Ѕ≥олог≥¤ > ћолюски. ќсобливост≥ будови ≥ ф≥з≥олог≥њ. ”мови проживанн¤

ћолюски. ќсобливост≥ будови ≥ ф≥з≥олог≥њ. ”мови проживанн¤

ѕлан

„еревоног≥ молюски. ќсобливост≥ будови ≥ ф≥з≥олог≥њ орган≥зму. ”мови проживанн¤.

ћолюски двостулков≥. ќсобливост≥ ф≥з≥олог≥њ ≥ будови орган≥зму. ”мови проживанн¤.

√оловоног≥ молюски. «агальна характеристика. ѕрогресивн≥ риси орган≥зац≥њ.

„еревоног≥ молюски. ќсобливост≥ будови ≥ ф≥з≥олог≥њ орган≥зму. ”мови проживанн¤.

 лас черевоног≥ молюски нал≥чуЇ близько 90 тис. вид≥в; у фау≠н≥ њх б≥льше 1000, з них на ”крањн≥ Ч понад 200.

«асел¤ють слимаки р≥зн≥ зони мор≥в та океан≥в, пр≥сн≥ водо≠йми; де¤к≥ живуть на суш≥, пристосувавшись нав≥ть до суворих умов пустин≥ та г≥рських вершин.

“≥ло асиметричне, з добре вираженою головою. Ќога з широ≠кою п≥дошвою. „ерепашка (1,5Ч250 мм) сп≥ральне закручена, ≥нод≥ недорозвинена або зовс≥м редукована. Ќа голов≥ розташован≥ 1Ч2 пари щупалець. ” б≥льшост≥ вид≥в добре розвине≠н≥ оч≥, статоцисти та осфрад≥њ. ” глотц≥ знаход¤тьс¤ рогов≥ щеле≠пи та терка (радула, вкрита р¤дами м≥цних х≥тинових зубчик≥в. ÷≥ органи служать дл¤ механ≥чного подр≥бненн¤ та з≥скоблюван≠н¤ њж≥. –озвинен≥ слинн≥ залози.  ишки утворюють петлепод≥бний вигин, анальний отв≥р м≥ститьс¤ над головою або збоку в≥д нењ, на правому боц≥ т≥ла.

∆ивленн¤ черевоногих р≥знома≠н≥тне. ™ серед них ф≥тофаги (гол≥ слиз-н≥, виноградний ≥ садовий слимаки та ≥н.), хижаки (мурекси, насси, рапани та ≥н.), б≥льш≥сть Ч всењдн≥ форми.

ќрганами диханн¤ Ї з¤бра (дл¤ б≥льшост≥) та леген≥.

–озмноженн¤ статеве. ћор≠ськ≥ форми здеб≥льшого р≥зностатев≥, а пр≥сноводн≥ та наземн≥ Ч гермафродити. «апл≥дненн¤ внутр≥шнЇ. –озвиток пр¤≠мий або з метаморфозом, личинка па≠русник (вел≥гер).

—еред морських черевоногих перева≠жають л≥торальн≥ форми, проте Ї й так≥, що опускаютьс¤ на знач≠ну глибину. ” „орному та ≥нших мор¤х поширена пагела, або .морське 6*лкх?м,е; вона м≥цно прикр≥плюЇтьс¤ до прибережних скель своЇю ногою (буваЇ, треба прикласти силу в дес¤тки к≥ло≠грам≥в, щоб в≥д≥рвати цього молюска в≥д субстрату).

” ставках, невеликих озерах, старор≥чищах водитьс¤ ставковик звичайний (озерним), ¤кий дос¤гаЇ розм≥р≥в 68Ч70 мм. «а допомогою ноги в≥н перем≥щуЇтьс¤ не лише по твердому субстра≠ту, але й по пл≥вц≥ поверхневого нат¤гу води. ƒихаЇ за допомогою леген≥в атмосферним пов≥тр¤м, тому пер≥одично п≥дн≥маЇтьс¤ на поверхню, щоб набрати в мант≥йну порожнину запас пов≥тр¤. ѕри зниженн≥ тем≠ператури вод до 6Ч8 ∞— ставковий починаЇ дихати киснем, розчинним у вод≥, тод≥ його леген¤ функц≥онуЇ ¤к з¤бра. «а способом живленн¤ ставковик звичайний Ч всењдна тварина: поњдаЇ рослинну, тварин≠ну њжу, а також ≥ трупи.

