–ел≥г≥¤ > ≤слам-шињти ≥ сун≥ти

4. ќсобливост≥ протисто¤нн¤ сун≥зму ≥ шињзму

ѕоступово цей розкол вийшов за рамки звичайного династ≥йного конфл≥кту. Ћюди, що ведуть боротьбу за поверненн¤ верховноњ влади в р≥д ѕророка, тобто до нащадк≥в јл≥, почали звеличувати пок≥йного јл≥ ≥ його син≥в, доход¤чи до обожнюванн¤ јл≥. ” противагу —унне, сформованоњ ќмей¤дами, шињти створюють св≥й —в¤щенний переказ про житт¤ ѕророка Ц јхбар, де особлива роль прид≥л¤Їтьс¤ јл≥, чи¤ ф≥гура ≥нший раз закриваЇ ф≥гуру ѕророка. ¬елика частина хадис≥в јхбара ≥ —унни зб≥гаютьс¤, але Ї ≥ так≥, що визнаютьс¤ т≥льки чи шињтами т≥льки њх супротивниками Ц сун≥тами. Ўињти, наприклад, передають таке висловленн¤ јллаха, звернене до ћухаммеда: Уякби н≥ ти, ¤ не створив би небес, але ¤кби н≥ јл≥, ¤ не створив би тебеФ. ” стандартний  оран ќсмана шињти додають суру Уƒва св≥тилаФ, де з≥ставл¤ютьс¤ ћухаммад ≥ јл≥. «атверджують нав≥ть, що архангел ƒжибр≥л був посланий јллахом до јл≥, але переплутав ≥ з'¤вивс¤ до ћухаммеду, тому що вони були дуже схож≥.

ѕоступово в догматику шињзму сформувалос¤ представленн¤ про божественн≥сть ≥мамату Ц благословенност≥, що передаЇтьс¤ в спадщину нащадкам јл≥. —в¤т≥ ≥мами шињт≥в грають зовс≥м специф≥чну роль, це зовс≥м не те ж саме, що просто ≥мам≥-предсто¤тел≥ в сун≥т≥в. Ўињти представл¤ють своњх ≥мам≥в нос≥¤ми божественноњ субстанц≥њ. ÷ей Убожественне св≥тлоФ всел¤Їтьс¤ в нащадк≥в јл≥, робл¤чи њх непогр≥шними ≥ даруючи виключне право на верховну владу. ¬они мають таЇмне знанн¤ рел≥г≥њ ≥ њхнього судженн¤ Ц ≥стина в останн≥й ≥нстанц≥њ, тому ≥мам не може бути виборним. ќмей¤ди, з њхнього погл¤ду, узурпували влада, а поверненн¤ влади до ал≥дам приведе до встановленн¤ царства справедливост≥. Ўињти пост≥йно протисто¤ть верховноњ влади, нав≥ть скиненн¤ омей¤д≥в ≥ перех≥д влади до кревних родич≥в ѕророка Ц јббасидам не зменшуЇ њхн≥й запал. јл≥д≥ продовжують боротьбу за владу.

5. –озколи в шињтському рус≥

јле в шињтському рус≥ н≥коли не було Їдност≥. Ўињтський ≥слам дав б≥льше сект, чим сун≥тський. –озб≥жност≥ в основному зводилис¤ до тому, хто саме з нащадк≥в јл≥ маЇ право на ≥мамат ≥ ск≥льки усього ≥снуЇ св¤тих ≥мам≥в. ѕершою пом≥тною сектою були прихильники онука ’усайна Ц «айда, по ≥мен≥ ¤кого вони були назван≥ зайдитами, чи по рахунку ≥мам≥в Ц пТ¤тир≥чниками. «айд ≤бн јл≥ був братом 5-го шињтського ≥мама ћухаммада ал-бак≥ра. Ќезадоволен≥ пасивн≥стю ал-бак≥ра шињти згрупувалис¤ навколо енерг≥йного «айда, що возглавили антиомей¤дський заколот у  уфе в 739 р. „ерез дес¤ть м≥с¤ц≥в повстанн¤ було подавлено, сам «айд, разом з≥ своњми нечисленними прихильниками, загинув у боњ 6 с≥чн¤ 740 р. “≥ло його було розп'¤то на хрест≥ в  уфе, а в≥друбана голова в≥д≥слана в ƒамаск хал≥фу ’ишаму, так що «айд практично повторив долю свого д≥да, п≥дтвердивши в≥ру шињт≥в у те, що њхн≥ ≥мами в≥д народженн¤ приречен≥ на мученицьку загибель.

