Ѕ≥олог≥¤ > ћолюски. ќсобливост≥ будови ≥ ф≥з≥олог≥њ. ”мови проживанн¤

≤з зростанн¤м сон¤чноњ активност≥ швидк≥сть росту м≥д≥њ змен≠шуЇтьс¤ в 2Ч2,5 рази, а в роки з низькою активн≥стю р≥ст най≥нтенсивн≥ший.

” мор¤х —–—– поширена звичайна, або њст≥вна устриц¤. ” Ѕалт≥йському мор≥ њњ немаЇ, бо солон≥сть води понижена. ”ст≠риц≥ здеб≥льшого живуть на кам≥нн≥ та п≥щано-кам'¤нистих ірунтах, приростаючи своњми стулками до субстрату на глибин≥ в≥д 1 до 50Ч70 м. ¬они дуже чутлив≥ до температури води, особливо в пер≥од розмноженн¤, що в≥дбуваЇтьс¤ при температур≥ 18Ч20 ∞—. ћ≥н≥мальна солон≥сть, при ¤к≥й можуть жити ц≥ тварини,Ч не нижче 12 %о. —олон≥сть впливаЇ ≥ на њхн≥й р≥ст та смаков≥ ¤ко≠ст≥. ѕри високому вм≥ст≥ солей (до 35 %) вони ростуть добре, проте м'¤со њх стаЇ жорстким ≥ неприЇмним на смак. Ќайжирн≥шими та найсмачн≥шими вони бувають при солоност≥ м≥ж 20 ≥ 30%оЧ-у м≥сц¤х, де спостер≥гаЇтьс¤ незначне опр≥сненн¤ мор¤ р≥чковими водами. ”стриц≥ дуже чутлив≥ також до чистоти води та вм≥сту у н≥й кисню. „асто гинуть при занос≥ њх п≥ском та му≠лом п≥д час шторму.

¬елик≥ устричн≥ банки (м≥сц¤ скупченн¤) Ї вздовж  римського та  авказького узбереж „орного мор¤.

√оловоног≥ молюски. «агальна характеристика.

ѕрогресивн≥ риси орган≥зац≥њ.

¬≥домо близько 600 сучасних вид≥в, ≥з них у далекосх≥дних мор¤х —–—– зустр≥чаЇтьс¤ 27 ¬они можуть жити лише у водах ≥з високою солон≥стю (не менше 33 %о)- тому њх немаЇ в „орному та јзовському мор¤х.

–озм≥ри Ч в≥д 15 см до ≤8 м. “≥ло њхнЇ б≥латерально-симетрич≠не, розд≥лене на голову ≥ тулуб. ѕередн¤ частина ноги видозм≥≠нилас¤ в щупальц¤ (УрукиФ), ¤к≥ оточують рот.  ≥ль≠к≥сть щупалець неоднакова: у восьминог≥в , або спрут≥в, њх 8, у кальмар≥в, каракатиць Ч 10, а в наутилуса Ч близько 40. «адн¤ частина ноги утворюЇ л≥йку, що з'ЇднуЇ порожнину мант≥њ ≥з нав≠колишн≥м середовищем. ћолюск через л≥йку сильним струменем виштовхуЇ воду ≥з мант≥йноњ порожнини, що спричинюЇ рух т≥ла у протилежний б≥к (г≥дрореактивний рух). ” б≥льшост≥ головоно≠гих Ї внутр≥шн≥й хр¤щовий скелет, ¤кий захищаЇ цент≠ральну нервову систему. Ќервова система головоногих складн≥ша, н≥ж в ≥нших безхребетних. √англ≥њ великих розм≥р≥в ≥ утворюють сп≥льну навкологлоткову нервову масу. ” восьминог≥в Ї зачат≠ки кори ≥з кл≥тин с≥роњ речовини. ” головоногих добре розви≠нен≥ органи чутт¤: Ї осфрад≥њ, нюхов≥ ¤мки, статоцисти та оч≥, ¤к≥ за своЇю будовою нагадують, органи зору ссавц≥в. ” г≥гантського спрута д≥аметр ока до 40 см.