≈кспериментальне доведено, що при висок≥й щ≥льност≥ попул¤≠ц≥њ продукти метабол≥зму пригн≥чуюче д≥ють на кожну особину, затримуючи њњ р≥ст. “ому в густо заселених басейнах розвиваю≠тьс¤ др≥бн≥ екземпл¤ри.

” невеликих пр≥сних водоймах поширен≥ котушки, калюжниц≥, б≥тин≥њ.  отушки, живл¤чись м≥кроскоп≥чними водорост¤ми (вони њх зскр≥бають теркою з поверхн≥ вод¤них рослин та п≥дводних предмет≥в), Ї бажаними мешканц¤ми аквар≥ум≥в ¤к б≥о≠лог≥чн≥ сан≥тари.

”с≥ ц≥ молюски можуть витримувати пересиханн¤ водойм, ви≠д≥л¤ючи при цьому щ≥льну пл≥вку, ¤ка закриваЇ вх≥д у чере≠пашку.

Ќаземн≥ молюски витримують значн≥ температурн≥ коливанн¤. ” п≥вденних широтах вл≥тку, а в п≥вн≥чних Ч взимку вони впада≠ють у стан анаб≥озу.

” п≥вденних та зах≥дних област¤х —–—–, в тому числ≥ й на ”крањн≥, поширений наземний молюск виноградний слимак . јктивний вноч≥, завд¤ки чому зменшуютьс¤ втрати води з орган≥зму. Ќалежить до ф≥тофаг≥в, живл¤чись лист¤м виногра≠ду та плодових дерев. яйц¤ в≥дкладаЇ в ¤мку, ¤ку викопуЇ за до≠помогою ноги. «а л≥то буваЇ 2Ч3 кладки по 20Ч25 ¤Їць. ¬осени ≥з зниженн¤м температури до 8Ч10∞ впадаЇ у спл¤чку. ƒл¤ цього в≥н зариваЇтьс¤ у землю або ховаЇтьс¤ п≥д мох чи опале лист¤; вх≥д у черепашку закриваЇ твердою вапн¤ковою кришечкою (еп≥фрагмою), ¤ку вид≥л¤Ї мант≥¤.

Ќаземний спос≥б житт¤ ведуть гол≥ слизн≥, типовими пред≠ставниками ¤ких Ї польовий та садовий слизн≥.

’арактерна ознака цих молюск≥в Ч в≥дсутн≥сть зовн≥шньоњ черепашки.

¬она у них рудиментарна, у вигл¤д≥ невеликоњ вапн¤ковоњ пла≠стинки овальноњ форми; зовн≥ обростаЇ мант≥Їю. ƒихають гол≥ слизн≥ атмосферним пов≥тр¤м за допомогою леген≥ (дихальна по≠рожнина п≥д мант≥Їю). ” шк≥р≥ Ї численн≥ слизов≥ залози, секрет ¤ких маЇ захисне значенн¤. ѕри зниженн≥ вологост≥ ≥ висок≥й тем≠ператур≥ ц≥ тварини гинуть. “ому вони насел¤ють так≥ б≥отопи, де Ї достатн¤ к≥льк≥сть вологи, ≥ ведуть присмерковий та н≥чний спос≥б житт¤, ховаючись на день у ірунт та в р≥зн≥ укритт¤. ѕо≠сушливого л≥та, коли волог≥сть ірунту падаЇ до 30Ч35 %, слизн≥ втрачають масу, стають в'¤лими, а при зниженн≥ вологост≥ до 10Ч15% ≥ температур≥ до 30 ∞— Ч гинуть. ” спри¤тливих дл¤ них умовах (вологе л≥то, тепла ос≥нь) спостер≥гаЇтьс¤ р≥зке зро≠станн¤ чисельност≥ цих тварин. ¬они ≥нтенсивно розмножуютьс¤ прот¤гом л≥та, в≥дкладаючи у ірунт та р≥зн≥ укритт¤ до 500 ¤Їць, з ¤ких через 2Ч3 тижн≥ виходить молодь, що вже через п≥втора м≥с¤ц¤ стаЇ статевозр≥лою. ” роки масового розмноженн¤ гол≥ слизн≥ завдають в≥дчутноњ шкоди пос≥вам зернових культур, а та≠кож рослинам саду та городу. «иму провод¤ть у стан≥ зац≥пен≥н≠н¤ в ірунт≥, зариваючись на глибину до 0,5 м.