ѕ≥сл¤ його загибел≥, зайдити продовжували ви¤вл¤ти велику пол≥тичну активн≥сть, вважаючи, що об'Їктивним показником г≥дност≥ претендента на ≥мамат Ї його готовн≥сть з≥ зброЇю в руках домагатис¤ верховноњ влади. ¬ област≥ догматики зайдити досить близьк≥ до суннитам: визнаючи, що ≥мам повинний бути з роду јл≥ ≤бн јбу “алиба, вони все-таки заперечують божественну природу ≥мамату, не проклинають перших трьох хал≥ф≥в. «айдити не в≥р¤ть у Усхованого ≥мамаФ (див. нижче), в≥дкидають практику Урозсудливого скривани¤ в≥риФ (такий¤). ¬они сприйн¤ли в хариджитов принцип Удоводити в≥ру справамиФ, а в мутазилитов Ц ≥дею про волю вол≥. ” 864 р. вони утворили на п≥вноч≥ ≤рану теократична держава з алидами на чол≥. ÷¤ держава про≥снувала б≥л¤ трьохсот рок≥в. ” 901 р. зайдити захопили влада в ™мену, де њхн¤ династ≥¤ правила дотепер.

јле самий великий розкол у середовищ≥ шињт≥в в≥дбувс¤ в середин≥. VIII в., коли 6-й шињтський ≥мам ƒжафар ас-саддик позбавив свого старшого сина ≤смањла права спадкуванн¤. ÷е в≥дбулос¤ через те, що ≤смањл в≥др≥зн¤вс¤ пристрастю до вина. јле його прихильник≥в це не бентежило: вони говорили, що, оск≥льки ≥мам принципово безгр≥шний, те ≥ пи¤цтво н≥¤к не може применшити його достоњнства. ≤смањл умер ран≥ш батька, ≥ розсудливий ƒжафар вел≥в виставити його т≥ло в мечет≥, щоб кожний м≥г переконатис¤, що ≤смањл мертвий ≥ не воскресне. ќднак, це не остудило прихильник≥в ≤смањла. „астина з них уперто за¤вл¤ла, що ≤смањл живо, але ховаЇтьс¤, але велика частина визнала 7-м ≥мамом його сина ћухаммада ≤бн ≤смањла. ”с≥ прихильники збереженн¤ ≥мамату в род≥ ≤смањла називають себе ≤смањлити. ÷е Ц найб≥льший ≥ самий ориг≥нальний плин у шињтському ≥слам≥. « виникненн¤м ≤смањлизму шињзм починають под≥л¤ти на два напр¤мки: Упом≥рнийФ, що недалеко в≥д≥йшов в≥д догматики ≥ принцип≥в раннього ≥сламу, ≥ Украйн≥йФ, до ¤кого належить ≥ ≤смањлизм. У райн≥Ф шињти Ц гулат Ц по сут≥ спов≥дають свою, ориг≥нальну рел≥г≥ю, наст≥льки в њхньому вар≥ант≥ ≥сламу багато запозичень ≥ ориг≥нальних, не≥сламських, погл¤д≥в.

