≥ндив≥дуальна псих≥ка, св≥дом≥сть особистост≥ Ї продуктом такого ц≥лого, ланкою в соц≥ально - психолог≥чному зв'¤зку ц≥лого. ѕсихолог≥ю народ≥в вони вважали окремою наукою. ƒо представник≥в ц≥Їњ концепц≥њ належав зокрема ¬. ¬ундт (1832 - 1920), в ”крањн≥ ќ. ѕотебн¤ (1835 - 1891) та ≥нш≥.
√уман≥стична психолог≥¤ виникла на початку 50-х рок≥в ’’ стол≥тт¤. ¬она не Ї однор≥дною, але вс≥ њњ прихильники дотримуютьс¤ погл¤ду, що психолог≥¤ не повинна будуватись за зразком природничих наук: людина маЇ вивчатись ¤к активний об'Їкт досл≥дженн¤. ѕредставники цього напр¤му ј. ћаслоу (1908 - 1970),  . –оджерс (1902 - 1982), та ≥н., концентрували увагу на таких проблемах: особист≥сть, розвиток, активн≥сть, креативн≥сть, автономн≥сть, самоактуал≥зац≥¤, самовдосконаленн¤, свобода вибору, в≥дпов≥дальн≥сть, прагненн¤ людини до вищих ц≥нностей, тощо.
ќтже, в центр≥ уваги гуман≥стичноњ психолог≥њ проблеми особистост≥, њњ розвиток. Ќа противагу психоанал≥зу представники гуман≥стичноњ психолог≥њ п≥дкреслюють роль св≥домост≥ ≥ самосв≥домост≥ в детерм≥нац≥њ повед≥нки ≥ симпат≥њ людини. ѕсихолог≥в цього напр¤му ц≥кавили пров≥дн≥ мотиви в житт≥ людини, потреба особистост≥ в позитивн≥й оц≥нц≥.
 ритична психолог≥¤ напр¤м у психолог≥њ, ¤кий виник у 60-70 роки ’’ стол≥тт¤. «асновники його (’. ’ольцкамп, ѕ.  ойлер, ≥н.) виходили з того, що психолог≥¤ Ї наукою про суб'Їктивн≥сть.
 ороткий анал≥з р≥зних напр¤м≥в, теч≥й ≥ концепц≥й Ї св≥дченн¤м того, що проблеми психолог≥њ в р≥зн≥ часи, р≥зними вченими розв'¤зувались ≥ розв'¤зуютьс¤ по-р≥зному.

1	2	3

Ќазва: —труктура загальноњ психолог≥њ ¤к науки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (6707 прочитано)