ћолюски двостулков≥. ќсобливост≥ ф≥з≥олог≥њ

≥ будови орган≥зму. ”мови проживанн¤

” св≥тов≥й фаун≥ в≥домо близько 15 тис. вид≥в двостулкових в межах —–—– Ч до 5000, з них) на ”крањн≥ Чблизько 80

ƒвостулков≥ насел¤ють г≥дросферу в≥д л≥торал≥ до океан≥чних западин (10,8 км). ќсобливо велика б≥омаса цих тварин у при≠бережних м≥лководних зонах Ќа суш≥ не зустр≥чаютьс¤.

–озм≥ри вар≥юють в≥д 2Ч3 мм до 1,5 м (тридакна).

ƒвостулков≥ молюски мають б≥латеральну симетр≥ю, њх черепашка складаЇтьс¤ ≥з двох стулок, з'Їднаних еластичною зв'¤зкою (л≥гаментом), а у де¤ких вид≥в ≥ за допомогою замка (зубц≥в ≥ заглибин на стулках). —тулки закриваютьс¤ при скоро≠ченн≥ м'¤з≥в Ч замикач≥в. –≥ст черепашки в≥дбуваЇтьс¤ нер≥вно≠м≥рно, що залежить в≥д пори року й умов навколишнього середо≠вища. ¬насл≥док цього утворюютьс¤ смуги приросту, за ¤кими можна визначити в≥к молюска. ѕередн≥й край черепашки тупий, задн≥й Ч загострений

Ќа нижньому боц≥ м≥ж розкритими стулками висуваЇтьс¤ м'¤≠зова нога Ч орган перем≥щенн¤ молюска. „имало молюск≥в, ко≠ристуючись ногою, зариваютьс¤ в мул або п≥сок ” багатьох мор≠ських представник≥в класу в ноз≥ Ї б≥сусна залоза, що вид≥л¤Ї речовину Ч б≥сус, за допомогою ¤кого молюск прикр≥плюЇтьс¤ до п≥дводних предмет≥в.

ћант≥йна порожнина з'ЇднуЇть≠с¤ ≥з навколишн≥м середовищем двома сифонами: вв≥дним, або з¤бровим, кр≥зь ¤кий надходить вода, ≥ вив≥дним, або клоакальним, кр≥зь ¤кий вода виходить назовн≥. Ќадходженн¤ води забезпечуЇтьс¤ рухом в≥Їчок еп≥тел≥ю, що вкри≠ваЇ мант≥ю, з¤бра ≥ сифони √олова редукована.

” зв'¤зку з малорухливим способом житт¤ органи чутт¤ роз≠винен≥ слабко Ѕ≥л¤ основи з¤бер Ї осфрад≥њ, а в ноз≥ Ч статоцисти ” де¤ких по краю мант≥њ розташован≥ оч≥.

–от знаходитьс¤ на передньому к≥нц≥ т≥ла, над основою ноги. ѕо боках в≥д нього Ч ротов≥ лопат≥, в≥йки ¤ких п≥дган¤ють ча≠стки њж≥ до ротового отвору. —линн≥ залози не розвинен≥.