јле б≥льш≥сть шињт≥в в≥р¤ть у 12 св¤тих ≥мам≥в, тому њх називають УдюженникамиФ, Удвунадес¤тникамиФ чи просто ≥мам≥тами. ≤мам≥ти Ц Упом≥рн≥Ф шињти, у даний час навчанн¤ ≥мам≥тов Ц державне в≥роспов≥данн¤ ≤рану, половина населенн¤ ≤раку також ≥мам≥ти. ƒванадц¤тий ≥мам ћухаммад ≤бн ’асан, будучи ще дитиною, зник, п≥сл¤ чого був проголошений УсхованимФ ≥мамом ≥ оч≥куваним махди, що повинний повернутис¤ й установити у св≥т≥ справедлив≥сть. ¬≥ра в Уприхованн¤Ф (гайба) ≥мама, що продовжуЇтьс¤ ≥ понин≥ Ц основний догмат ≥мам≥тов. ƒо 940 р. Усхованого ≥мамаФ представл¤ли на земл≥ його УпосланникиФ чи УворотаФ, що зд≥йснюють безпосереднЇ кер≥вництво громадою. ѕ≥сл¤ смерт≥ останнього, четвертого, УпосланникаФ наступило так називане Увелике прихованн¤Ф Ц ал-гайба ал-кабира, що продовжуЇтьс¤ ≥ понин≥. ƒух≥вництво в пер≥од гайби ¤к би успадковуЇ авторитет ≥ влада УсхованогоФ ≥мама, зв≥дси така висока пол≥тична активн≥сть шињтських духовних л≥дер≥в.

≤смањл≥зм у ход≥ своЇњ еволюц≥њ здобуваЇ в≥роспов≥данн¤ ≥ культов≥ особливост≥, що в≥др≥зн¤ють його ¤к в≥д УкласичногоФ шињзму, так ≥ в≥д ≥сламу взагал≥. ≤деолог≥чна система ≤смањлизма под≥л¤Їтьс¤ на Узовн≥шнюФ Ц загальнодоступну Ц ≥ Увнутр≥шнюФ Ц езотеричну, доступну де¤ким присв¤ченоњ. У«овн≥шн¤Ф доктрина мало чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д звичайноњ шињтськоњ доктрини. У¬нутр≥шн¤Ф м≥стила алегоричне тлумаченн¤  орана ≥ систему ф≥лолофсько-рел≥г≥йних знань, родинну гностицизму, про ¤ку мало що в≥домо, оск≥льки вона м≥стилас¤ в найглибш≥й таЇмниц≥. «апозичавши ≥дењ христи¤нських гностик≥в, неоплатоник≥в, а можливо ≥ буддист≥в, ≤смањлити розробили м≥стичне навчанн¤ про еманац≥ю божественного св≥тла у св≥т≥. ¬ажлива роль надавалас¤ м≥стиц≥ чисел ≥ упод≥бненню земного св≥ту небесноњ ≥Їрарх≥њ. ѕо ц≥й теор≥њ бог-абсолют, предв≥чний ≥ позбавлений ¤костей, вид≥лив ≥з себе —в≥товий –озум, що волод≥Ї вс≥ма атрибутами божества Ц премудр≥стю, в≥чн≥стю, всевладд¤м ≥ ≥н. —в≥товий –озум, прагнучи до самоп≥знанн¤, зробив —в≥тову ƒушу, недосконалу по своњй природ≥, що у прагненн≥ до досконалост≥ й упод≥бненн¤ богу, зробила первинну матер≥ю Ц пасивну, але здатну приймати подоби образ≥в, що ≥снували у —в≥товому –озум≥. « ц≥Їњ матер≥њ виникли космос, планети, земл¤, жив≥ ≥стоти ≥ людина. Ѕог-абсолют ви¤вив себе в с≥мох етап≥в (Ѕог Ц –озум Ц ƒушу Ц ћатер≥¤ Ц ѕрост≥р Ц „ас Ц Ћюдин), ≥ цим семи етапам еманац≥њ божества в≥дпов≥дають с≥м цикл≥в земноњ ≥стор≥њ. ” кожн≥м ≥сторичному етап≥ з'¤вл¤Їтьс¤ пророк Ц натик (Упропов≥дуючийФ) Ц ¤к ут≥ленн¤ —в≥тового –озуму, ≥ його пом≥чник Ц сам≥т (УмовчазникФ) Ц вт≥люючий —в≥тову ƒушу. —≥м пророк≥в це: јдам, ≤брах≥м, Ќух, ћуса, ≤са, ћухаммад ≥ другий ћухаммад (≤бн ≤смањл). Ќатик пов≥домл¤Ї люд¤м божественне одкровенн¤ в ¤вн≥й форм≥. —амит же тлумачить таЇмний зм≥ст навчанн¤. ѕри ≤с≥ њм був ѕетро, при ћухаммаде Ц јл≥. ћ≥ж по¤вами пророк≥в њх зам≥щаЇ с≥мох ≥мам≥в. —ьомий ≥мам сьомого циклу завершуЇ ≥стор≥ю св≥ту, в≥н з'¤витьс¤ ¤к мес≥¤ ≥ розкриЇ весь таЇмний зм≥ст одкровенн¤, заготував —трашний суд.