«а способом живленн¤ головоног≥ Ч хижаки. —вою здобич во≠ни схоплюють ≥ утримують щупальц¤ми, на ¤ких у 2Ч3 р¤ди роз≠ташован≥ присоски, а в де¤ких ≥ гачки. ѕрисоска д≥аметром у « см може утримувати масу до 3,5 кг. √оловоног≥ можуть про≠ковтнути лише подр≥бнену њжу, бо стравох≥д њх оточений нерво≠вими гангл≥¤ми. ” подр≥бненн≥ њж≥ беруть участь рогов≥ щелепи

(Ђдзьобї) та терка (радула). –озвинен≥ також печ≥нка та п≥д≠шлункова залоза.

Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших молюск≥в у головоногих кровоносна си≠стема майже замкнена: у багатьох м≥сц¤х артер≥њ кр≥зь кап≥л¤ри переход¤ть безпосередньо у вени.  р≥м основного серц¤, трьох-камерного, що переган¤Ї кров по т≥лу, Ї ще два з¤брових серц¤, ¤к≥ проштовхують њњ кр≥зь з¤бра.  ров блакитна, бо зам≥сть ге≠моглоб≥ну м≥стить гемоц≥ан≥н, до складу ¤кого входить м≥дь. √о≠ловоног≥ мають здатн≥сть зм≥нювати забарвленн¤ свого т≥ла за≠лежно в≥д навколишнього середовища, а також при збудженн≥. ÷¤ здатн≥сть зумовлюЇтьс¤ на¤вн≥стю в шк≥р≥ п≥гментних кл≥≠тин Ч хроматофор≥в, ¤к≥ можуть рефлекторно розт¤гуватись або звужуватись п≥д д≥Їю спец≥альних м'¤з≥в Ч розширювач≥в.

¬ажливого захисного значенн¤ набуваЇ здатн≥сть цих тварин виробл¤ти в чорнильн≥й залоз≥ речовину, що маЇ наркотичн≥ вла≠стивост≥ ≥ забарвлюЇ воду в темн≥ кольори.

√оловоног≥ Ч р≥зностатев≥ орган≥зми. ” межах класу спостер≥≠гаЇтьс¤ ¤к зовн≥шнЇ, так ≥ внутр≥шнЇ запл≥дненн¤ з в≥дкладанн¤м ¤Їць, а також живород≥нн¤. ” багатьох вид≥в виражена турбота про потомство з боку самок.

ƒо класу головоногих молюск≥в належать кальмари, карака≠тиц≥, восьминоги.

Ѕ≥льш≥сть кальмар≥в входить до складу нектону “≥ло њх обт≥чноњ форми, цил≥ндричне; шк≥ра вид≥л¤Ї слиз, що зменшуЇ терт¤ п≥д час реактивного руху у вод≥. ћаневруючи за допомогою плавц≥в хвоста ≥ щупалець, кальмари розвивають швидк≥сть до 70 км/год (в середньому Ч«ќЧ55 км/год). ™ серед кальмар≥в ≥ аб≥сальн≥ форми, наприклад, арх≥тевтис, ¤кий дос¤≠гаЇ великих розм≥р≥в: довжина т≥ла разом з≥ щупальц¤ми Ч до 18 м, маса Ч близько 8 т, а д≥аметр кожноњ присоски Ч до 20 см. ” де¤ких глибоководних кальмар≥в Ї телескоп≥чн≥ оч≥, в ≥нших Ч органи св≥т≥нн¤ Ч фотофори.

 аракатиц≥ належать до бентосних форм. Ќа в≥дм≥ну в≥д кальмар≥в т≥ло у них сплющене зверху вниз. Ќа спинному боц≥, п≥д мант≥Їю, знаходитьс¤ рудимент раковини у вигл¤д≥ по≠ристоњ пластинки. ¬она дуже м≥цна, що даЇ змогу каракатиц≥ ви≠тримувати високий тиск.

—еред восьминог≥в Ї глибоководн≥ бентосн≥ форми, а також пе≠лаг≥чн≥, ¤к≥ живуть у товщ≥ води. ” глибоководних щупальц¤ з'Їднан≥ перетинками, утворюючи дзв≥н.

Ћ≥тература: √.¬.  овальчук У«оолог≥¤ з основами еколог≥њФ.

1	2

Ќазва: ћолюски. ќсобливост≥ будови ≥ ф≥з≥олог≥њ. ”мови проживанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (2824 прочитано)