∆ивл¤тьс¤ двостулков≥ пасивно, переважно детритом, планк≠тонними орган≥змами, бактер≥¤ми, ¤к≥ потрапл¤ють у мант≥йну порожнину разом ≥з водою. ƒихають за допомогою з¤бер, що роз≠ташован≥ в мант≥йн≥й порожнин≥ по обидва боки в≥д ноги ƒл¤ живленн¤ ≥ диханн¤ двостулков≥ молюски пропускають кр≥зь своЇ т≥ло велику к≥льк≥сть води, ¤ка кр≥зь вв≥дний сифон всмоктуЇтьс¤ у мант≥йну порожнину ≥ ф≥льтруЇтьс¤ кр≥зь з¤бра.  исень, розчинений у вод≥, надходить у кровоносн≥ судини з¤бер, а зависл≥ у вод≥ часточки ос≥дають на њх слизов≥й оболонц≥. ¬≥Їчки, розташо≠ван≥ на з¤брах, гон¤ть слиз ≥з ос≥лими часточками вперед, до ро≠тового отвору. ¬се њст≥вне (м≥кроскоп≥чн≥ рослини ≥ тварини, орга≠н≥чн≥ рештки) надход¤ть до орган≥в травленн¤, а неорган≥чн≥ ре≠човини окутуютьс¤ слизом ≥ вивод¤тьс¤ назовн≥ через вив≥дний сифон.

Ѕ≥льш≥сть двостулкових Ч р≥зностатев≥ тварини. ѕротоки с≥≠м'¤ник≥в ≥ ¤Їчник≥в в≥дкриваютьс¤ в мант≥йну порожнину. «апл≥д≠ненн¤ ¤Їць зовн≥шнЇ.

–озвиток у б≥льшост≥ вид≥в ≥з метаморфозом. Ћичинка мор≠ських форм Ч парусник Ч под≥бна до трохофори к≥льчастих чер≠в≥в. Ћичинки пр≥сноводних молюск≥в Ч глох≥д≥њ Ч паразитують на з¤брах риб. «а допомогою личинковоњ стад≥њ ц≥ малорухлив≥ тва≠рини розсел¤ютьс¤ у г≥дросфер≥

” наших проточних водоймах на п≥скуватих в≥дм≥линах зуст≠р≥чаЇтьс¤ перл≥вниц¤ звичайна (довжина в≥д 9 до 14,5 см, висо≠та до 4 см). —тулки в нењ товстост≥нн≥, з добре розвиненим перла≠мутровим шаром; закриваютьс¤ за допомогою замка.

” сто¤чих водоймах з мулистим дном поширена жабурниц¤ звичайна (довжина до 20 см). „ерепашка у жабурниц≥ ширша й округл≥ша, н≥ж у перл≥вниц≥, тонкост≥нна, без замка. –ухаютьс¤ ц≥ тварини дуже пов≥льно (1 Ч1,5 м за годину). ¬осени зариваю≠тьс¤ у ірунт дна, де й провод¤ть зиму в стан≥ зац≥пен≥нн¤. “ри≠вал≥сть житт¤ цих молюск≥в в середньому 15 рок≥в.

” мор¤х –ад¤нського —оюзу поширен≥ м≥д≥њ, морськ≥ греб≥нц≥, устриц≥, ¤к≥ вживаютьс¤ в њжу. ћ≥д≥њ належать до довгожител≥в (окрем≥ види живуть до 100 рок≥в), вони Ї численними у „орному, јзовському та ≥нших мор¤х. ¬едуть сид¤чий спос≥б житт¤, прикр≥плюючись б≥сусними нитками до субстрату. «устр≥≠чаютьс¤ на глибин≥ в≥д 9 до 78 м.

«вичайна м≥д≥¤ витримуЇ значн≥ коливанн¤ солоност≥ води й опр≥сненн¤ до 3%о (0,3 %). ќднак ¤кщо вона пост≥йно живе при знижен≥й солоност≥, то росте пов≥льно ≥ розм≥ри њњ значно змен≠шуютьс¤. ÷ей молюск належить до евритермних орган≥зм≥в: вл≥тку на л≥торал≥ сильно прогр≥ваЇтьс¤ сонцем, а взимку в суворих умовах Ѕ≥лого ≥ Ѕаренцевого мор≥в може нав≥ть промерзати, за≠лишаючись живим.

1	2

Ќазва: ћолюски. ќсобливост≥ будови ≥ ф≥з≥олог≥њ. ”мови проживанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (2824 прочитано)