“аЇмна догматика ≤смањлизма була дуже складна ≥ трималас¤ в зробленому секрет≥. ≤снували ступ≥н≥ присв¤ти, що наближали в≥руючого до п≥знанн¤ таЇмниць поетапно. ≤ ц≥ ступ≥н≥ в≥ддал¤ли його в≥д  орана, шар≥ату й ≥сламу, даючи алегоричне тлумаченн¤  орана ≥ сунни, при ¤кому виконанн¤ правил житт¤ ставало необов'¤зковим. ≤смањлизм був п≥д забороною у вс≥х област¤х ≤сламського св≥ту, поки в 910 р. ≤смањлити не захопили ѕ≥вн≥чну јфрику, а в 969 р. Ц ™гипет. “ам була заснована держава ‘атим≥д≥в Ц ≤смањлитских хал≥ф≥в, що претендували на походженн¤ в≥д ‘атими Ц дочки ѕророка, ≥ јл≥. ¬≥дт≥л¤ в ус≥ крањ ≥сламського св≥ту розсилалис¤ пропов≥дники Ц да≥, що таЇмно пропов≥дували ≤смањлизм ≥ вербуючи нових адепт≥в. ≤нтелектуальна ел≥та часто спокушалас¤ складною ≥ вишуканою ф≥лософ≥Їю ≤смањлизма, њхнЇ навчанн¤ вплинуло на творч≥сть багатьох ф≥лософ≥в ≥ вчених ≥сламського св≥ту, особливо т. наз. групи ≤хван ас-—афа (УЅрат≥в чистотиФ).

≤смањлити створили могутню таЇмну централ≥зовану орган≥зац≥ю по пропаганд≥ свого навчанн¤. ƒл¤ оперативноњ передач≥ зведень вони користалис¤ поштовими голубами. ¬ орган≥зац≥њ теж в≥дбилас¤ м≥стика св¤щенних чисел. «а аналог≥Їю з 12-ю м≥с¤ц¤ми в роц≥, св≥т був под≥лений на 12 Уостров≥вФ, на чол≥ ¤ких сто¤ли ¬ерховн≥ пропов≥дники. ” кожного ¬ерховного пропов≥дника було по 30 пом≥чник≥в (по числу дн≥в у м≥с¤ц≥), а в кожного з них Ц по 24 п≥длеглих њм дањ (по к≥лькост≥ годин у доб≥), з них 12 УденнихФ ≥ 12 Ун≥чнихФ. Уƒенн≥Ф дањ були нижчою ступ≥нню ≥Їрарх≥њ ≤смањлитских пропов≥дник≥в. ѓхньою задачею було Ц провокувати рел≥г≥йн≥ суперечки в гущавин≥ народу: на базарах, у трактирах ≥, використовуючи своњ знанн¤ ≥ навички пропов≥дника, вербувати людей у свою орган≥зац≥ю. ѕ≥дготовлений УвидимимФ дањ новачок передававс¤ дањ б≥льш високого рангу Ц УсхованомуФ чи Ун≥чномуФ, що брав з неоф≥та кл¤тву в≥рност≥. ќрган≥зац≥ю скр≥плювала сувора дисципл≥на. ≤смањлити в багатьох кра¤х п≥ддавалис¤ гон≥нн¤м, тому њм покладалос¤ ховати свою приналежн≥сть до секти. Ћюди займалис¤ своњм звичайним ремеслом Ц карбувальники, лимар≥, ювел≥ри. торговц≥, ткач≥, переписувач≥ Ц але головною њхньою справою була таЇмна аг≥тац≥¤, поширенн¤ ≥ збагненн¤ навчанн¤.

1	2	3	4

Ќазва: ≤слам-шињти ≥ сун≥ти
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (2675 прочитано)